Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Що посієш, те й пожнеш

Кожен з нас проживає своє життя по-різному. В одних воно стабільне та радісне, у інших — гірке та жорстоке, але кожен намагається виринати з цих бурхливих хвиль своєї долі. Вже не перший рік трапляється так, що кожен прожитий день — це випробування то на людяність, то на моральність, то на витривалість. Хотілось би, щоб не згас вогонь цих прекрасних якостей серед людей, але чомусь не виходить.
З кожним днем наше суспільство втрачає ці якості по черзі. Ми вже звикли не звертати уваги на проблеми інших. Найстрашніше те, коли один з нас потрапляє у біду, але ніхто не протягує руку допомоги. Наше середовище дотримується правила: мене не чіпають і добре! І хочеться відмітити те, що це не випадковість, а обдумані вчинки громадян нашої української демократичної родини.
Часом буває і так, що занадто рано доводиться зіткатися з проблемами та дорослішати, беручи на себе певні обов’язки і зобов’язання, бо того потребує сучасна течія життя. Виявляється, що є ще такі люди на сватівській землі, які хочуть і можуть допомогти у вирішенні проблем майже всім категоріям населення, в тому числі підліткам та молоді, які переступили межу суспільної моралі.
Хотілося б звернути увагу на жінок нашого району. А саме слухняних доньок, люблячих матусь і клопотливих бабусь...
Вже з давніх давен повелося, що жінка — хранителька сімейного вогнища, турботлива господиня та лагідна ненька. Тоді чому з часом ця жіночність зникає? Все частіше стали траплятися випадки, коли жіноча любов стає такою жорстокою, що залишає рубці і на серці, і на душі. Особливо коли йдеться про любов матері до своєї дитини. По-різному складаються жіночі долі, кому доля посміхається, а для кого влаштовує випробування. Чоловіки почали забувати свої обов’язки, переклавши всі буденні проблеми на тендітні жіночі плечі. Прикладів безліч.
Кожен з нас потребує материнської любові та тепла. Справжня мати повинна любити свою дитину, яка б вона не була: успішна чи невдаха, талановита чи безталанна, здорова чи хвора. Любити тому, що дитина її часточка, яку народила не заради отримання соціальної допомоги по народженню дитини. Нездатність або небажання матері виконувати свої материнські обов’язки призводять до жахливих наслідків та сирітства дітей при живих батьках — так званого соціального сирітства.
Потрібно нагадати та віддати належне тому, що батьки — це люди, які ведуть нас крізь роки дитинства. Саме родина дає дитині не лише речі, необхідні для існування, вона готує людину стати членом суспільства. Те, що дитина отримує в сім’ї, вона згодом передає власним дітям: стиль виховання і спілкування, морально-етичні норми та традиції — все, що робить родину здоровою. А це, в свою чергу, є показником здоров’я всього суспільства. Серце радіє , коли ми бачимо, що жінка ставиться до своєї вагітності турботливо і кропітливо. Але таких дуже мало.
Чомусь останнім часом вагітність та продовження здорового покоління потрібні не самим вагітним жінкам, а в першу чергу лікарям, соціальним працівникам, вчителям, працівникам міліції та іншим. На жаль, такі родини — не поодинокий випадок, і святий обов’язок людей — не бути байдужими до них. Тому лікарі, працівники соціальних служб, міліції та вчителі намагаються відстоювати право дітей на повноцінне щасливе життя. Коли розмірковуєш про все це, виникає цілий ланцюжок питань, які останнім часом все більше турбують нас. Чому вагітні жінки не виконують лікарських призначень та відмовляються від стаціонарного лікування? Чому ігнорується робота соціальних служб та інших установ міста? І хто буде винен потім?
Кажуть, що діти — це цвіт нації, наше майбутнє. Хочеться вірити, що прийде час, коли кожна сім’я буде забезпечена власним житлом, в якому будуть підростати гідні поваги сини та дочки нашої Батьківщини.
Мабуть, майже всі з нас чули такі ствердження як “Чужих дітей не буває”, “Врятуйте дитину від сирітської долі”. Роблячи підсумки, хочеться нагадати майбутнім батькам та батькам з досвідом про те, що ми живемо заради дітей. Хто, як не ми, збудує цей світ для них? Хіба не батьки повинні турбуватися про подовження щасливих років дитинства, про збереження у пам’яті своїх дітей епізодів, які нагадують про материнське тепло та любов?
Хочеться нагадати про те, що життя коротке, і ми самі влаштовуємо його. Давайте приділяти більше уваги дітям. Особливо важливим компонентом є сімейне виховання, сімейні традиції. Потрібно тільки не чекати на допомогу Господа Бога чи працівників установ, а самим влаштовувати гаразди. І доля обов’язково подарує не один шанс, який ви зможете використати сповна.

