Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Важка ціна перемоги
З архівів газети «Новини Сватівщини»

Цього листа ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник звільнення Сватового від німецько-фашистських загарбників Я.А. Захарченко надсилав до редакції районної газети ще далекого 1983 року. Матеріал був надрукований у районці. З того часу багато чого змінилося у житті, немає вже серед нас і ветерана. Але правдиві слова воїнів-визволителів, живих свідків і безпосередніх учасників боїв з ворогом набувають нині особливого значення, адже все менше і менше фронтовиків, живих носіїв історичної правди залишається серед нас. Гадаємо, що голос ветерана з минулого не стане менш виразним, коли його адресувати нинішнім читачам газети. Друкуємо матеріал з деякими скороченнями.

«Взимку 1943 року, коли наші військові частини підійшли до Сватове, я, будучи гвардії лейтенантом медичної служби, командував санітарним взводом. Наш пункт по прийому військовопоранених розміщувався у Містках. Тут ми надавали необхідну допомогу бійцям, окремих з них відправляли у Старобільськ.

31 січня, коли йшов бій за місто, ми просувались слідком за нашими частинами, перев'язували поранених, садовили на санітарні підводи, запряжені кіньми, і відправляли в Містки. Того дня я особисто надав медичну допомогу приблизно 50 бійцям.

Коли Сватове звільнили, мене викликали в штаб і відкомандирували начальником сортувального відділення евакопункту. Госпіталь розміщувався у старому приміщенні клубу імені Кірова, на базарній площі, в будинках від річки Красної до нинішнього приміщення міськради, в колишньому приміщенні аптеки (це приміщення знаходиться на пл. Радянській - прим. ред.).

В Сватове я пробув до червня 1943 року. До нас весь час прибували поранені. Роботи було надзвичайно багато. Всі медики, не покладаючи рук, працювали з раннього ранку до пізньої ночі, а часто і цілодобово. Після надання першої допомоги легкопоранених ми відправляли в тил, важкопоранених розміщували на території психолікарні та Коломийчихи.

Хочу сказати, що нам, медикам, велику допомогу надавало місцеве населення. Приходили молоді дівчата і літні жінки, виконували найрізноманітнішу роботу: прибирали, допомагали перев'язувати бійців, готували їжу (кухня знаходилась на базарній площі (нині це - місце поруч з магазином, котрий за традицією називають "червоний" - прим. ред.).

Пам'ятаю окремі прізвища сватівчанок, що допомагали нам в нелегкій роботі. Це - В. Купіна, Н. Середа, О. Дзюбан, О. Гайдидей, О. Коверга, Н. Богучарська та інші.

Влітку 1943 року мене направили в Борове Харківської області. Попереду ще було багато боїв, нелегких випробувань. Але ми твердо вірили в остаточну перемогу над ворогом і всіляко її наближали».

Я. ЗАХАРЧЕНКО, учасник звільнення Сватового.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика