Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Всі в комісії об'єднані метою — приносити користь людям

На другій сесії районної ради шостого скликання було утворено п'ять постійних депутатських комісій. У чому полягає їх робота, над якою проблематикою вони працюють, які рішення приймають? На ці та інші питання читачі знайдуть відповіді, прочитавши матеріали, підготовлені після бесід з керівниками зазначених комісій. Сьогодні вашій увазі - інтерв'ю з головою постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів Т.І. Королько.

- Тетяно Іванівно, ви очолюєте у районній раді постійну комісію з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів. У чому полягає суть її діяльності, чим вона займається?

- На комісію покладена надзвичайно велика відповідальність, хоча, звичайно, всі п'ять постійних комісій районної ради - дуже важливі. Наша комісія займається такими питаннями як формування районного бюджету, розподіл бюджетних коштів між організаціями, установами тощо, здійснення контролю над виконанням бюджету, вивчення потреб тієї чи іншої установи в коштах, необхідності надання їй допомоги, корегування фінансових призначень, тобто у полі зору комісії - питання, котрі у філософії називають "битіє", від їх вирішення залежить ефективність роботи установ.

- Наскільки складною є робота в комісії - для Вас як голови і всіх, хто до неї входить?
- Для мене як голови комісії робота складна тим, що немало в ній невідомого. В попередньому скликанні районної ради я очолювала комісію з питань освіти, молодіжної політики, охорони здоров'я, і ці сфери мені були більш близькими, отож працювати було легше. Бюджет, фінанси, економіка - для мене є віддаленішими сферами і доводиться дуже багато працювати, щоб не схибити, зуміти відстояти ту чи іншу позицію задля загальнорайонної користі.
Наша комісія складається з восьми чоловік. Це - досвідчені люди, принципові. Представляють вони різні партії і різні структури, але жоден з членів комісії не відмовчується на засіданнях, не виявляє пасивності, навпаки всі виявляють зацікавленість у вирішенні питань, котрі є значущими для тієї категорії населення, котру вони представляють. Надзвичайно принциповою є позиція депутата О.І. Шевченка, фермера з Ковалівки, який уже підготував два депутатських запити. Його хвилює і ремонт сільського будинку культури, і установка вуличного освітлення. Навіть при тому складному бюджеті, який маємо в поточному році, дуже важко сказати людині "ні", бо проблеми, котрі депутат підіймає, - це життя села, через їх вирішення проявляється бажання допомогти людям. Хоча, ясна річ, вирішити всі проблеми - неможливо. І хоча ті запити, які передав нам Олександр Іванович, були передані на розгляд до районної державної адміністрації, все ж члени комісії, зокрема молодий депутат Ю.О. Киричок, відразу намагаються шукати шляхи вирішення поставлених питань певними шляхами - включення до програми ПРООН, що дозволяє при використанні незначної кількості бюджетних вкладень виконати немалий обсяг робіт, залучення інвестицій, спонсорська допомога і т.д. Ті, хто вже зіткався з подібними питаннями, намагаються підказати, як їх вирішити в даній ситуації.
Поки що у нас відбулось три засідання комісії, і повинна сказати: поки що бачу під час засідань тільки своїх однодумців, помічників. Всі в комісії об'єднані однією метою — приносити користь людям, підказати одне одному, як діяти краще. Слово "комфорт" тут недоречне, тож скажу, що комісія працює результативно.

- У Вас поки що невеликий досвід роботи в нинішній комісії і значний - у минулій. Чи не могли б порівняти - наскільки продуктивно йшла робота тоді і тепер?
- Комісія, яку очолювала під час минулої каденції, тобто це комісія з питань освіти, молодіжної політики і охорони здоров'я, теж була комісією однодумців. Коли призначались засідання, то відсутніми були депутати лише з поважних причин. Між нами не було ворожнечі, перетягування "канату" на себе, всі намагались працювати для вирішення питань. Наприклад, Лариса Іванівна Семенюта завжди піклувалась за своє село - Хомівку. Любов Іванівна Богунова теж завжди виявляла активну позицію. Дмитро Михайлович Вінтоняк висловлював цінні пропозиції, коли йшлося про проблематику охорони здоров'я. "Палочкою виручалочкою" нерідко виступав Іван Давидович Лейріх, який добре орієнтувався в питаннях соціальної політики. І я щиро вдячна всім, хто входив до тієї комісії, за злагоджену робот. Сподіваюся, що й комісія, яку очолюю зараз, також працюватиме дружно, що не вестиметься зайвих суперечок, не висуватиметься абстрактних фонтануючих ідей заради уявної принциповості, а буде конкретний діловий підхід при розгляді питань.

- Тобто можна сказати, що за ставленням до справи комісії близькі одна до одної?
- Важко судити, бо з попередньою комісією я пропрацювала роки, а з новою провела лише три засідання. Але поки що враження позитивні.

- Які питання для життя району нині Вам уявляються найбільш суттєвими, важливими?
- Мені важко судити категорично через те, що, як сказала, зараз в моїй роботі з'явився новий напрямок і потрібен певний час, щоб розібратися в бюджетних питаннях. Відповідного досвіду ще малувато. Мені не так давно довелось побувати на обласній нараді, котру проводив заступник голови обласної ради Ю. Хунов. Перед присутніми виступав начальник обласного фінансового управління. Коли він розказав про Бюджетний кодекс, про жорсткість, котра має виявлятися при питанні витрат бюджетних коштів, про те, що основна мета - при найменших вкладах добитися найбільшої їх ефективності, про те, як контролюватимуться бюджетні процеси, стало зрозуміло, наскільки непростою є ситуація. Зараз дуже складно вирішуються питання в медицині і освіті. Звичайно, важливою є і культура, але освіта - це навчання дітей, це наше майбутнє, медицина - це здоров'я людей. І хочеться бути корисним при вирішенні актуальних проблем освіти і медицини, щоб, не дивлячись на мінімальний бюджет, можна було залучити кошти і спланувати роботу так, щоб ці дві галузі слугували людям по максимуму, щоб недостатня наявність коштів не вплинула на якість навчання, на роботу вчителів, на якість медичного обслуговування населення.
Нині вестиметься робота по приведенню у відповідність наявних кадрів з їх фактичною потребою. Адже досить стрімко зменшується і кількість людей у районі, і кількість учнів у школах. Лише за останній рік населення на Сватівщині зменшилось на п'ятсот з лишком чоловік. У загальноосвітній школі №8, де працюю директором, щороку кількість учнів зменшується на 30-40 чоловік. Ясно, що за такої ситуації і кадри приводитимуться у відповідність, зменшуватиметься кількість вчителів, зменшуватиметься навантажуваність. Очікуються скорочення і в галузі медицини. При цьому хочеться організувати роботу так, аби втрати були найменшими і люди не залишились ображеними, аби такі процеси не вплинули на якість освітніх, медичних послуг.

- При розгляді питань на засіданнях постійних комісій рядові депутати, як правило, розглядають їх вже в процесі засідань. А Вам як керівнику комісії доводиться заздалегідь займатися цією справою?
- Обов'язково. Скажімо, роботу по підготовці до сесії, котра проходила 5 січня, я розпочала ще 15 грудня. Доводилось дуже щільно будувати свій робочий день, щоб вивчати багато питань стосовно бюджетної політики, які для мене були новими і не завжди зрозумілими. Не дивлячись на те, що сесія пройшла, а наступна буде десь через місяць-півтора, вже зараз необхідно працювати над питаннями, котрі розглядатимуться.

- Ви не лише керівник комісії, а й депутат районної ради. Пам'ятаю, що ще у дев'яності роки Вас обирали депутатом обласної ради. Скільки разів люди довіряли Вам депутатство?
- Чотири рази. Як у депутата районної ради у мене зараз третя каденція, одного разу була обрана депутатом обласної ради. Мені дуже приємно, що депутати обласної ради, з якими поталанило разом працювати, зараз на слуху, що вони займають відповідальні пости. Василь Іванович Надрага нині є народним депутатом, Лідія Яківна Калінська очолює спілку жінок Луганщини. З ними я працювала в комісії обласної ради з питань освіти. Знайомством з цими людьми пишаюся, прагну рівнятися на них, вони завжди займають енергійну, цілеспрямовану, активну, державну позицію і протягом життя вірно служать своєму народу, у якій би структурі не працювали.

- Поговоримо трішки про шкільні справи. Бо Ви хоч і є керівником депутатської комісії, але при цьому очолюєте і колектив загальноосвітньої школи №8. Які питання шкільного життя зараз Вас хвилюють у найбільшій мірі?
- Не побоюсь бути банальною і скажу: школа - це дзеркало суспільства. Хай у менших обсягах, але вона відображує все те, що відбувається у повсякденному житті. Дітям бракує нині духовного тепла, добра, уваги, вони всотовують у себе те, що їх оточує. На жаль, у їх душі потрапляє дуже багато негативної інформації, якою переповнене життєве довкілля, бо в ньому біле нині перемішане з чорним. Добре, коли зустрічаються люди зі світлими, позитивними ідеями, коли саме вони впливають на підростаюче покоління. Тоді у дітей зберігається їх первинна безвинна суть, світло у душах. Але ж нерідко дітей оточують люди з чорними, жорстокими душами, які роблять їх хитрими, брехливими, жорстокими, готовими не простягти руку допомоги, а поставити підніжку. Питання моральної чистоти - надзвичайно важливі зараз для школи і процесу виховання.
Не хочу сказати, що в роботі педагогів не буває помилок, але все ж самі вчителі без корінних змін у державі не зможуть виховати справжніх патріотів. Необхідно перебудувати нашу культуру, нашу пресу, діти повинні отримувати позитивну, світлу інформацію, яка б формувала особистість. Добре, коли батьки відфільтровують побачене і почуте, пояснюють дітям ті чи інші процеси або ситуації, але так буває далеко не завжди. Ні для кого не є секретом, що інколи страшно дивитись телевізор. Який канал не включиш - злочин на злочину. Такі передачі важко дивитись навіть дорослій людині зі сформованим світоглядом, а що вже говорити про дітей? Негатив зовнішній формує негатив у дитячих душах. В результаті діти стали черствішими, причому значно черствішими. Не всі і не повально, але все ж це - факт.

- При вході до Вашого закладу значиться "Школа зразкового порядку". І дійсно в приміщенні помітно порядок. Яким чином це досягається, Вам надають допомогу?
- Хочу сказати, що районна рада, депутатський корпус, районна державна адміністрація приділяють надзвичайно велику увагу освіті, всім школам району і міста. На одній з останніх нарад нам, директорам шкіл, було конкретно доведено, які внески зроблено в розвиток кожної школи в минулому році в розрахунку на кожного учня. З бюджету школі було виділено 180 тисяч гривень.
Останнім часом в ЗОШ №8 відремонтовано актову залу - послано новий лінолеум на підлогу, придбано нові штори, сучаcний телевізор, DVD, перефарбовано стіни. Встановлено нові двері на парадному вході, у спортивній залі, рік тому поміняли вікна і двері у вестибюлі, в двох класах замінено вікна, відремонтовано туалети, частково відремонтовано водогін, каналізаційну мережу, два роки тому у спортивній залі встановлено нові вікна. Нині заплановано також проведення ремонту першого поверху приміщення і т.д. Районна влада прагне організувати нашу роботу так, щоб створити максимум комфорту для дітей. Надають також допомогу батьки і підприємці. Ось не так давно вони разом купили для школи нову ялинку. Хай вона і штучна, але - висока, пухнаста, на ній - сучасні іграшки. А це викликає у дітей позитивні емоції.

- Скільки зараз нараховується у школі учнів і вчителів?
- Учнів - п'ятсот п'ятдесят, вчителів - сорок шість. Нам комфортно працювати, бо заняття проходять в одну зміну, у нас - кабінетна система. Створені умови дають змогу давати якісні знання. В школі - сучасний математичний клас, де є два ноут-буки, інтерактивне місце вчителя. В такому класі учні можуть не лише отримувати знання, а й опановувати сучасну техніку, що особливо важливо для тих учнів, які не мають можливості вдома мати комп'ютер.
Кабінет біології теж має дуже хорошу матеріальну базу, є в школі тренажерна зала. Спортзал працює у нас до дев'ятої години вечора. Діти мають змогу після занять реалізовувати себе в тому, до чого мають потяг. Працює також три відділи театрального гуртка - для учнів молодших, середніх та старших класів.

- Заняття ведуть вчителі?
- Так, і повинна сказати, що бажаючих займатися у гуртку стільки, що не вистачає ролей. Працюють спортивні секції футболу, волейболу, баскетболу, фізичної підготовки, боротьби, брейк-дансу, хореографії, тобто вибір досить широкий. Намагаємось створити умови, щоб кожна дитина могла виявити свої здібності і відчувати себе комфортно.

- Що показує практика стосовно переходу на зовнішнє незалежне оцінювання? Яка його ефективність?
- Ми, вчителі, довгий час не могли зрозуміти, гарно це чи погано. І до цього часу існує не остаточна визначеність у цьому питанні. Спочатку ми побоювались ЗНО, бо воно передбачає відповіді на питання не програми, скажімо, одинадцятого класу, а на питання стосовно всього того, що вивчив у школі. Отож певні побоювання були, адже у багатьох дітей пам'ять короткотривала, вони схильні забувати те, що вивчалось у минулому. Але практика показує: діти досить непогано справляються з зовнішнім незалежним оцінюванням. Для тих, хто добре підготувався і ретельно попрацював, це дає можливість стати студентами на бюджетній основі. І дуже радієш з приводу того, що багато наших випускників приходять до школи і дивляться на вчителів світлими очима, дякують за отримані знання. Ось нещодавно зустріла нашу випускницю, яка поділилася тим, що успішно здала сесію в інституті і що при цьому у неї було багато "автоматів" (це коли оцінка ставиться автоматично, без здачі екзамену чи заліку - прим. ред.). Інша випускниця теж говорила, що добре почувається у вузі і дякувала за навчальну базу, котру отримала в нашій школі.
Але для того, щоб успішно здавати ЗНО, треба системно працювати, не розслаблятись. Це стосується будь-якої системи - добре працюватимеш, матимеш результат.

- Останнє запитання. У директора школи і керівника постійної депутатської комісії вільного часу обмаль. Але все ж якісь хвилини перепочинку, напевне, випадають. Чим тоді любить займатися Тетяна Іванівна Королько?
- У мене впродовж життя було чимало справ, якими займалась з інтересом, але завжди головним залишалась любов до книги. Практично немає такого дня, котрий би провела без друкованого слова. Дуже люблю читати. В цьому - мій відпочинок, моя насолода. Не люблю читати швидко, а читаю, переживаючи те, про що пишеться в тому чи іншому творі. Останнім часом дуже полюбляю дивитися історичні документальні фільми, фільми про історію релігії, які приваблюють, очевидно, можливістю осмислення подій нашої історії, сучасних подій, а також - майбутніх. Витки буття повторюються, а історія надзвичайно повчальна. Останнім часом багато звертаюсь до "Євангеліє", до цієї дуже мудрої книги, у якій, до речі, дуже багато такого, що колись було у моральному кодексі будівника комунізму.
Хто не звертається до релігії, дивиться інколи на віруючих як на людей трішки забобонних. Я ж останнім часом переконуюсь у тому, що релігія - мудра. Якби ми дотримувались того, про що говориться в "Євангеліє", нам було б легше в житті, людяності було б більше.

Інтерв'ю провів Сергій КРИВОНІС.

Обсудить статью в форуме


Яндекс.Метрика