Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



«Ломали через коліно..»

Змушує звернутися до газети проблема, яка в даний час набирає нових обертів нікому не потрібного протистояння. Цілком усвідомлюю, що дане питання буде висвітлене в державних ЗМІ району так, як вигідно його організаторам, з єдиною метою - дискредитації органу місцевого самоврядування.
І мене, голову Оборотнівської сільської ради, дивує те, що в нашому районі стало неможливим у спокійний, толерантний спосіб вирішити це питання (та й чи тільки це?) А питання - в доцільності створення навчально-виховного комплексу «дитячий садок-школа».
«Печерні» методи керівництва: в будь-який спосіб, з порушенням діючого законодавства, «протягнути» потрібне рішення - Про передачу приміщення комунальної власності сільради (дитячого садка) в районну комунальну власність.
Для реалізації цього задуму до діла залучили депутатів районної ради. Всі ці «печерні» методи і було продемонстровано на черговій сесії Оборотнівської сільської ради, яка відбулася ЗО липня 2008 року в приміщенні Оборотнівського будинку культури заступником голови районної ради Бервено Т. В., котра, як тепер уже стало відомо, і є головним ініціатором проблеми, яку сама й започаткувала ще в 2003 році. Основним, серед шести питань порядку денного, було питання про звернення депутатів районної ради до депутатів Оборотнівської сільради, прийняте у квітні 2008 року. Суть звернення зводиться до того, щоб Оборотнівська сільрада виступила ініціатором створення комплексу «школа-дитячий садок» з передачею всього приміщення комунальної власності сільради до районної комунальної власності та перерахуванням субвенції в районний бюджет на утримання дошкільного закладу «Берізка».
У згаданому приміщенні знаходиться дитячий садок та початкова школа, а також 50% площі інших кімнат, які зруйновані в період 2000-2006 року підприємством правонаступником КСП (за мовчазної згоді місцевої влади та тодішнього відділу освіти). Зокрема, зруйновано басейн, спортивний зал, музейна кімната та інше. Проблема, історія якої розпочалася ще в 2003 році, була вирішена в 2006-2007 роках не так, як забажалось особисто мені, як голові сільради, а так, як виписано в Законі «Про місцеве самоврядування а Україні».
Справа в тому, що в 2003 році приміщення дитячого садка було прийняте до районної комунальної власності з порушенням закону, без рішення сесії сільської ради та без акта передачі. І весь цей час утримання приміщення здійснювалося з районного бюджету відділу освіти. Увесь цей час завідуюча відділом освіти І. Мазурко постійно порушувала перед сільрадою питання про компенсацію комунальних послуг на утримання дитячого садка. Але дитячий садок після реорганізації КСП ім. 8 Березня, знову запрацював в 2004 році. І тоді він не мав ні засновника, ні статусу, ні державної реєстрації, а тільки - штат працівників та часткове харчування, яке здійснювалося фірмою 8 Березня (керівник С. Шевцова). І тому сільрада ніяк не могла в той час без правового статусу здійснювати видатки на відшкодування комунальних витрат відділу освіти. Крім того, Шевцова С. у 2007 році заявила, що утримує штат працівників тільки до кінця року і - все.
Згідно до діючого бюджетного кодексу, ст. 88 видатки на освіту (дошкільну освіту) та загальну середню освіту (школи-дитячі садки) здійснюються тільки з сільського бюджету. І ця проблема сільською радою була вирішена в законний спосіб.
Опалювальний сезон 2007-2008 р. оплачувався сільською радою, а з 1 січня 2008 року дитячий садок повністю почав фінансуватися з сільського бюджету. До цього сільська рада виступила засновником дитячого садка, який був нічийним. Було затверджено статут, проведена державна реєстрація, виготовлені правоустанрвчі документи права власності, бо приміщення було отримано по акту від КСП, як об'єкт соціальної сфери. Було також проведено грошову оцінку об'єкту, підписані і діють угоди на компенсацію комунальних послуг та електроенергію з районним відділом освіти, виготовлено штамп та печатка закладу.
