Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Владимир Мормуль побывал у министра молодежной политики Юрия Павленко

На прошлой неделе председатель Сватовской райгосадминистрации В. Мормуль побывал у министра по делам семьи, молодежи и спорта Ю. Павленка. О причине этого визита и о самой встрече В. Мормуль дал комментарий журналисту «СВ».

12 марта министр проводил приемный день. Я побывал там с одним вопросом: строительство в Сватово бассейна. Все знают, что у меня было огромное желание довести это дело до конца. Но кризис расстроил эти планы. Областная власть этот вопрос отодвинула в пользу социальных вопросов. И я это прекрасно понимаю. Но все же не хотелось бы, чтобы прекрасные стартовые возможности для строительства бассейна были утеряны. Поэтому я прорабатываю все варианты для того, чтобы хотя бы начать эту работу, хотя бы внедрить в жизнь первый этап. А потом, буду я работать, или не буду, может кто-то другой, но чтобы смогли продолжить начатое, а не строили там какие-то гаражи.
Сейчас там пока все имущество на месте, после списания его начнут демонтировать. «Теплокомунэнерго» заберет имущество, это их собственность. И можно начинать работы. Наш проект сегодня проходит экспертизу. Выделенные 125 тыс. грн. использованы до копейки. Как только будет завершена экспертиза, можно будет проводить тендер. Мне бы хотелось, чтобы его выиграли сватовские представители. Почему? Учитывая, что у нас денег нет, мы бы могли поэтапно заниматься строительством, подтягивая туда внебюджетные средства и потенциал, который есть у нас в районе. Где-то трактор, где-то погрузчик, где рабочими руками помогли. Ведь это не тот объект, за который можно заработать много денег, это больше должно быть похоже на народную стройку. Хотя, в основном, туда будут «заводиться» бюджетные деньги. Но этих денег не хватит. На встречу я ездил вместе с Евгением Степановичем Дзюбой. Он знаком с одним из заместителей Павленко, и хотя этот человек сегодня уже заместитель министра Кабинета Министров, все же помог организовать встречу.
Юрий Алексеевич встретил нас очень доброжелательно. Минут сорок мы общались, и наш проект министра очень заинтересовал. Во-первых, потому что он стоит недорого - 2 млн. 800 тыс. грн. (тогда, когда начинать стройку с нуля, - 10-11 млн. грн.). К тому же, оказывается, есть Указ Президента (2008 г) министерству молодежной политики о строительстве оздоровительного комплекса с бассейном в каждом районе Украины. Понятно, почему этот проект не воплотился в жизнь, ведь сейчас большие деньги уходят на реконструкцию спортивных комплексов, которые будут обслуживать «Евро-2012».
Министр сказал, что сейчас таких проектов, как наш, всего три по Украине. И наш - самый дешевый. Юрий Алексеевич попросил показать на карте Сватово и обвел его кружочком. Он двумя руками за строительство но деньги на эту программу могут появится только во второй половине года. Даже если и появится возможность помочь скоро, то эта сумма может быть только половинной от той, что просим. А дальше, мол, ищите деньги в областном, местном бюджете, внебюджетные. Но то, что если деньги придут, то именно мы будем первыми на очереди, министр обещал уверено.
Но для нас и это был бы выход. Было бы начало. Я знаю людей, которые готовы спонсировать это строительство. Думаю, что сватовчанам тоже интересно, чтобы в городе появился бассейн. Я не утверждаю, что эта поездка стопроцентно принесет,результат, но на своем месте я должен использовать все возможности, чтобы потом мне не сказали: «Ты был, а не сделал».

C.B.


Обсудить статью в форуме



На аппаратном «влетело» горсовету в лице 3. Шовген

На аппаратном совещании райгосадминистрации, которое состоялось в понедельник, рассматривалось ряд вопросов. Среди них - результаты работы с обращениями граждан в Сватовском городском совете на протяжении 2008 г.
По даному вопросу отчитывалась заместитель городского головы 3. Шов-ген. Она сделала детальный анализ обращений по категориям. Рассказала, как госслужащие горсовета работают с обращения сватовчан, и что делают для того, чтобы своевременно, и, по сути, рассматривать обращения сватовчан. Но у председателя Сватовской администрации В. Мормуля возникли вопросы и замечания к работе городского совета в названном вопросе.
Лакмусовой бумажкой для определения качества работы власти на местах является количество обращений граждан. Чем меньше жителей территории обращаются к органам власти, тем, значит, она дееспособнее.
И далее В. Мормуль навел несколько цифр. В 2008 году за решением своих проблем в райгосадминистрацию и местные органы самоуправления района обратилось4тысячи 660 граждан. Из них: в райгосадминистрацию - 675, в райсовет - 330, в Нижнедуванский поссовет -102, в сельские советы -1 тыс. 558, в городской совет -1тыс. 839. По итогам 2007 года была та же картина.
Чем вызвано такое количество обращений в горсовет Владимир Мормуль и спросил у 3. Шовген. Зоя Григорьевна объяснила приток обращений нынешним кризисом. Мол, люди чувствуют незащищенность в социальных вопросах. Одни обращаются помочь с заготовкой дров, другие, чтобы освободили от платы за садик и подобное. Зоя Григорьевна так же отметила, что в горсовете делают все возможное, чтобы помочь людям.
Но все же глава администрации вынес ряд замечаний к работе с обращениями граждан в горсовете. Он сказал, что по данным анализа соотношения количества обращений граждан в расчете на 10 тыс. населения показатель по Сватовскому району превышает среднеобластной в 1,5 раза. Кроме того, в 2008 году увеличилось количество обращений жителей нашего района в органы власти высшего уровня, в частности, в Кабинет Министров Украины. Как отметил глава райгосадминистрации, в результате их анализа выяснилось, что почти все из них ни разу не обращались за решением волнующих их проблем к местным властям, надеясь, что по мановению волшебной палочки сразу Премьер-Министр разрешит все проблемы. Ведь многие не знают, что большинство обращений «спускают» руководству тех же территорий, откуда они направлялись.
В. Мормуль считает, что и районная и городская власть немало делает для того, чтобы решить существующие проблемы. Но чтобы эта работа велась еще эффективнее, на аппаратном были приняты протокольные поручения по результатах рассмотрения данного вопроса. Рекомендовано городскому сове-ту вести дела с обращениями граждан относительно требований Инструкции по деловодству в органах государственной власти и местного самоуправления. А также - рассматривать на заседаниях исполкома (не реже 2 раз в год) состояние работы с обращениями граждан. Были потребованы графики личного приема граждан должностными лицами горсовета на 2009 г., а так же к отчетам затребована и аналитическая записка с детальным анализом состояния работы по данному вопросу в сравнении с аналогичным периодом предыдущего года. Ну и, естественно, горсоветовским чиновникам рекомендовано принять меры для того, чтобы устранить причини, которые принуждают граждан обращаться в органы власти. Об исполнении поручений райгосадминистрацию попросили проинформировать уже до 1 апреля.
Детальный остальных вопросов, рассмотренных на аппаратном, читайте в пятничном номере «Сватовских ведомостей» на следующей неделе (газета зеленого цвета)

Елена Рагра.

Обсудить статью в форуме



Чи підніметься пташка вгору з одним крилом?

Хочеться плакати і кричати на весь білий світ.
Болить моє серце за нашу Україну і її дітей, в яких пан Ющенко відібрав російську мову та російську літерату-ру. Я півстоліття працювала у школі в школі, дуже любила свою професію.
Чому серед тих, хто наверху, є такі, що ненавидять все російське? За що? За що наші діти залишилися, ніби пташенята, з одним крилом? Вони ніколи не будуть високоосвіченими людьми. У них відняли нашу рідну російську мову. Вони не знають геніїв людства Пушкіна, Толстого, Лєрмонтова, Достоєвсько-го, Фадеева та сотень інших. Наші діти не читали «Війну та мир», «Молоду гвардію» та інші прекрасні твори російської літератури. Діти не знають про героїзм і велич народу, про його героїв.
Вони не відчувають такої любові, яка була у Пушкіна, Шевченка та інших до своєї Батьківщини.
Люблю сей темный сад
С его прохладой и цветами,
Сей луг, уставленный душистыми скирдами,
Где светлые ручьи в кустарниках шумят.

Ахіба наш український геній Т. Шевченко так не писав:
І все то те, вся країна повита красою,
Зеленіє, вмивається дрібною росою...

Як можна думати, що українці і росіяни - вороги? За що у нас відібрали таку прекрасну російську мову? Ми - українці і росіяни - рідні брати і віри Божої одної, ми - православні, ми - християни. Кому завадило те, що школярі вивчали і українську, і російську мови? Обмежуючи дітей, властителі виказують ненависть до українського народу.
Деякі депутати Верховної Ради ніби силкуються допомогти у цьому питанні, але ми бачимо, що чорт чорту ока не виколе. Є таке народне прислів'я. Вони - мільйонери, а бідні люди - це раби. І нас просто не чують. А так хочеться, щоб дослухалися до нас та повернули нам російську мову та літературу у школи. Хочеться, щоб і з Росією завжди були дружніми стосунки.
Чи Бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?!


М. І. Борзило, ветеран педагогічної праці, учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, с. Гоннарівка

Обсудить статью в форуме

Як сватівськии Андрій Кравцов завів власну справу у Іспанії.

Багато сватівчан добре знають і пам'ятають Андрія Кравцова, хоча він уже майже 10 років живе в Іспанії. Андрій у свій час був солістом популярного вокально-інструментального ансамблю «Комісари», одним з першим самостійно видав свою поетичну збірку, працював журналістом у першій сватівській незалежній газеті «Сватівська нива», яка проіснувала 2,5 роки. Словом, талановита і неординарна особистість. Останні чотири роки Андрій не бував у рідних краях . А нещодавно завітав до рідних. Журналістам «СВ» вдалося поспілкуватися з нашим краянином, якого доля закинула далеко від дому.

- Андрію, читачам буде цікаво довідатися, як ти опинився за кордоном?

- Дуже просто: взяли з Олександром Івановичем Федоровим (його теж у Сватовому пам'ятають, як прекрасного викладача англійської мови) путівку до Іспанії на два тижні. Але додому після двох тижнів не повернулися і стали нелегалами.

- І як воно було відчувати себе нелегалом?
- Жили просто під мостом. На останні копійки, пам'ятаю, купив куриво. А потім харчувалися апельсинами, лимонами. Вони у них скрізь ростуть, падають з дерев, гниють, як у нас влітку абрикоси. Звісно, що нелегко було. Інколи ночували у притулках, де можна було безкоштовно поїсти, помитися. Одначе більше трьох днів там нікого не тримали.

- І що вас ніколи не перевіряли поліцейські?
- Перевіряли. Проб'ють по своїй базі даних, ніякого компромату на нас немає, і відпускають. Сидимо собі під мостом - і сидіть. Це ж не міграційна служба. У них кожен займається своїм ділом. Це у нас даішники можуть запитувати, чи є у вас віза.

- І як вам вдалося заробити перший свій «хліб» у чужій країні?
- Один з родичів сватічан, який працював уже там раніше, зателефонував у фірму, де сам трохи працював і порекомендував нас. Це були перевізні дитячі атракціони. Отак на першій своїй роботі ми практично об'їздили всю Іспанію. Там нас і годували, спали прямо у вантажівках. Ясна річ, заробили й перші гроші, що дозволило мені розрахуватися з бортами (щоб поїхати за кордон довелося гроші займати).

- А потім як склалося?
- Потім працювали на мандаринових плантаціях, на двох фабриках: молочній та м'ясокомбінаті.

- А як до речі, змовою, як спілкувалися з іноземцями?
- Ну, для Олександра Івановича проблеми не було, він - поліглот, а мені спочатку було важко. Добре, коли у одній зміні працюємо, а коли в різних - то худо. Та згодом на практиці нав-чився, життя змусило.

- Уже повністю спілкуєшся на іспанській?
- Оце як я зараз з вами. Вчора інженер мені телефонує, (а я ж у батьків зараз з родиною гостюю) я з ним починаю спілкуватися, і чую, в хаті всі так якось притихли. Я спочатку не зрозумів навіть чому. Аж коли мама запитала: «Що там: все нормально?», тільки тоді зрозумів, що спілкувався я то по-іспанськи.

- Розповідай далі, як склалася твоя подальша доля після роботи на двох фабриках.
- Потрапили ми на роботу до одного мільйонера. Яку роботу нам не запропонують, ми все зробимо та ще й з відмінною якістю. У мене взагалі такий принцип: коли питають , чи можеш зробити те чи інше, я ніколи не кажу, що чогось не вмію. Беруся за будь-яку справу. Нещодавно мало не вскочив в халепу. У мене питають: «Ти умієш мед качати?». Я відразу: «Умію». А потім довелося до сватівсь-кого кума телефонувати, щоб пояснив, як мед качають. А взагалі ніколи не боявся братися за нову справу. В будівельній справі досягнув багато чого своїми руками. А тепер у нас власна фірма, яка пропонує збірні будинки. Ми їх самі встановлюємо.

- Так ви отримали громадянство іспанське?
- Та ні, ми громадяни України з правом жити і працювати в Іспанії. Коли ми працювали у мільйонера, він нам повідомив, що в Валенсії (де ми й мешкаємо) зараз проводиться чергова хвиля легалізації. Звісно, щоб отримати цю легалізацію, слід було походити і вистояти в чергах. І ми ще, мабуть, так довго й ходили б у нелегалах, коли б нам не допоміг господар. Його юристи швидко провернули нашу справу.

- Ти кажеш хвиля легалізації проходила у Валенсії. Виходить, не у всій країні?
- Іспанія теж поділена на окремі території (типу штатів чи федерацій), де є свої закони, свій життєвий уклад. Тому Валенсія це - одне, Каталонія - інше і т. д. А взагалі, край, де я проживаю, вважається найщед-рішим: тут і море, і риба, і овочі, і фрукти.

- Отож, у мільйонера вам жилося , як зрозуміло з твоєї розповіді, - непогано, то чому ж все ж вирішили з Олександром Федоровим зайнятися своєю справою.
- Мені завжди хотілося мати свою справу, ні від кого не залежати. Тим більше, що ми отримали візу не на рік - два, а уже на 5 років. Якщо ти проживаєш легально в Іспанії 10 років, платиш податки, то можеш розраховувати на отримання громадянства.

- Зараз ти зі своєю родиною уже маєш власний будинок?
- Взяв його у кредит. Будинок великий: чотири спальні, зала, велика кухня, два туалети, шикарна ванна. Там житло коштує однаково: що купити, що знімати. Кредит на 120 тис. євро я оформив там за 15 хвилин. А батьки попрохали отримати у Сватовому, коли приїздив сюди, якісь кошти з ощадної книжки, що тоді видавалися «порціями», так я там простояв дуже довго. А потім знайшли документи на Андрія Кравцова 1913 року народження, ще й питають: «Це ж, певно, не ви?»

- Скільки ж у місяць ти сплачуєш за кредит?
- 800 євро.

- А зарплата твоя?
- Своя ж справа: коли буває густо, а коли й - пусто. Та в середньому виходить десь 100 євро в день.

- А життя дороге?
- По цінах? Ну приміром, курка коштує 3 євро, 1 л. пива - 1 євро, бензин

- 80 сантимів (копійок) за літр, хліб
- 80-90 коп., горілка (до речі, наша «Хортиця» теж) - 8 євро, риба (форель), креветки - 8 євро за кіло. Куриво коштує так, як і у нас, тільки переводьте у євро. Я, слава Богу, рік уже не курю.

- Олександр Іванович їхав за кордон уже одруженим, а у тебе родина з'явилася пізніше, коли приїздив на Батьківщину. Ви одружилися зі своєю колишньою однокурсницею по інституту. Чи легко було забрати свої родини до Іспанії?
- Ясна річ, що дуже важко. Це коштувало чимало зусиль. І допомагали нам наші колишні співвітчизники. Але як би там не було, облаштувалися. І три роки тому у нас в Іспанії народилася ще донечка - Ліза. До речі, я був присутнім при родах.

- Ну і як там умови перебування породіллі?
- Як моя дружина жартує: «Майже, як у нас. Ну, може, трішки краще». Звісно, що прекрасні умови, палати на дві жінки. Там же такі собі крісла, майже ліжка, для чоловіків. Всі зруч-ності у палаті, телевізор. Малюка мати погодує, а потім у стіні щось на зразок ніші. Дитину туди кладуть, повертають, і малюк уже у медсестринській палаті, де її доглядаються спеціалісти. Породіллі приносять широкий вибір страв, які вона обирає сама. До речі, пологи нам обійшлися безкоштовно, бо я сплачую страховку.

- А чи багато наших співвітчизників живе поряд?
- Багато.

- Спілкуєтеся?
- Хіба що спілкуємося, можемо прчаркувати. А от працюємо разом рідко. Віддаю перевагу вихідцям з Латинської Америки. Вони'надійні в роботі. А нашого нещодавно взяв і пожалкував. Надто «причіпливий», рахує чужі гроші, все не так, хоча я справно виплачував йому обіцяне. Мені краще навчити того, хто не вміє. Роботу я знаю, а тому можу показати, як і з пилкою працювати, і з сокирою, і зі стамескою. Генерал же не тільки, щоб командувати, а щоб і організува-ти атаку.

- Як зараз справи з вашим бізнесом?
- Спочатку були у боргах, а потім справа зрушилась. Продали один, другий будинок і полегшало. Ми дерев'яні будинки замовляємо компаньйонам у Росії. Узгоджуємо разом план. Транспортники, які привозять, - білоруси. Тут ми розтаможуємо товар. А потім продаємо і самі будинки зводимо.

- Ви й самі працюєте чи є наймані працівники?
- В основному, самі. Одначе ось прийшлось поїхати додому, то довелось найняти людей. Замість себе аж трьох взяв.

- Робота у фірмі вашій така, що без транспорту не обійтися. Як виходите з цього?
- А я здав на права. Вдома не міг здати, а там з першого разу. Хоча в Іспанії суворо з цим.

- Ніяких «блатів»?
- Та там і слів таких не знають. Ніякого кумівства, сватівства. Там ніхто не питає чий ти зять: Просіна чи Корлякова? Порушив закон - штраф: хоч ти мільйонер чи чиновник високого рангу. Закони для всіх однакові. А якщо десь щось порушується, то там без нашого брату славянського не обійшлося. Ми - люди іншого менталітету.

- Що тебе вражає у культурі іспанців?
- Якби наші культпрацівники почули, як там грають дитячі духові оркестри, то тільки б позаздрили. У нас, мабуть, і обласний оркестр таке не грає. Дивує те, як свої національні витоки іспанці зберігають. Адже вони були 600 років «під арабами», одначе так і не згубили свого національного колориту. У них навіть назви вулиць не змінюються віками. А не так, як у нас: все змінюється, все перейменовується, історія переписується. Інша справа, як би все було добре, а лишилося лише перейменувати. Атак...

- Як ставляться до подій в Україні українські (іспанські) остарбайтери?
- Можна сказати - ніяк. У мене в самого надія була на те, що після революції щось зміниться, але... До речі, мені завжди якось випадає потрапляти в епіцентр подій. Саме в час «помаранчевої» революції я їхав за кордон після візиту додому, і все бачив на власні очі. 4 роки не був дома, сподівався, що тут життя покращає, та де там... От мене завжди дивувало багато речей з нашого життя. Приміром, у батьків у залі плити на стелі покладені «козирком». Самі для себе «деповчани» робили і так «халяви-ли». А батьки й інші раді, тому що хоч таку, та все ж отримали квартиру. І оце наше «хоч так» - просто придавлює до землі. От чую «газ дорогий», тому й життя, мовляв, погане. Але до чого газ, коли, приміром, сміття скрізь валяється. Або таке: дороги погані, тому, що на вулиці - зима. Оце наша логіка!

- Який у тебе автомобіль?
- Мікроавтобус «Рено - майстер». Ми взяли авто у кредит на дві родини. Тільки за те, що ми - підприємці, на кредит скидка - 25%. Оце і є сприяння бізнесу не на словах, а на ділі.

- Андрію, додому не тягне?
- Тягне. Скучаю за батьками, друзями, але не більше. Може, хтось мене і звинуватить, мовляв, - не патріот. Але скажіть, чому я маю жити там, де мені погано? Тим більше я зараз живу не лише своїми інтересами, а інтересами своєї родини, своїх доньок. Мені на чужині все подобається аж до природи, коли на пальмах пурхають попугаї, як у нас горобці, коли скрізь - апельсинові посадки.

- Чи іспанці садять городи?
- Цим займаються фермери. Але культура землеробства там просто вражає. Іспанців, наприклад, дивують багато речей, які для нас - справа звична. А вони виходять з чистої логіки. Приміром, коли ми приїхали в їхню країну з доларами, вони нас питали: «Ви що - американці?». І коли я кажу, що батьки вирощують курей, вони понятливо кивають головою: «А, фермери». Ні, кажу, в депо працюють. «А навіщо ж їм кури?» - питають. «Так мало платять». А іспанці дивуються: «А чому вони там тоді працюють?». Інколи просто сам розумієш настільки нормальні їхні запитання і настільки ненормальне наше життя. Для нас, приміром, нормально, коли дороги робить журналіст, а в керівному кріслі сидить людина, про яку ходять «легенди». Щось там про кусання, відкусювання. І всім все нормально. І я сумніваюся, що скоро щось зміниться. Мій батько, коли довідався, що збираюся в Іспанію, спитав:: «А ти там зможеш залишитися?». Уявляєте внутрішній стан батька, який бажає щастя своїй дитині на чужині?

- Андрію, чи й досі захоплюєшся віршами піснями?
- Воно зі мною завжди. Я там купив чудову гітару. Записав три диски. Зі своїми піснями виступав навіть перед послами. Вони схвально відгукнулися про мою творчість.

- А що найбільше вражає у поведінці сватівчан у світлі стосунків між іспанцями?
- Хизування деяких тих, хто відчуває себе тут у Сватовому на «вершині»: чи у владі, чи у бізнесі. А в Іспанії неважливо скільки в тебе грошей, важливіше, наскільки ти культурний. Немає оцих наших «понтів» щодо елітнрсті машин, одягу. От приміром, жінки там, в основному, далеко не красуні, але вони уміють себе так нести, що нашим красуням далеко. І. їй неважливо, якої довжини у неї ніс і які на ній надіті джинси. Вона - жінка, відчуває себе впевнено і несе королевою. А на пенсіонерів я взагалі не можу дивитися без сліз, коли згадую своїх співвітчизників. Я уже там заробив собі пенсію у 600 евро.

- А якщо повернешся сюди, ти її зможеш отримувати?
- Безумовно. Причому, там пенсійний вік І для жінок, і для чоловіків - 65 років. Та хіба пенсіонери там такі замучені, яку нас? Коли мені кажуть, що я не патріот, я не погоджуюсь. Адже я нічого не беру у своєї країни, а тільки відсилаю туди гроші. І на біржі не стою, і в Іспанії купую тільки українську горілку (сміється).

- А криза там відчувається?
- Є таке. Особливо на будівництві. Відбувається скорочення робітників. Але вони там не бідують, їм дають соціальну підтримку таку, що нам і не снилися. Ряд товарів дешевіють, при-міром, автомобілі та інше. Так що для когось криза ще й не такий поганий час.

- Отож, як буде далі: чи лишися на чужині чи повернешся назад?
- Час покаже, бо життя - штука складна.

Спілкувалися Олена Рагра, Андрій Крюков.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22