Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



«Как мало их осталось на земле,
Не ходят ноги и тревожат раны.
И ночью курят, чтоб и в страшном сне
Вновь не стреляли в них на поле брани»

22 червня всі, кому дорога пам'ять про подвиг народу у Великій Вітчизняній війні, згадували вдячними словами мужніх захисників Вітчизни, вшановували їх героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. У малій залі районної ради цього дня була проведена бесіда за "круглим столом" за темою "Велика Вітчизняна війна - правда історії", у якій взяли участь вчителі історії, члени громадської ради при райдержадміністрації, ветеран війни В.П. Щербак.
Вела захід перший заступник голови райдержадміністрації Л.П. Русанова.

Л. Русанова:
22 червня виповнилося 70 років сумній і трагічній даті - початку Великої Вітчизняної війни. По всій країні приспущені державні прапори, покладаються квіти до меморіалів, пам'ятників, зведених на честь воїнів-визволителів. Ми зібралися для проведення "круглого столу" не випадково, така необхідність викликана реаліями сьогодення.
Війна тривала чотири довгих роки, людські втрати України склали в ній близько 9 мільйонів чоловік. В результаті голоду і насильств з боку нацистів на Україні загинуло 4,5 мільйона чоловік мирних жителів. В нашій державі зафіксовано майже 300 місць масових страт населення, існувало 180 концтаборів, 50 гетто. Фашистами було знищено близько 1,8 мільйона євреїв з 2,5 мільйона, що жили в Україні, близько 1,5 мільйона радянських військовополонених. Всього у німецьких концтаборах в роки війни перебувало 17 мільйонів чоловік, на каторжні роботи до Німеччини було вивезено 2,5 мільйона українців, зруйновано 700 міст і селищ, 28 тисяч сіл, 10 мільйонів чоловік стали бездомними, збитки народного господарства України склали 289 мільярдів карбованців. Загальні втрати Радянського Союзу склали близько 27 мільйонів чоловік.
Ці статистичні дані показують, наскільки тяжкою була війна для нашого народу. І події, які відбулися у Львові 9 травня 2011 року, повинні підштовхнути як керівництво держави, політичні і громадські організації, так і всю спільноту звернути увагу на тривожну тенденцію у громадсько-політичному житті України. Потрібні рішучі кроки у відновленні історичної справедливості. Це стосується і викладання подій другої світової та Великої Вітчизняної війни в навчальних закладах, адже кількість годин, відведених для вивчення даної теми скорочено до мінімуму.
На сьогодні існують пропозиції Міністерства освіти про збільшення кількості таких годин, про зміну підручників історії. Гадаю, починаючи з нового навчального року, позитивні зміни відбудуться.
Ми просто зобов'язані захистити ветеранів, зберегти мир і спокій в Україні, майбутні покоління уберегти від відродження нацизму, довести світу, що маємо честь і гідність.

Т. Гогіна, вчитель історії ЗОШ №8, керівник районного методичного об'єднання вчителів історії: Учні універсального і філологічного профілів вивчають тему "Україна під час Другої світової та Великої Вітчизняної воєн" 8 годин. І 8 годин вивчається тема з всесвітньої історії "Друга світова війна (1939-1945)". Учні суспільно-гуманітарного профілю навчання тему "Друга світова війна" вивчають 11 годин. Програма для класів фізико-математичного, природничого, технологічного та спортивного профілів пропонує вивчати цю тему 6 годин.
У п'ятому класі окремої теми для вивчення Другої світової війни немає, у темі "Україна у 20-му столітті" події Великої Вітчизняної війни вивчаються дві години...
Бердянський державний педуніверситет для виявлення загальних уявлень учнів про історію 20 ст. провів анкетування 216 учнів, одне з питань спонукало визначити власну позицію: "Як ви ставитесь до зрівняння в правах воїнів Червоної Армії та вояків УПА?" 19% опитаних не відповіли на це запитання, 3% ставляться до цього питання нейтрально, решта у своїх відповідях поділилася навпіл: 38% категорично проти, 38% - за зрівняння в правах...
Нині програми шкільного курсу історії приведено у відповідність до їх назви та суті. Вони позбавлені жорсткого поурочного поділу і не є поурочним плануванням, а лише окреслюють необхідний навчальний матеріал, на основі якого відбувається розвиток історичного мислення учнів.