Відповідне бюджетне фінансування, допомога батьків та фермерів дає змогу в повній мірі здійснювати виховний процес на належному рівні. Прийнято рішення виконкому та сільської ради про створення краєзнавчого музею територіальної громади та відродження роботи спортивного залу у зруйнованій частині приміщення дитячого садка. І роботи, хоч і повільно, але ведуться.
Законний шлях вирішення цієї проблеми не сподобався завідуючій відділом освіти Мазурко І., і вона звернулася до Сватівської прокуратури. А прокуратура відправила справу до суду. А суд відмінив незаконне рішення районної ради 2003 року «Про передачу дитсадка с. Оборотнівка в районну комунальну власність»
Все, що було за цей період здійснено та виказано стосовно сумісного функціонування початкової школи та дитячого садка з боку відділу освіти, інакше, як протистояння та шантаж не назвеш. Райвідділ освіти перевів ставки сторожа та кочегара в середню школу. Стала поширюватися інформація про переведення початкової школи до середньої, щоб там створити двозмінне навчання. Заборонили користуватися холодильником та електроприладами.
І ось тепер, коли всі питання сумісного функціонування дитсадка та початкової школи врешті вирішені, Бервено Т. ніяк не може змиритися з тим, що все зведено в законний спосіб. Перехопивши приклад неповаги до сесії сільської ради з боку Бервено Т., яка постійного перебивала мене, як головуючого, депутати районної ради Галушка В. та Шевцова С. вже намагалися шантажем вплинути на сесію сільської ради. Вислови, що звучали з їхніх вуст, ніяк не можна співмістити зі статусом депутата районної ради та керівників агроформувань.
Дуже збуджений Галушка В. виказав погрозу, аби я не звертався до нього ні за якою допомогою, відмовившись від свого внеску у виготовлення проектної документації по газифікації села Наугольне. Від зарозумілого депутата райради всі присутні почули більше, ніж хтось сподівався. Шкода, що журналісти Сватівської телерадіокомпанії, знявши перше питання порядку денного, поїхали, а то б побачили, як змушували депутатів сільради схилитися у бік передачі приміщення у районну власність. Не відстала від Галушки В. та Шевцової С. і директор місцевої школи Н. Середа, котра заявила у присутності керівника дошкільних установ району Дзюби К., що в дитсадку відсутні кадри, і що ладу там ніхто не наведе, як окрім неї самої.
Всі ці звинувачення-безпідставні. І завідуюча, і вихователь - спеціалісти з вищою педагогічною освітою. А у садку все нормально: завезено вугілля, готується приміщення до прийому дітей, укріплено матеріальну базу і ніякого надуманого поділу дітей там не існує.
Щодо питання реорганізації дошкільного закладу, так воно порушувалося ще в 2003 році. Є відповідні подання до РДА та райради, але чомусь вони, в той час не були реалізовані. Клопотання про створення комплексу порушував і я, коли став голово_ю сільради, перед райрадою, та жодної відповіді у будь-якій формі сільрада за 2 роки так і не отримала. Що це нормальні стосунки між органами районної та місцевої влади, чи особисті амбіції тих, хто проблему створив, намагається звести рахунки, тиснути на депутатів сільради, які уже прийняли рішення у цьому питанні ще в лютого 2008 року?
Тому дії заступника голови районної ради Бервено Т. вважаю непрофесійними, амбітними, такими, що дискредитують і орган державної районної ради і саму Партію Регіонів, членом якої Тетяна Василівна є.
Змушений звернутися до обласного управління освіти з даною проблемою, бо залишаюся при думці, що кожне питання , перш, ніж буде прийняте, має бути детально вивчене у нормальний спокійний діалог і у спокійній обстановці.

Володимир Павленко,Оборотнівський сільський голова


Обсудить статью в форуме



«Просто всі дуже хотіли, щоб садочок знову запрацював...»

В попередньому номері «СВ» була надрукована стаття голови Оборотнівської сільради Володимира Павленка. В ній йшла мова про відкрите засідання депутатського корпусу Оборотнівської сільради, участь в якому брали і депутати районної ради. Питання, яке розглядалося на сесії - дитячий садок - школа (на предмет власності приміщення дитячої установи). В. Павленко виклав свою позицію: він за те, щоб все було за законом, без зайвої метушні, амбіцій районного і місцевого керівництва і без тиску на депутатів сільради. І за те, щоб садок лишався власністю сільської ради.
Після виходу газети свою позицію у даному питанні виявили бажання оприлюднити керуюча відділення їм. 8 березня ПП «Агротон» С. Шевцова, директор Оборотнівської ЗОШ Н. Середа та депутат районної ради Б. Надоля.

СВІТЛАНА ШЕВЦОВА:

Вважаю, що Володимир Володимирович багато в чому лукавив, або просто недоговорював те, про що треба було казати людям, аби суть справи стала зрозумілою усім. Приміщення, через яке так багато галасу, було занехаяне в період розпаду КСП. До речі, Володимир Володимирович в ту пору був директором школи, але я щось не пам'ятаю його принципових виступів з цього приводу. Коли на оборотнівську землю прийшов орендатор (ТОВ «Осіріс»), я, як виконавчий директор, звернулася до тодішнього директора В.Білоуса з про-ханням допомогти відновити роботу садочка, адже в селі на той час було багато дітей. Фірма пішла назустріч, були виділені кошти, а самі роботи по відновленню приміщення проводилися вчителями місцевої школи під керівництвом Ніни Дмитрівни Середи. Шпалери клеїли, штукатурили, цеглу клали, фарбували, словом, - усі будівельні роботи виконувалися на громадських засадах, безкоштовно. Просто всі дуже хотіли, щоб садочок знову запрацював.
До речі, Володимира Володимировича попрохали зробити особистий внесок: встановити дзеркала, так він затребував за це 150 грн. Це - стосовно міри патріотизму в кожному із нас. А щодо садочка, то ми його таки відновили, і кілька років утримували за рахунок господарства: платили зарплату вихователям, утримували харчування. Скажу відверто: тоді я навіть не думала про те, що треба закріпити право власності на це приміщення. Ми думали про дітей і про людей, і про те, як зробити, щоб їм краще жилося, а не про майно.
Жаль, що Володимир Володимирович чомусь вирішив, що всі - йому вороги. Коли треба приймати якесь рішення, яке стосується життя села, він ці рішення приймає самостійно, не завжди при цьому навіть ра-хуючись з думкою депутатського корпусу. Хоча треба віддати йому данину: справу він уміє повернути дипломатично, так, що ніхто нічого й не зрозуміє.
На сесії сільради Володимир Володимирович ніколи не запрошує ні мене, ні В.Галушку, як керівників господарств, які розташовуються на території громади. Голова сільради чомусь вважає, що він є більшим патріотом села, ніж ми. А між Іншим, коли потрібна допомога, тоді Володимир Володимирович не соромиться звертатися. Тому політика незрозумілого протистояння - це, швидше, стиль керівництва голови сільради, а питання приміщення - привід для чергового його вияву.
Питання щодо садочка вирішувалися на сесіях сільради. Голова уміло депутатам «подавав» лише свою позицію. Для нього принципово: щоб садочок був власністю тільки сільради, і не важливо буде це краще для батьків, дітей, і тих, хто там працює. А, може, це й не принциповість - а приховані меркантильні інтереси. Не буду стверджувати, бо не знаю цього достеменно, але та впертість, з якою голова добивається вирішення цього питання наштовхує на такі думки.
Я залишаюся при своїй думці: у садочку має господарювати відділ освіти, виховний процес має контро-люватися спеціалістами. Це не функція голови сільради. У голови і так багато роботи. Он таким бур'яном Оборотнівка заросла, як ніколи раніше. Якщо нічого робити, то краще б подумав голова, як хоча б три лампочки увімкнути для освітлення села. Думаю, слід дбати про інтереси громади не піарно-показно, а конструктивно і з користю для людей - тоді й піаритися не треба, бо люди й так повірять тобі.

БОРИС НАДОЛЯ, депутат районної ради: Мені випало побувати в числі 14 депутатів райради на засіданні відкритої сесії. Тільки два депутата сільради відкрито виступали у підтримку свого голови. Депутат Ліщеок сказав, приблизно таке, мовляв, коли розпадеться село і постане питання про приміщення, то куди тоді підуть гроші за нього? Особисто я аж підскочив: ми робимо все, щоб зберегти село, щоб була школа, садок, діти, а тут такі «оптимістичні» роздуми. А коли не буде села, кому буде потрібен той спортивно-тренажерний зал, який хоче збудувати голова в одній з кімнат приміщення садка?
Обурений тим, як майстерно перекручує факти голова. На сесії директор школи зауважила (і я був свідком цього), що якщо садок не буде комунальною власністю, то педагогам не буде йти педагогічний стаж, а це - не в інтересах самих працівників. Володимир Володимирович у своєму дописі до «СВ» уже пише, нібито Ніна Дмитрівна заявила, що в дитсадку немає гідних педагогів.
Мені соромно за дії свого колишнього однопартійця. До речі, на конференції нашої райорганізації він одноголосно був виключений з партії за гендлювання з майном, за колотнечу з дитсадком та інше. Це рішення не було стихійним. Ми довго спілкувалися з людьми, вивчали думку громадськості, тричі запрошували на конференцію самого Володимира Володимировича. Але він так і не з'явився.
Як В. Павленко збирається фінансувати садочок? Коли б згадане приміщення було районною комунальною власністю, з районного бюджету райво виділило б 620 тис. грн. на комплекс - «школа-дитячий садок». За минулий рік сільрада виділила 85 тис. тис., а в поточному році сільрада запросила субвенції 14 тис. грн., бо немає грошей і нічим зарплату платити, а голова кричить, що я буду утримувати сам дитячий садок. Ні методичного забезпечення, ні матеріального, ні ремонтів - нічого він сам забезпечити не зможе. А значить все це спрямоване на знищення садка. Вихід з цієї ситуації бачу лише один - донести до депутатів сільради інформацію щодо передачі садочка у комунальну власність такою, як вона є. І хай люди самі обирають, як їм вчиняти, а не голова сам за всіх вирішує.

НІНА СЕРЕДА, директор Оборотнівської ЗОШ: Володимир Володимирович вважає, що тільки він сам особисто має вирішувати пріоритети в житті села. І його думка в усьому має бути виключно «зверху . Ось, недавній приклад. 25 років прослугували у школі панелі, можна уявити, який вони мали вигляд. Звернулася по допомогу до відділення 8 Березня. Світлана Зулімбіївна допомогла з коштами для дорогого, але практичного і сучасного матеріалу, з якого й збиралися виготовити ці панелі. Та голова сільради з цього приводу вчинив гамір, мовляв, це не є тією потрібною і першочерговою справою, куди треба спрямовувати гроші.
Вражає в історії з садочком те, що голова сільради всі питання, пов'язані з передачею приміщення, вирішував тихцем, не вважаючи за потрібне інформувати односельців. Найдивніше, що голові байдуже до того, що батьки дітей також за передачу приміщення у комунальну власність, та й депутати сільради, окрім двох, також не поділяють думки голови. Та голова все ж зумів не поставити це питання на голосування, а ще стверджує в газеті, що на нього намагалися тиснути. Він же не доносить до людей повну інформацію, а тільки те, що йому вигідно. Просто бере і вводить селян в оману, мовляв, дивіться, що робиться, у нас забирають приміщення. У Володимира Володимировича такий підхід: або рішення його, або - ніякого. Так не можна не поважати людей.

ВІД РЕДАКЦІЇ: «СВ» надали можливість висловити свої думки обом сторонам конфлікту, який розгорівся у Оборотнівці. Як видно зі сказаного і В.Павленком, і його опонентами, точки дотику у згаданій історії не знайдено. Чи знайдуть у селі порозуміння, чи зможуть знайти спільну мову оборотнівчани - питання часу. Ми обов'язково поінформуємо читачів про подальший перебіг подій. Хочеться вірити, що інтереси громади візьмуть верх над емоціями і пристрастями.

С.В.

Обсудить статью в форуме



Про сватівське жлобство і політичну помсту

Так якось вийшло, що це інтерв'ю просто не могло не з'явитися на шпальтах «СВ». Співрозмовниками журналістам підказали обставини і люди, часто згадуючи одне й те ж саме ім'я та прізвище. Мова йде про одного з ведучих спортсменів Сватівщини, тренера з вільної боротьби Володимира Костяника.
Особистість ця добре відома далеко за межами району, бо для розвитку сватівського спорту і Володимир Олександрович, і його дружина - Наталя Володимирівна - зробили не мало. Та в один момент родина Костяників виявилася за бортом спортивного життя Сватівщини. В інтерв'ю, які проводила наша газета з відомими людьми району, часто сама собою згадувалася ситуація з Костяником. На думку деяких - відсторонення Костяника від спорту - було помстою за те, що той брав активну участь у виборах на боці «Нашої України», а це не вписувалося в рамки сватівського «регіонівського» краю. Інші вважають таке тлумачення - вигадкою. Щоб внести ясність в цю ситуацію, ми й вирішили поспілкуватися Володимиром Олександровичем.

- Володимире Олександровичу, як же так сталося, що сватівський спорт залишився без Костяника, а Костяник без спорту?

- Спершу хочу вам подякувати за газету. Я- її прихильник, читаю, і спасибі, що ви її робите. А що стосується мене, то почну з того, що коли мером прийшов Рибалко, він організував міський клуб культури і дозвілля, я став там працювати директором. Підтримав Рибалка на виборах й тому, що він обіцяв докласти зусиль для розвитку спорту, А мені в той час доводилося тренувати дітей на підлозі, бо спортінвентар був відсутній, не було килиму для занять боротьбою. Рибалко свою обіцянку дотримав.

- А як Ви опинилися в політиці?
- Політикою я раніше не займався, та коли в Сватовому стала організовуватися районна організація партії Народний Союз «Наша Україна», мені запропонували очолити виконком. Я довго не зважувався, та потім мене переконали, що не можливо стояти осторонь політичних процесів.

- І не шкодуєте про це зараз?
- Чесно сказати - ні. В житті слід спробувати все, до того ж ця ситуація допомогла ствердитися у думці, що людина має займатися своїм ділом. А моє - це спорт, адже більше двох десятків років віддано спорту. І пройшло не так багато часу, як я зрозумів, що дуже сумую за спортом. Не утримала мене навіть достойна оплата політичної діяльності. Я розрахувався, хоча мене не дуже й хотіли відпускати.

- Місце Ваше в спортзалі було вже зайняте, виходить, йшли в нікуди?
- Став на облік у Центр зайнятості. Пішов на прийом до В. Мормуля, поговорив з ним. Голова пообіцяв посприяти у питанні роботи. Згодом мене запросила на прийом Л. П. Русанова, там була і завідуюча відділом освіти І. Мазурко. Вони запитали мене, де б я хотів працювати. Я відповів, що - просто тренером. Мене стали переконувати, що треба працювати методистом, бо слід підтягувати і сватівську, і нижньодуванську спортивні школи, і півставки дадуть мені тренера. Я погодився, в той же день написав заяву. А Ірина Анатоліївна повідомила про це директора дитячої спортивної школи В. Я. Сайфутдинова. В цей час саме йшла підготовка до обласної сільської спартакіади, і я хоч ще не працював, але допомагав у її організації.

- Та на роботу Ви все ж не вийшли, що сталося?
- В один з днів І. Мазурко повідомила мене про те, що у Василя Яковича Сайфутдинова сталася розмова з головою райради Ю.Гавриленком, і стосовно мене питання було вирішено в зворотному напрямку. Мені відмовили. Ірина Анатоліївна порадила ще раз підійти до В. Мормуля.

- Ви вважаєте, що відмова була помстою за вашу політичну активність в іншому таборі?
- Те, що мене не взяли на роботу, я б назвав елементарним жлобством. Можливо, у Сафутдинова, чи у Гавриленка була й помста за щось інше, а, можливо, й справді за те, що перебуваю у партії не голубого кольору. Та все ж схиляюся більше до того, що швидше я постраждав, як і багато сватівчан, за те, що посмів думати не так, як наше начальство. Знаю точно, що навіть коли б я був і в Партії Регіонів, а посмів хоч вусом повести проти, то був би покараний. Це - по-сватівськи. У нас люблять чіпляти ярлики. На мене такий начепили, на Заслуженого тренера України М. Білобровського - те ж саме. Відправили його у Нижню Дуванку, а місто лишилося без такого висококласного спеціаліста.

- Тобто Ви просто більше не схотіли кланятися нікому?
- Не пішов і до Гавриленка, і другий раз до Мормуля - теж.

- І про Вас більше ніхто не згадав?
- Якщо відверто, то мені було трохи прикро, бо я не працюючи, допомагав провести обласну Спартакіаду, і сватівчани виглядали там гідно. Мені, щоправда, подякував О. Подзегун, а керівництво зробило вигляд, наче мене там і не було. А, може, вони й не знали, що я цим займався...

- А з партії Ви не вийшли?
- Не вийшов, але активної роботи, як такої, не проводжу, а тим більше, коли зараз все міняється. Ми ж знаємо, що сталося з «Нашою Україною». Партійна політика у нас ще не сформована, партії відкриваються і закриваються в угоду визначеним особистостям, кланам.

- То Ви зараз так і без роботи?
- На удачу, знайшлася посада у обласному інтернаті (колишня школа для глухонімих). Директор цієї установи запропонував роботу, я погодився і зараз працюю там вихователем.

- І Вам тепер зовсім не цікаво, чим живе Сватівщина спортивна?
- Якщо чесно, то - мені небайдуже, що там у нас. Буваю і в спорткомітеті, і в «Ко-лосі», спілкуюся з хлопцями. І знаєте, прикро, що проходив обласний огляд-конкурс і сватівська ДЮСШ отримала аж «нуль» очків. Ми - на останньому місці в області. Такого ніколи не було! Я вважаю, якби була там хоча б тільки боротьба, ми б останнього місця вже й не посіли б.

- А може, це від того, що зараз в сватівському спорті працюють не про-фесіонали?
- Чого? Дитячу школу очолює В. Я Сайфутдинов... От спортивний клуб культури і дозвілля - Єгоров. Чого його призначили директором - зрозуміти не можу? Чи того, що він міліціонер-пенсіонер, чи того, що ветеринар за освітою. Колись займався волейболом, але секції спортивної він не веде.
Є відрадний факт - це те, що почали фати на першість області по футболу. Це добре, що знайшли кошти для цього. Бо всі знають, що такі заходи фінансують спонсори, в бюджеті грошей, як завжди, немає. Можна вигравати, програвати, але грати у першості - це завжди престижно.

- Ми уже ні в одного посадовця, і ні в одного спортсмена прохали прокомен-тувати ситуацію зі смертю на футбольному полі Спартака Лобановського. Яке Ваше ставлення до тієї трагедії?
- Такі трагічні випадковості у спорті, хоч як не прикро це говорити, на жаль, - нерід-кість. Трапляється подібне і на чемпіонатах світу, олімпіадах. Спортсмен має сам реально оцінювати своє самопочуття. Хоча, якщо розбиратися у ситуації детально з юридичного боку, то мав бути оргкомітет, мандатна комісія, стан здоров'я спортсмена мав перевірятися. Велика провина організаторів в тому, що не було на матчі досвідченого лікаря, що були зачинені_ двері стадіону і «Швидка» не могла дістатися до хворого. От і вийшло: десь себе Спартак сам не пожалів, десь накладка на накладку, а в результаті - така трагедія.

- А може, Спартак і не горів бажанням грати, але ж довелося йти захищати честь підприємства.
- Мені здається, що насильно зараз ніхто нікого вже не змусить це робити.

- Ви ж самі нещодавно говорили про сватівське жлобство. Що б чекало пра-цівника підприємства, який просто так відмовився захищати честь колективу?
- Важко щось коментувати: чи сам він пішов грати, чи змусили. Я думаю, прокуратура в цьому розбереться, адже мати Спартака туди звернулася з заявою.

- Ви напевне, помітили, що на Сватівщині нещодавно були побудовані дитячі спортивні майданчики: встановлені ворота, волейбольні кільця, закуплено м'ячі. Як ви ставитеся до цієї ініціативи В. Мормуля, і чи вважаєте доцільним будівництво басейну?
- Ініціативу будівництва таких майданчиків висував і Євген Рибалко, одначе йому не дали можливості її реалізувати. А те, що майданчики з'явилися зараз, позитивно оцінюю. Басейн у нас у свій час «розворували» на стадіоні «Нива». Звісно, добре, якби він був, але він занадто дорогий у обслуговуванні. Як на мене, то треба спочатку було б побудувати пристойний спортивний зал, всі райцентри їх мають, а у Сватовому єдиний спортзал і то - у переобладнаному складському приміщенні, перебудованому багато десятків років тому.

- Віримо, що настане час, коли журналісти «СВ» прийдуть до нової спортзали фотографувати Ваших підопічних борців, які переможуть у чергових змаганнях, а справедливість все ж таки візьме гору, і на Сватівщину повернеться спортивна слава. А у сватівському спорті знайдеться гідне місце для таких, як В.О. Костяник, Н.В. Костяник, М.Д. Білобровський. Хай щастить!

Спілкувалися Олена Рагра, Андрій Крюков

Обсудить статью в форуме



Чому Мормуль і Крюков до прокуратури ходили?

Воістину, понеділок - день важкий. У цьому переконалися і журналісти «СВ». Мало того, що це, так званий, - газетний день, коли у повному сенсі з написаних матеріалів «народжується» газета, так ще й до того, засновника газети Андрія Крюкова викликали у прокуратуру. Приводом для спілкування законоохоронців з журналістом стала начебто скарга (чи заява) начальника міліції А.Шадлера на А.Крюкова за статтю членів сватівського осередку Всеукраїнської громадської організації «Антикримінальний вибір» М. Тішакова, Ю.Любченка та М. Матвієвського, які виступили з рядом відкритих запитань до керівників райвідділу міліції і з критикою на адресу сватівської міліції. Детальний матеріал про черговий (за останній рік їх було вже декілька) похід Андрія до прокуратури читайте у найближчих номерах «СВ».
Виявляється, у прокуратурі у той день побував не лише Крюков. Більше двох годин відповідав на запитання працівників цього органу і голова сватівської райдержадміністрації В. Мормуль.
Що стало приводом «допиту», намагалися дізнатися у самого викликаного.
В. Мормуль теж неодноразово потрапляв під стріли критики громади через газету «Сватівські відомості», але, треба сказати відверто, ніколи не ставав у пиху, як багато інших районних верховодів, а йшов на відкритий діалог. Не відвернувся, відмахнувшись і цього разу. Він повідо-мив, що приводом для виклику стала скарга депутата Верховної Ради від БЮТу Олександра Стешенка.
Народний депутат написав, що його собі на допомогу покликали листом 44 жителі с. Новониканорівка, де начебто два роки творився «великий гармидер» з проведенням газу. Звинуватив у всіх гріхах Олександр Миколайович голову адміністрації В. Мормуля. Мовляв, це саме Мормуль повернув справу з економічної площини у політичну, бо звинуватив селян у прихильності до політичної сили, яку сам не сприймає (мається на увазі БЮТ - прим, редакції). У скарзі йдеться і про те, що новониканорівці зверталися до обласної прокуратури, але це не дало результатів. Мовляв, голова адміністрації «кришує» і керівництво кооперативу, і взагалі дозволяє собі занадто багато...
В. Мормуль зазначив, що до таких заяв ставиться цілком спокійно, адже це - уже далеко не перша скарга згаданого депутата. Голова зазначив, що готовий відкрито відповісти на всі питання, щоб люди самі розібралися: хто працює і проводить газ в село, а хто на цьому намагається за-робити дешевий авторитет і політично-брудні дивіденди. Коментуючи ситуацію, В. Мормуль сказав:
- Мене звинувачують в тому, що я перевів питання з економічної у площину політичну. Та все з точністю до навпаки. Почну з того, що новониканорівці ще значно раніше прийняли рішення проводити ґаздо свого села самостійно, тобто своїми руками і своїми грошима. Коли я прийшов працювати в адміністрацію в 2007 році, то зрозумів, що така постановка питання може завести в куток, бо фінансового підґрунтя не було. Тоді ми подали відповідні документи через обласну адміністрацію на Кабмін, і тільки у 2008 році ці 240 тис. грн. ми змогли отримати. На свій страх і ризик, ще не дочекавшись згаданих грошей, роботи по будівництву газопроводу ми розпочали. У борг взяли труби, безплатно працював і підрядник. Ризикували і підрядники, бо все могло статися. От, як є зараз ситуація по Рудівці. Не від мене залежить як ці субвенції їдуть. Обіцяти-обіцяли, але гроші не прийшли, а Рудівка уже другий рік чекає газу: розводка є, а газу немає.
Мене дивує, як так безпідставно можна звинувачувати у зловживаннях кооператив, адже і Стешенко, і Просін знають, бо займалися газифікацією, що є кооператив, який збирає гроші, потім робиться внутрішнє розведення. Якщо є факти стосовно розкрадань грошей у кооперативі, то вирішуйте це законним шляхом, пишіть до прокуратури, міліції. Так ні. Йдуть іншим шляхом, аби заробити собі електоральне поле, чорнять діючу владу. А по-іншому, як пояснити ці потуги «притягти» мене до відповідальності. Кооператив обирали люди, я по закону не маю права вмі-шуватися в його роботу, як і в роботу інших підприємств.
Ясна річ, що ця скарга написана не без участі відомого сватівського політика В.Просіна. Став відомим факт про те, що голова первинної організації «Батьківщина», буваючи в Новониканорвці, збирав підписи людей на чистому аркуші паперу. Впевнений, що більшість тих людей і не знали, під чим підписувалися.
Раніше В. Просін засипав мене всілякими прокламаціями, зверненнями з критикою і вимогами зробити дорогу на Ковалівку, на Софіівку. Буду щиро радий, якщо ставши керівником райавтодору, Володимир Володимирович зробить ті дороги. Я дуже б щиро потис йому за це руку. Тому що це було б конкретне діло, а не пустодзвонство. Ми в травні уже знали, що гроші Кабміну прийдуть, а в липні, коли ці гроші надійшли на рахунок, у Новониканорівці розпочалися «віражі» зі збором підписів. Мовляв, ось зверніться до Стешенка, і він вам допоможе з грошима.
Людей просто «околпачували». А попутно намагаються і зі мною «працювати»: або просто старанно заважати, бо вся ця «візня» відволікає від справ, або за великим рахунком, як поталанить, - зняти з роботи.
А скільки необгрунтованої злоби у «Віснику Батьківщини». Дарма видавець думає, що люди такі легковірні. Всі знають, хто, як працює і чим займається, і як раніше працювали і чим займалися. Я б порадив пану Просіну: якщо він хоче повернутися до великої політики і стати хорошим, то нехай продасть «Мерседес», який належить, як він стверджує, громадській організації, а насправді - самому Просіну, і перерахує гроші у дитбудинок. І нехай пояснить громадськості, як з 4 «Джон Дірів» два дісталося його родичам: рідному брату та сину, які мають землі всього по 50 га. Що там робити такому потужному транспорту?
Та що б там хтось не говорив, я радий, що газ в Новониканорівку прийшов. І, як запевнив керівник «Міжрайгазу», там зараз триває планомірна робота. І не розумію політиканів, які навіть гарні справи намагаються спаплюжити. Є у вас можливість допомогти - приходьте, або я до вас прийду, і давайте допомагати людям. Ось хоча б допомогли з Рудівкою. Я теж не сиджу, склавши руки, був і в губернатора, і в голови облради з цього питання, але поки що справа не вирішується. Кабмін грошей не дає. Одначе буду продовжувати шукати вихід.
Якщо у О. Стешенка є можливість допомогти, то допоможіть, атака допомога, як у Новониканорівці, - нікому не потрібна. Не втрачайте своє обличчя і не втрачайте тих людей, які довіряють БЮТу.

Кор. СВ.

Обсудить статью в форуме