Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Одна из историй на тему: «Чего не должно быть»

Хочу рассказать вам, дорогие читатели газеты, одну из историй, которая случилась в нашем городе, и потрясла меня до глубины души, как простого человека. А еще потрясла как мать девушки, которая по стечению обстоятельств имела несчастье быть в одном помещении с нашим бывшим мэром Рыбалко Е. В., и стала свидетелем хамского поведения этого «человека».
Если бы мне кто-то другой рассказал об этом, я бы просто не поверила, так как знала Евгения Викторовича совершенно с другой стороны.
Моя дочь стала свидетелем сцены, которая произошла в одном из кафе г. Сватово. Евгений Викторович, видите ли, отдыхал в этом кафе в тот вечер с друзьями. Не знаю, сколько мог выпить этот человек перед тем, как превратиться в такое «чудовище». Ему, видите ли, захотелось потанцевать, а девушка, которую он тащил (именно тащил, а не приглашал), имела смелость ему не подчиниться. И тогда Рыбалко не придумал ничего лучшего, как вылить на нее вино из бутылки на глазах у всех отдыхающих. Вот такое свинство у нас случается в общественных местах.
А ведь у Евгения Викторовича такая же точно дочь дома. Как бы он отреагировал, если бы какой-то мерзавец поступил так же с его дочерью? Или у нас уже деньги человека делают безнаказанным? А если их у кого-то нет, тогда как?

О.Нефедова, жительница г. Сватово


Обсудить статью в форуме



Электоральные жнива или на сельских дорогах большой политики.

Новость о том, что сняли с должности нашего земляка, начальника областного автодора Бориса Корлякова, достаточно быстро сменилась другой: Корляков, считая его снятие незаконным, подал иск в суд. Заседание перенесли на 28 августа.
И снова новость: начальником сватовского райавтодора назначен хорошо известный на Сватовщине Владимир Просин.
Многие сватовчане приняли такую новость за шутку, уж много всего, связанного с автодором, за последнее время. Но все оказалось очень даже правдой. Владимир Владимирович прибыл на указанное предприятие в сопровождении вновь назначенного руководителя областного автодора и в окружении известных на Сватовщине личностей. Среди них - депутат Верховной Рады от БЮТа Александр Стешенко, заслуженный хозяйственник, а ныне - пенсионер, уважаемый жителями с. Мостки, Евгений Семенов, депутат сватовского горсовета от Партии Регионов, предприниматель Иван Синьков, и "правая рука" В. Просина по партийным делам, бывший известный торговый руководитель Владимир Лысюк.
Озадаченные таким появлением райавтодоровцы, наверное, имели удручающий вид. В.Просин, обращаясь к рабочим, сказал, что видит, что ему не очень рады. Но новый начальник поспешил торжественно пообещать, что будет работать так же хорошо, как начинал работать руководителем районного совета в 1994-м. Один из автодоровцев, почти пенсионер, проявил смелость, и спросил, не связаны ли такие кадровые перестановки с политикой. Естественно, прибывшие поспешили заверить, что политики в этом нет ни капельки.
В автодоре очень осторожно (потому, что,все знают, что умеет делать с шутниками Просин) уже ходит шутка о том, что пора готовиться к фестивалю. Какому? Может, «Слобожанський Шлях» или что-то в этом роде. А еще говорят, что, возможно, скоро будет выходить газета «Сватовский дорожник», и что все рабочие единодушно перейдут из партии регионов в ряды сватовского БЮТа.
Высказывание Юлии Владимировны о том, что будет происходить смена руководящего эшелона страны, что дорогу дадут молодым, перспективным, многим импонировала. Потому что определенная часть «прежних» замарала себя до ручки коррупцией, воровством, нахальством, и наплевательским отношением к людям. Но если эта смена будет происходить так, как у нас, на Сватовщине, то в скором времени следует ожидать «реанимации» кучмизма в самых ярких его проявлениях.

C.B.

Обсудить статью в форуме



«Соцпрацівник відмовилася від обслуговування жінки через те, що підопічна вимагала приносити їй горілку...»

В одному з попередніх номерів "СВ" була надрукована стаття Н. Балаби з Нижньої Дуван кіл, в якій вона порушувала питання роботи соціальної служби обслуговування пенсіонерів на дому. Стаття виявилася дуже резонансною - після її виходу надійшло кілька листів, було і кілька дзвінків на цю тему.
Днями редакція знову отримала листа. Цього разу з Верхньої Дуванки від Валентини Павлівни Янголенко. Жінка пише, що чекала в газеті компетентної відповіді на питання від керівника районної служби. Тож, питання дописувачів "СВ" адресували директору районного територіального центру по обслуговуванню одиноких, непрацездатних громадян та інвалідів О. М. Честних. '

- Олено Миколаївно, люди похилого віку атакували газету після публікації листа дописувачки. Нагадаю, жінка писала про те, що не всі соцпрацівни ки виконують свої обов'язки добросовісно, що в Нижній Дуванці померла бабуся і до неї ніхто не приходив, що старенькі не мають на руках договору з соцпрацівником, не знають на яку саме допомогу їм розраховувати.
Першою реакцією ка проблемну статтю було виправдовувальне послання з Нижньої Дуванки, підписане цілим рядом пенсіонерів. В листі не дуже коректно писалося про містився цілий ряд похвал соціальному працівнику. «Захисники» соцпрацівника вимагали від редакції дати відповідь у 10-денний строк. Тільки не написали, куди потрібно надати відповідь. Щоб з'ясувати адресу для відповіді, журналісти зателефонували до кількох людей, чиї прізвища значилися під листом. Зокрема, Н. І. Пожарської та М.І. Гаркуна. Ці люди не передплачують газету «Сватівські відомості» і ніколи до "СВ" не писали. Виходить, лист, який виправдовує соцпрацівника з Н-Дуванки, є підробкою. Підробка документів тягне за собою відповідальність... Кому потрібна ця фальсифікація? І чому взагалі могла виникнути така ситуація?

- По факту фальсифікації обов'язково розберуся. Щодо самої теми листа дописувачки з Нижньої Дуванки, то не можу не погодитися з нею, що у роботі нашої служби є чимало проблем. Та ми прагнемо їх вирішувати. Одначе не зважаю, що претензії щодо того, що померла бабуся, і до неї не навідувався наш працівник, є цілком обгрунтованими. Адже соцпрацівники відвідують своїх підопічних всього два рази на тиждень, а смерть могла статися у будь-який інший день. До того ж, до соцпрацівників у Нижній Дуванці раніше не було ніяких претензій. Ось і сьогодні вранці телефонувала до мене наша підопічна з цього селища А.М. Миргородська, і дякувала за добросовісну роботу соцпрацівника.

- А скільки на обліку пенсіонерів, котрих обслуговують на дому?
- 570 чоловік. Одначе при центрі існує ще й відділення медико-соціальної реабілітації. І на обліку цього відділення перебуває 155 осіб. Сюди по допомогу може звернутися будь-який пенсіонер чи інвалід. Причому, інвалід будь-якого віку. Обслуговуємо і дітей-інвалідів.
Користуючись нагодою, хочу запросити всіх, кому потрібна допомога. У нас можна отримати цілком безкоштовно консультації терапевта, послуги масажиста, відвідати фізкабінет (ультразвук, електрофорез, УВЧ) і провести відповідні процедури. Можна займатися на тренажерах (їх у нас три). До речі, роками тренажери числилися на обліку у терцентрі, а перебували у різних місцях. Частина - у одній з міських шкіл, а одним з тренажерів користувалася колишня заступниця В. Просіна. Все повернуто до терцентру і працює.

- А за якими критеріями Ви ставите пенсіонерів на облік для обслуговування на дому?
- Підставою є або звернення міської (сільської) ради, або голови кварталь ного комітету про те, що дана людина потребує сторонньої допомоги. Потім вивчаємо ситуацію досконально уже ми. Готується ціла кіпа документів. Підписується договір (не знаю звідки твердження, що договорів не існує). У договорі є конкретний список послуг, які надаються стареньким та інвалідам. (Детальніше з цим переліком наші чита чі можуть ознайомитися у суботньому випуску газети „Сватівські відомості", котрий можна придбати у магазинах та на поштових відділеннях. Газета зеле ного кольору. - прим, редакції). Потім уже до наших підопічних виїздить лікар, який визначає їх стан активності.

- До речі, щодо переліку, Ваші працівники виконують тільки вказане коло обов'язків? А що, коли до них звертаються з іншими проханнями, які поза цим списком?
- Безумовно, нашим працівникам доводиться робити значно більше, ніж значиться у переліку.

- А скільки взагалі в терцентрі соцпрацівників?
- Увесь штат центру -52 особи, а самих соцпрацівників - 41 (це і місто, й село). Навантаження на одного праців ника - 12 підопічних, відвідують їх двічі на тиждень по годині (хоча на практиці виходить більше). Лежачих стареньких відвідують щодня. Щоправда, у сільських соцпрацівників буває і більше навантаження. Ось, приміром, у Мілуватці - 16. Але там навантаження по домашній роботі менше, проте, доводиться щодня доставляти продукти з магазинів у різні кінці села. До речі, у кожного працівника є зошит відвідування, в якому вони занотовують виконану роботу, а підопічний засвідчує це своїм підписом.