Н. Ачкасова, вчитель історії ЗОШ №2: Час іде і у молоді міняються цінності і ставлення до подій Великої Вітчизняної війни. Інколи нинішня молодь не ставиться до молодих людей, котрі виявляли героїзм у війні, як до героїв. Хоча в нашій області, вважаю, юнаки і дівчата в переважній більшості події воєнних років сприймають вірно. Війна - це трагедія, і ми не повинні допустити, щоб пам'ять про подвиг народу забувався.

Л. Русанова: А є випадки, коли молодь не сприймає події Великої Вітчизняної як героїку нашого народу?

Н. Ачкасова: Серед учнів нашої школи такого не спостерігається. Коли передали по телебаченню інформацію, що дівчина смажила яєчню на Вічному вогні, це було школярами сприйнято негативно.
А ось коли учні їздили до музею "Молодої гвардії" у Краснодон, то учні старших класів значно чутливіше сприймали те, що їм довелося побачити і почути, а сприйняття молодших учнів було не таким зацікавленим. Отож треба виховувати почуття патріотизму, вести роботу повсякчас.

Н. Риженков, секретар районної організації ветеранів: Раніше був високий патріотизм, тому що люди боролись за свою Батьківщину? А за що боротися зараз?
Все залежить від соціально-економічної ситуації.... Жоден ворог не побажає нам добра. Спочатку наобіцяють багато чого, а потім все зроблять по-своєму. Тож, якщо будемо слухати мудреців з-за кордону, то працюватимемо "на дядю", а не на свою державу. А повинні працювати на державу, а вона - на нас, щоб учні могли безкоштовно навчатися, а коли закінчать навчання, щоб їх направляли на роботу. Щоб коли людина приходила у лікувальний заклад, не платила кошти за лікування. Народ створює блага, культуру, все залежить від нього, а не від однієї людини.
Якість же навчання залежить не від кількості годин, а від його змісту, щоб історія подавалась справжньою, а не викривленою.

Л. Русанова: В області прийнята Програма "Патріот Луганщини". Відповідно у нашому районі діє Програма "Мій рідний край - Сватівщина", яка слугує патріотичному вихованню і побудована на прикладах життя наших земляків. Вивчалась ця тема під час факультативних курсів і про це розповість О. Волков.

О. Волков, вчитель історії ЗОШ №2: Основою для прийняття Програми "Патріот Луганщини" стало знецінення традиційних моральних норм і цінностей і перспектива негативного розвитку суспільної свідомості усіх соціальних і вікових груп населення, зниження виховної ролі освіти, культури і мистецтва. Завдяки рішенню про прийняття Програми, вважаю, в області дійсно створено систему патріотичного виховання, головна мета якої - забезпечення формування і розвитку соціально значущих цінностей, громадянськості та патріотизму в процесі навчання і виховання в загальноосвітніх закладах.
Пропоновані курси для вивчення учнями: "Мій рідний край - Луганщина", "Мій рідний край - Сватівщина". Завдання полягає у тому, щоб не лише розширити і поглибити знання учнів з історії рідного краю, а і розвивати почуття патріотизму, любові до малої Батьківщини. А це можна здійснити через показ прояву героїзму, мужності наших земляків у роки Великої Вітчизняної війни.
Тому, починаючи з 5 класу, вивчаються теми ""Дорогами революційної, бойової та трудової слави Луганщини і Сватівщини", "Герої Луганщини і Сватівщини", "Спогади земляків про суворі дні Великої Вітчизняної війни", "Фронтові листи та фотографії", "Подвиги юних у роки війни - "Молода гвардія", а також "Не в шурф їх кидали, а в наші серця". В цьому плані проводилась і проводиться дуже велика робота. Вважаю, що кожен учень повинен хоча б один раз відвідати музеї у Краснодоні та Ровеньках. В нашій школі така робота проводиться. Якби ви бачили очі дітей при проведенні таких екскурсій. Школярі стають серйознішими і дорослішими.
На жаль, свідків війни залишається все менше. Але спогади про них повинні збиратися у кожній школі і потрібно знайомити нові покоління з їх дійсно героїчними вчинками і щоб подвиги героїв-переможців залишалися в серцях молоді.

Л. Русанова: Подібні заходи можна і потрібно проводити і з використанням Інтернету, тим більше, що поставлено завдання, щоб Інтернет був у кожній школі. Це б у більшій мірі приваблювало дітей і зацікавлювало.

