Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



"Звягольский снова начальник милиции?"

- гудит-шумит городок. На самом деле, с экранов телевизоров министр внутренних дел Луценко заявляет о том, что работники милиции, снятые с должностей в период премьерства Януковича, будут восстановлены.
Что касается Александра Васильевича Звягольского, то сватовский районный совет, как наверняка помнят сватовчане, принял решение о недоверии ему, как начальнику милиции. Звягольский обратился в суд, где доказал, что райсовет не имел права вмешиваться в работу райотдела. Суд вынес решение в пользу милиционера. Тем не менее, начальник у сватовской милиции сменился.
О том, что районный совет своими решениями частенько нарушает закон, знают уже наверное даже школьники. Кстати, совсем недавно Звягольского вывели из состава этого самого районного совета. Журналисты обратились к Александру Васильевичу с просьбой рассказать об истинных обстоятельствах дел последних дней. В отличие от Шерстюка (городского головы Сватово) милиционер Звягольский не стал прятаться от интервью.

ЧАС РОЗСУДИТЬ...
- Олександре Васильовичу, містом ходять чутки, що Вас знову призначено на посаду керівника Сватівського РВ УМВС. Підтвердить чи спростуйте.

- Спростовую. Про ці чутки я теж знаю, І навіть дружина прийшла з роботи і запитує мене, чи я не начальник міліції? Річ у тому, що я з дружиною кадрові питання не обговорюю і про моє перше призначення на посаду керівника сватівської міліції, вона дізналася після того, як відбулося призначення, тому і спитала, чи правда мене знову призначили?
Гадаю, всім очевидно, що пішов я з посади за політичними мотивами, хоча і за власним бажанням. Me вписувався в нову команду, не відрікся від Є.В.Рибалка і не став його „гневно критиковать". Крім того, їм незручно було давати мені вказівки по телефону, бо я пропонував направляти офіційні звернення. Тому нові керманичі і вигадали незаконний привід звільнити мене з посади, їм потрібен був свій керівник міліції.
Механізм дуже простий і, до речі, такий же, як і з Є.В. Рибалко. Підготували до виступу на сесії райради 4 голів сільських рад (яким провели ретельний інструктаж, що потрібно казати) про незадовільну роботу дільничних інспекторів міліції. Сесія райради прийняла рішення про незадовільну роботу міліції, і одразу направили листа до УМВС.
Хочу, щоб мене вірно зрозуміли, я не проти критики, я і сам багато кого критикую, але посадовці повинні приймати рішення згідно своїх повноважень, а якраз їх у райради і не було. Хто готував цю «виставу», я добре знаю. Колись за одного з них я пішов в «огонь і воду», а з часом з'ясувалося, що він «слабкий» духом, хоч і має чин та і не тільки мене, так би мовити, «зрадив», а й іншого чоловіка, який його підтримував, бо мав великі повноваження і при бажанні загнав би його на «гілку». До речі, мені цей «чин» не був зобов'язаний, але ж треба робити все по честі.
Дії організаторів були настільки очевидними, що зараз після того, як помінялася влада, люди вважають, що справедливість повинна відновитись, тому, мабуть, і говорять про це. А може говорять і з других міркувань, хто його знає.

- Ви у-суді виграли справу щодо рішення сесії райради, чому ж керівництво УМВС не прийняло до уваги це рішення?
- Після того я у суді довів незаконність прийнятого рішення і пропонував на засіданні комісії, а потім і на сесії, розглянути поведінку голови райради щодо незаконного прийняття рішення, а також направити відповідного листа до УМВС. При цьому я добре знав, що ніякої ролі це рішення не зіграє, керівництво райради і цього не зробило, не хватило розуму додуматися, що направляй чи не направляй, рішення вже прийнято і переглядати його ніхто не буде. Мабуть, живуть за принципом зробив чорну справу, а там - і трава не рости.
До речі, якщо проаналізувати діяльність керівництва райради, то думаю, що там знайдеться не одне незаконне рішення. Справа в тому, що в цьому керівництві ніхто і не піклується про прийняття зрозумілих і законних рішень. Головне, щоб був задоволений голова ради. Потрібне рішення — „извольте", кому там думати про наслідки. Якщо хтось не згоден, то я готовий до дискусії. Приведу один приклад прийняття рішень щодо введення посади другого заступника голови райради [чому не 3-го чи 5-го?).
Потрібно було влаштувати на посаду «поважну» людину, придумали посаду, більшістю проголосу-вали. Прокурор направив припис про скасування цих рішень, І знов - пряме ігнорування закону. Але з часом довелося цьому «великому» спеціалісту, новому заступнику, йти з посади. А хто буде повертати гроші за виплачену зарплатню, відрядження, премії? Вдумайтесь на хвилинку, особа пропрацювала на посаді, яка не передбачена штатним розладом! Це все одно, що, наприклад в ЗОШ №2 прийняли би не вчителя, а слідчого, І при цьому ще й навели аргументи, що іноді в школах через вікна крадуть комп'ютери і потрібен слідчий. Як вам така логіка? Доки питань ніхто не задає (принаймні сьогодні), а прийде час і слідчому потрібно буде відповідати! Тому такі і висновки. Хай залишається на їх совісті, час покаже. До речі, якби новий голова райдержадміністрації не відкликав би із суду заяву Є.В. Рибалка, гадаю і відносно недовіри йому, суд би прийняв позитивне рішення. Бо також рішення сесії райрад носило декларативний, необгрунтований, політичний характер.

- Якщо так станеться, і Вам знов запропонують посаду начальника міліції, погодитесь чи ні?
- Відверто сказати, я не знаю. Сам собі багато разів задавав це питання. Інколи у душі все кипіло, думав, якщо будуть пропонувати, то дам згоду, розгорну так би мовити «широку» діяльність в доброму розумінні цього слова, виправлю всі недоліки, які були у мене, доведу, що зі мною поступили несправедливо. Інколи ж, навпаки, сам собі відповіддю: а навіщо знов іти в «пекло». Повірте, у всіх керівників міліції важка ноша.
Мало хто із громадян задоволений роботою міліції, але ж хтось повинен робити цю справу, і за всі недоліки відповідає керівник. Зараз у мене робота спокійніша, відповідаю сам за себе, е вільний час, більша зарплатня, склалися гарні стосунки в колективі і т.і., навіщо міняти шило на мило.
Коли був начальником міліції, і вночі дзвонив телефон, то це означало тільки одне: щось трапилось. До речи, це не тільки у мене було таке відчуття, це у всіх керівників міліції, зараз спокійно реагую на нічний дзвінок. Тому, відверто кажучи, я не знаю, - час покаже. Та мені ніхто нічого й не пропонував, а там буде видно.

- Рішення про виключення Вас і Ваших товаришів зі списку депутатів райради також викликало багато пересудів і запитань...
- На мій погляд, щодо цього рішення також багато питань і ось чому. Згідно закону достроково повноваження депутата можуть бути припинені, якщо він не ввійшов до відповідної фракції, вийшов з неї або з інших причин. Перші два положення нас точно не стосуються, бо ж ми ввійшли до фракції і не виходили з неї.
Якщо інші причини, - тоді які ці причини?! Наскільки мені відомо, я і мої колеги брали активну участь у роботі ради, нас не розглядали на комісії за порушення депутатської етики, заяв про добровільний вихід ми теж не писали, тому які ці причини - ніхто не знає. Єдина, на мій погляд, «провина» - це те, що багато задавали питань голові райради. Так це всі депутати повинні принци-пово виясняти, з яких мотивів і задля яких цілей приймається відповідне рішення.
З яких міркувань керівництво «Блоку Литвина» виключило нас з лав депутатів райради, також ніхто не пояснив. Це при всьому тому, що представники цього блоку «показують» свою демократичність і «правильність». У криміналістиці є таке правило, якщо скоєний злочин, то однією із версій розглядається: кому це вигідно. Думаю, усім зрозуміло кому це в районі вигідно, щоб нас не було серед депутатів. Але я трагедії з цього не роблю, бо сьогодні «зняли», а буде І завтра, і післязавт-ра, ми ще молоді! Можливо, я знову помиляюсь, час покаже.

- Є інформація, що на засіданні комісії райради обговорювалося питання роботи комунальних ЗМІ. На жаль, на останній сесії райради це питання не висвітлювалось...
- Дійсно приблизно днів за 10 до останньої сесії розглядалося питання щодо роботи комунальних ЗМІ. Не буду гаяти час на розповідь про те, як звітували керівники цих підприємств, бо не важко здогадатися, що з в їх виступах все «як по маслу». Я їм задавав приблизно одне питання: чому підприємство не приносить прибутку?
Всі відповідали, що мало грошей. О. Хомутов поскаржився також і на відсутність кадрів (це коли в районі безробіття, от до Вас в газету, скажімо, прийшов працівник, а у Хомутова немає кадрів?), і також інші труднощі. З їх аргументів слідує, що коштів, які громада виділяє, все одно не вистачає, і вони не можуть розгорнути свою «широку» діяльність. Я запропонував зібрати відповідну комісію з фахівців і розібратися, чому ж комунальні ЗМІ, не приносять прибутку. При цьому я бажав, щоб при розгляді цього питання, фахівці розібрались і знайшли б вихід.
Наприклад, змінити редакційну політику, а може й дійсно необхідно ще виділити додаткові кошти і т. і., мета одна: щоб ЗМІ були цікавими. На моє запитання про роль Гавриленка Ю.М., як члена редколегії, до речи не тільки газети „НС", Кривоніс С.І. відповів, що все вирішує головний редактор і Гавриленко Ю.М. з іншими членами редколегії нічого не варті і включені з формальних причин згідно закону.
Дуже прикро, що доля громадян району залежить від однієї особи: що він забажає, то і будемо читати, а кошти отримує наші. Виходить парадокс: віддаю (інвестую) свої кошти на діяльність підприємств і не маю права запитати, чому це підприємство збиткове? Моя логіка дуже проста, якщо їм гарантована зарплатня, то і не треба думати, як в ринкових умовах зробити так, щоб підприємство було економічно привабливим, щоб в нього вкладалися кошти і, як правило, працівники були заможніші. Щоб воно, те підприємство, не було б «насосом» по викачці грошей з бюджету.
Не секрет, що влада заставляє виписувати газети, які, на мій погляд, мало хто читає. Треба сказати, що представниця дитячої газети ці аргументи заперечила. Пропоную їй відкрити щоденник будь-якого учня будь-якої школи району і воно там побачить, наприклад, таку наполегливу пропозицію вчителя «здати на передплату «Юності Слобожанщини».
З яких це міркувань, згідно яких норм права, вчитель примушує батьків здавати гроші? При цьому всім відомо, що вчитель не горить бажанням піклуватися таким чином про газету і так себе принижувати, а його, сердешного, примушують це робити посадові особи шкіл. А хто примушує їх це робити, також відомо - влада.
Нехай мені Мазурко І.А. приведе свої аргументи з цього приводу, я уважно її вислухаю, наведу аргу-менти з закону «Про боротьбу з корупцією» на мій погляд це сприяння у здійсненні підприємницької діяльності. На мої доводи С.І. Кривоніс заявив: «Я и без комиссии сразу дам ответ - мало денег». У мене завжди було питання: що він буде робити, коли в бюджетi не буде коштів (витратять на заступників і консультантів) або поміняється влада, як буде працювати? Зрозуміло, що за мою пропозицію Із депутатів проголосували тільки я Шепель, а решта - «проти» на чолі з головою комісії І.Л. Плотніковим Після засідання я у нього запитав а навіщо зібрались, яка користь? Зрозумілої відповіді не почув.
Не бажають деякі депутати, щоб наше життя було кращим, все пливе за течією, а час іде. Все це я жадав розповісти на останній сесії райради, але уже був виключений зі складу депутатів. Не думаю, що мої думки надрукували б в газетах «НС» та «ГГ», тому щиро Вам дякую.
На закінчення: всіх - зі святом і всім добра, злагоди, бо всі мі — сватівчани, і всім нам жити в нашому місті, а час розсудить.

