Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Летіла зозуля, та й стала кувати, а то не зозуля - то рідная мати

Як Ряба Букета перемогла
Коли довідалася про історію, про яку повідаю нижче, то в пам'яті чомусь постала далека картинка з дитинства. Ми, ще малі онуки, гуляли на подвір'ї у бабусі. Там же розгулювала і квочка зі своїм виводком курчат. Одне з курчат запаслося і не помітило, як опинилося близько біля собачої будки. За те його уже помітив Букет. Так звали бабусиного пса. Він одним стрибком опинився біля курча. Те по-курячому заверещало і спробувало рвении з місця, але собака загородив йому шлях і вже збирався схопити малого. Аж ось на допомогу своїй дитині кинулася квочка. Вона так хвацько стрибнула Букету прямо в морду, що той просто отетерів від несподіванки. Потім пес таки отямився і квочці дісталося по повній програмі, але вона не здавалася, доки курча не відбігло на небезпечну відстань. А тоді з переламаним крилом, з обскубаним боком і скривавленою головою квочка й сама видерлася з собачої облоги. Вона зацокотіла до своїх зляканих малят, зібрала їх докупи і повела подалі від Букета, у садок.
Коли прибігла на наш та собачий і курячий лемент бабуся, то вже нічого не побачила. А ми наперебій стали розповідати їй про героїчну квочку. "Ну молодець квочка, - сказала бабуся. - Вона - справжня мати"...
Лише з віком ми усвідомили, що означали прості слова "Вона ж - мати". Бо лише мати здатна на великі подвиги і на великі гріхи заради своїх дітей. Лише мати ніколи не озирнеться і не подумає, варто робити те чи інше, аби захистити, вберегти, допомогти своїй кровиночці. І лише з віком усвідомлюєш, що материнство - це не просто природний інстинкт, який ми, жінки, унаслідуємо від природи. Материнство - це ще й дар Божий, це талант, це щось більше, ніж продовження завдання продовження роду людського. Материнство - це щастя, яке звідати дається далеко не кожному, навіть і тоді, коли жінка має можливість подарувати життя маленькій людині...

"Світле дитинство", то - не про Людмилу
Людмила Т. народила свого хлопчика так, як зазвичай це стається з жінками: у муках, болях. Так, як зазвичай, їй дали маля прикласти до серця. У такі хвилини з жінками відбувається щось неймовірне: світ стає зовсім іншим. І маленька крихітка у цьому світі майже не залишає місця нічому іншому. Це неземне почуття, мабуть, і є материнська любов, яка оповиває жінку, коли вона вперше бере свою кровиночку до рук. І вже нічого не здається важливішим у світі, як захищати і оберігати цю маленьку істоту.
Та чи було таке почуття у Людмили? Важко сказати, але те, як вона вчинила зі своєю дитиною, змушує сумніватися, що ця молода жінка здатна на такий талант, як материнська любов.
З лікарні її забрали додому чужі люди. Бо 18-літня мати не мала ні постійного місця проживання, ні су; путника життя, що став батьком її малюка. Так склалося в її житті. Мама Людмили вела не зовсім путнє життя. Скиталася по світу, любила випити. Зійшлася з чоловіком, що мав трьох дітей. Та не дуже себе обтяжували батьки турботами про зведених дітей. Словом, коли кажуть "світле дитинство", то це - не про Людмилине. Одначе материнський інстинкт мав би вести молодому жінку іншою дорогою. Не звідавши щасливого дитинства, мати мала б робити все, аби воно було у її малюка. Та то так має бути за логікою життя, за логікою здорового глузду, та на жаль, не завжди так буває у житті.
Як породілля потрапила до чужих людей? Людина матір зустріла якось людей, у яких колись працювала, і повідала, що має онука, але куди його забирати з пологового будинку разом з донькою, не знає. Ті добрі люди пожаліли нещасних і забрали молоду жінку з малюком до себе. Більш того, коли довідались, що у молодої матері немає ніяких документів, кинулися допомагати у їх оформленні.
Чим не казка, чим недоля? З'явилося світло, за яким варто було йти, рятуючи своє життя і життя свого малюка. Та Людмила пішла іншою дорогою...
Одного дня забравши місячного грудничка, жінка подалася в гості до матері, що мешкала зі співжителем за іншою адресою. Там вона залишила дитину, сказала, що скоро повернеться, але повернулася лише наступного дня. Виявляється їздила аж у Мілуватку до знайомого. Коли Людмилу відшукали люди, у яких вона жила, та навідріз відмовилася повертатися до своїх доброзичливців. Забравши малюка, жінка повіялася далі, до подруги.
Першою "забила тривогу" про новонароджену дитину дитячий лікар, яка мала вести спостереження за малюком. Адже шукати породіллю було все складніше. Вона змінювала адреси. Звісно, що там де вона бувала, важко було назвати пристойними оселями з добропорядними господарями.
Коли на одну з таких адрес прибула служба у справах дітей, то її представники не могли переступити через компанію, яка прямо на порозі у ранню годину розпивала пляшечку. А в яких умовах гостювала Людмила з малюком, то не піддається ніякому опису. Це треба бачити тільки своїми очима.
Треба тільки уявити яким егоїзмом просочене серце молодої матері, яка через біль у грудях, вирішила "присушити" молоко. Мовляв, їй болить. Вона туго перев'язала груди і жінці байдуже було, що маля хоче їсти. А на суміші у Людмили, звісно, не було грошей. Та й щоб приготувати штучний сніданок малюку, треба відповідні умови, а не повний, вибачте на слові, бардак у сумнівних хатах.
"Чим же ти годувала маля? " - питали працівники служби у справах дітей. "Та мені Марина дала вчора пляшечку з сумішшю, її вистачило и на сьогодні", - впевнено відповідає мати. І це у майже 40 градусну спеку, у будинку, де відсутнє всіляке побутове обладнання типу холодильник!

Від рідної матері... рятувати
Словом, урвався терпець у лікарів і у служби у справах дітей. Маля треба було рятувати від власної матері. Чи не правда дико звучить? Рятувати від матері, бо інакше хлопчик може просто загинути. Існувала реальна загроза його здоров'ю і життю.
Та як не дивно, молода мати й не перечила тому, що у неї забирають дитину. Ще й пояснення дала, що не має де жити, як виховувати маля.
Безумовно, служба у справах дітей звернулася з заявою до суду про позбавлення батьківських прав нерадивої матері, яка ухилялася від виконання материнського обов'язку. А ще поставили питання про стягнення аліментів з Людмили на утримання її неповнолітнього сина.
До того ж, у Людмили, виявляється, існують ще й проблеми з законом. Вона була "застукана" на крадіжках і тепер доведеться відповідати ще й за це.

***
Отак не повезло малому на порозі свого життя. Втім, хто знає, може Бог врятував його від найріднішої людини. Тієї, що дала життя., тієї, що мала пестити і голубити, припадати до нього і захищати, як та квочка, що рятувала своє курча від Букета. Але квочка виявилася справжньою матір'ю, а жінка, яка має жити не тільки Інстинктами, а ще й розумом, так і не звідала щастя материнства. Якщо природа не змогла достукатися до її серця, то вже люди, мабуть, цього зробити не зможуть і подавно. І від цього сумно і гірко.
Добре, що хоч є служби і дитячі лікарів, які опікають малят, і в разі необхідно рятують їх від отаких горе-матусь - справжніх зозуль.

Олена Рагра

Обсудить статью в форуме



«Замолвит» ли жатва о бедной буханке?

Многие читатели по-прежнему, как и много лет назад, ищут в районных газетах сводки о намолотах зерна по каждому хозяйству. «Ну а как же?» Жатва ведь идет...

При этом люди просто забывают, что на землях сел уже - не народные колхозы и совхозы, а - частные предприятия. И что, радуясь за хороший урожай, они в принципе радуются многомиллионных прибылях Куницкого, Авалян, Ляскевича и других фермеров. Хотя почему и не порадоваться успехам земляков?
Тогда, по логике вещей, так же давайте радоваться и за прибыли в частных магазинах или на частных заводах. В нашем регионе интерес к таким частным предприятиям поменьше, а вот к жатве в хозяйствах люди по-прежнему относятся, как к народному делу. Хотя многие уже и понимают, что от жатвенных бубликов им попадет, в лучшем случае... Сами знаете...
Те, у кого есть земельные паи, еще как-то рассчитывают на милость фермеров-арендаторов. Ведь в прошлом году некоторые из, них расплатились с арендодателями, надо сказать честно, очень щедро. Но были и такие, что даже при рекордном прошлогоднем урожае «пожмотились» и поступили, как известный персонаж кинофильма «Свадьба в Малиновке» - «Это - мне, это опять мне».
Тем более, по закону далеко не все расплатились по 3% от стоимости пая. Начали придумывать какие-то „сказки", к примеру, что рассчитались до выхода Президентського Указа. Одним словом, селяне, как всегда, при всех властях, и во все времена остались при своих интересах.
Правда, у фермеров было и свое оправдание: при огромном урожае, совершенно отсутствовала цена на зерно. И если акулы сельскохозяйственного бизнеса как-то успели «прокрутиться» с зерном, продав его по более-менее приемлемой цене, то фермерам помельче, и впрямь было - не до радости. Ведь, чтобы рассчитаться с кредитами, провести посев озимых, и заплатить людям, нужны были деньги. Вот и приходилось продавать зерно за бесценок. Особенно тем, у кого не было где зерну «перезимовать». А у кого имелась возможность запрятать урожай в каморы, тот свое взял весной.
Как все операции с зерном отразилось на «пересичных» гражданах Украины? А никак, вернее, рекордного урожая никто из простых людей не ощутил. Ведь хлеб и хлебобулочные изделия не стали дешевле. Наоборот - хлеб дорожал и, покупая его, простые украинцы каждый раз посылали «приветы» родному государству. При наших-то землях и урожаях и не наедаться хлеба - просто абсурдно. И главное, кто в этом виноват, никто не может сказать.
К весне такого виновника нашли: мировой кризис, оказывается, не позволяет жить вольготно и кушать хлеб с маслом нашему народу. Будто бы раньше, до кризиса, мы лучше жили. Но, несмотря ни на что, в селах опять отсеялись, вырастили новый урожай.
Сегодня ясно, - урожай нынешнего года уступает прошлогоднему. Хотя не скажешь, что он плохой. По словам начальника управления агропромышленного комплекса района Валерия Супруна, урожай - чуть выше среднестатистического. Если в прошлом году Украина собрала более 53 миллионов тонн зерна, то в этом году по оценкам экспертов урожай составит примерно 40 миллионов тонн. И то - это возможно при сопутствующих погодных условиях.
Если говорить о Сватовском районе, то уже убрано половина урожая с площади 32,5 тыс. га. Намолочено 500 тыс. тонн зерна. Если приплюсовать еще такую же половину, то урожай где-то составит 100 тыс. тонн зерна. Это, говорят специалисты, в принципе неплохо, хотя в прошлом году убрали 150 тыс. тонн.
Урожайность по хозяйствам очень рознится. Есть такие хозяева, что радоваться им нечему. А есть и такие, которые убирают хлеб с урожайность прошлогоднего рекордного года. К примеру, ССП «Нибулон». Это фирма, которая применяет новейшие технологии, соблюдает нормы внесения нужного количества удобрений и средств защиты растении. Поэтому не удивительно, что урожайность в этом хозяйстве составила 42 ц/га. А в «Хортице» (В. Ляскевич) и того выше - 43,3 ц/га. Больше 37 ц/га дает пшеница и в АФ «Меловатской» (О. Куницкий), ФГ «Пролисок» (С. Ковалев), больше 39 ц/га в АФ «Наугольновской» (В. Галушка). То есть, кто вложил, тот и взял.
А вот рынок зерна, как и в прошлом году, пока по большому счету, не состоялся. Цена на зерно - опять больной вопрос. Единственным агентом на этом рынке выступил Аграрный фонд Украины. В начале уборке он делал залоговые покупки, то есть платил 60% от стоимости зерна. Другие агенты на рынке не появлялись.
Сватовские фермеры общались на эту тему с заместителем губернатора, который курирует агропромышленный сектор области, Ольшанским. Он был с рабочей поездкой на Сватовщине. Очень надеялись услышать что-то утешительное аграрии и на встрече с Премьер-министром Украины Ю. Тимошенко. Буквально несколько дней назад она встречалась с представителями сельского хозяйства Украины на Дне Поля. Встречу проводили в Днепропетровской области на базе модельного сельхозпредприятия. Побывала на этой встрече и делегация сватовчан.
Валерий Супрун говорит, стало известно, что Аграрный фонд теперь будет покупать зерно за полную стоимость. На это уже выделены деньги. Цена 3 класса озимой пшеницы составляет 1251 грн., 4 класс - 1134 грн., 2 класс - 1418 грн. Все сходятся на том, что это хорошая цена. Но, как всегда, есть одно «но». Пока действует ограничение: хозяйство может сдать в Аграрный Фонд не более 500 т. зерна.
В районе хозяйства уже начали оформлять документы и вывозить зерно на хлебокомбинаты, с которыми заключил договора Аграрный фонд. У аграриев, как говорится, нет выбора. При том, сдать 500 т. зерна для них - это решить первоочередные задачи: проплатить кредиты, «закрыть» зарплату, налоги, погасить арендную плату. А дальше, как говорится, будет видно.
На встрече Юлия Владимировна, как могла, поддерживала дух сельхозпроизводителям. А говорить наш Премьер умеет хорошо, на этом все сходятся. Напомнила селянам о том, что в мире в этом году - недопроизводство зерна. Засуха в Аргентине, в Австралии и других странах. Поэтому, дескать, сельхозпроизводителям нужно продержаться до ноября, а там уже будет настоящая цена на зерно.
А пока вдруг кто-то не продержится, ну мало ли что, можно зерно сбывать по 600-700 грн. зернотрейдерам. За бесценок купить зерно - охотников хватает.
Юлия Владимировна очень искусно отвешивала комплементы людям от земли. Дескать, на вас, моих дорогих, держава держится. И держава, помня об этом, торжественно обещает рассчитаться с вами за все по последнюю копейку. Что означает «все», селяне уже знают. Ведь до сих пор никаких дотаций, даже тех, что получали раньше, сельхозпроизводители не держали в руках. Поэтому, как всегда, им приходиться надеяться на себя. Кто-то сможет и в этом году получить свои миллионы, (потому, что раньше заначил) кто-то, может, «прогорит». А основная масса фермеров будет держаться «среднестатистически», как держится уже много лет.
А что же народ? Дождется ли он дешевой буханки хлеба? Вряд ли. Если в рекордный год не дождался, то теперь и подавно.. Хотя все может быть. Надежда не на жатву, а - на выборы... Возможно, кто-то, как всегда, захочет поиграть с народом, закинет кость, которую наш доверчивый народ проглотит в очередной раз.
Ну, выборы - выборами, а на полях еще не закончена жатва, поэтому жатвенный пирог делить рановато. Как и радоваться неплохому урожаю.

Елена Рагра

Обсудить статью в форуме



Оплачувані громадські роботи - один зі шляхів організації зайнятості

Посилення негативних тенденцій на ринку праці призводить до значного збільшення обсягів безробітних громадян, які потребують соціального захисту. З метою підтримки такої верстви населення та зняття соціальної напруги у суспільстві за сприянням державної служби зайнятості організовуються оплачувані громадські роботи.
Оплачувані громадські роботи - загальнодоступні види некваліфікованих робіт, а також кваліфіковані роботи, які організовуються з метою надання додаткової соціальної підтримки та забезпечення тимчасової зайнятості осіб, які шукають роботу;
Оплачувані громадські роботи повинні мати суспільне корисну спрямованість, відповідати потребам певної адміністративно-територіальної одиниці та сприяти її соціальному розвитку.
Оплачувані громадські роботи організовуються для: осіб, які не мають роботи; зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час; учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час; пенсіонерів, інвалідів.
Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. За безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством.
До громадських робіт не можуть бути віднесені роботи, що пов'язані з ризиком для життя.
Місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих рад та роботодавці незалежно від форми власності організовують оплачувані громадські роботи за участю державної служби зайнятості.
Направлення державною службою зайнятості громадян на оплачувані громадські роботи здійснюється на підставі укладених договорів.
Згідно листів, які надійшли від підприємств, організацій та установ району, на проведення оплачуваних громадських робіт на 2009 рік між центром зайнятості та підприємствами, організаціями та установами району було укладено 13 договорів на 827 робочих місць, з них за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 3 договори на ЗО робочих місць, за рахунок місцевого бюджету - 1 договір на 250 робочих місць, за рахунок коштів підприємств - 9 договір на 547 робочих місць.
Всього на громадські роботи направлено протягом першого півріччя поточного року 514 осіб, з них за рахунок коштів підприємств - 267 особи, за рахунок місцевого бюджету - 236 особи, за рахунок Фонду - 11 особи.
Безробітні, за направленням центру зайнятості, беруть участь у благоустрою та озелененні територій населених пунктів, кладовищ, зон відпочинку і туризму, придорожніх смуг; займаються посадкою та доглядом за лісокультурами, рубкою і санітарною чисткою лісу; доглядають за особами похилого віку та інвалідами як вдома так і в закладах охорони здоров'я; виконують сільськогосподарські роботи; виконують інші види робіт, що мають суспільне корисну спрямованість
Всього за 6 місяців 2009 року витрачено на проведення громадських робіт 55,7 тисяч гривен, з них: за рахунок підприємств - 41,9 тисяч гривен, за рахунок місцевого бюджету - 2,5 тисяч гривен, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 11,3 тисяч гривен.
Також слід зазначити - щороку частина безробітних знаходять собі постійну роботу після участі у громадських роботах. Таким чином, громадські роботи іноді стають своєрідним випробувальним терміном, під час якого роботодавець і потенційний працівник оцінюють один одного. Протягом першого півріччя 2009 року працевлаштовано на постійне місце роботи після участі у громадських роботах 206 особи.

Головний спеціаліст відділу активної підтримки безробітних Сватівського районного центру зайнятості
Олексій Наконечний

Обсудить статью в форуме

КТО «ДОИТ» СЕЛО
или кому на земле живется хорошо?

Прочитал в предыдущем номере газеты материал «Замолвит ли жатва о бедной буханке?», и захотелось продолжить эту тему. Я родом из села соседнего Троицкого района, но так жизнь сложилась, что Сватово стало второй родиной. Этот район тоже сельскохозяйственный, поэтому проблемы жителей села, нас всех тут не обходят.
Вот сегодня все говорят, что селянин стал настоящим хозяином земли. Не думаю, что я выскажусь крамольно, если заявлю, что селянина наоборот отлучили от земли. Ведь посмотрите, что делается на самом деле. Для украинца-хлебороба земля всегда была самой большой ценностью. Но когда землю государство раздало селянам, то фактически отделило ее от хлебороба. Сначала была надежда на фермеров, то есть настоящих хозяев от земли. Но государство почему-то стало проявлять свою нелюбовь к фермерам, если не сказать, что оно их просто уничтожает. А урожаи на украинских землях все чаще выращивает иностранный инвестор или крупные объединения, имеющие подпитку из карманов миллионеров.
Люди, которые имеют капитал и корысть от земледелия, эксплуатируют село. И еще при этом государство их выставляет этакими добродетелями, мол, они же платят арендную плату. Но давайте честно смотреть на все: арендная плата - это всего-то на всего небольшой довесок к семейному бюджету, а земля, по сути, так и остается не крестьянской. Фактическим собственником земли получается тот, кто берет ее в аренду, ведь он диктует условия. Все договора - это чистая формальность. Можно привлечь к ответственности недобросовестного арендатора, можно его поменять на другого, но суть от этого не изменится?
Раньше те же колхозы и совхозы были тесно связаны с самим селом, а нынешние арендаторы, даже если они доморощенные, - чужаки тем, у кого берут землю. За редким исключением. Может кто-то из читателей может поспорить со мной, то пусть назовет хотя бы одного арендатора, думающего о селе.
Я знаю, что многие из арендаторов могут мне возразить, да мы, мол, и школы содержим, и ФАПы, и всем, чем можем, помогаем. Но это - копейки, кто бы, что не говорил. И то, эти копейки сельские головы выпрашивают, стоя на коленях перед добродетелями. Ну, может, еще как-то на меценатство арендаторов «настраивает» райгосадминистрация.
Арендаторы говорят, что они думают о людях, а сами стараются сорвать куш на том, что полегче. Все занимаются выращиванием зерна и подсолнечника. А где же животноводство, где другие отрасли сельского хозяйства, которые гарантировали бы работу селянам? Фактически селяне стали наемными работниками, которым никто не гарантирует занятости. А потому неудивительно, что оплата труда в сельском хозяйстве почти вдвое ниже, чем в других отраслях. Селяне сегодня - самая малообеспеченная категория населения. Или, может, есть в районе хозяйства, где труд сельхозработников оплачивается с лихвой? Если я «наезжаю» на арендаторов, то пусть отзовутся те, кто считает, что им платят по труду.
Почему сегодня никто в государстве, как и в районе, не говорит еще об одной больной теме, беде, которая съедает село. Это - пьянство. Это когда же украинец, вросший в землю, влюбленный в нее, бросался в такую крайность? Да не в традициях нашего народа пить горькую. Всему этому причина - экономическая: нет работы, не устроен быт, нет возможности учить детей, одним словом, - бесперспективность. И самое страшное, что на это пьянство уже никто не обращает внимания. Вон Путин в соседней России не побоялся на весь свет сказать, что народ спивается, и борьбу с водкой объявил одной из главных задач. А мы стеснительно закрываем на это глаза.
Я, как рядовой житель своей державы, никак не могу понять, зачем в Украине гробят село? Ведь село - это же колыбель нашего государства, там корни нашего народа. Я понимаю, что мое возмущение, как и возмущение многих украинцев, в том числе и сватовчан, не изменит ситуации, нужны кардинальные меры. Но нашим политикам не до этого, ведь выборы на носу. Какое там село! Вот отщипнуть шматочек от жатвенного улова - неплохо, а селяне пусть хоть пропадут пропадом. >Тут даже усилий на районном уровне мало. Да. Была неплохая инициатива у главы администрации В. Мормуля, когда он целой своей командой выезжал в села, изучая проблемы на местах. Что-то там из мелких проблем тогда удалось решить за счет тех же фермеров. Но в целом ситуация в районе относительно села остается напряженной. Села потихоньку вымирают. Думаю, что задача районного руководства, не молча смотреть на это или даже кидаться в крайности, а убедительно и правдиво доносить ситуацию государственным мужам, не давать им возможности забывать о селах.
Но кто будет доносить эту ситуацию? Ведь большинство местных начальников отбывает службу у государства, зарабатывая приличные пенсии, и, как правило, сватовские начальники - не бедные. Главное, чтобы их никто не трогал, а потому о себе не надо лишний раз напоминать.
Если государство не закрепит сельские территории за сельскими громадами, село вообще исчезнет. Нужно чтобы те, кто богатеет за счет земельных массивов, имели перед селом ряд обязанностей. Среди них - работа для селян, ее достойная оплата, участие в развитии инфраструктуры. Нужны порядочные инвесторы, а не такие, которые приходят в село, как колонизаторы и пользуются той ситуацией, что селяне не в силах что-то изменить.
Когда я бываю в своем родном селе, сердце щемит. Будто и не было ферм, полевых станов, зияет дырами вместо окон сельский клуб, о садике давным-давно забыли. Но там еще живут люди, живут мои родители, некоторые мои одноклассники, люди среднего поколения. И они ведь помнят еще другие часы. Если раньше они на что-то надеялись, то сейчас просто живут...
А по телевизору. говорят об улучшении жизни простого украинца, о возрождении села...

Сергей Погорелов, г. Сватово г. Сватово

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22