Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Там, де клен шумить, у Боголюбівці

Віталій Павлович не вірив своїм очам: клен з його дитинства живе і здраствує. Це ще той клен, який у свій час був охоронцем сільської церкви, А біля того клену стояв ще пам'ятник священнослужителю, а поруч і сама — красуня церква. Закриє очі Віталій Павлович, і, ніби на яву, бачить свою Богрлюбовочку (тільки так лагідно завжди він називає Боголюбівку, в якій лишилася душа колишнього селянина навіки). І хоч життя зіграло з В. П. Мухіним злу долю, закинуло далеко від найріднішого куточка землі, все ж у серці Віталія Павловича завжди був і є святий куточок для болючої пам'яті. Щось з тієї пам'яті і досі змушує пекучим болем здригатися, проте є в ній і щемне хвилююче відчуття єднання з рідною землею. Це відчуття у нас, українців, ніхто не зможе відняти, і ніхто не зможе змусити відректися від рідного дому, свого роду і від сотень боголюбовок, іванівок, калинівок, що народили відданих синів та дочок. А інакше б уже не було України...

Ремесло - дарити життя.

Віталій Павлович уже давно живе у Луганську. Хоча сам колишній житель Боголюбівки (тепер Свердлівка Сватівського району) не вважає себе міським жителем. Бо мешкає у своїй квартирі незначну частину року, а з ранньої весни і до пізньої осені - на дачі за містом. Там, він каже, - краса. Природа чарівна: поруч ліс, а головне - земля-матінка. «Копирсатися в землі для мене - найвища насолода», - сумує селянин, що аж обпікають душу його слова. А потім додає: «Я вважаю, що мене просто вигнали з села. У свій час пологовий будинок у селі закрили, і жінка, що працювала акушеркою, лишилася без роботи. Отож довелося й мені лишати свою «Сільгосптехніку» і перебиратися до міста».
Віталій Павлович впевнений, що вчинив тоді правильно, адже не міг позбавити дружину справи свого життя. Бо вона теж кохалася у своєму ремеслі. Ветеран з посмішкою тепер згадує, як бувало йдучи на роботу, він не міг не зайти до роддому. Дорога проходила повз лікарні і дружина обов'язково гукала чоловіка. «Ось ходім, подивишся, яке гарне дитя народилося», - хапала вона чоловіка за руку і вела до немовляти. А воно таке маленьке, личко червоне, як маківка. Хіба можна було у цій крихітці розгледіти особливу красу? Та Віталій кивав головою, дивлячись у зачаровані очі дружини. Хіба міг він не вірити цим сповненим до безмежжя любов'ю очам? Тим більше, що робота дружини - була своєрідною пам'яттю про маму. Адже у свій час і його мама ось так приймала у світ Божий новоприйденців. Вона одна на кілька сіл була навчена акушерської майстерності, бо у свій час закінчила курси повивального мистецтва. Син і до цього часу пам'ятає щасливу усмішку матері, яка поверталася з пологів. Мовляв, все нормально. Ось така щаслива усмішка була і у його дружини, коли вона вдивлялася в оте красиве дитинча...

Думали, що палає Мухинівська хата.
Та згадка про маму іншим боком крає серце. Вона до самої смерті дуже боялася міліціонерів. Тільки було завбачить людину у мундирі, як її починає тіпати. І таки ж було від чого... Віталію тоді виповнилося 10 років, але він добре пам'ятає той день 1938 року. До батька, який раніше служив священником, а після вчив наукам сільських дітей, прийшли міліціонери. Ветеран і зараз добре пам'ятає обличчя маленького лисого слідчого, який допитував батька і щось занотовував. Перекидаючи книги, він все питав у батька: «А це що?». А той спокійно відповідав: «Я ж - вчитель. Маю сам знати, щоб чомусь навчити дітей». А книг у батька Віталія Павловича було повнісінька хата. Родина запрошувала теслю, який зробив спеціальні шафи з різьбленими ніжками і всі вони догори були забиті книгами. Зараз Віталій Павлович допускає, що було серед них і немало церковних. З тих книг міліціонери зробили величезну купу удворі і запалили. Багаття па-лало вище за хату, що навіть з села почали збігатися з відрами люди, гадаючи, що горить мухинівська хата. Вразило малого Віталія те, що слідчі забрали навіть батьків парадний костюм, в якому він ходив на уроки. А батька відвезли до Старобільська у тюрму.
А церкву, де служив батько, незабаром, у 1939 році, зруйнували. А вона так опиралася, так хотіла жити. Тим більше, серцем протестували проти такого свавілля і селяни, яких змусили це роботи. Мабуть тому ніяк робота з руйнування не просувалася. Церква, попри все, стояла, адже будували з міцного дуба, на віка. Щоб завалити, довелося розпилювати кутки приміщення...
Пройшли роки і зараз на місці селянської боголюбівської церкви збудовано капличку. Саме до цієї каплички приїздять усі, хто походить від боголюбського коріння. Приїздять може й нечасто, може й раз чи два за все життя, але саме тут вони отримують благословення рідної землі і життєдайні сили від неї. Тут вони сповнюються світлою енергетикою своїх пращурів, саме тут вони відчувають єднання з ними, саме тут вони торкаються чогось глибинного, що навіть не передається словами. Сюди приїздять прості люди, і люди, що досягли визначних вершин, вчені, військові, будівельники і навіть дружина Президента України. Але тут вони всі рівні, всі однакові. Бо є простими українцями-боголюбівцями. Тут те, що їх єднає - коріння роду свого. І Віталій Павлович - один з того великого роду.

У міцного коріння – міцні паростки.
А як же намагалися у тому далекому 1938 році вибити з боголюбівців оте «єднання роду». Віталій Павлович до цього часу по крупиночках збирає відомості про батьківський рід.
Мати до смерті так і не наважувалася щось розповідати про батькову рідню. Тавро «ворога народу», яке причепили тоді священнослужителю і вчителю, як естафета мала передаватися її дітям. Природна функція матері - захищати своїх дітей - перемагала над усім іншим, і тому жінка надовго вмовкла. Мовчала й тоді, коли змусили старшого сина, що навчався в інституті, зректися батьківського прізвища. Мовчала й тоді, коли меншого - Віталія через батька не взяли до інституту. Мовчала й тоді, коли ходила під стіни тюрми, бажаючи бодай би що довідатися про чоловіка. Лише коли поверталася, плакала так гірко і довго, що діти навіть боялися обзиватися...
Лише у 1957 році батька офіційно реабілітували. Віталій Павлович все життя намагався знайти його сліди. Спочатку йому видали «легенду», за якою батька відправили на лісоповал, і там у 1942 році він помер від атеросклерозу. Та правда виявилася ще жорстокішою. В архівах у Луганську таки знайшли дані про Мухіна-старшого. Його засудила трійка і там же, у Старобільську, було виконано вирок. Тому у матері не приймали передачок, тому відганяли від воріт тюрми.
Там же в архівних справах син довідався, що батько з досконалістю володів французькою, англійською, німецькою та латинською мовами. Довідався, що й родичі батька були освіченими людьми. Зокрема, один дядько очолював лісництво, тітка - була попечителем навчальних закладів у Харкові. Ще один дядько був солістом Одеського оперного театру. Ясно й зрозуміло, що освіту могли таку отримати діти не з простої сім'ї. За легендами, які дізнався Віталій Павлович від інших родичів, їхній прадід був полковником Сумського полку. Навоювався він за свій вік, а потім купив 110 десятин землі і заснував свою справу - лісорозробку. Одначе дбали про освіту в родині з роду в рід, дбали про те, аби діти не цуралися свого роду, бережно шанували пам'ять. Бо саме пам'ять - це своєрідний ген нації і родини.
У тому далекому 1938 році цю пам'ять у Мухіних намагалися витравити. Не вдалося. Надто міцний корінь завжди дає паростки.

«Нам дым Отечества, и сладок, и приятен...»
Віталій Павлович використовує будь-яку нагоду, щоб побувати на рідній землі. Нещодавно його діти знайшли помилку у записах документів, тому зібралися до Райгородки, щоб виправити помилку. А для ветерана - радість, бо є можливість зустрітися з земляками. В Райгородці мешкає його давній друг - Г. І. Мороз. Є про що згадати ветеранам. До того ж, разом з сином Віталій Іванович привіз до отчої землі і свою онучку, яка зараз є студенткою і навчається в Києві. Мають же знати нащадки Мухіних свої витоки!
А голова сільради Т. Малець організувала зустріч Віталія Павловича з заступником голови райдержад-міністрації Л. П. Русановою. Бо саме Людмила Павлівна опікується гуманітарними питаннями в райдержадміністрації. І саме вона очолює роботу по краєзнавству. А зараз готується до видання збірка про історію Сватівщини, тому зустріч з В. П. Мухіним, його розповідь - то безцінний історичний матеріал, який допомагає довідатися і зрозуміти сторінки нашої історії.
На згадку про зустріч Л. Русанова подарувала земляку сувенір та книги.

Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме



Почему ушел Пузик?

Информация о том, что Сергей Пузик уже не работает директором коммунального предприятия «Благоустройство» быстро распространилась по городу. Сергей Владимирович - довольно известный в районе человек, бывший начальник ГАИ. Когда он был назначен на должность начальника ЖЕКа, у горожан возникали сомнения, по плечу ли ему эта работа. Само назначение сделано в духе нынешней городской власти: везде поставить «своих» - бывших милиционеров, поэтому удивления не вызвало.

Как рассказывают сами работники предприятия, начальник навел определенную дисциплину, с инициативой и желанием взялся за работу.
Почему же ушел? Здоровье подвело? Не скажешь по виду. Хотя здоровье - дело личное и не каждый будет на люди выставлять эту причину.
По другому предположению, пузик поссорился с мэром Шерстюком, и как следствие, сказалось на работе. Говорят, будто бы произошел и раскол в райорганизации Партии Регионов, депутатом горсовета от которой С. Пузик является...
«Ведомости» попытались разобраться в ситуации, проведя небольшое журналистское расследование.
Судя из ответа заместителя председателя городского совета, ведающего коммунальными службами, Ивана Буланова, версия раскола в местной ячейке ПР не подтверждается. Зам мэра сказал, что Сергей Владимирович уволился по собственному желанию. Не подтвердил Иван Александрович и то, что якобы КРУ выявила финансовые нарушения на предприятии и на Пузика открыто уголовное дело. Чиновник мэрии сказал так: «Это анекдоты, а анекдоты я люблю слушать в исполнении юмористов».
По поводу «анекдотов» и «юмористов» «СВ» обратились непосредственно в КРУ.
Начальник Сватовского отделения КРУ Н.В. Кодацкий тоже не подтвердил версию о финансовых нарушениях. Никакой проверки-ревизии в «Благоустройстве» не проводилось. Хотя, как сказал Николай Васильевич,сейчас по распоряжению Кабмина будет проводиться усиленная проверка коммунальных предприятий в части выплаты заработной платы. Результаты этих проверок правительство настоятельно рекомендовало коммунальным СМИ широко освещать. По плану ревизий КРУ «Благоустройство» будут проверять в один из осенних месяцев. Последняя проверка в «Благоустройстве» проводилась областным КРУ прошлой осенью. Протоколов о нарушениях в районное отделения, по словам Н. Кодацкого, не поступало.
В прокуратуре информации относительно уголовного дела взять не удалось. Прокурор на момент обращения журналистов находился в командировке, его заместитель - в отпуске. «Ведомости» обратились и к самому Пузику С.В.
Он подтвердил информацию о том, что действительно уволился по собственному желанию. С мэром, как сказал Сергей Владимирович, он не ссорился. Ушел потому что работать нелегко, при том работа неблагодарная. Предприятие - в нелегком финансовом положении. «Я старался что-то изменить к лучшему, но не всегда, к сожалению, получается так, как хочешь, - сказал С. Пузик. - Желаю моему последователю более успешно преодолеть трудности!»

«СВ»

Обсудить статью в форуме



«Всім - мудрих начальників! Вищестоящих.»

Уже традиційно на початку нового навчального року журналісти «СВ» зустрічаються з керівником відділу освіти І. Мазурко. Розмова про шкільні проблеми. Про те, з чим школи, вчителі, діти та батьки у цей кризовий рік зустрічають Перше вересня - йдеться нижче.

- Ірина Анатоліївна, у бюджеті було закладено обмаль грошей на ремонти шкіл району. Як викручувалися з цієї ситуації?

- В поточному році в школах повністю покладалися на батьків, на їх допомогу. Дуже мало допомогли шефи. Прикро, що в поточному році не спромоглися допомогти навіть у тих селах, де раніше таку допомогу надавали регулярно, а зараз там не виділено ні копійки. Ось, приміром, така Райгородська школа. Вона не залишилася, звісно, не готовою до початку навчального року, але, в основному, за рахунок батьків та трохи коштів виділено з районного бюджету. Ми намагалися усім школам хоч трішки виділити з бюджету.

- Шефи завжди активно допомагали. Мабуть, все таки криза позначилася?
- Раніше допомагали, а в нинішньому році сталося, як сталося. Похвалитися допомогою шефів в поточному році може тільки Свистунівська школа, яка, до речі, раніше такої допомоги не отримувала ніколи. Свистунівцям перерахував «Нібулон» 6 тис. грн. А от, приміром, Мілуватська школа на момент прийомки мала допомогу від АФ «Мілуватської» всього 150 грн.

- Словом, шефи не розщедрилися...
- А тому я дуже і дуже вдячна вчителям. Я не знаю, з яким поклоном треба було йти до батьків, і як треба було їх прохати, щоб вони допомогли в ремонті. До того ж, вчителі і самі складалися. А деякі директори шкіл свої відпускні вносили в рахунок допомоги шефів, бо деякі пообіцяли допомогу, але віддати зможуть її пізніше. Та як би там не було - усі школи готові до початку нового року. І я б не сказала, що вони гірше підготовлені, ніж у минулому році, а може, навіть трохи й краще.

- А не траплялося конфліктних ситуацій з батьками? Адже сьогодні батькам теж несолодко...
- Доки що не було.

- А по скільки грошей батьки здавали до школи?
- По - різному. У когось - 35 грн., у когось - 50, у когось - під сотню. Приміром, у гімназії «пішло» більше, бо там у двох класах батьки поставили пластикові вікна.

- А уже є узагальнена інформація щодо вступу наших випускників у вищі навчальні заклади?
- Ні. Але, те, що вже маємо, засвідчує, що чимало дітей поступило. Приміром, усі 6 випускників, які вирішили продовжити навчання у медінституті за направленням району, поступили на бюджет. Бачте, своє зіграли, я вважаю, міністерські помилки. Справа в тому, що одна дитина могла подати документи до 60 вузів. Таким чином вона забронювала собі 60 місць, хоча насправді могла посісти лише одне. Тому і вийшло, що штучно створилися черги в інститутах. А ця суматоха, на мою думку, дуже позначилася на виборі дітей. Вони поступали, куди завгодно, аби лише потрапити на бюджет. Бувало, що поступали у вузи зовсім різного профілю. А тому виникало питання: яку ж таки професію хочуть випускники?

- Сільські школи в районі не планується закривати?
- Ні.

- А по Першотравневій школі таке питання стояло... Чи не так?
- Та не тільки по Першотравневій гостро стоїть питання. Міністерські розрахунки витрат на одного учня складають 4 тис.755 грн. Якби у нас школи були більш завантажені, то ці б нормативи виконувалися. А так у нас виходить по маленьких школах витрати на одну дитину не 4 тис. грн., а 12 тис. грн. (Першотравнева школа), і 13 тис. грн. (Верхньодуванська школа). І на практиці виходить, що малим школам сплачують отакі кошти, а такі великі, як міські школи № 6, 8, 2,1, початкова №7 (які перевантажені) мають цифру меншу - приблизно 3,5 тис. грн. Отож малі школи перетягують на себе ці кошти.

- Тобто дітей в сільських школах меншає рік від року...
- На жаль, так. Приміром у Ковалівській школі в поточному році не буде ні 10, ні 11 класу, хоча школа - середня. В Круглівській школі теж не буде 11 класу. А перших класів не буде і в Круглівській, і в Комсольській школах. Не набагато краща ситуація і в інших школах.

- А скільки взагалі сватівських школярів сіло за парти 1 вересня?
- З тисячі 850 учнів, тоді, як в минулому році їх було 3 тис.947. Тобто число школярів зменшилося на 97.

- Скільки маємо першокласників?
- 287. Це на 30 учнів менше. Виходить 11 повноцінних класів.

- А шкіл скільки в районі?
- 28.

- Якщо поглянути на ситуацію по завантаженості дітей в приміщеннях, то як виглядає ситуація?
- Найменша завантаженість - у Маньківській школі, а найвища - у СШ №6. Одначе в порівнянні з 2005 роком, навіть у великих міських школах зменшується кількість дітей, які відвідують школу у другу зміну. Цілком ймовірно, що проблема двозмінки відпаде у майбутньому сама собою.

- А чи прораховували ситуацію наперед? Є позитивні тенденції з ростом контингенту на майбуття?
- Так, прораховували. Позитивна тенденція випадає аж на 2011-2012, і то - не значний приріст. Піком народжуваності на Сватівщині були 2006-2007 роки.

- Останні роки чимало випускників педагогічних вузів намагалися взяти відкріплення і поїхати з району? Як зараз?
- Зі всіх, хто до нас приїхав, ми нікого «не відкріпляли». Всім находимо роботу. Сьогодні в районі працює 430 педагогів. Поповнився штат 11 молодими спеціалістами.

- Це випускники наших шкіл?
- Не тільки. Є і представники Білокуракинського, Кремінського районів. Але з кадрами є інша проблема. У нас більше 100 вчителів мають понад 25-літній стаж роботи. А зараз чимало розмов про пенсійну реформу, яка начебто, дозволить з таким стажем вийти педагогам на пенсію. І якщо таке буде, тоді може статися катастрофа з кадрами.

- А в село молоді вчителі їдуть охоче?
- Та де там! В жодному селі молодому вчителю не дали житла. Беруть тільки на квартиру. І хоча у селах зараз пустує багато порожніх хат, і ми не раз зверталися до господарств допомогти у цьому питанні, нікому до цього немає діла.

- Сватівчани цікавляться, чи справді у школах повертають шкільну форму?
- Єдиного положення про це поки що немає, але рекомендації є. Вважається, що форма дисциплінує. Та й самі батьки пересвідчаться в практичності: не треба думати, що одягти, лише кожного дня треба випрати комірці. В порядку експерименту форма вводиться і у нас. В минулому році один клас в школі №2 був, як приклад у цій справі. В поточному батьки гімназистів вирішили всім однакові жилетки пошити.

- А чи не вплине криза на харчування дітей?
- Не зважаючи на все, харчування для дітей молодших класів та пільгової категорії - безкоштовне (3.50 грн. на день), інші харчуватимуться за гроші. Зрозуміло, що знову звернемося до батьків. Можливо, за овочевою продукцією, щоб здешевити обіди. Взагалі, щоб витримати всі санітарні норми по харчуванню, треба дітей годувати на 7,50 грн., але таких грошей немає у бюджеті. Але і 3.50 грн. для школярів Сватівського району на фоні області виглядають досить пристойно.

- З підручниками є проблеми?
- Обіцяли, що для 2 класу підручники будуть нові, але фінансування не закладено. Тому це питання так і залишилося. На підході підручники для 9 класу. Отож, з 1 по 8 клас діти підручниками забезпечені стовідсотково. Хоча деякі підручники уже дещо й із застарілим матеріалом. В минулому році міністерство обіцяло, що до першого вересня ми отримаємо підручники, але остання партія надійшла аж у листопаді.

- А по підвозу дітей все вирішено?
- Буде підвіз організований, хоча є проблеми з транспортом. Він застарілий. Потребують заміни автобуси у Петрівській, Коломийчиській, Рудівській, Нижньодуванській, Містківській школах. Але поки що заміни їх немає чим.

- Щоб побажали на початку року собі, вчителям, дітям, батькам?
- Терпіння, по-друге, - здоров'я, його ніколи не буває багато. А ще - мудрих начальників.

- Де саме мудрих начальників?
- Вищестоящих. Для мене - свої начальники, для вчителів - інші. А ще бажаю, щоб з фінансами все було в порядку. Щоб вчасно отримували зарплату. А то влітку у нас уже була нагода відчути кризу, коли відпускні ми отримували помісячно, а такого уже кілька років поспіль не було.

Спілкувалася Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме

На Сватовщине областная милиция задержала «валютчиков».

Еще весной 2009-го в Луганской области оперативники пресекли незаконные валютные операции. Об этом сообщает «Луганск.proua.com» со ссылкой на информацию отдела связей с общественностью ГУМВД в Луганской области.
Как выяснилось, на форум сайта ГУМВД Украины в Луганской области поступила информация от жительницы г. Сватово о том, что у нас на рынке осуществляются незаконные валютные операции.
С целью проверки данных фактов в этот районный центр была направлена группа оперативников Управления по борьбе с экономическими преступлениями. Прибыв на место, сотрудники БЭП обнаружили, что, действительно, на территории местного рынка в определенном месте стоит небольшая группа мужчин, которые открыто предлагают местным жителям обменять доллары на гривны и наоборот.
«Для того, чтобы в дальнейшем доказать противоправную деятельность данных «валютчиков», было принято решение задержать их, как говорится, на горячем. С этой целью сотрудники милиции дождались, пока двое обычных граждан подошли к «крутым» мужчинам и обратились с просьбой обменять деньги. В самый разгар незаконного обмена вмешались оперативники БЭП, которые и задокументировали данное правонарушение», - отметили в отделе.
При проверке установлено, ни у одного из дельцов не оказалось специальной лицензии Национального банка Украины, дающей право осуществлять подобные операции с валютными средствами на территории нашей страны.
«После этого у нелегалов, попавшихся на крючок сотрудников БЭП, в присутствии понятых был проведен личный осмотр, в ходе которого у одного из них было изъято 650 долларов США, 5 000 гривен и 13 000 российских рублей, другой же задержанный валютчик тоже оказался ходячим денежным «сейфом»: у него в карманах зимней куртки было найдено 850 долларов США, 2 000 гривен и 30 000 российских рублей», - рассказали в отделе.
В отношении данных граждан были составлены административные протоколы по статье 162 КоАП Украины. Все материалы направлены в Сватовский суд для дальнейшего принятия решения.
По информации,имеющейсяу«СВ», в Сватовском суде уже рассмотрено дело сватовских «валютчиков». Они понесли административное наказание за нарушение правил валютных операций. А это - штраф и изъятие валюты, которая была предметом обмена. То есть милиция изъяла все деньги, но потом значительная часть их была возвращена владельцам. Были изъяты лишь те, которые «валютчики» успели обменять.
Как предполагают юристы: если валютчики, работающие без лицензий и нарушающие правила обмена денег, снова попадутся на глаза областным представителям правоохранительных органов (сватовская милиция их не видит), то суд, скорее всего, снова накажет их подобным образом. То есть, большого штрафа «валютчикам» бояться нечего.
Напомним, сватовский райотдел милиции подал иск в суд на газету «СВ» за статью, в которой Тишаков, Любченко, Матвиевский поднимали вопрос «крышевания валютчиков» на сватовском рынке. Сватовская милиция утверждает, что факты в той статье - ложь. Областная милиция доказала обратное.
Делайте выводы, уважаемые сватовчане!

С.В.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22