- Після статті до газети було кілька дзвінків Ваших підопічних. Бабусі скаржилися на погане обслуговування. Проте, прізвище назвати відмовилися, мовляв, якби після цього не стало ще гірше...
- Я намагаюся реагувати на будь-які звернення стареньких, розбираюся по кожному випадку скарг. І ні на кого за такі звернення "зуб не тримаю". І мушу сказати, що немало серед наших підопічних - людей вдячних, справедливих, які адекватно оцінюють допомогу, намагаються підтримувати дружні стосунки зі своїми помічниками. Одначе трапляється і навпаки: роздратування, образи, необгрунтовані претензії. Приміром, нещодавно соцпрацівник відмовилася від обслуговування жінки через те, що підопічна вимагала приносити їй горілку. До того ж, онука приходила до бабусі, переступала через повний нічний горщик, а виносила його соцпрацівник, хоча такої послуги у переліку послуг не значиться. Ми зняли з обліку жінку, не зважаючи на протести рідних. Був випадок, коли на працівника одна з хворих просто накинулася, згодом жінку відправили до психлікарні. Тому нашим працівникам нелегко іноді психологічно. Але, слава Богу, у нас, в основному, дуже досвідчений персонал, психологічно загартований, плинності кадрів майже немає.

- А може їх просто гідна зарплата тримає?
- Не думаю, бо зарплата у них не на багато перевищує мінімальну.

- Одна з наших читачок обурювалася, що серед Вашого контингенту є люди, які мають дітей, котрі досить успішно закріпилися у житті, але не хочуть доглядати батьків, тому перекинули це на плечі держави. Чи правда це?
- Життя є життя. І трапляється так, що інколи діти не знаходять спільну мову з батьками (до речі, інколи не здоровими як фізично, так і психічно). У когось бувають інші причини, але, так чи інакше, справді у нас є підопічні, котрі мають дітей. Такі старенькі, на відміну від одиноких, відраховують зі своєї пенсії 5% на терцентр. Таких у нас всього 9 чоловік.

- Це було до Вас, але чутки вперто ходять, що нібито траплялися випадки, коли соцпрацівники доглядали старих, а ті у знак подяки переписували на них майно. І ніби то одна зі спритниць збила на цьому собі чималий капітал.
- Про це і я чула, але ця інформація - на рівні чуток, достеменно сказати нічого не можу. Знаю, що зараз такого трапитися просто не може, і я про це кажу з цілковитою відповідальністю. До нас, буває, звертаються люди з проханням дати адреси тих, кого, як кажуть, можна догодувати. Але, звісно, ми цього не робимо. І на дзвінки я відповідаю: «Такої інформації ми не даємо».

- А правда, що до терцентру існує щось на зразок черги?
- Резерв. Це - люди, які ще почувають себе відносно здоровими, але дуже переймаються недалеким майбуттям, бо не мають рідні, котра могла б опікатися ними. Вони заявляють про себе і ми ставимо їх у резерв.

- І багато таких?
- 300 чоловік.

Спілкувалася Олена Рагра

Обсудить статью в форуме



Сухарі чи хліб з ікрою?

Шановна редакція! Вибрала саме ваше газету, бо вона не заполітизована. Я не проти політики, але, на жаль, політикою прикриваються всі злочини. На останній сесії райради Юрій Гавриленко сказав, що будемо сидіти на сухарях, бо бюджет вичерпаний. А чи розумно його витрачали? Ось перечитую газету, де йдеться про засідання районної ради від 9 квітня поточного року. Тоді, як з'ясувалося, гроші ще були, та не для всіх...
Життя мого чоловіка - Гури Олександра Гнатовича, інваліда війни, ветерана педагогічної праці, якому саме на День Незалежності виповнився 91 рік, не можна назвати життям. Це просто справжня мука: з осколком під серцем, повна глухота, дві грижі, аденома.
До приходу до влади Януковича чоловік отримував безкоштовно одну тонну вугілля, а потім відмінили і замінили це компенсацією. А чи знайде влада такі гроші тепер, адже тонна вугілля коштує 750 грн., а доставка до Містків - 250 грн?
Уже три роки минуло, як перестали давати безкоштовно один балон газу. І звісно чому перестали, бо коштує він сьогодні 150 грн. Та де взяти грошей для інваліда, коли пану Кривоносу, редактору райгазети, відрізали від бюджету шматок у 40 тис. грн., бо там - сама політика. І на дитячий майданчик знайшли, і на кошторисну документацію по захисту землі, яку ще не встигли розтягти; трошки кинули грошей медицині.
І найцікавіше, що тоді всі депутати дружно проголосували за підвищення посадових окладів керівних працівників райради аж на 45%. Ось так же і закони творять. Хто ж проголосує проти себе? Так, що, гадаю, на сухарях ні Юрій Миколайович, ні його свита сидіти не буде. А от де взяти, порівно з названими сумами, копійки для знедолених «недобитків» війни? Що їх тепер можна викидати на смітник історії? Адже це злочин проти простих смертних, може, занадто суворо кажу, але це - від болю і образи.

Поліна Сліпець, с. Містки

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22