Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



УЖЕ СТО РОКІВ ПРО СВАТОВЕ КАЖУТЬ: «А... ЦЕ ТАМ, ДЕ ПСИКЛІКАРНЯ..»

Про те, що у нас в Сватовому розташовується психлікарня, знають усі мешканці району. Знають про нашу психлікарню і далеко за межами, бо вона є обласним закладом охорони здоров’я. Розташована вона у затишному, мальовничому куточку на горі. Мабуть, невипадково побутує думка, що лікарні для душевнохворих будують в особливих місцях, як і церкви...
Разом з тим деякі дослідники стверджують, що потужна енергетика, яка сходить від подібних нашій лікарні, здатна розповсюджувати на територію і людей своєрідні флюїди. Мовляв, хочеш чи не хочеш, але це впливає і позначається на житті території та людях, що тут мешкають.
У100 річний ювілей - перший справжній ремонт


Головний лікар Сватівської обласної психлікарні Юрій Миколайович Репа вважає думку про негативні флюїди чиєюсь не дуже вдалою вигадкою або забобоном. Мовляв, лікарня, як лікарня. Шкоди місту вона ніяк не завдає, навпаки - дає робочі місця багатьом жителям с. Соснового та м. Сватового. А головне - допомагає всім, хто заблудився в лабіринтах розуму чи рятується від іншої біди та болю.
Коли Ю. М. Репа прийшов працювати головним лікарем, а це було всього півтора року тому, то ніяких ілюзій для себе не будував. Знав, що лікарні уже сто років, і за що за весь цей вік вона практично не знала справжнього ремонту. До того ж, всі приміщення побудовані на цеглі власного виготовлення. Найстаріші приміщення - 1914 року побудови.
- Справжні ремонти розпочалися тільки в 2007 році, - розповідає головний лікар, - а до того були лише косметичні. Все трималося на ентузіазмі працівників лікарні: фарбували, білили, чистили. В 2007 році ми отримали перші гроші на реставрацію водогону. До речі, за документами він 60-х років минулого століття. Але коли відкопували труби, то знаходили серед них ще царські, на яких надписи були ще з «ятями». Тому ми допускаємо, що в 60-ті роки водогін ремонтували, і якусь «гілку» залишили старою, а якусь поміняли. Одначе водогін на початок ремонту був у критичному стані.
Зараз його практично відремонтовано. Замінено основні труби - а це 4 км 700 м., залишилося небагато. Тобто, практично уже працює новий водогін. Витрачено було в 2007 році на його реконструкцію 600 тис грн., і в минулому 300 тис. грн.
Розпочалися і будівельні роботи. Зокрема, у відділеннях №4 і №9. Одначе, для цього потрібні надто великі кошти, тому будівництво ведеться поетапно. Чому розпочали саме з двоповерхового корпусу, де розташовані 4-е та 9-е відділення? Все дуже банально: там просто завалилася стіна. На щастя, ніхто не постраждав, бо стіна випала не всередину, а на зовнішню сторону. Потім стіну відремонтували своїми силами.
Головний лікар каже, що назвати будівельні роботи просто ремонтом – це нічого не сказати. Почалося відродження будівлі спочатку. Першим ділом були зміцнені основні конструкції. Якби цього не зробили, приміщення завалилося б. Зміцнили фундамент, підвал, перекриття у підвалі, бо незважаючи на те, що психлікарня знаходиться на горі, рівень грунтових вод там дуже високий. А тому приміщення давало «усадку». Коли автори проекту реконструкції зайшли до підвалу приміщення, то вони були просто вражені, як до цього часу будівля трималася. Не дивно, що всі роботи виявилися дуже витратними. Зокрема, мова йде про 1 млн. 300 тис. грн. та 900 тис. грн., які були отримані з обласного бюджету для реконструкції будівель.
Одначе такі витрати виправдані, вважає головний лікар, бо після такого ремонту приміщення простоять ще багато років.
Зараз вирішується питання щодо ремонту горища. Справа в тому, що там виникли деякі проблеми. Зокрема, на даху лежать балки з старовинного лісу метрів по шість довжиною. Зараз практично такого не існує. Тому розглядаються інші варіанти, і в році поточному уже частково ремонт даху розпочнеться. А тоді, як вважає лікар, уже можна буде приступити і до внутрішніх робіт. До речі, на першому поверсі уже повністю замінені вікна на пластикові. Частковий ремонт проведено і в лікувальному корпусі №6. Там теж підсилювали основні конструкції будівлі.
В минулому році новими пластиковими вікнами обновився корпус №8.
Не міг не сказати головний лікар про те, що в лікарні в достатній кількості закупили інвентарю для пральні. Зокрема, три пральні машини, дві сушилки, прес для праски, машина для сушки білизни. Також отримали обладнання для харчоблоку - три газові плити, і холодильну камеру. Серед отриманого нового обладнання - і мікроскопи, і чотири комп'ютери. І новий легковий автомобіль «Ланос». Отож бо тепер не доведеться лікарям трястися в старезному УАЗі, перевитрачаючи пальне, коли їхатимуть до свого управління у Луганськ чи в інших справах.
- Серед першочергових завдань на день нинішній, - розповідає головний лікар, - це, зокрема, ремонт харчоблоку. А ще є у нас сподівання на будівництво нової водонапірної башти. Адже водогін тепер новий, а башта - ще царська, залізобетонна. І хоч ми намагаємося підтримувати в ній санітарний рівень якості води, але старе воно й є старе.

Без ліків і їжі хворі не бувають
В розмові з лікарем згадуємо про телерепортаж про Сватівську психлікарню, який кілька років тому прогримів на одному з центральних каналів і нагадував страшилку. Мова йшла про те, що у нас буцімто мало не вмирали з голоду хворі. І хоча Ю. М. Репа тоді не працював керівником установи, все ж він не вірить у такий стан справ. Каже, що однозначно такого бути не могло. І однією причин, які б не допустили такого стану, лікар називає залишки комуністично-соціалістичних принципів відносин у найкращому їх вияві. Мовляв, померти з голоду хворим не дали б самі співробітники лікарні. Вони були і є відданими справі. І от зараз, тільки завесніє, і працівники харчоблоку, і санітарки, і медсестри, і лікарі принесуть на кухню і петрушку, і кріп, і зелену цибульку, не чекаючи, що їх попросять це зробити.
А що стосується харчування у лікарні зараз, то Юрій Миколайович просто впевнений, що воно - найкраще серед медичних установ району. В середньому в день на харчування йде 7 грн. 10 коп.
- А що, зараз психлікарню почали фінансувати краще? - питаємо у головного лікаря
- Не можу сказати, що фінансування на тому рівні, який би дозволяв вирішувати виключно всі проблеми, але утримувати лікарню на пристойному рівні воно дозволяє, - відказує Ю. М. Репа.
- Лікарю, скажіть будь ласка, а як із забезпеченням ліками?
- Нині у більшості медичних закладів практично усі витрати на медикаменти пацієнт бере на себе. Частково платять і у нас. Одначе більшу частину щодо забезпечення ліками лікарня бере на себе. В середньому, хворий отримує в день ліків на 6 грн. 00 коп.
В усякому разі, як пояснив лікар, не трапляється ситуацій, коли хворий поступає до лікарні, і йому не надають медичної допомоги через те, що поряд немає рідні, яка б могла надати хворому фінансову допомогу. Пакет препаратів для першої медичної допомоги завжди наготові. Трохи ін-ший підхід до хворих, у яких незначні психічні прояви або «стан на межі». Таким хворим доводиться частково оплачувати ліки самим. Особливо, коли людина хоче пролікуватися ліками, котрі дорого коштують. Або, коли це торкається супутніх хвороб.
Всього лікарня розрахована на 705 лікарняних ліжок. Як пояснив лікар, порожньою лікарня не буває. На жаль, психічні розлади прогресують як хвороба. І лікувальні корпуси або повністю заповнені, або трохи менше, або й того - переповнені. Все залежить навіть від пори року.
Обслуговує лікарню (якщо рахувати разом з тими, хто зараз перебуває у декретній відпустці) близько 520 співробітників. Юрій Миколайович ще не встиг всіх навіть запам'ятати.
До речі, досить непогана за сватівськими мірками зарплата співробітників лікарні - це один зі стимулів, який впливає на те, що плинності кадрів там зараз практично не спостерігається. Середня «гола» зарплата лікаря (без усіляких надбавок) «тягне» за півтори тисячі грн., медсестер - тисяча грн., санітарів - 800 грн. Але існує ціла система надбавок, яка значно підвищує зарплату.

Підсобне господарство: курс на відродження
Запитали журналісти у головного лікаря і про підсобне господарство, яким колись славилася психлікарня. Ю. М. Репа зазначив, що це - складне питання.
- Адже за своїм статусом, - каже Юрій Миколайович, - підсобне господарство фактично не належало лікарні, а мало правову незалежність. Там був свій штат, свій житловий фонд, своя печатка, штампи. Коли я прийшов на посаду керівника, господарства фактично не було. Там навіть не числилося жодної штатної одиниці. А від самого господарства лишилися лише руїни, в яких можна знімати фільми про воєнні дії. Тим, куди подівалася сільгосптехніка, уже давно займаються правоохоронні органи, але не знаю, наскільки успішно. Господарство було в боргах перед усіма Фондами. Та попри все, ми все ж вирішили його «піднімати на ноги». Говорю «ми», тому, що це була й моя ініціатива. Навіть якщо господарство незалежне у правовому плані, лікарні все одно вигідно співпрацювати з ним і закупляти сільгосппродукцію безпосередньо від виробника.
А землі за господарством числиться - 1тис. 013 га. Раніше вона була у користувачів (ФГ «Мирна долина» та АФ «Гончарівська»), а тепер частину землі уже обробляє підсобне господарство. Звісно, на тих умовах, що технічну сторону забезпечує АФ «Гончарівська», а господарство їм за це буде платити. Одначе те, що виросте, то уже належатиме підсобному господарству. До речі, в штаті господарства тепер є директор і бухгалтер. Словом, головний лікар вірить, що підсобне господарство буде відбудоване. Можливо, спочатку це буде не колишній розмах, але все ж - певне відродження.

Про пенсіонерів і листа до редакції
В редакційну пошту «СВ» надійшов лист від нашої читачки. В ньому йшла мова про те, що влаштуватися на роботу на психлікарню неможливо через те, що там працює багато пенсіонерів. Публікація викликала цілий шквал читацької пошти. Дехто «зачепився» за особистості, дехто намагався побачити проблему в цілому. Ясна річ, не могли і кор. «СВ» обійти цю тему в розмові з головним лікарем.
Коментуючи згаданий лист, Юрій Миколайович сказав, що він ніколи не встряє в «дурні» перепалки. Тому, що зрозумів, що це був лист незадоволеної людини, яка нібито приходила влаштовуватися до нас, а її не взяли, а взяли іншу людину, яка приходила пізніше. Лікар продемонстрував кілька зошитів, де записані прізвища людей, котрі бажають працювати в лікарні. Але, як він заявив, це - не порядковий список, а резервний, з якого вибирають підходящі кандидатури. В лікарні цікавляться, як працювала людина на попередньому місці, у медпрацівників (особливо молодих) лікар перевіряє вкладку до диплома, де виставлені оцінки. Дефіциту у медсестрах і в молодших медичних кадрах лікарня не відчуває. А от з лікарями - ще й як. Юрій Миколайович каже, що практично у кожне відділення не завадило б по лікарю. І в лікарні сподіваються, що такі кадри надійдуть, бо там зараз відкрили базу для «інтернатури» і два молодих спеціаліста уже поповнили штат.
Проте це не так багато, аби прийти на зміну висококваліфікованим, досвідченим, але уже пенсійного віку лікарям. А тому Ю. М. Репа завдячує всім лікарям, які продовжують трудитися, бо без них було б працювати ще важче.

Паркова зона що лікує
Головний лікар влаштував для журналістів «СВ» екскурсію по території лікарні. До речі, територія лікарні внесена до обласного реєстру паркових зон. Тут завжди порядок і надзвичайний затишок, що є уже самим собою лікувальним. Ми на власні очі побачили результати будівельних робіт, відвідали один з корпусів, де проведено ремонт підлоги і постелено лінолеум. Віддали данину загиблим у роки війни біля меморіалу Пам'яті. А ще побували біля захаращеного молодого садка підсобного господарства, який навесні збираються вичистити і відновити догляд за ним. Уже починало сутеніти, але територія лікарні чудово освітлювалася новими ліхтарями. Це теж зроблено нещодавно.
А наостанок Юрій Миколайович показав унікальний документ, що датується 1913 роком. Це план сватівської психлікарні. Такою бачили її архітектори тієї пори Роки, звісно, дещо змінювали, і не дивно, адже їх минуло уже цілих 100. А це, що не кажіть, солідний ювілей!

Олена Рагра, Андрій Крюков


Обсудить статью в форуме



"Якый суд? Ты шо там чудыш?"

Мы часто сталкиваемся с беспределом некоторых служб, и сами же «сдаемся» на их милость. Ведь у этих служб просто нет конкурентов, и поэтому от их услуг нет возможности отказаться. Зная это, службы просто «садятся нам на голову».
Совсем недавно такая ситуация случилась у меня с энергетиками. Вернее, даже две ситуации. Сначала в салоне, который я содержу как частный предприниматель, однажды отключили свет, якобы за неуплату. Я была в шоке, ведь за свет исправно плачу. Нервотрепка, разбирательства - и в результате оказалось, что платежка где-то задержалась, хотя отправлена была вовремя. Но, как говорится, не успела отдышаться,- как новая ситуация.
Был обычный субботний день. В выходной день у нас посетителей - «море», тем более люди заранее договариваются, записываются. Мы работали в обычном режиме. Как вдруг в салон заявились энергетики и сообщили: «Отключаем электричество!».
Естественно, я испытала ужас, ведь в кресле сидели наши клиентки, намазанные красками. Не понимая в чем дело, попросила объяснений. Мне заявили, что ремонт плановый, что на улице меняются опоры линий передачи электроэнергии. Я действительно вспомнила, что нам приходило письмо в октябре прошлого года с предупреждением, что такой ремонт будет проводиться именно в октябре. Но с октября минуло столько времени, а о том, что ремонт будет проводиться именно 20 февраля этого года, никто нас даже не предупредил. А ведь по закону о начале таких работ энергетики должны были предупредить за 10 дней. Тем более, что в нашем микрорайоне работает всего два частных предпринимателя.
Я попросила руководящего работами представителя показать документ, на основе которого проводится работы. Он показал бумажку: не подписанную, без числа и каких-либо печатей. Когда я возмутилась документу, представитель РЭСа начал тут же при мне, присев, прямо на коленях оформлять документ. А потом предложил поговорить с начальником РЭСа В. А. Третьяковим. «Я буду подавать на вас в суд», - заявила я начальнику, а в ответ услышала: «Якый суд? Ты шо там чудыш?».
Я слышала отзывы о грубости и бестактности Виктора Анатольевича, но не думала, что все так в точности отвечает действительности. Главный «рэсовец» заявил, что нас искали, чтобы предупредить, но не нашли (а это просто смешно, ведь салон не бывает пуст). А работы они будут проводить сегодня, потому, что им дали технику. Дополнительного времени, чтобы успеть обслужить накрашенных клиенток, мне не дали. Мало того, подчиненные В. Третьякова «не отстали» от начальника в умении грубить людям. Одну из клиенток Е. Авалям «они любезно» попросили убрать автомобиль такими словами: «Заберіть свою черметыну, а то вона нам мішає".
Нужно было видеть, как мы выходили из ситуации: просились к соседям греть воду, сушить волосы. Одним словом, пережили и мы, и посетительницы салона нервное потрясение. Не говоря уже о материальном убытке. И захотят ли еще эти клиенты прийти в мой салон?
Естественно, я так это не оставлю и буду судиться с энергетиками (к стати, всю вакханалию «ресовцев» мы записали на видео). Почему они так поступают со своими потребителями? Ведь я электроэнергию получаю по договору и исправно за нее плачу. Обязанность РЭСа предоставлять мне услугу. А еще - поступать по-партнерски во всяких непредвиденных обстоятельствах. Нарушаешь этот договор - отвечай по закону. А В. Треьяков и его команда ведут себя очень некрасиво по отношению к потребителю, чувствуя безнаказанность. И если мы будем молчать, все так и будет продолжаться. А нестандартные ситуации с энергетиками случаются, судя по отзывам людей, очень и очень нередко.

Наталья Куликова,
хозяйка салона «Клеопатра».

Обсудить статью в форуме



Газ: хто кого використовує?

Уже пройшло чимало часу, як у Нижній Дуванці, а віднедавна і у Новониконорівці, з'явився газ. Багато труднощів виникало у самому процесі проведення газу. «СВ» у свій час теж писали про це. Здавалося б тепер нарешті селяни з газом - і все добре. Одначе газова тема в житті має продовження. І свідчення тому - листи наших читачів. В одному з попередніх номерів в газеті було надруковано лист, який надіслали жителі села Новониканорівка. Вони дякували місцевій владі, в особі голови райдержадміністрації В. Мормуля, за допомогу, а ще виказали дружне обурення діям політика В. Просіна та депутата Верховної Ради О. Стешенка. Мовляв, останні замість того, щоб допомогти, намагалися внести розлад. Селяни відкликали свої підписи з листів, які одна партійна рай організація, що очолює керівник райавтодору В. Просін надсилала у високі інстанції, спекулюючи ситуацією. Селяни стверджують, що вони зрозуміли, що їх хотіли використати.

Тільки-но лист з'явився на сторінках газети, як активіст осередку все тієї ж політичної партії А. Гриценко передав редакції ще одного листа з Новониканорівки. У зверненні було написано редактору «Вісника» (хоча такого зареєстрованого видання у Сватовому не існує - прим, ред.), але хтось (можливо В. Просін) своєю рукою підправив: «редактору газети «Сватівські відомості».
Але оскільки лист нам все ж передали, то редакція його розглянула. Авторки листа - жительки с. Новониканорівка М. Титюкова та М. Колтак дуже образилися на редакцію «СВ», яка посміла опублікували листа їх односельців, бо ті, мовляв, «вилили бруд» на В. Просіна. В листі новониконорівці переповіли своє бачення ситуації. На їх думку, роботи з газифікацією затягувалися з вини голови кооперативу О. Вербецького та районної влади. А приїзд В. Просіна та звернення до депутата Верховної Ради О. Стешенка зрушили справу з місця. Наостанок свого послання жінки з Новониканорівки пригрозили «СВ», що «якщо і далі ви будете обливати брудом В. Просіна, то ми по допомогу звернемося у вищі інстанції, так як маємо достатньо документів». Хоча не зрозуміло: чому, образившись на односельців, погрози новониканорівські жінки вис-ловили саме газетярам.
Ще один лист стосовно газифікації надійшов і з Нижньої Дуванки. Автор листа - Клавдія Іванівна Тарануха - обурюється тим, що так ніхто і не відреагував на її попередні публікації у газеті: ні селищна влада, ні голова кооперативу, ні прокуратура. Як тоді, так і в останньому листі, дуванчанка ставить запитання, на які б хотіла почути відповіді. Ось ці запитання: скільки у селі всього членів дев'яти об'єднаних кооперативів? Скільки зібрано коштів і куди вони витрачені? Скільки будинків і організацій без відома і згоди членів кооперативів підключено до вуличного газопроводу? Чи правда, що голова кооперативу О. Вербецький засуджений за протиправні дії? Якщо так, то який вирок виніс суд? А ще авторка листа питає, чи заплатили жителі села Новониканорівка за підключення їх до газомережі, яку будували кооперативи Нижньої Дуванки?

Коментар О.И. Вербецького
Оскільки найбільше питань торкалося самого голови кооперативу О. Вербецького, то редакція звернулася до Олега Миколайовича з проханням прокоментувати дані листи. Ось що розповів О. Вербецький:
По Новониканорівці
- Почну з Новониканорівки. Ясна річ, що комусь вигідно ще й сьогодні роздмухувати пристрасті навколо проведення газу до Новониканорівки. Хоча там все ясно, як день: райдержадміністрація на чолі з В. Мормулем допомогла селянам отримати газ в село. Це заслуга Володимира Володимировича Мормуля і його команди (безпосередньо керував роботою С.І. Родюшкін). Вони взяли на себе велику відповідальність і у борг без грошей (на свій ризик) збудували підвідний газопровід. А В. Просін, як представник політичної сили разом зі своїм «шефом» О. Стешенком, просто хотіли заробити на цьому «очки». Знаючи, що гроші уже прийшли, пан Просін підбурив людей підписатися на чистому аркуші, а потім сам, написавши листи, розіслав їх по інстанціях. З цими листами потім розбиралися всілякі комісії. На одному такому зібранні побував у новониканорівців і заступник губернатора Г. Мазур. Селяни, зрозумівши, що бютівці хочуть їх використати у політичних іграх, відкликали свої підписи з листів, направлених Просіним.
А автори листа, який надійшов до «СВ» - активістки «просінської програми». Треба було чути і бачити, як вела себе пані Колтак на сході, як вона безпідставно ображала і мене, й інших людей, що мали відношення до проведення газу. Хоча потім мене, як голову кооперативу, перевіряли і міліція, і прокуратура. Я нічого не вкрав, жодної копійки. Порушення у документації справді знайшли. І я не виправдовуюся, але коли така кипа документів оформляється, то від помилок ніхто не застрахований. Дві тисячі грн. були, як кажуть, не так «проведені». Але за це мене покарано, я сплатив штраф у сумі 600 грн. Хоча трохи згодом потрапив під амністію і провина з мене знята.
Не можу зрозуміти, чому навколо проведення газу в Новониканорівку знову стільки галасу. Якщо В. Просін і його команда вважають, що це заслуга пана Стешенка, то нехай нададуть якість документи, які б переконали, що це саме так. А ще краще нехай допоможуть у проведенні газу містківчанам чи оборотнівцям. Думаю, якщо вони це зроблять, то їхню заслугу ніхто не присвоїть і люди скажуть спасибі. А чіпляти собі медалі за чужий труд - просто непорядно.
По Нижній Дуванці
Що стосується Нижньої Дуванки. Всього в дев'яти кооперативах селища - близько 700 членів. Якщо коротко сказати куди витрачалися кошти, то це - на проектно-кошторисну документацію, на траншеї, «проколи», плату підрядникам, на переходи через мости, пуско-наладні роботи, аварійний запас труб тощо. Вся детальна інформація по кожній витраченій копійці є у казначея Ситник Неллі Василівни. І якщо когось з дуванчан турбують подібні питання, то телефонуйте на телефон 9-83-62.
Справді, ряду організаціям підключено газ без згоди членів кооперативу. Мова йде про ветлікарню, аптеку, сільську раду, школу, лікарню і 3 приватних двори. Дольова участь цих організацій має сплачуватися у сумі 2,5 тис. грн. Але цих грошей кооператив не отримав. «Міжрайгаз» підключив ці установи самостійно, і куди я тільки не звертався, так ніхто і не зміг вплинути на газовиків. Останнім часом до мережі підключилася дільниця електрозв'язку, їх керівник П. Морозов на відміну від названих організацій, вчинив згідно правил - заплатив.
Кошти, які надходять до кооперативу від нових членів, розподіляються і видаються людям. Так, ми вже видавали по 25 грн., другий раз - по 26 грн., останній раз - по 78 грн.
Ніхто ніякої інформації засекречувати не збирається. А те, що є незадоволені, то цього напевно, не обминути. Адже членів кооперативу - аж близько 700! У людей он по десятку-два членів кооперативу і то - море незадоволених. Безумовно, всім хороший не будеш, як не старайся. Дехто взагалі вважає, що я «розбагатів» на газифікації, ніби то до того я ходив голим по Дуванці. Всілякі неприємності та безкінечне спілкування з різними перевіряючими структурами, скажу вам, радості не додали. Але кинути цю справу чи довести до кінця було для мене справою честі. Якби кинув, то взагалі б вважали слабаком і злодієм. А вдячності від людей годі чекати - такий мій гіркий досвід. Тому порада всім, хто буде братися за цю справу: намагайтеся максимально всю інформацію про хід робіт доносити людям. По десять раз на день розповідайте, щоб ніхто нічого за вас не додумував.

Коментар заступника голови райдержадміністрації С. І. Родюшкина
На питання автора листа з Нижньої Дуванки щодо підключення газопроводу до Новониканорівки редакція «СВ» попрохала відповісти заступника голови райдержадміністрації С. Родюшкіна. Ось що він зазначив:
- Газопровід до Новониканорівки - державна власність і будувався він за державний кошт. При перевірці його підключення у відповідних служб не виникло ніяких претензій. І чому мають вносити новониканорівці кошти до нижньодуванських кооперативів? Якщо слідувати цій логіці, то тоді нижньодуванці мають за свій підвідний газопровід сплатити преображенцям, а ті - гончарівцям. Але ж ніхто не платив, бо підвідні газопроводи, повторю, - державна власність і будували їх не кооперативи, а держава. Люди ж сплачують лише за внутрішні мережі.

C.B.

Обсудить статью в форуме

ЛЯКАНОГО НЕ ЗЛЯКАЄШ АБО КРИЗА ВЕСНУ НЕ ВІДМІНИТЬ

Як в умовах кризи сватівські хлібороби готуються до посівної - розмова кор. «СВ з начальником управління агропромислового розвитку району В. П. Супруном.

- Валерію Павловичу, зима швидко проминула, на порозі - посівна кампанія. З чим до неї прийшли хлібороби району?

- Початок березня - це початок весни, а тому хлібороби уже думають про сівбу. Ще в лютому наше управління прийняло робочі плани щодо весняно-польових робіт та фінансового забезпечення гос-подарств. Отож бо для проведення цих робіт господарствам потрібно 53,5 млн. грн. На сьогодні господарства забезпечені продукцією на 23 млн. грн., тобто вже закуплено насіння, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива. Мають господарства також насіння ячменю, пшениці, соняшнику десь приблизно на суму до 20 млн. грн. А на ті 10млн. грн., яких не вистачає, селяни мають взяти кредити. Ця робота ведеться в поточному році трохи з затримкою, бо через кризу банки не дуже йдуть на контакт щодо кредитів.

- Не дуже йдуть, чи взагалі не йдуть?
- Та ні, кредити дають. На сьогодні з потрібних 10 млн. грн. фермери Сватівщини уже отримали 3,7 млн. грн. кредитів. Ясна річ, що деякі банки ще чогось вичікують. Одначе більшість банків таки обіцяють співпрацювати з селянами.

- То, виходить, хлібороби уже можуть виходити в поле?
- Ну, дивіться самі. Насіння ранніх зернових практично у всіх - на 100%. Хоча варто сказати, що в поточному році є проблеми з насінням ярого ячменю. В силу кліматичних умов господарства отримали його з пониженою схожістю (75%-80%). Тому в році поточному будемо збільшувати посівну норму. Зараз ведеться також закупка насіння соняшнику, кукурудзи, гречки. А ячмінь, овес, просо - все це у нас є.

- А як з мінеральними добривами?
- Не зважаючи на кризу, господарства в році поточному «спрацювали» не гірше, ніж у минулому. Потреба у добривах для господарств району - 4 тис. тонн. Зараз господарства забезпечені всіма видами добрив на 86%.

- А ціна на добрива збільшилася?
- Хто мав обігові кошти, той устиг запастися ще не такими дорогими добривами, бо восени вони коштували 2 тис. 300 грн. за тонну, а потім у грудні - 1 тис. 300 грн. А зараз їх ціна знову зросла до 2 тис. 300 грн. У порівнянні з минулим роком ціна зросла майже у два рази. Але селянам діватися нікуди: без добрив не можна отримати ні якісного зерна, ні гарного врожаю.

- А щодо забезпеченості пальним, чи немає стурбованості?
- Відсотків 70 маємо забезпечення пальним. Сватівчани нормально співпрацюють з Лисичанським НПЗ, бо там паливо, яке на 5-6 коп. дешевше, ніж на ринку. Окремі господарства закупляли паливо і в січні, і у лютому. Дехто закупляє зараз. Окрім цього, уряд виділив невелику кількість пільгової солярки, яку ми будемо отримували з Шебеліновського газосховища.

- А техніка уже готова?
- Техніка, в основному, готова. 310 березня наша інженерна служба розпочне техогляди, вже затверджені графіки.

- А чи не було у нас в районі випадків, коли власникам нової техніки доводилося її повертати, оскільки не могли розрахуватися з кредитом?
- Ні, таких випадків не було. На сьогодні у нас непогашених з минулого року кредитів 8,8 млн., але у більшості господарств ще строки не позакінчувалися. Є два-три господарства, які збираються пролонгували кредити, інші - погасити. А дехто планує брати кредити уже нові. І настільки я володію інформацією, у наших фермерів немає особливих проблем з банками. Більш того, в поточному році є своєрідні зрушення у стосунках з Аграрним фондом. Мова йде про форвардну закупівлю зерна. Це, коли закупляють наперед ще невирощене зерно. Господарство здає відповідний пакет документів, укладає угоди, а фонд проплачує 50% вартості об'єму зерна, обумовленого в договорі. Ціна, гадаю, нормальна: З клас -1 тис. 251 грн., 4 клас -1 тис. 134 грн., 5 клас-967 грн.

- То може є фермери в районі, які зібралися припинити свою діяльність на землі? Адже сьогодні багато говориться, що тим, хто працює на землі, практично не можливо втриматися на «плаву».
- Я на це вам скажу так. Можливо, хтось зі мною і не погодиться, але я висловлю свою власну точку зору. На мою думку, криза полягає в тому, що окремі держави, як і окремі галузі господарств занадто позавищували ціни на свою продукцію. А віртуальне нагнані гроші в одну мить лопнули, як мильна булька на воді, і продукція стала не потрібною. Але ж без продуктів сільського господарства люди не виживуть, більш того, село завжди працює в не завищених цінах, тому сільськогосподарська продукція завжди буде потрібною. Одначе криза торкнеться таки села одним боком через те, що курс долара змінився. Справа в тому, що селяни свою продукцію продають в гривнях, а засоби захисту, добрива та інше - купляють в доларах. Ось тут криза конкретно торкається селян. А в усьому іншому... Селянам ніколи не було легко, і вони завжди працюють в умовах, близьких до кризи. І нехай з кризою розбираються ті, хто її скоїв. Не селяни кризу заварювали, не їм її і «розхльобувати».

- Валерію Павловичу, восени хлібороби стали так би мовити заручниками хорошого урожаю. Ціни на продукцію були надто низькими, а тому чимало зерна лишилося у коморах. Спілка товаровиробників була стурбована таким станом справ, і навіть збиралася приймати радикальні заходи аж до перекриття доріг. Як зараз справи з тими покладами зерна?
- На перше січня в господарствах району було майже 60 тис. т. зерна і 20 тис. т. насіння соняшнику. На 1 лютого - вже 40 тис. т. зерна і 17 тис. т. соняшнику. Словом, по трохи зерно розпродали. І якщо восени його продавали по 400 грн. за тонну, то зараз фуражне зерно беруть по 800 грн. Тому, той, хто зумів зберегти зерно - виграв. Хоча якраз у тому, як зберегти зерно - і було основною проблемою для селян. Адже не у кожного є комори, а якщо і є, то потрібні відповідні умови для зберігання, це непросто.

- Тобто якщо взяти до уваги все сказане, то виходить, що ситуація для селян не така й катастрофічна?
- Я гадаю, що саме так. Обстановка в сільському господарстві району стабільна. І весняно-польові роботи уже практично розпочалися. На сьогодні з 24, 5 тис. га озимої пшениці, що посіяні в агроформуваннях, підживлено уже більше 1 тис. га. Думаю, що всі роботи будуть проходити у відповідні терміни і надалі.

- А чи всі господарства розрахувалися з орендодавцями землі на паї?
- В основному, всі. Одначе є проблеми по «Лотуре-Агро» (на території Райгород-ської сільради). Нещодавно керівництво райдержадміністрації проводило схід жителів села, на який були запрошені керів-ники даного господарства. Вони пообіцяли в найближчий час «закрити» свої борги. А саме господарство отримало щось на зразок «жовтої» карточки. Стосунки з селянами мають бути чесними. Є ще питання щодо виплати за оренду паїв і в таких господарствах, як «Агротон» (відділення 8 Березня), «Мілуватська», «Пролісок», «Явір». В основному, вони пов'язані з виплатою грошима. Не всі бажають отримати плату продукцією, а господарства з такою виплатою затягують через нестачу коштів.

- Про підтримку села багато говорять, пишуть. Чи відчують її хлібороби у році поточному?
- На жаль, маю констатувати такий факт: фінансування селянам буде у два з половиною рази зменшено. Якщо в минулому році у бюджеті було закладено на рослинництво та тваринництво майже три мільярди грн., то в поточному - 500 мільйонів. А це означає, що оті по 100 грн. дотації на кожен га засіяної землі селяни навряд чи отримають. Поки ще немає ніяких рішень з цього питання, але в країні посіяно 7 млн. га озимини. Помножте це на 100 грн. і вийде - 700 млн., а виділено всього 500 млн. (і то це разом з тваринництвом). Виділено невеликі гроші на компенсацію процентної ставки, але у порівнянні з минулим роком вона теж зменшена. Як буде далі - сказати важко. Зазвичай у такий період уже приймалися постанови уряду, затверджувався порядок фінансування тієї чи іншої програми, а зараз доки що нічого немає.

- То виходить, ситуація стабільна, тому, що селяни, як завжди надіються тільки на себе, а не чекають чиєїсь підтримки?
- Надія на те, що два попередні роки дали змогу фермерам, в тому числі, і сватівським, трохи «стати на ноги», а значить, той запас дасть можливість пережити і нинішню посівну кампанію. А далі - видно буде. Сільське господарство, та ще й у нашому краї, та ще й у нашій країні, де вирують політичні пристрасті, - справа ризикова. І селянам нічого не лишається, як сподіватися на краще і виходити у поле.

Спілкувалася Олена Рагра

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22