Сайт города
СВАТОВО




Пещерный монастырь



Моя правда про Преображенські печери


Нещодавно знову привернула до себе увагу Преображенська печера. І не тільки жителів району, а й інших регіонів країни, і навіть центральної преси та ведучих телеканалів.
А сталося це тому, що голова райдержадміністрації В. В. Мормуль за особистої ініціативи з групою працівників впорядкували вхід в печеру та надали їй «божого» виду. І знову, як і раніше і пішли, і поїхали до печери. З явилися і нові билини та легенди про її утворення, навіть з явився «первооткрыватель», який побував у печері через 37 років після її відкриття, після того, як у ній побували тисячі мирян.
Тому я вважаю за необхідне розповісти читачам істину відкриття печери.


Я народився, виріс і живу й до цього часу у своєму рідному с. Преображение. З ранніх років наслуханий від старійшин села про те, що в Уразівському лісі є печера, але її вхід засипаний і ніхто його не знає і не знайде.
Проходили літа. Я став дорослим. Коли працював в школі та будинку культури, дізнався від старенької сусідки Захарівни, що її брат — Олексій Захарович знає, де знаходиться вхід до печери.
Я вирішив зустрітися з Олексієм Захаровичем Поповим. В 1973 році, коли ми зустрілися, йому виповнилося 86 років.
Він знав мене, як активіста громадського життя села і дуже люб'язно прийняв. Я пояснив Захаровичу мету свого візиту. Він сказав: «Якщо цим питанням зайнялася школа, то я вкажу на заси-паний вхід».
Був червень місяць. Діти уже пішли на літні канікули. Ми разом з Миколою Кириловичем Суботіним - директором СБК - домовилися з юнаками 7-8 класів і ті, озброївшись лопатами, пішки пішли до лісу. А я своїм «Запорожцем» поїхав за Поповим. Забравши дідуся, я привіз його до лісу. Захарович чітко визначив, де стати коло лісу, куди пройти метрів 35-40 в ліс, і де слід розкопувати. Ми були здивовані, бо місце нічим не відрізнялося від інших, до того ж там посередині росли два великих ясени. Дідусь зрозумів, що ми завагались, і пояснив нам, що з 1920 року дерева могли б вирости і більшими. «Ви копайте, і досить скоро переконаєтеся, що це те саме місце, бо будете знаходити «древесне» вугілля із спаленого над входом куреня.».
І через півгодини дідусеві слова підтвердилися. Я відвіз дідуся додому і повернувся до молодіжної бригади, яка захоплено працювала. Уже був чітко виділений осипний грунт у моноліті крейди. О 15 годині дня лопата учня 8 класу Володимира Остапенка провалилася в отвір. Всі були наморені і вирішили закінчити роботу наступного дня.
Вхід відкрили на 1 м і терпець уві рвався, бо прийшли з ліхтариками. Зайшли до печери і через 6-8 метрів стали на повний зріст. Щоб не заблукати, діти в сорочки нарвали листя і трусили по підлозі. Пройшли всі 246 м. В першій кімнатці справа було знайдено 2 Іконки розміром 30x40, 2 лампадки (одна з них зігнута), одні носилки. Деревина на іконках і Н9силках була трухлявою.
Знайдені речі були передані до сільської ради. Трохи згодом було знайдено крейдяний диск, встановлений у тріщину, на якому було викарбовано «Святий Георгій» 1894 р. 27 чоловік.
У зв'язку з тим, що сьогодні в печері з'явилися на стінах хрести, надписи та інше, відповідально заявляю - на день відкриття в печері не було жодного надпису, малюнка чи чогось подібного.

Чому ліс називається Уразівським?
Пращури Попова О. 3. під час столипінської реформи переїхали з Уразово до Преображенного, і на тих схилах, де знаходиться ліс, отримали земельний наділ.
Мені вдалося поспілкуватися з деякими старожилами села. Пам'ятаю
Стороженка Олександра (на жаль, як по-батькові забув), а ще дідуся на прізвище Рубан. Вони переповіли мені те, що їм розповідали їхні батьки.
На той час, коли їхні батьки були ще працездатні (в які саме конкретні роки ніхто назвати не міг), в селі мешкав священик, якого звали Георгій. До місцевої Преображенської церкви він не мав ніякого відношення. В храмі служив інший настоятель.
Святий Георгій займався організацією населення на будівництво печери. Жителі села вдень працювали в полі, а вночі будували печери. В ті часи, і аж до 1960 року, ґрунтовий шлях пролягав зі Сватового через Гончарівку, Преображение, Оборотнівку, Наугольнівку. Саме на межі між селами Преображенное і Наугольнівка була збудована капличка, до якої проїжджі та прихожі здавали пожертви на будівництво храму. Та якось на межі 19-20 ст. святого Георгія не стало. В печері лишилося два старці, потім невідомо куди зник один, а згодом - і останній.
Вхід у печеру був заплетений лозяним навісом, який у 18-20 роках пастухи спалили і вхід поступово засипався.

Після першого відкриття печери
Після відкриття у 1973 році ходу до печери, до неї поїхали з усіх кінців області. У вихідні дні райвідділ міліції до печери надсилав працівників ДАІ. Про печеру було повідомлено і до обласного краєзнавчого музею. Через декілька днів до мене завітали секретар райкому КПУ Марія Харитонівна Зотова з працівницею обласного краєзнавчого музею. Марія Харитонівна до цього візиту вже декілька разів побувала у печері, тому, коли ми туди приїхали знову, вона, увімкнувши ліхтарика, впевнено увійшла в печеру і запросила гостю. Одначе та довго не наважувалася це зробити. Представниця області боязко дивилася в отвір, врешті таки зважилася пройти метрів 20 першої кімнати. А потім категорично відмовилася йти далі, заявивши, що таких «нір» на території області десятки і що вони ніякої історичної цінності не представляють, і швидко поспішила залишити печеру.
Ми почали розповідати гості про наші наміри, показали підготовлену просіку для підвозу будматеріалу. Адже був план зробити капітальний вхід у печеру. На що жінка відповіла: «Не ризикуйте, я вам раджу вхід зірвати і на цьому поставити крапку».
На цьому розмова закінчилася Але я разом з учнями та вчителькою географії Зоєю Степанівною Радченко зняли карту печери. У 1975 році, коли я перебував у Києві на курсах підвищенні кваліфікації, то зайшов до кабінету археології і розповів про печеру та показав їм карту. На це відповідальний працівник мені сказав: «Так це ж карта Ближніх печер Києво-Печерської Лаври». Одначе я переконав, що це — карта Прербраженських печер.
Мені сказали, що в Києві про нашу знахідку нічого не відомо і пообіцяли, що це питання буде розглядатися. Але жодного серйозного обстеження до цього часу не проведено.
Печеру за цей час уже декілька разів відкопували, бо вона природно осипається.
І тільки після втручання голови РДА В.В. Мормуля до печери обладнано хороший підхід, впорядкований сам вхід та плануються будівельні заходи.

Леонід Верцун, Заслужений працівник культури України, с. Преображение

Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22