Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Учитель перший мій…

Хочеться мені розповісти про вчителів, славних трудівниць, з якими довелось працювати у 60-80 роки і перед якими схиляю голову за їх нелегку, але так потрібну суспільству працю, за те, що вони не тільки навчали, а й по-материнськи виховували сотні дітлахів. Це вчителі початкових шкіл нашого району.

Школи ці колись були семирічними, потім восьмирічними, а згодом, зі зменшенням населення у селах і, як наслідок, зі зменшенням контингенту учнів, стали малокомплектними початковими, у більшості - з комбінованими класами. І вчителю треба було одночасно працювати в одну або півтори зміни з двома або навіть трьома класами. І хоч як не було важко, він успішно навчав дітей, забезпечував навчально-виховний процес. Школярі після чотирирічного навчання переходили у восьмирічки і там поповнювали набуті знання, уміння і навички.

Вчителям доводилося не тільки навчати і виховувати, а бути одночасно і керівниками учбового закладу, завгоспами, діловодами тощо. І з цим усім вони успішно справлялися. Такими вчителями початкових шкіл були Галина Костянтинівна Приходько і Оксана Степанівна Артюх із села Коломийчиха (на Жидівці), Марія Лук'янівна Синельник (с. Розівка), Ніна Євдокимівна Ілляшова (с. Жовтневе), Марія Григорівна Бервено (с. Софіївка), Тамара Сидорівна Усова (с. Первомайське), Варвара Миколаївна Пустоварова і Марія Петрівна Василевська (с. Свердлівка), Марія Павлівна Максименко (с. Кармазинівка), Марія Порфиріївна Іщенко (с. Наугольнівка), Софія Гнатівна Міля, Зоя Тихонівна Горбоконь і Антоніна Антонівна Рубчевська (с. Хомівка), Марія Юріївна Кудріна (с. Комсомольське), Олександра Герасимівна Стоміна (с. Володимирівка). Їх школи завжди своєчасно були підготовлені до нового навчального року, на подвір'ях буяли квіти, а на пришкільних ділянках дозрівали овочі.

Кожна вчителька виконувала і суспільно корисну роботу: була депутатом або очолювала виборчу комісію, обробляла наділену їй ланку в колгоспі, виступала з учнями з художньою самодіяльністю перед населенням, а вдома мала сім'ю, поралася по господарству, без якого не можна було прожити в селі. Це був дійсно життєвий подвиг жінок-педагогів. Зараз дуже мало хто залишився з цих вчителів в живих. Їх поважають, шанують сільська громадкість, діти, онуки і правнуки. Та про тих, хто відійшов у потойбічний світ, вже мало хто пам'ятає, бо багато їх колишніх вихованців (тепер вже сивочолих) виїхало з села, а молодь про них не знає. Але у кожній сільській або восьмирічній школі є краєзнавчі куточки або музеї бойової і трудової слави земляків, тож там також мають бути і фотографії, і спогади, і взагалі матеріали про тих, хто першим вчив дітей писати і читати слова: "мама", "тато", "школа", "Батьківщина", вчив добру і впевнено йти по життю.

Антоніна ОХРІМЧУК, ветеран педагогічної праці.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика