Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



НОВОРІЧНЕ ПОЛЮВАННЯ ДІДА ГАВРИЛА

Мій дідусь Гаврило, куземівчанин, все своє життя займався вирощуванням сільськогосподарських культур - був справжнісіньким гречкосієм, як кажуть. Захоплювався дід ще і полюванням, а про свої мисливські пригоди розповідав часто онукам: мені та моєму двоюрідному брату Василькові. З дідусевих розповідей я і записав історію, яку хочу повідати…

У святковий день Нового, 1937-го, року дід Гаврило, прихопивши з собою свого чотирилапого товариша Джульбарса, вирушив на полювання. Перший "об'єкт" на мисливському шляху дідуся - Рідкодубівські кручі. І одразу поталанило: перед дідусем вискочив лис! Рудий знає, як рятуватися від мисливців, тому біг, замітаючи своїм гарним пухнастим хвостом сліди. "Ото моя здобич!" - подумав дід Гаврило і вистрілив, та мимо! Лис же зник з перед очей… "Та це ж хитрий лис Микита був, - виправдовував сам себе дідусь подумки, - тому й утік! А хвіст у нього який гарний! Хай живе собі та розмножується…"

І попрямував дідусь до яру зайців впольовувати. Зайці ж ще хитріші за лисів, всупереч народній думці. Косоокі навмисне плутають свої сліди на снігу, а потім виривають ямку, лягають нібито відпочити, а вітерець їх сніжком завіває… От дід Гаврило кілька годин плутав за заячими слідами, та так і не зустрів жодного косоокого, аж поки не наступив на біленького, що лежав у тій виритій ямці, притрушений снігом. Переляканий зайчик чкурнув від дідуся стрімголов! "Біжи, біжи, - подумав дід. - Я тебе до іншого якогось свята "привласню"!

Ще завидно наш мисливець опинився біля Калинівки. Глядь - а біля будинку його куми Супрунки аж троє вовків вештаються! Нерви у діда Гаврила не витримали і він побіг до кумасиного дому, тягнучи за собою на мотузці Джульбарса. І боком, і задки - як тільки не підбирався дідусь спочатку до тину, а потім і до сараю. А сарай був зачинений. Мисливець зупинився. І одразу вовки до нього кинулися! Та мисливцю пощастило, що поруч відро порожнє валялося. Схопив дідусь те відро і став ним гримати, ніби подаючи сигнали про допомогу господарці подвір'я. Жінка, почувши торохнечу, вискочила на вулицю з віником, розмахуючи яким, горланила на вовків: "Ану геть звідси, кляті!" І ті таки злякалися грізної господині, "озброєної" віником, та й втекли…

Кума ж Супрунка завела діда Гаврила до хати, обігріла, нагодувала та ще й на шлях до Куземівки направила.

Під вечір дід з Джульбарсом підійшли до залізничного переїзду. Там стояв будинок Петрусенка. Дідусь був дуже стомленим і розчарованим через невдале полювання. Та раптом з-за будинку визирнув вовк розміром з великого барана. Ну як тут втримаєшся, коли здобич сама до рук йде!? Вистрілив дід Гаврило, та й знову промазав! Несподіваний постріл налякав не лише вовка, а й собаку Джульбарса, тож кинулися обидва чотириногі у різні боки! Як же дідусь хвилювався за свого пса: чи зможе той дорогу додому знайти?..

Ні з чим, повільно переставляючи ноги, поплентався дід до своєї оселі. Прийшов - а там радісна подія: онуки завітали, та ще й гостинця з оковитою принесли! Повечеряв дід Гаврило, хильнув чарку і одразу заснув. А рано-вранці розбудив діда Петрусенко: добрий знайомий приволік на мотузці Джульбарса, якого знайшов у посадці. Ох і радів мисливець Гаврило, бо та подія стала для нього справжнім дивом новорічним! З такої нагоди і Новий рік, і повернення вірного товариша "обмили" разом з "рятівником" Джульбарса Петрусенком, з посмішкою згадавши і "успіхи" у полюванні.

Тож хочеться напередодні новорічних свят побажати всім землякам натхнення і побільше радості! Пам'ятайте: будь-якої миті може статися хай і маленьке, та все ж диво!

Петро КАРНАУХ, вчитель-пенсіонер.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика