Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Детский дом «Надия»: так закрыли или нет?

На прошлой неделе «Ведомостям» стало известно, что власти закрывают Сватовский детский дом «Надия». Чем это вызвано? Может быть, чиновники во время кризиса решили сэкономить на детдоме, ведь из райбюджета на его содержание выделяется порядка 700 тысяч гривен в год... Так, а куда девать детей? И кому будут нужны работники «Надии»? Неужели коллектив окажется на улице?
Из неофициальных источников журналистам удалось узнать, что оформление документов на закрытие заведения перешло в заключительную стадию. Воспитанников «Надии» собирались перевести в школу интернат для глухих детей, туда же устроить часть коллектива, остальных работников оставить в детском садике, который собрались разместить в здании «Надии». Якобы все вопросы были согласованы. Но вдруг.....В один момент все изменилось. «Полный вперед!» сменился на «Полный назад!». И все это в течение одной недели. Что случилось? Версий -уйма...
Директор детдома М. Река пообещала «СВ» прокомментировать ситуацию, но потом отказалась. Журналисты обратились в райгосадминистра-цию за официальным комментарием. Редактора «СВ» принял глава РГА В.В. Мормуль. Предлагаем читателям его комментарий:
- Для начала хочу уточнить: при распределении бюджета, (а именно перераспределением и балансированием бюджета занимается глава администрации, а не районный совет, как многие ошибочно думают), когда мы с начальником финотдела А. П. Бутко увидели контрольные цифры, то долго не могли прийти в себя. В проекте бюджета 2009 года, который будет утверждаться на сессии 30 января, у нас - очень большая дыра. Всего нам недодали до 3 млн. грн. И вот мы стали перед дилеммой: как нам дальше жить? Как при таком дефиците пережить 2009 год? Насколько смогли, мы сбалансировали бюджет, но в отделе образования -дефицит почти в 1 млн. грн., в здра-вохранении - 700тыс. грн., в культуре - до 300 тыс. грн. То есть на сегодня мы «закрываем» защищенные статьи: заработную плату, энергоносители. Но как дальше, ведь поднимается цена на газ, повысился и уровень заработной платы. Поэтому мы долго думали, как можно оптимизироваться, на чем сэкономить?
Как пример такого решения можно вспомнить интернат для людей преклонного возраста. Когда-то он финансировался за счет районного бюджета, но сейчас он финансируется из областного бюджета. Он стал областным коммунальным предприятием. И в принципе, там нет никаких проблем. В этом учреждении находятся старики преклонных лет в основном, - сватовские бабушки и дедушки. Это уже потом стали добавлять жителей из близлежащих территорий. И на сегодняшний день этот интернат финансируется очень хорошо. Огромные суммы там вкладываются в ремонт. В 2007 году там перекрывалась кровля, и было использовано более полумиллиона денег. В прошлом году там ограждение делалось, и в водопровод, и в котельную вкладывались деньги. То есть учреждение работает стабильно и никакой кризис его не коснется. Ведь у областного бюджета больше возможностей.
И вот тогда мы подумали: может быть, как один из вариантов, для того, чтобы уменьшить расходную часть нашего бюджета, перенести какую-то часть финансирования на областные «плечи». То есть вопрос о закрытии детского дома «Надия» даже не стоял. Это неправда. Мы бы никогда на это не пошли. Мы коллегиально советовались. Я собирал всех: и председателя райсовета Ю. Гавриленко, мэра города Н. Шерстюк, были мой заместитель Л. Русанова, и заместитель Ю. Гавриленко Т. Бер-вено, и директор детдома М. Река, и начальник службы по делам детей А. Данильченко, и директор интерната для глухих детей Ю. Довбнич. Собирал для того, чтобы коллегиально решить: что мы от этого выигрываем, где проигрываем.
Хочу объяснить, почему у нас финансирование образования так «урезали». Дело в том, что численность детей у нас на 300 человек уменьшилось. Естественно, это отразилось и на финансировании, и в цифрах это - полтора миллиона грн. Вот мы и думали: как выжить. Было несколько альтернатив:
1. перевести детей в областное коммунальное предприятие - интернат для глухих детей, разграничить их (там есть два «крыла»). То есть это было бы то учреждение, которое финансировалось бы из областного бюджета.
2. оставить детей там же, потому что многие говорили, в том числе и директор М. Река, и я с ними был согласен, что перевод детей - был бы психологическим стрессом.
Но почему мы первому варианту отдавали предпочтение? У нас в системе дошкольного образования по городскому совету, огромная проблема - около 200 детей стоит на очереди в детсад. Поэтому мы хотели, перевести детдом в интернат для глухих детей, а в его здании разместить три группы детсада. Но мы понимали, что вся эта трансформация могла пагубно отразиться на людях, работавших в интернате (а их там работает 18 человек). Поэтому думали, как сделать, чтобы условия детей не ухудшились, но и коллектив не потерял работу. И я, и начальник отдела образования И. Мазурко, неоднократно ездили в область, пытаясь все решить положительно. Мы хотели, чтобы наши дети перешли в интернат со своими воспитателями. В случае, если туда берут не всех, договаривались с Н. Шерстюком, чтобы их взяли на работу во вновь созданный садик. Задумка была неплохая.
Но вчера у меня была встреча с коллективом детдома, и я им сообщил, что все остается на месте. Никуда никто не переезжает. Почему? Мы не нашли с областью общего знаменателя. Мы просили ставки в интернате, но нам их не дали. То, что дети находились бы в хороших условиях, мы - не сомневаемся. Наш детдом даже отстает от подобных учреждений, которые находятся в районах, а финансируются областью. Там идут большие вложения. И, может, если бы дети и испытали какой-то дискомфорт, то это только сначала, потом бы все наладилось... Но тут еще один вопрос. Сейчас в детдоме всего 19 деток. К концу учебного года их будет 11-12. С одной стороны хорошо, что обиженных судьбой деток не так много, но с другой стороны у меня лично были опасения, что если детей станет мало, их могут перевести в Северодонецк, к примеру. Там тоже детдом заполнен наполовину, и условия там получше..Но в таком случае мы бы потеряли детдом. Мы бы облегчили себе какие-то финансовые вопросы, но ведь никто не может гарантировать, что у нас завтра не будет детей-сирот, брошенных детей. И будем мы с ними ездить по разным городам.
И еще одно опасение, которое нельзя было не взять во внимание: не было стопроцентной гарантии, что дети из детдома не будут отделены и разграничены с детьми дома-интерната для глухонемых. Поэтому мы все взвешивали и советовались. Но вот уж наше Сватово! Ведь никто не говорил, что будем закрывать детдом. Ведь, в итоге, все осталось на своих местах, вот собс-твенно и все, что я могу сказать по этому вопросу.
А заполнять брешь в бюджете мы будем экономией зарплаты бюджетников. У нас два варианта: уволить часть людей или уменьшить выплаты, убрав надбавки, премии. Мы идем вторым вариантом, хотим сохранить людей. Будем экономить и на энергозатратах.
Полностью запрещено покупать все, начиная от телефона и заканчивая мебелью, компьютерами и т. д. Никаких ремонтов помещений за счет бюджетных денег. Вообще сжимаемся до предела. На январь администрация профинансирована зарплатой на 50%. Поэтому ситуация действительно непростая, если не финансируется бюджетная сфера. И трудно сказать какова ситуация будет в феврале.

C.B.


Обсудить статью в форуме



Квартплату можно было не платить!

В одной из наших газет (в прошлом году) наш читатель Сергей Долженко рассказывал о судебной тяжбе с МКП «Добробут». Тогда это коммунальное предприятия подало иск в суд на нескольких жителей города. Суть иска - неуплата коммунальных услуг. Долги были в размере 200-300 грн. В суде дела на восьмерых сватовчан были объединены в одно судопроизводство. Трое из проходивших по делу решили не доказывать свою правоту, уплатили долг, А пятеро сватовчан все же решили доказать коммунальщикам, что те не правы. Платить «Добробуту» было не за что, так как эта организация либо вообще не оказывала услуги, либо же оказывала их некачественно.
Судебные разбирательства продолжались почти два года. И буквально на днях ответчики узнали, что они выиграли суд, потому что «Добробут» отказался от своих исковых требований.
Прокомментировать ход событий мы попросили одного из участников судебной эпопеи Юрия Григорьевича Ляшко. Вот что он рассказал:
- Лично я получил судебный иск от «Добробута» в апреле 2007 года. В это же время получили их и другие ответчики. Наши дела объединили, и по судам мы уже ходили вместе. Каждый из нас не считал себя в чем-то виноватым, ведь услуг, за которые с нас требовали деньги, мы не получали. Моя позиция была такая: я этих людей не знаю, никаких договоров с ними не заключал, никаких заявок им не давал и в другие хозяйственные отношения с ними не вступал. А «Добробут» с этим был не согласен.
В суде у коммунальщиков попросили доказательства справедливости их требований. И то, что они подали, было не столько смешным, сколько грустным. Чтобы не быть голословным, приведу несколько записей в актах выполненных робот, которые «Добробут» предоставил в суд в качестве доказательств. Надо сразу сказать, что все акты были не подписаны и без дат. В одном из них написано, что для побелки внутреннего двора на пл. 50-летия Победы, где я живу, на побелку бордюр использовано «40 шт. (? надо полагать пакетов - прим. автора) плюс 60 кг извести». Представьте, на наш дворик - около 100 кг извести! Был еще акт о том, что после бури на 4-этажном доме по ул. Первомайской использовано 15 шт. шифера. Наверное, коммунальщики забыли, что суд находится в здании, из окна которого хорошо видно этот дом. И вместо 15 листов на крыше хорошо выделялся целый один новый лист шифера. Был еще акт об очистке дворового туалета, но в нашем дворе его снесли еще в 1967 году. А несуществующий туалет, оказы-вается, 40 лет продолжают чистить и брать за это деньги. Причем реальные деньги - 8 тысяч 128 гривен 90 коп. в год.
А еще по тем актам, которые предоставили добробутовцы, у нас в подъезде через день вкручивали лампочки (156 штук за год). А 11 тыс. грн., которые коммунальщики истратили на борьбу со снегом совершенно бесснежной зимой 2007 года? Да, пожалуй, и 150 грн., которые потратили на «эксплуатацию номерных знаков» на доме, тоже вызывают удивление. Ну, повесили этот номер сорок лет назад, и висит он. Но, выходит, каждый год на его «эксплуатацию» нужно тратить 150 грн. А 7 тысяч 324 грн. за обслужива-ние дымовентиляционных каналов - это ведь настоящее вранье. Кто их когда-нибудь чистил? Это делали мы сами, а обследовали дымоходы специалисты совсем не из «Добробута», которым мы платили деньги.
Словом, таких казусов в актах коммунальщиков было очень много. Да из жизни мы вспомнили немало интересного. К примеру, как вызывали коммунальщиков, когда замерзли водопроводные стояки в подъезде. Нам сказали: «Ждите весны, мы ничего сделать не можем». Мы тогда с соседями работали сутки и поменяли трубы. А через несколько дней у одного дедушки из нашего дома перестала течь вода, и пьяные сантехники развели факел, чтобы отогреть стояк, который, по их мнению, замерз Представляете, что могло случиться с пластиковыми трубами от открытого огня? Мы выгнали «помощников» из подъезда, а у дедушки, оказалось, просто кран на кухне засорился.
Еще в актах, представленных «Добробутом», были банально подделаны подписи ответчиков Рыженкова и Долженко, которые якобы приняли работу коммунальщиков. Акты были отправлены в прокуратуру для проверки, которая, к сожалению, кончилась ничем. Хотя служебный подлог - налицо. Что говорить, если эта «фирма» не то что трубу заварить или дымоход почистить не могла, а даже организовать нормально работу по заключению договоров с жителями домов не удосужилась? Ведь даже после того, как мы в зале суда заявили, что не прочь заключить договоры с «Добробутом», к нам никто не пришел с проектом договора. Потом один из работников «Добробута» мне рассказывал: мол, ответственный за договорную работу частенько приходил на работу, говорил: иду заключать договора. А сам в это время то на водохранилище отдыхал, то где-то с друзьями «зависал».
Кстати, договора, которые предлагал «Добробут» жильцам, были составлены на основе типовых, утвержденных Каб-мином. Вот только чудесным образом из этих договоров куда-то испарились пункты об ответственности и обязанностях коммунальщиков, о чем в судебном заседании также шел разговор... Судья В. Половинка отклонил требования «Добробута» как безосновательные, но «Добробут» подал апелляцию. Из апелляционного суда дело вернулось на повторное рассмотрение: нашли зацепку. Мол, в деле должны быть ответчиками все члены семьи, а не один ее представитель. По второму кругу дело рассматривал уже судья С. Цыбульник. После нескольких заседаний «Добробут» забрал иск.

От редакции: Эта история оставляет много вопросов. Если суд признал безосновательными требования «Добробута», то за что платили другие жители многоэтажек? Выходит все, кто платил, теперь имеет право подать'в суд, чтобы им компенсировали квартплату, которую, оказывается, можно было и не платить, поскольку не было услуг? Кто вернет сватовчанам деньги? Это вопросы к сватовскому городскому голове Николаю Шерстюку. Или нет «Добробута» - нет проблемы?

C.B.

Обсудить статью в форуме



«Криза - кризою, але жипя не зупинилося»

Що б ви відповіли, коли б вас попрохали назвати головні проблеми Сватівщини в побутовій сфері? Скажімо, новоселів-ці серед головних проблем згадують про свій непрацюючий водогін, райгородчани, рудівчани і багато хто ще - про відсутність газу в їхньому селі, багато хто зі сватівчан говорить про підтоплення ґрунтовими водами, про відсутність пляжу, про ліквідацію «Добробуту» і так далі. Журналісти «СВ», проаналізували відповіді людей, і, враховуючи актуальність та рівень інформованості населення з кожного питання, спробували виокремити кілька головних тем. З ними журналісти «СВ», як представники громадськості, звернулися до заступника голови райдержадмінстрації Сергія Родюшкіна. Саме він курує сферу побутово-комунального господарства і тому хто, як не він, зможе розповісти, що робить виконавча влада району в особі райдержадміністрації для того, щоб допомогти населенню у вирішенні наболілого. А читачі самі зроблять висновок, чи збігаються слова з ділом.

Без води - ні туди і не сюди.
- Сергію Івановичу, вчені стверджують, що років через 50 Україна зіткнеться зі страшною проблемою - відсутністю води. Однак деякі села району не менш гостро відчувають цю проблему уже сьогодні. Як адміністрація допомагає у цьому жителям сватівських сіл?
- Сватівчани знають, що тривалими роками не вирішувалася проблема з во-допостачанням Новоселівки. Основним замовником на виконання робіт була сільська рада, яку очолює Світлана Гончарова. Слід сказати, що сільський голова доклала чимало зусиль, аби питання з водою почало просуватися до вирішення. Минулого року нам все-таки вдалося залучити гроші з районного бюджету і побу-дувати в Куземці свердловину для водопостачання Новоселівки. Ця свердловина обладнана насосом, відповідними електроприладами, і, ясна річ, залізобетонною конструкцією, яка служить укриттям для обладнання. Розходу воду там вистачить, аби забезпечити село. Одначе подавати воду на старий водогін не ризикнули, бо він не експлуатується уже більше 40 років. Можливо він і цілий, але може бути уражений різноманітними хвороботворними бактеріями. Тому вирішили як тільки дозволить погода прокачати воду і розпочати будувати пластиковий водогін до станції Куземівка. А від станції воду почнемо подавати водогоном, який 9 років не працював (все ж не 40).

- І там залишається великий обсяг роботи?
- 1100 км водогону.

- А в грошах яка це сума?
- Тисяч 50 -70 грн.

- Думаєте, що знайдете таку суму?
- Гадаю, що знайдемо. Адже раніше нам усі розповідали, що без 4-5 млн. грн. нічого й мову заводити про відновлення водопостачання у Новоселівці. Ми знайшли вихід і гроші. Звичайно, не такі, про які йшла мова. Вклалися поки у 65 тис. Як би там не було, а залишилося вкласти уже менше, ніж вкладено.

- А як вирішувалися питання водопостачання інших сіл?
- Значна проблема з водою була у Стельмахівці. Водогін функціонував, але пориви, старі насоси не давали змогу людям нормально отримувати воду. В минулому році там встановлено два нові насоси, замінено 450 м. водогінної траси у місцях високого тиску. Причому, заміняли з «боєм». Люди не хотіли, щоб міняли труби.

- Чому?
- Гадали, що чавунні труби будуть лежати сто років, одначе це хибна думка, вони теж підвладні часу. А на поліетиленові труби, які зараз проклали, гарантія - 50 років. Затрачено там близько 90 тис. грн.

- А звідки ці гроші?
- Це гроші державної програми по реконструкції водозабезпечення. Ми співфінансували (додали) з районного бюджету 13, 6 тис. грн. А разом вийшло близько 90 тис. грн. Ще одна така програма використана для міста Сватове. Там міський бюджет співфінансував майже 44 тис. грн., а разом це - це 290 тис. грн. Замінено вкрай зношені водопроводи по вул. Молодіжній, Гоголя. І тепер можна 50 років не турбуватися про надійність водопостачання.

- Сергію Івановичу, не зважаючи на те що зроблене, невирішені питання з водою одначе ще залишаються в інших селах.
- На жаль, це справді так. Буквально «кричить» у нас проблема з водою у Комсомольському, у Петрівці та ряді інших сіл. Але там проблема в тому, що водогони знаходяться на балансі колишніх КСП, а сільради не дуже хочуть брати їх на свій баланс. А державні кошти, які надходять за даною програмою, можуть надаватися або сільраді, або кооперативу. Та якщо гроші все ж надійдуть, я думаю, що сільради активізують роботу щодо передачі водогонів. Адже це в інтересах людей, які їх обирали.

…А з во дою дві біди
- Два останні роки були дуже посушливими і сватівчани встигли забути, що і зайва вода, як і її відсутність, - теж велика біда. Адже підтоплення добряче дошкуляє жителям райцентру. В минулому році проводилася значна робота щодо осушення території. Як планується з цим далі?
- Якщо бути точнішим, то не осушували територію, а проводилися роботи щодо зниження рівня ґрунтових вод.

- Чим відрізняється осушування від водозниження?
- Справа в тому, що рівень підтоплення буває 3-х категорій. І якщо рівень високий (до 1,5м), то воду треба відводити. А є низький рівень підтоплення (до 4 м), то нам до нього і торкатися не слід. На рівні такого підтоплення у нас знаходиться практично все місто. А території, де треба знижувати рівень води, - 75 %.

- Виходить практично всі жителі райцентру проживають у ризиковій зоні?
- Саме так. Але якщо у нас проводити осушування території, то фундаменти наших бу-динків сповзуть у землю. Адже грунт тримається на воді, і якщо води вивести більше, ніж треба, структура грунту зміниться, і тоді добра не чекай. Тому знижують допустимий рівень води. Роботами такого виду в минулому році звільнено від зайвої води 10 га землі, хоча фактично ця територія значно більша.
Виконано було значний обсяг робіт по вулиці ім. Дзержинсь-кого. Там, так би мовити, «зав'язані» ву-лиці Зелена і частково Крупської. Рівень озера, що дошкуляло сватівчанам, уже підвищуватися не буде. Більш того, там планується виконати ще ряд робіт. Зокрема, скотомогильника та смітника там не буде. Туди завезено тисячі тонн піску для того, щоб окультурити територію.
Взагалі боротьба з підтопленням у нашому місті - проблема задавнена. Коли я був мером міста, то теж намагався і мріяв хоч почати цю роботу, але навіть не знав, з чого її починати. А зараз підштовхнув цю справу Б. Корляков. Порадив не використовувати нікуди гроші, які виділялися у 2007 році. За 200 тис. грн. ми б не змогли провести подібні роботи. Тому ми провели підготовчі роботи з будівництва колектору, а основну суму витратили на проектну документацію. А отже довели, що ми беремося за проблему серйозно і ґрунтовно, тому Сватівському району і було виділено на роботи по зниженню ґрунтових вод 800 тис. грн. грн. Уже в минулому році на проектування ми потратили 50 тис. грн., а тому в поточному році маємо всі шанси отримати - 2 млн. грн.

- І де планується продовжити роботи по зниженню ґрунтових вод?
- З кварталу Незалежності йде колектор по проспекту Забурдаєва, по огородах вул. Леніна. Аварійний скид по просп. Забурдаєва - у річку, а плановий скид води мав відбуватися у каналізаційно-насосну станцію на подвір'ї приміщення ДОСААФ.
Там ціла система колекторів покладена, але закінчується вона всліпу. Немає там дренажно - насосної станції, через це воді нікуди діватися, і вона опиняється на людських городах. Тому в поточному році ми хочемо між колишньою залізницею і вул. Садовою (парною стороною) прокласти колектор. Побудувати дренажно-насосну станцію на місці колишньої каналізаційно-насосної станції водоканалу, збирати там воду і спускати й по основній канаві, що проходить від приміщення ДОСААФ під землею, до річки. Ніякої шкоди екології, бо вода чиста. А як результат - зниження рівня води на значній території міста. Де ще будуть проводиться роботи, визначимося після того, як порадимося з міською радою.

«Зубатий», але такий довгожданий
- Сергію Івановичу, якщо можна - кілька слів про газифікацію району. Ціни на цей вид палива стрімко зростають, одначе ще немало селян району мріють про голубе паливо. І які перспективи подальшої газифікації Сватівщи-ни?
- Дуже не просто було вирішити питання щодо виділення грошей на будівництво підвідного газопроводу до села Новониканорівка. Можна сказати, з «боями», але все ж 240 тис. гри. надійшло і 4,3 км підвідного газопроводу було збудовано.

- А по Райгородці?
- На будівництво підвідного газопроводу по Райгородці ми отримали 380 тис. грн. державних коштів, 60 тис. грн. - з обласного бюджету, 150 тис. - з районного бюджету. А всього за три роки збудовано майже 15 км газопроводу до Райгородки.

- А з газопроводом на Рудівку відкриваються якісь перспективи?
- Ясна річ, що з тими коштами, які ми мали в минулому році, ми б цей газопровід просто «не потягнули». Ми закінчили недобудоване, а всі зусилля в поточному році будуть спрямовані виключно на рудівський газопровід. Всі гроші, які будуть надходити в бюджет по цій програмі, будуть використані тільки на будівництво згаданого газопроводу. Я гадаю, що депутати не поскупляться і виділять і з районного та обласного бюджетів гроші на цю справу. Адже, щоб закінчити згадане будівництво потрібно чималі кошти - десь півтора мільйона грн.

- Для завершення будівництва проблема полягає тільки в грошах?
- Проблема ще і в тому, що там прокладають 180-ту трубу, яка раніше коштувала 185 грн. за один метр, а зараз вона коштуватиме 250-260 грн. Ми все зробили, щоб перейти на 140-ву трубу. Розрахунки засвідчують, що такого об'єму труб вистачить. Але є посадовці, що вище рангом, які сумніваються, що такого об'єму вистачить. Та я думаю, що ми знайдемо спільну мову і зможемо зекономити. Сподіваємося, що і місцеві орендатори землі не будуть стояти осторонь будівництва, а тому допоможуть, чим зможуть.

- Які села у нас ще лишаються без газу, але дуже хочуть його мати?
- Це, зокрема, Оборотнівка, Ковалівка, Стель-махівка. Там працюють над проектами.

- На скільки процентів у нас газифікований район?
- На 67%. На рівні області - це не так і мало. Зрозуміло, що випрохати гроші теж не просто, адже є райони, які газифіковані всього до 30%. Одначе, сватівчанам і не відмовляли. По надходженню грошей на газифікацію наш район на 2 місці в області.

Готуй сани влітку, а взимку - пляжний костюм
- Восени за ініціативою голови райдержад-міністраціїВ. Мормуля розпочалися роботи по будівництву міського пляжу. Хтось схвалює цей проект, одначе є й багато таких, що говорять, мовляв, не до пляжу сьогодні.
- Проблема відсутності пляжу уже давно існує. Будувати пляж на річці - це дорого й майже без результату. Максимум два роки: пісок знесе, берег заросте і не факт, що вода в річці буде чиста. Тому вирішили будувати його на водосховищі. На місці старого пляжу не було сенсу будувати, адже там круті схили і до того ж, там проходить русло, а тому все змивається. Пляж вирішили будувати на місці старої рибацької будки.

- Нагадайте, який обсяг робіт було виконано восени.
- Завезли понад 2 тис. тонн піску, за рахунок організацій і підприємств, попрохали допомогти тракториста з Нижньої Дуванки Анатолія Івановича Волкова. Це справжній професіонал, його бульдозер буквально «літав» над водою. До речі, Анатолій Іванович допомагав і на кварталі Незалежності спланувати землю під посадку парку. Тоді там працювала різна техніка, але справа не зрушувалася. Анатолію Івановичу ж вистачило 12 годин, і від колишніх котлованів не лишилося й слі-ду. Отож і на будівництві пляжу його заслугу важко перебільшити. Там вдалося пересунути насип в глибину водосховища метрів на 20-30 м. Восени там рибалки вже рибу ловили. Сподіваємося, що навесні, коли підвищиться рівень води, хвилями цей пісок розкладе природно.

- А орендарі брали участь у будівництві пляжу?
- Так. Орендарі - сєвєродончани - відпрацювали на будівництві трьома «КАМАЗами» і «МАЗами» 20 машиноднів. Причому, відпрацювали безкоштовно і на своєму пальному. Так що вони зацікавлені в будівництві. А ми зацікавлені в тому, щоб був пляж, щоб люди цивілізовано могли відпочити, щоб там був затишок і порядок.

- Порядок буде тільки тоді, коли за це буде хтось нести відповідальність...
- Саме так. Тому нехай орендарі дбають про це і навіть заробляють якусь копійку, все одно виграють від цього сватівчани. Можна зробити й безкоштовний пляж, але тоді це буде - смітник і нікому до нього не буде діла.

- Планується і впорядкування території пляжу?
- Безумовно. Лежаки і все таке інше. Словом, так буде впорядковуватися, як і слід бути впорядкованому пристойному міському пляжу. А те, що хтось критикує цю роботу і вважає непотрібною - не новина. Яку б роботу не робили, завжди знайдуться ті, хто підтримає, як і ті, хто буде критикувати. Труднощі завжди були й будуть, але життя триває.

Про «Добробут»: ліквідований чи реорганізований
- Сергію Івановичу, сьогодні сватівчанами бурхливо обговорюється тема ліквідації «Добробуту». Не можу не спитати про Ваше ставлення до даної ситуації.
- Моє ставлення таке: яка б реорганізація не була - хтось має нести відповідальність за стан справ.

- Ви вважаєте, що в цьому утворився певний вакуум?
- Ну доки що ми всі цього не відчули, але варто подути сильному вітру чи ще статися якимось природним катаклізмам, і тоді ми відчуємо що це таке. А зараз послуги надають аварійні бригади, що працюють платно. Можливо за цей період, доки не створено товариства співвласників будинків, жильці будинків більш відповідально усвідомлять, що будинки - їхня власність. І якщо не влаштовувала робота комунальних служб, то можливо тепер і справді люди самі захочуть організуватися і зробити її якіснішою і кориснішою ж для себе.

- Сергій Іванович, але ж Ви, певно, не стане заперечувати, що, аби організувати згадані товариства співвласників будинків, треба було міськраді спочатку провести значну просвітницьку роботу, а потім ліквідовувати «Добробут»?
- Як мені пояснили у міській раді, навесні така робота з людьми буде проводитися досить активно. До речі, я працюю другій рік на посаді і вже другий рік чую постійні розмови про створення цих товариств співвласників. У міськраді стверджують, що таку роботу проводили з людьми, але ті не дуже охоче реагують на згадану тему. Певно, стомившись від такої роботи, міськрада і поставила людей перед фактом ліквідації «Добробуту». До того ж, у «Добробуту» були чималі борги. Може навесні, усвідомивши всю ситуацію, сватівчани охочіше підуть на створення товариств. І люди самі усвідомлять перевагу товариств: адже половина грошей, які раніше платилася в «Добробут», буде лишатися у самих жильців.

- А у разі створення товариств жильці будинків можуть розраховувати на державні програми допомоги? Ну, скажімо, на ті ж ремонти дахів?
- Якщо на таку програму надійдуть гроші, то вони в першу чергу будуть виділятися на ті будинки, де створені кооперативи.

Спілкувалася Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме

Чи питатимуть на біржі праці про ваш город?

Примара кризи уже давно бродила по сільськогосподарських районах України. Хіба не вияв кризи те, що переважна більшість селян та й жителів райцентру перейшли на натуральне господарство. На столі те, що із власного городу, багато хто призвичаївся пекти хліб. Економимо давно і на всьому. Про більшість підприємств, які працювали на Сватівщині, тепер говорять в минулому часі. Здавалося, що ще більше може налякати людей?.. Та 13 січня 2009 року вступив у дію Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення». Коментарі цього закону у пресі були не на користь законодавців. Ясна річ, чимало питань виникло і у сватівчан, адже районний центр зайнятості нерідко ставав рятівною соломинкою для людей, які залишались геть без засобів до існування. А в новому законі чимало що налякало людей. Наш кореспондент адресував запитання читачів директору районного центру зайнятості А. В, Пономаренку.

- Андрію В'ячеславовичу, найбільше хвилює наших читачів те, що новим законом центр зайнятості відмовляє у допомозі всім, хто має земельні наділи. Чи правда, що уже знімають з обліку всіх, хто підпадає під категорію таких «землевласників»?

- Не все так категорично. Ті, хто реєструвався за старим законом, продовжують отримувати виплати, а тим, хто за новим зареєструвався, тимчасово призупинено виплату. Нікого ми не знімаємо з обліку. Справа в тому, що у прикінцевих положеннях Закону вказано: Кабміну протягом місяця розробити порядок застосування Закону. Тобто Закон існує, а порядку застосування по ньому немає. Всі питання, які стікаються до центрів зайнятості, ми акумулюємо і передаємо на «область». А «область» виходить на Київ з узагальненими нашими пропозиціями. Я, як керівник районного центру зайнятості, побував у голови райдержадміністрації, голови райради. Ми спілкувалися про зміни в законі, вирішено винести це питання на апаратну нараду. Зміни в законодавстві про працю мають цікавити й депутатів всіх рівнів, бо спілкуючись зі своїми виборцями, узагальнюючи їх думку, депутати своїми повноваженнями можуть вносити пропозиції Кабміну та Верховній Раді щодо корегування чи зміни окремих пунктів згаданого закону.

- І, мабуть, один з таких пунктів і є той, про який питають наші читачі - тобто позбавлення допомоги через наявність того ж таки городу?
- Найцікавіше, що в проекті згаданого Закону обмеження виплат допомоги через наявність у безробітних особистого селянського господарства не було. Цей пункт з'явився уже в самому законі. Цікаво й те, що внесло пропозицію щодо цього пункту саме керівництво агропромислового комплексу України.

- Дивно... Адже вони мають в першу чергу захищати селян?
- Коментувати це я не беруся. Проте, гадаю, що не варто панікувати. Дійсно, питань виникає дуже багато, і нам теж непросто працювати в таких умовах. От приміром щодо довідок на особисте селянське господарство: звідки їх брати, як їх брати, а звідти брати краще, проте, у нас немає повноважень брати саме там інформацію. За одним законом, власником особистого селянського господарства є той, на кого воно записано, по інших - всі члени родини. Отож, виходить, на допомогу центру зайнятості не може розраховувати жоден член цієї родини. І таких питань виникає чимало. На жаль, досконального механізму впровадження закону немає. Безумовно всі, кого ця норма закону дуже хвилює, намагаються зараз вплинути на зміни, тому і ми не можемо однозначно щось заявити жителям району. Бо може статися так: завтра надійдуть якісь зміни.

- Дай Бог, щоб там «на верху» зглянулися на потреби жителів сільськогосподарських районів. Адже для більшості людей центр зайнятості - остання надія.
- Це справді так. З радості і достатку сюди ніхто не приходить. І ми тут щодня стикаємося з непростими життєвими ситуаціями, в яких опиняються наші земляки. Гадаємо, що все владнається і потрібні зміни будуть внесені. А от щодо роз'яснень інших пунктів закону, то ми намагаємося активно співпрацювати з керівниками підприємств, головними бухгалтерами, керівниками відділів кадрів, профспілками, сільськими радами, засобами ЗМІ. Справа в тому, що змінюється процентна ставка внесків до нашого фонду. Тепер до нашого фонду буде платити і міліція, і пожежна частина.

- А раніше вони не сплачували таких внесків?
- Ні, До того ж, 0,6% тепер будуть утримувати у наш фонд і з працюючих пенсіонерів. Одначе працюючі пенсіонери можуть розраховувати й на допомогу центру зайнятості.

- Тобто, яку саме?
- Якщо людина ще відчуває в собі силу працювати, а була звільнена, вона може звернутися до нас. Ми консультуємо, допомагаємо з підбором роботи, можемо запропонувати профнавчання, перенавчання. От тільки виплат допомоги не передбачено, тому, що пенсіонер уже має соціальну допомогу держави.

- Чимало розмов і навколо статті про звільнення «за згодою сторін». Прокоментуйте, якщо можна, і ці зміни.
- Антикризовим Законом закріплено, що для осіб, які звільнилися за згодою сторін, виплата допомоги по безробіттю починається з 91 дня.

- А скільки у нас зараз перебуває на обліку безробітних?
- На даний час - 1 тисяча 441 особа, але ця цифра постійно змінюється.

- Одначе це менше, ніж у минулому році. З чим це пов'язано?
- Чимало жителів району їдуть на заробітки в різні міста України та інші країни або взагалі виїздять з району...

- Розповідають, що у вас зараз посилений контроль за документами, які надає людина, що стає на облік в центр зайнятості. Чи так це?
- Дійсно, це так. Ми надсилаємо запити на підприємства, де людина працювала, перевіряємо, обмінюємося інформацією з Пенсійним Фондом та податковою інспекцією. Трапляються такі ситуації, коли людина перебуває у нас на обліку, а з податкової надходить інформація, що він отримав дохід у таку-то суму. Наш центр відразу розпочинає розслідування: де безробітний отримав дохід. Якщо він отримав його за те, що, скажімо, здав м'ясо - тут питань немає, а якщо це була зарплата чи оплата за виконання якихось послуг, то ми змушені передати дані до прокуратури.

-І такі випадки уже були?
- Були. І люди повертали гроші. Варто повідомити сватівчан і про те, що віднедавна стали жорсткішими норми щодо пропозицій роботи. Якщо безробітній двічі відмовляється від підходящої для нього роботи, ми знімаємо його з обліку.

- Чи продовжуєте ви навчати людей підприємницькій справі?
- Ні, зараз призупинили. Як буде далі, сказати важко. Можливо все повернеться, як і було.

- Яка ситуація з виплатами за січень? Чи всі, хто у вас перебуває на обліку, їх отримали?
- І допомогу, і дотацію отримали всі. Призупинена виплата лише тим, хто підпадає під норму закону щодо особистих сільських господарств. Вийдуть роз'яснення щодо цього і, гадаю, що всі питання з виплатами вирішаться.

- Якщо питання щодо особистих селянських господарств не переглянуть, то сватівчанам, як і багатьом іншим жителям сільськогосподарських районів, буде непереливки. Адже у нас тут практично у кожного є особисте господарство, і, виходить, чимало людей залишиться «за бортом» допомоги держави...
- Це справді так, але ще раз повторюю, що доки що хвилюватися не варто. Дочекаємося роз'яснень. До того ж, питання це хвилює всю Україну, тому, впевнений, не залишиться без розгляду. Якщо у сватівчан виникає потреба у детальнішій інформації щодо роботи центру зайнятості, то нехай звертаються до нас. Ми охоче все пояснимо, розкажемо, не варто користуватися чутками, чужими коментарями.
Компетентну консультацію ви можете отримати на нашій «гарячій лінії» за тел. 3-44-68, 3-15-26, 3-15-82.

Спілкувалася Олена Рагра

Обсудить статью в форуме