Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Цензура от «Сватовских ведомостей»

За несколько лет у газеты «Сватовские ведомости» уже сложились определенные отношения с читателями. Подписчики доверяют журналистам «СВ», а журналисты, в свою очередь, надеются, что читатели не оставят в трудную минуту. Газета в рамках Закона никогда никому не отказывала в публикации. Наоборот мы приглашаем к сотрудничеству всех, кто желает сотрудничать.
Несколько раз мы сталкивались с чем-то наподобие подначивания со стороны тех, кто присылает нам письма. Например, совсем недавно, 10 мая, на электронную почту «СВ» пришло письмо, автор которого пишет: «Если это не слишком смело для вашего издания, прошу напечатать мою статью». В следующем предложении наш читатель демонстрирует свою «смелость»: «Если это не имеет большого значения, подписываюсь псевдонимом». Читатель задает условие: если мы не напечатаем присланную статью, то мы - «не смелы», а если автор скроет свое истинное имя то это «не имеет большого значения»... Мне бы хотелось задать другое условие: если Вы присылаете письма, находите в себе смелость подписываться настоящим именем. Может, журналисты «СВ» и «не смелы», но своих имен не закрывают псевдонимами, хотя это право, по форме, есть у каждого. В письме, которое я вспоминаю, приведены 10 тезисов на тему: «Коммунизм и фашизм - близнецы-братья».
Вот тут хочу сказать о некоторых принципах. В газете «Сватовские ведомости» никогда с положительных и с нейтральных позиций не будет звучать тема фашизма. Можете считать это цензурой.
Мои деды - дети войны, прадедов - не видел. Знаю, что они - не герои Советского Союза, их не приглашали на уроки в школы, они не видели Победы, потому что, попав на фронт в первые дни войны, как и тысячи других советских воинов, полегли безвестными от рук фашистов. Мне дорога память о моих родных, о наших соотечественниках, поэтому никогда не буду сравнивать фашистов с советскими коммунистами, погибшими, защищая Родину. Никогда не выйду в нетрезвом виде поздравлять ветеранов. Никогда не закричу «Ура!» на траурном митинге памяти погибшим советским солдатам, как это, не задумываясь, делают некоторые местные чиновники.
Еще одно. Газета «Сватовские ведомости», в первую очередь, исходит из интересов читателей, среди которых, как правило, люди с устоявшимся мировоззрением, с устоявшимися политическими взглядами, в том числе много коммунистов. Мы не агитируем читателей ни за, ни против какой-либо политической силы. Каждый сам волен выбирать. По моему мнению, среди коммунистов (социалистов, демократов и др.) сейчас есть и всегда были люди, и были и есть нелюди. Нельзя всех под одну гребенку.
Напрашивается предположение, что нам специально подбрасывают провокационные материалы. Если так, то делают это, скрывая свои лица, те, кому мы не нравимся, надеясь, что журналисты, желая показать беспринципность и смелость, клюнут. Не надо!

Андрей Крюков.

Обсудить статью в форуме



«Раз - картошка, два - моркошка, обманули нас немножко!..»

І знову в редакційній пошті з трьох листів, що надійшли в один день, два - про міські дитячі садки. Один лист — анонімний, інший підписаний прізвищем, але без зворотної адреси, а тому в достовірності названого імені також доводиться сумніватися.
Чому ж ця тема так «болить» читачам і чому, порушуючи її, люди бажають залишитися в тіні?
Все виявляється дуже банально. Черга на те, щоб влаштувати дитину до дитячого садка скоро сягне трьох сотень. І поки що міською владою нічого не зроблено, щоб цю чергу зменшити. Звісно, наша читачка - мама, порушуючи тему, не поспішає називати своє прізвище. Не дай Бог прогнівити тих, хто «рухає» цю чергу. Бо черга - це завжди привід для зайвого поклону (і не тільки поклону) тим, хто сидить у владних кріслах. Навіть якщо б тією чергою «керував» найпорядніший з чиновників, все одно б виникли сумніви, чому першим прийняли в садок Сергійка, а не Оленку. Коли ж чергою розпоряджаються уже добре відомі сватівчанам люди, що здатні переслідувати навіть за натяк на критику, то язик треба тримати за зубами. І чекати... А що чекати, важко навіть уявити. Коли черга на дитсадок підійде до трьохсотого, навряд чи буде потрібен тій дитині дитячий садок...
Другий лист на дитсадківську тему порушує овочеве питання, яке так набридло батькам, котрим уже пощастило таки влаштувати своїх чад до дитячих садків.
Практика здавання овочів давненько «прижилася» в нашому місті і стала неписаним законом. Нинішній сватівський міський уряд не став забивати собі голову, як відійти від цієї практики, а пішов натоптаною стежкою. Збирали батьків на батьківські збори, розповідали їм про повальне зростання цін, яке просто не може не торкатися дитячих садків. Казали про незначний міський бюджет, яким важко вирішувати усі проблеми...
А батьки у нас народ «понятливий»: побурчали трохи, а потім підтягли пояски, та й поздавали ті овочі. Тим більше, що поманили їх до цього міські чиновники солодкими обіцянками. Мовляв, здасте овочі - зменшите собі плату за дитячий садок.
Що ж вийшло на практиці: «раз - картошка, два - моркошка, обманули нас немножко».
Ну, по-перше, спочатку батькам говорили, що треба здати овочі всього один раз на рік, восени. Згодом звернулися ще раз, не забули потім попросити батьків виявити розуміння ситуації ще раз - і навесні. Аргументи цих звернень, залізні: життя дорожчає, ціни стрімко зростають. Таке враження, ніби життя дорожчає для міського бюджету, але цілком обходить самих батьків. Хіба треба їм ходити на ринок за харчами, одягати дитину та інше? За логікою міськради, виходить, для батьків і дітей життя не дорожчає.
Ось давайте вдамося до невеликих підрахунків. Законом виписано таку норму для дитсадківців: 50% вартості беруть на себе батьки, інші 50% - фінансують місцеві бюджети. За відправну точку візьмемо таку цифру - 7 грн. на день. Нехай стільки (приблизно) буде коштувати харчування дитини у дитячому садку. Значить, 3,5 грн. бере на себе міський бюджет, а 3,5 грн. мають сплачувати батьки. Але, при цьому, батькам кажуть: «Приносьте овочі, і тоді вам дешевше обійдеться харчування».
У когось з батьків вирощені овочі на власному городі, а хтось їх купив на тому ж ринку. Як і в першому, так і в другому варіанті батьки несуть певні витрати.
Хтось відірвав від себе заготовлене для родини на зиму (не варто забувати й про труд, вкладений у те, аби виростити овочі, не з неба ж вони падають). А ті, хто купують овочі на ринку, викладають кругленьку суму. І сума ця цілком лягає тільки на батьків. І уже виходить певний перекіс у схемі 50% на 50%. Бо до 3,5 грн., які сплачують батьки, треба додати ще й 100% вартості овочів, які є тією ж самою платою тільки у натуральному вигляді. А якби овочі надходили до дітей централізовано і були закуплені міськрадою, вартість їх порівну була б поділена між міським бюджетом, і батьками.
І ще виникає питання. Овочі батьків спочатку прохали здати восени. Тобто тоді, коли проходить масова заготовка, і коли, ясна річ, ціна на вітамінні продукти дещо нижча. Якби батьки здали всю норму потрібної продукції восени (а вирахувати її нескладно), то вони б не платили навесні ціну за «картошку та морошку» втридорога. А платили довелося, автоматично сплачуючи ще й за зберігання овочів.
От така зовні здається непомітна схемка. Під виглядом повсюдної дорожнечі і закликів до совісті батьків, знову вішається лапша на вуха.
Мені випало чути доводи і працівників дитячих садків, і людей, які працюють у системі забезпечення садочків продуктами. Вони стверджують, що харчування у садках зараз відмінне, дають і м ясні, і рибні продукти і що так калорійне і різноманітне харчувати дитину зараз не кожен зможе вдома. Все таки тричі на день відмінне харчування. Кажуть, що все, що зноситься батьками, суворо контролюється і документально оприходується. Немає жодних підстав сумніватися у цьому.
Одначе схемка з овочами працює, позбавляючи міських правителів від зайвих клопотів. А батьки... ну, побурчать, а потім, куди їм діватися, - принесуть. До речі, немає жодного з батьків, який би відмовився приносити овочі. Зі шкури лізуть, а несуть. Спробуй не принести, коли на місце твоєї дитини претендує ще близько трьох сот малюків, яких батьки не знають, куди подіти. Замкнуте коло для батьків і немає вибору. Тому-то недуже й переймаються міська влада про те, що обіцяла.
Ціна хоч так, хоч по-іншому зросте. Не треба себе тішити ілюзіями, подивіться на ціни. І, напевно, за новими цінами закуплялися і продукти до садочків. Тому навряд чи зрадіють новим рахункам батьки.
А ви, шановні читачі, питаєте, чому не відкривають нові групи? А навіщо? З чергою легше вправлятися. Став будь-які вимоги до батьків і вони їх будуть виконувати. Сьогодні овочі принесуть. Завтра - скажуть несіть крупи і м'ясо, взагалі платити не будете. Кажете, журналісти згущують фарби! А скільки у нас прижилося неписаних традицій, які починалися приблизно так, як і овочі. Он, в лікарню йдуть зі своїм усім і уже нікого це не дивує. До речі, і туди овочі збирали усім районом! Головне, - подати цю справу під милосердним соусом. Закликати людей до совісті, до розуміння ситуації. От де тільки взяти слів людям, щоб закликати владу, яку ж самі обирали, до розуміння їхніх проблем. Адже ті, хто просилися у людей проголосувати за них, казали що знають шляхи виходу з важких проблем, обіцяли виявити свої знання, уміння і організаторський хист, щоб допомогти громаді вижити у непростий час. А виходить, ми всі гуртом допомагаємо царювати їм... І знесені овочі - це одна лише капля з того благодатного дощу, який зрощує статки наших безбідних керманичів.

Олена Рагра

Обсудить статью в форуме



Забытая всеми, тихо умерла в своем доме

В одной из районных газет прочитала статью председателя ветеранской организации, которую он написал по поручению одиноких престарелых жителей села. Председатель благодарит начальника управления по труду и социальной защите, председателя районной ветеранской организации и руководителя Терцентра по обслуживанию одиноких граждан на дому за то, что они помогают выжить старикам в непростое время.
Читаешь эту статью, и делаешь вывод: председатель ветеранской организации никогда не читал договор и не знает, наверное, обязанности социального работника. Этим незнанием, к сожалению, пользуются некоторые недобросовестные работники. Они грубо нарушают договор и перекладывают свои обязанности, за выполнение которых государство платит им деньги, на других. Попросту говоря, нанимают людей за счет пенсии стариков. К примеру, такие нанятые за-саживают одиноким огород, убирают урожай и выполняют другие работы.
У стариков на руках нет договоров, они не знают обязанностей соцработника и считают, что за все надо платить со своей пенсии.
Не могу не вспомнить об ужасной истории, которая случилась в Нижней Дуванке, в апреле текущего года. Одинокую женщину, обнаружили мертвой в своем доме. Она пролежала уже несколько дней, и были уже видны следы разложения тела. И сколько бы она еще там пролежала, никто не знает, если бы не соседские дети. Они заметили, что бабушка не появляется во дворе несколько дней.
А где же были соцработники, которые обслуживали бабушку и получали за это зарплату и премию? Самое удивительное, что на эту историю никто не отреагировал: ни соцработник, ни председатель ветеранской организации. А ведь умершая была ветераном Великой Отечественной войны, ветераном труда, и числилась на учете в центре по обслуживанию стариков...
Очень бы хотелось, чтобы стариков не забывали и уделяли им больше внимания. Чтоб тела их хоронили по-людски, ведь они этого заслужили. И так жизнь обидела их войной, голодом, непосильным трудом, не очень-то щедро рассчиталось за это и государство. К тому же и мы, ближние, не очень-то спешим протянуть руку помощи. А уж вдвойне должна совесть беспокоить тех, кто должен делать это еще и по долгу службы, получая государственную зарплату.

Надежда Балаба,
п. Нижняя Дуванка

Обсудить статью в форуме