Віта ДУДНІК,
провідний спеціаліст Сватівського РЦСССДМ.

Обсудить статью в форуме



Щодо перерахунку щомісячних страхових виплат з 1 березня 2009 року

Починаючи з 1 березня 2002 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до частини другої статті 29 Закону проводить перерахунок щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт росту середньомісячної реальної заробітної плати.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.
Отже, чинне законодавство у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, лише визначає підставу (зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки), із настанням якої виникає обов’язок Фонду перераховувати суми щомісячних страхових виплат. При цьому Закон не визначає, який коефіцієнт повинен застосовуватися при проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.
Норма Закону не передбачає порядку проведення такого перерахунку, а лише визначає право потерпілих та членів їх сімей на підвищення щомісячних страхових виплат. Міністерство праці та соціальної політики України надіслало виконавчій дирекції Фонду листи з роз’ясненнями щодо застосування коефіцієнту росту середньомісячної реальної заробітної плати при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) (листи від 13.03.2002 р. № 20-155, від 04.02.2003 р. № 03-3/572-020-6, від 17.03.2005 р. № 20-695).
Рішення щодо того, які саме коефіцієнти застосовувати, приймалося правлінням Фонду, до складу якого входять представницькі сторони держави, застрахованих осіб та роботодавців.
Так, постановами правління Фонду затверджено коефіцієнти перерахунку щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), які за даними Державного комітету статистики України становили: у 2002 році — 1,193, у 2003 році — 1,182, у 2004 році — 1,152, у 2005 році — 1,238, у 2006 році — 1,203, у 2007 році — 1,183, у 2008 році — 1,125, у 2009 році — 1,063.
Постанови правління Фонду, прийняті у межах повноважень, є обов’язковими для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Правомірність застосування Фондом коефіцієнтів, передбачених пунктами 3.8.2 та 6.4.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27.04.2007 № 24, підтверджується і листом Міністерства юстиції України від 04.06.2008 № 8-26/495.
Такої ж думки дотримується Верховний Суд України в рішеннях «Про стягнення недорахованих щомісячних страхових виплат» від 10.10.2007р. та від 17.10.2007 р. (рішення опубліковано на порталі ЛІГА в розділі «судова практика»).

О.Л. ВОВК,
головний спеціаліст по відшкодуванню шкоди потерпілим.

Обсудить статью в форуме



«Еще не раз вы вспомните меня
И весь мой мир волнующий и странный…»

Сергей Кривонос возле памятника Гумилеву «Коктебель — страна коньяков». Столь кощунственная реклама изумительного курортного места — вполне обычное явление при современном государственном руководстве. Коньяки, видимо, сейчас куда важнее духовных ценностей. А, между тем, Коктебель всегда справедливо считался страной поэтов и художников. В этом сравнительно небольшом поселке жили и творили М. Волошин и Н. Гумилев, здесь часто-густо бывали А. Ахматова и М. Цветаева, десятки и сотни других известных поэтов, прозаиков, художников из различных стран. Да и само место настолько живописно и красочно, что побывать здесь и не ощутить при этом наплыва творческих чувств, просто невозможно.
Не случайно в Коктебеле постоянно проводятся литературные фестивали, встречи, праздники. Яркое подтверждение тому — ежегодное проведение Международного Гумилевского поэтического фестиваля «Коктебельская весна». В этом году фестиваль проводился четвертый раз и посвящался 100-летию пребывания Николая Гумилева в Крыму. Среди участников большого литературного форума были поэты из Москвы, Киева, Севастополя, Симферополя, Евпатории, Феодосии, Ялты и т.д. Автору этого материала также посчастливилось участвовать в фестивале, который открылся 15 апреля, в день рождения Н. Гумилева, на площади возле Дома культуры, где находится памятник поэту.
Были теплые, проникновенные речи, добрые пожелания и поздравления, которые адресовали собравшимся секретарь правления Союза писателей России Ю. Лопусов, заместитель председателя Совета Министров АР Крым Т. Умрихина, поэтесса из Москвы Т. Кушнарева, председатель оргкомитета фестиваля, поэт В. Ложко (в значительной мере благодаря именно усилиям В. Ложко фестиваль проводится на высоком организационно-духовном уровне) и др.
После официальной части участники и гости заполнили зал Дома культуры, где вначале стихи Николая Гумилева читали учащиеся местных школ, а потом состоялся поэтический марафон, во время которого свои произведения представляли со сцены поэты, приехавшие из разных уголков Украины и России.
Выступления поэтов продолжились на следующий день, когда они группами разъехались по школам, библиотекам, Домам культуры на встречи с читателями. Автору этого материала выпало посетить поселок Кызылташ (в переводе с татарского — «Красные камни»). В составе творческой группы были также поэт, музыкант, актер лауреат Государственной премии Автономной Республики Крым Константин Фролов, актриса Вера Фролова и поэт из Севастополя Виталий Фесенко. Теплая, доброжелательная атмосфера встречи дала возможность авторам, как говорится, с душой представить свое творчество. Не случайно, мероприятие намного превысило отведенное для него время и продолжалось потом еще и в неофициальной обстановке.
Нельзя не отметить четкую организацию фестиваля, создание прекрасных условий для участников. Кроме запланированных выступлений были и другие интересные мероприятия. Например, посещение дома-музея М. Волошина и, конечно, послеужинно-дозавтраковые чтения стихов «по кругу», во время которых, собственно, и выясняется, кто есть кто как поэт. Высоким уровнем поэтического мастерства отличались стихи Т. Дьяченко, С. Овчаренко, О. Ивановой, Л. Огурцовой, О. Бондаренко и др.
Программа фестиваля предусматривала также проведение семинара библиотекарей, во время которого рассматривались такие темы как «Светлое имя: Николай Степанович Гумилев», «Сподвижники Н. Гумилева — писатели Крыма» и др.
Можно смело сказать, что литературный праздник в Коктебеле удался на славу. И пусть для кого-то Коктебель является страной коньяков, для тысяч и миллионов граждан Коктебель был, есть и будет страной поэтов и поэзии, литературы и искусства.

Сергей КРИВОНОС.

Обсудить статью в форуме



Ніхто не забутий, ніщо не забуто

Акція-автопробіг “Пам’ятні місця Сватівщини” стала вже традиційним заходом. Щоб віддати шану визволителям Вітчизни, зібралися учасники заходу біля меморіалу Слави, Пам’яті та Скорботи.
Слова пам’яті про загиблих у війні людей, про важливість Перемоги для всього нашого народу і народів світу, слова вдячності ветеранам війни говорили голова Сватівського РОТСОУ О.І. Ільяшов, начальник РВФ “Благовіст” В.В. Волков, директор народного краєзнавчого музею Г.М. Ржевська, методист Сватівського РМЦ О.В. Візир. Учні сватівських шкіл поклали квіти до меморіалу. Потім цією ж “делегацією” були відвідані братська могила радянських воїнів (с. Соснове), пам’ятний знак на честь розстріляних фашистами комуністів під час окупації району, пам’ятник випускників 1941 р.

біля меморіалу Слави, Пам’яті та Скорботи у Сватовому
РМЦ відбулася тепла зустріч школярів з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці. На зустрічі були присутні перший заступник голови РДА Л. Русанова, заступник голови райради Т. Бервено, заступник голови міської ради З. Шовген, начальник відділу освіти І. Мазурко, голова міської організації ветеранів війни та праці П. Суховерхов.
Ведучі розповіли про буремні роки війни, про ту червневу ніч, коли в школах країни святкувався випускний. Саме цей епізод в невеличкій театралізованій сценці відтворили сватівські учні. Дівчата виконали пісні воєнних років. Чимало цікавого було сказано і про історію Сватівщини періоду війни, про її героїв.
Смакуючи чай, ветерани ділилися по черзі з присутніми своїми спогадами, розповідали про той період, коли розпочалася війна, якими вони були на той час, скільки їм було років, і як тоді, ще зовсім юними, діяли в тих непростих умовах. З теплими словами подяки за світле небо та мирне життя, а також з вітаннями з нагоди 64-річчя Великої Перемоги звернулися до ветеранів війни та праці Л. Русанова та Т. Бервено. Наприкінці зустрічі всі разом сфотографувалися на згадку.

Кор. “НС”.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22