Є. Рибалко: У мене два діда загинуло в роки війни. В школах викладають, що 50 мільйонів загинуло в роки війни, з них 27 млн. - радянських громадян. У кожній сім'ї хтось або загинув, або постраждав. Ми говоримо про те, що мало годин для вивчення війни...Я скажу, що правда про Велику Вітчизняну війну ще не сказана. І я, людина, яка як мінімум 40 років вивчає цю війну, не можу сказати, в чому моя правда. Є правда фронтовика, який перебував у траншеях, втрачав друзів, є правда політиків. А де ж істина? Правда, мабуть, починається з того, як ми ставимось до ветеранів війни. Якщо поговорити зі старшокласниками, то не кожен відповість, коли народились його батько чи мати - і це теж правда. А якщо запитати про їх дідів, які проливали кров, були героями, що мають ордени і медалі, вони теж мало що знають. Це вже правда про те, що ми недопрацьовуємо... На прикладах минулого треба виховувати людей - в дусі свободи. Ми повинні будувати державу, у якій людина "звучатиме" гордо...

Л. Русанова: Правда в тому, що Велика Вітчизняна війна принесла дуже багато жертв, і ці жертви не мають повторитися. А на сьогодні нас хвилюють прояви нацизму, які нещодавно усі спостерігали. І ми маємо протистояти їм, захищати історичну правду.

В. Тиріна, учениця 10 класу: Ми, молоде покоління, дуже поважно ставимось до учасників Великої Вітчизняної війни. Війна забрала мільйони життів, а тому не можна розглядати воєнні події як щось буденне. Воїни мужньо виконували свій патріотичний обов'язок. Багато наших земляків не лише відстоювали рідний край, а й звільняли території Польщі, Чехословаччини, Румунії та інших країн... Ми, звичайно, маємо глибоко вивчати героїку боротьби радянського народу з нацистами. Зараз ця тема стала висвітлюватись набагато краще, ніж раніше.
Молодь Сватівщини шануєпам'ять про героїв-визволителів, утримуючи в належному стані пам'ятники, відвідуючи ветеранів.

В. Щербак, ветеран Великої Вітчизняної війни: У роки війни ми боролись за справедливе життя, знаючи, що за нами - Батьківщина, яку маємо захистити. Разом з чоловіками брали участь у боях і жінки.
Зараз потрібно вести роботу з молоддю, розповідати їй про події 1941-1945 років. Я був учасником оборони Севастополя. У нашому підрозділі всі загинули, залишився я один, і мене потім перевели у 40-й полк, у складі якого й пройшов тяжкими шляхами війни. І зараз продовжую, як можу, служити своєму народу.

А. Ігнатова, вчитель історії гімназії: У Сватівській гімназії з 1989 року діє шкільний музей Бойової Слави. Він вміщує експозиції "Подвиг в серці збережімо", "22 червня 1941 року", "Битва за Москву", "Партизанський рух", "Сталінградська битва", "Сватівчани-герої" та ін. Кількість експонатів, що знаходяться в стаціонарних експозиціях музею, - 89. Члени пошукового загону музею дослідили бойовий шлях воїнів 267-ї Сивашської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії, яка визволяла у роки війни місто Сватове. Були складені карти-схеми, організована переписка з ветеранами дивізії Корнеєвим М.С., Горєвою О.О., Коловим О.Я., родичами Герасимова В.О., який командував 267-ю стрілецькою дивізією. Музею були подаровані особисті речі Герасимова В.О., який є Почесним громадянином нашого міста.
Члени ради музею беруть участь у залученні гімназистів до різноманітних всеукраїнських акцій. Так, в рамках історико-краєзнавчої акції "Шляхами подвигу і слави" членами ради музею були проведені воєнно-історичні читання, науково-практична конференція, тематичні екскурсії до Сватівського краєзнавчого музею. Вчителі історії, учні-екскурсоводи проводять в музеї уроки, що сприяє не тільки засвоєнню теоретичного матеріалу, а й дає змогу відчути в певній мірі атмосферу епохи Великої Вітчизняної війни - завдяки добре оформленим стендам з фотоматеріалами, плакатами, картами військових операцій.

А. Проскура, вчитель Куземівської ЗОШ: Музей історії нашого села був створений у 1988 році, до 300-річчя заснування Куземівки. Разом класними керівниками я, як керівник музею, проводжу виховні заходи, основним напрямком яких є патріотичне виховання. Вже не один рік разом з радою музею працюємо над питаннями "Дослідження історичних матеріалів бойових дій періоду 1941-1945 років на території Сватівського району", "Догляд за місцями поховань бійців Радянської Армії та пам'ятниками на території Куземівської сільської ради в селах Куземівка, Кривошиївка, Калинівка, селище Новоселівське", "Організація екскурсій до музеїв Великої Вітчизняної війни".
У музеї постійно працює група юних екскурсоводів, яка проводить екскурсії. Відвідуючи музей, школярі наочно переконуються у тому, що в роки Великої Вітчизняної війни наші земляки здійснювали героїчні подвиги в ім'я Батьківщини, в ім'я свого народу. Вони були справжніми патріотами, на яких молоде покоління повинно рівнятися, брати з них приклад чесного служіння своїй Батьківщині.
На жаль, все менше і менше залишається живих свідків війни. Тому проведення зустрічей з ветеранами має великий вплив на свідомість школярів. Спілкуючись з ветераном Літвіновим І.А. та вдовою ветерана Вербецькою Г.А., підлітки оволодівають величезним духовним багатством, пізнають азбуку патріотизму.

Є. Абросимова, учениця Нижньодуванської ЗОШ: З кожним днем зменшується кількість учасників Великої Вітчизняної війни. Але пам'ять про них повинна залишатись нетлінною. Напрямок роботи "Ветеран" є ключовим для волонтерів нашої школи. У Нижній Дуванці проживає глибоко шанована Марія Петрівна Тарашевська, котра у роки війни була телеграфісткою. Вона - частий гість у нашій школі, з болем згадує страшні воєнні роки, особливо добре пам'ятає форсування Сиваша. А згодом в її фронтовій біографії були Латвія, Білорусія. За заслуги перед Батьківщиною Марія Петрівна нагороджена орденами та медалями.
Одним з видів діяльності нашого волонтерського загону є пошукова робота, яка здійснюється трьома творчими групами. Вони збирають матеріали для шкільного музею.

Н. Кузовеніна, член громадської ради: Мені приємно, що багато робиться на ентузіазмі вчителів, волонтерів. Хотілося, щоб більше ініціативи було не від педагогів, а від самої молоді. Чула, що 2-3 роки тому діяли туристичні табори зі спрямованістю - прищеплення любові до рідного краю. Можливо треба подумати, як профінансувати таку справу і активізувати діяльність таких таборів.

П. Суховерхов, голова міської організації ветеранів: Хочу звернути увагу ось на що. Вранці іду на роботу повз меморіал Слави, котрий є для всіх святим місцем. І бачу, що там - купи сміття. А залишаються вони після посиденьок молоді - учнів 8-10 класів. Ми, старші люди, робимо їм зауваження. Вони грубо відповідають. Щоранку 4 працівника прибирають після молодіжного "відпочинку" сміття, порожні пляшки. Давайте ж якось реагувати на це. Повинна ж виявлятись культура. Хочеться комусь відпочити, відпочивай, але ж не забруднюй територію, тим більше біля меморіалу.
Звернулись до міліції, а нам відповіли, що, мовляв, не можуть визначити, хто залишає сміття.

Є. Рибалко: Робиться немало по патріотичному вихованню. Та хотілося б відчувати допомогу громадських організацій. Треба впливати на те, щоб більше уваги приділялось ветеранам. Одна справа збільшувати кількість годин на вивчення періоду Великої Вітчизняної війни, та крім того треба і проводити роботу. Ось облаштували джерело у Містках, це залишиться для багатьох поколінь. Саме з таких справ починається виховання... Діти повинні виховуватись на любові до того, що зроблено.... Закликаю усіх оточити увагою, турботою тих ветеранів війни, які залишаються в живих.

Л. Русанова: Ми повинні сказати щирі слова синівської подяки нашим ветеранам, яких сьогодні представляє В.П. Щербак, за подвиг, котрий здійснили заради наступних поколінь.
Пам'ять про Велику Вітчизняну війну - жива, і на території району прагнемо робити все можливе, щоб вона не була зітерта або перефарбована в інший колір. Дійсно, у нас є святе місце - меморіал Слави, Пам'яті і Скорботи. Прийнято рішення здійснити його капітальну реконструкцію, виділити для цього кошти. Гадаю, це стане об'єднуючою акцією в житті всього району.
Хочу побажати усім продовжувати роботу по патріотичному вихованню, активізувати її. Люди, котрі зберегли нам життя, подарували мир, наші славні ветерани, повинні бути оточені увагою і турботою.
(Ветерану війни В. П. Щербаку молодь вручила букети квітів).

Матеріли бесіди підготував до друку Сергій КРИВОНІС.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика