Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Світло і тепло її душі

22 червня минає 70 років з дня початку Великої Вітчизняної війни. Хочеться подякувати ветеранам і всім, хто вистояв у грізні дні лихоліття, за збережену Батьківщину, за свободу, за щастя жити, радіти і працювати. Доземний уклін живим і світла пам'ять тим, хто пішов у вічність. Спасибі щире вам за наше мирне життя, за наших дітей та онуків, за їх щастя жити, вчитися, творити...

Люди, загартовані війною, - особливі. Їм властиві високі душевні поривання, доброта, чутливість, уважність, готовність прийти на допомогу.

У шкільному музеї Верхньодуванської ЗОШ є поштова листівка, котра багато про що свідчить. Її надіслала з Угорщини наша землячка - Михайленко Ольга Ігнатівна. Отже це є підтвердженням, що сапер Михайленко звільняла Угорщину. А ще листівка свідчить, що Ольга Ігнатівна - людина добра, чуйна та уважна. Сталося так, що її рідний племінник і я жили в одній сім'ї. Хоча перебувала в далекому краї, дівчина зрозуміла, який смуток охопить дитячу душу, а тому другу листівку надіслала мені. Я була така вдячна за скромну вісточку з фронту, що берегла її довгі роки, а потім - як найдорожчу реліквію - віднесла до шкільного музею. А що ж Ольга Ігнатівна?

Під нищівним вогнем у роки війни вона наводила переправи, якими невпинно мчали на Берлін наші танки. По закінченні війни повернулась додому, де на неї чекала старенька ненька, сестра, а згодом повернулася з фронту ще одна сестра. Дівчата відразу знайшли собі роботу. Ольга Ігнатівна як прийшла одного разу на корівник, так і пропрацювала там до виходу на пенсію. Особисте життя не склалось, та й з ким йому було складатись, коли чоловіків викосила війна.

Всі разом виховували Вірину донечку Надійку. Всю ніжність душі віддавала жінка племінниці, отримуючи взамін тепло та увагу від дівчини. Та доля не завжди була прихильною. Пішла з життя матуся, тяжко захворіла і померла сестра Євдокія, залишилась на батьківському обійсті тільки Ольга Ігнатівна. Здавалося, роки оминали її, вона завжди була зосередженою, працьовитою. Розраду жінка знаходила у щоденній праці та постійних турботах за Надійкою.

Односельці щоранку бачили, як вулицями села простує невисокого зросту білява жінка з блакитними очима - вона поспішала до Надійчиного двору, адже племінниця почала працювати на МТФ, а тітка добровільно переклала на свої плечі частину її турбот.

Але сталося лихо - трагічно пішла з життя Надійка, залишивши дітей, онуків, усіх, кого любила та оточувала теплом. Страшне горе зігнуло, але не зламало жінку. Вона опікувалася онуками і правнуками, доглядала за господарством, старанно працювала на городі, ділилася своєю пенсією. А тут прийшла ще одна біда - померла сестра Віра. Потемніла з лиця, але не впала в розпач Ольга Ігнатівна. Де тільки й бралися сили у старенької, але продовжувала доглядати за господарством та трудитись на городі. Матеріально не так і погано жилось, а от сил, здоров'я більше не вистачало. І все більше та більше потребує жінка уваги, тепла, ніжності, турботи та затишку...

Свого часу все зуміли і все зробили для нас ветерани - розгромили ворога, звільнили від фашистської чуми Європу, подарували нащадкам мир і спокій, відбудували зруйновану війною країну і тільки одного вони не можуть зробити - не старіти. Тож обов'язок вдячних нащадків - оточити ветеранів увагою, турботою, теплом.

Шановна Ольга Ігнатівно, від щирого серця бажаю Вам здоров'я, уваги, добра, довголіття. Вдячна за чистоту і правду Вашого життя, за мудрість, працьовитість, мужність, честь, за те, що Ви така, яка є. Будьте й надалі прикладом самовідданості, чесності, мужності, любові до Батьківщини. З роси та води Вам, шановна Ольга Ігнатівно.

З глибокою повагою ветеран педагогічної праці Валентина ЯНГОЛЕНКО. с. Верхня Дуванка.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика