Сайт города
СВАТОВО




Известные Сватовчане


Хімченко Сергій Миколайович

Наш земляк генерал-майор, командир корпусу протиповітряної оборони Збройних Сил України Сергій Миколайович Хімченко. В 1998 році, побувавши в Сватове, він дав інтервью місцевій газеті "Новини Сватівщини", в якому розповів про себе, свою родину та військову службу
Батько мій — Микола Іванович — корінний сватівчанин, мама — родом із Запорізької області, з Бердянського району. Але народився я у Сватовому, тут ми з братом Геннадієм зростали та виховувались і звідси пішли на військову службу.
Тато був військовим, пройшов він шлях від молодшого лейтенанта до капітана. З 1943-го року став воювати, літав на бомбардувальнику ПО-2 у 6-му бомбардувальному полку. Після війни проходив службу у Відні, це в Австрії, на Курилах (там Геннадій народився), потім служив у Запоріжжі, Мелітополі, Львові, в Білорусії, і в 1956-му році за станом здоров'я звільнився в запас. Після цього живе у Сватовому на Новоселівці 49, де в 1956-му році, в рік звільнення батька, народився я.
Спершу вчився у третій сватівській школі, де нині стоматполіклініка, потім дев'ятий і десятий клас — у СШ № 6, а в 1973 вступив до Вільнюського вищого командного училища військ протиповітряної оборони... Закінчив училище на відмінно і був направлений для проходження служби на Україну. Проходив службу на посадах від командира взводу до командира батальйону, в 1982-му році вступив до командної Академії військ ППО імені маршала Жукова, яку у 85-му із золотою медаллю закінчив і був направлений для проходження служби на острів Сахалін, де два роки виконував обов'язки заступника командира полку. Потім три роки в Охотську командував полком радіоелектронної розвідки, з 1990 по 1992-й виконував обов'язки заступника начальника штабу корпусу протиповітряної оборони — це вже в Комсомольську-на-Амурі.
З розпадом СРСР і утворенням держави Україна повернувся на батьківщину і три місяці служив на посаді начальника розвідувального управління військ протиповітряної оборони, потім командував бригадою радіоелектронної розвідки, два роки був заступником командира корпусу ППО в м. Дніпропетровську. З 1996-го по 1998-й рік навчався в Академії Генерального штабу, яку цього року на відмінно закінчив і був призначений на посаду командира корпусу протиповітряної оборони. У цьому ж році я став генералом: було мені присвоєно військове звання «генерал-майор». Ось такий шлях від рядового до генерала.
Наш корпус постійно перебуває на бойовому чергуванні. Маємо на озброєнні сучасні комплекси радіоелектронної розвідки, комплекси зенітно-ракетних військ, винищувачі, які здатні виконувати в простих і складних метеоумовах практично всі завдання по захисту повітряного простору України.
Всім, що маю, завдячую насамперед своїй дружині, яка творить мені надійний тил. Вона — моя вірна бойова поруга, теж корінна сватівчанка, яка 10 років навчалася зі мною в одному класі, школу також закінчила із золотою медаллю, і всі ті 13 місць служби, які я пройшов, вона постійно була зі мною, ділила і радощі, і труднощі. Маємо двох дітей. Донька цього року вступила на факультет міжнародної економіки та права до Київського державного національного університету, а син разом з дружиною і мною нині проживає в Одесі й навчається у 8-му класі.
Я вважаю, що справжній мужчина має пройти службу в Збройних Силах, бо це потрібно для його становлення як чоловіка. І ті процеси виховання, які відбуваються у ЗС, накладають свій позитивний відбиток на формування справжнього мужчини, людини, яка може не тільки просто працювати, а й цілеспрямовано виконувати якісь покладені на неї завдання й гідно переносити труднощі, що виникають на її життєвому шляху. Тим же юнакам, кого вирізняє мужність, цілеспрямованість, відданість своїй справі, я б хотів сказати, що хоч як важко сьогодні Україні, але Збройні Сили є, вони живуть і в найближчому майбутньому, гадаю, вони будуть ще краще оснащені, перейдуть на професійну основу комплектування і професія військового, котра саме для таких людей, буде такою ж престижною, як і раніше. У нашого ж бо народу за традицією особливе ставлення до військової людини.
Збройні Сили нині скорочуються, тому що ту чисельність, що була, молодій державі «витягнути» дуже важко. І ми це добре розуміємо. Але водночас вводяться вже елементи комплектування за контрактом — це процеси професіоналізації армії. Слід відзначити, що процеси ці дуже складні, адже вони пов'язані з витратою значних коштів, і це для держави сьогодні дуже непросто, але це необхідно і це буде обов'язково зроблено. Що ж до альтернативної служби, то скажу, що під час відвідин Великобританії, США та Бельгії мене разом з іншими українськими військовими знайомили з процесами організації альтернативної служби в цих країнах, а отож вважаю, що така служба має бути і в нас.
Всім без винятку сватівчанам я б побажав міцного здоров'я, добробуту і щастя. Побажав би, щоб наша Сватівщина була заможна і весела, щоб ця благодатна земля і це прекрасне повітря принесли і нових вчених, і нових митців, і нових генералів. Щоб сватівські люди завжди пишались своєю Сватівщиною

Юрій Безпарточний

Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22