«Сватівські відомості»


Обсудить статью в форуме



ЗАВОД-ПРИЗРАК или А БЫЛ ЛИ ЗТО?

Кроме «литейки», ЗТО в советские времена имел множество цехов и мощную материальную базу. Скажем прямо, «литейке» повезло: там продолжаются восстановительные работы. А что же с основной территорией? Ведь сватовчане знают, что там еще недавно производился демонтаж оборудования. Проще говоря, завод «грабили» и разрушали, вырезая остатки оборудования «на металл»... Об этом неоднократно говорил В.И. Мацюк, добиваясь еще ранее, чтобы власти вместе с правоохранительными органами остановили грабеж.
Владимир Иванович Мацюк — председатель совета ветеранов ЗТО, бывший главный инженер завода и председатель собрания, на котором было одобрено предложение ООО «Донецкая металлургическая кампания» по возрождению завода (те «инвесторы», которые сейчас продолжают разрушать завод) от 17 октября 2003 года. Уже целых 15 лет В.И. Мацюк ведет неравную борьбу с властью по сохранению завода:


Прочитал в вашей газете рубрику «ЗТО на шляху реформ» и очень больно стало. Ведь - «литейка» - это только один из цехов когда-то мощного завода. Меня, конечно, радует, что появились инвесторы, которые за долгие годы разграбления завода что-то вложили в производство и пытаются возродить хотя бы небольшую часть завода, но поздновато они появились на горизонте. Потому что даже не болит, а кричит моя душа о большом заводе, который сегодня просто уничтожен.
15 лет, которые медленно убывали завод, я пытался обратить внимание общественности и руководства района на это обстоятельство. За семь лет владения собственностью ЗТО первым инвестором «Укр-кор-инвест» не было вложено никаких инвестиций, завод был разрушен и разграблен. Потом на ЗТО «зашел» новый инвестор - «Донецкая металлургическая компания». Очень сладко нам пели эти инвесторы. В протоколе собрания, которое я проводил, работникам, акционерам и ветеранам обещали материально-техническое обеспечение завода, реализацию продукции с платежеспособными рынками сбыта, своевременное финансирование, перспективное комплексное развитие ЦЕЛОСТНОСТИ предприятия, соблюдение нормативно-правового трудового законодательства и социальную защиту ветеранов.
Очень старался в том, чтобы на ЗТО зашли именно эти инвесторы тогдашний начальник сватовской межрайонной налоговой инспекции Н. Прийма. По его указанию говорили и со мной, чтобы я помог провести собрание и убедить людей оказать доверие именно тем «хозяевам».
На активные действия по проталкиванию именно этой компании представителем государства писал жалобу бывшему главе райгосадминистрации В. Просину А. Носков, директор ДП НПФ «Синтез». Это предприятие тоже претендовало стать инвестором ЗТО. Вот строчки из жалобы: «В своем рвении протолкнуть ДМК он (Прийма - прим. ред.) дошел до того, что не рассматривая план санации «Термо», заявил: «Я костьми лягу, но на ЗТО не допущу». Но В. Просин не отреагировал на жалобу, а наоборот помогал во всем Прийме. И как результат работы допущенных на завод инвесторов - разграбленные 1,5 тыс. единиц производственно-технического оборудования. И, конечно же, ни один из пунктов обязательств не был выполнен. Где же целостность завода, которую обещали?
Все эти годы я оббивал пороги сватовских чиновников. Они менялись, обещали разобраться. Но потом прятали головы в песок. Меня посылали из кабинета в кабинет, а завод постепенно превратился в настоящий завод-призрак. Вчера еще производственный участок был, а сегодня и след его простыл. На глазах исчезало то, что мы с коллегами с кровью и потом создавали.
Уж очень я надоел и нынешнему руководству вопросами по ЗТО. Меня даже, ничего не объясняя, вывели из состава президиума районной ветеранской организации. Председатель райсовета Ю. Гавриленко вообще проигнорировал обращениями ветеранов ЗТО, а глава администрации В. Мормуль отписался с помощью своего заместителя С. Родюшкина. Мол, администрация направила запрос к ликвидатору Воронько О.О., который должен предоставить информацию о состоянии завода и о путях его дальнейшей деятельности. Уважаемые господа чиновники, миссия Воронька - ликвидировать, а не созидать. А вот вы все должны были знать, что делается на предприятии и предпринимать все, чтобы территория не лишилась такого крупного завода бывшего союзного значения. Полномочия влиять на ситуацию у вас есть, хотя представители власти любят повторять, что власть не имеет права вмешиваться в работу предприятия. Но ведь вас никто и не просил вмешиваться в работу. Просто нужно было умело управлять районными делами.
Ю. Гавриленко уполномочил разобраться с ситуацией на ЗТО, как думаете кого? Господина Прийму - председателя одной из депутатских комиссий сватовского райсовета. А ведь именно он был одним из активных пособником разрушителей на заводе. Ну, походил Николай Владимирович с депутатами по заводу, повозмущался, мол разрушен до тла. На мои замечания еще и дерзил. Мол, что я под ногами великих деятелей путаюсь. Моя совесть перед людьми чиста. Я - инженер, отдавший жизнь заводу, я его строил, укреплял, создавал, а не порхал из кресла в кресло, представляя из себя великого руководителя, причем, в разных сферах деятельности. Не лучше бы пойти с такими неиссякаемыми способностями руководить на какой-либо завод-банкрот и показать своим примером образец созидания. И моим жизненным кредо было - создавать, а не повелевать.
Считаю, что то состояние завода, которое мы имеем - работа не только недобропорядочных предыдущих «инвесторов», а и местной власти вместе с правоохранительными органами. Последние 10 лет лидеры района и города засвидетельствовали чиновничье игнорирование инициатив ветеранов и свою профессиональную несостоятельность управлять промышленным комплексом, который развален и разграблен. Наш завод — одно из главных звеньев в этой цепи.
Я просто боюсь заходить на завод, мне страшно, что последнее режут, разбирают, вывозят. Может, поэтому я осторожно отношусь к новым инвесторам. Вижу, что люди пытаются, что-то сделать. Но я не верю, что нашим чиновникам это нужно...
Вряд ли они и сейчас будут вмешиваться в ситуацию. Ведь надо было раньше властям района предметно заниматься промышленностью, а не тешиться в сытых креслах, а господину Прийме, как председателю совета кредиторов и государственному представителю, больше способствовать работе инвесторов, оказывать практическую помощь по восстановлению завода.
О состоянии завода, не имея в виду «литейку», мы журналисты спросили и у нового директора Сватовского завода экспериментального литья В. Н. Кохана. Вот как он это прокомментировал:
В интервью, которое я дал вашей газете, шла речь о территории бывшего завода ЗТО. Я тогда говорил, что она пока находится в собственности бывших хозяев. Мы сначала не претендовали на эту часть завода, потому что «литейка» была очень запущена. А бывшие хозяева тем временем продолжали «работать» на своей территории - потихоньку вывозили то, что там осталось.
В конце концов, видя такое варварское отношение к заводу, мы решили приобрести и то оборудование, которое там осталось. Его насчитывается 26 единиц. 80 % из них - рабочие, 20 таких, которые требуют среднего или текущего ремонта.
На ряде этого оборудования мы еще до прошлого месяца выполняли технологические операции. Такие работы здесь проводились и до нас. Менялись хозяева, но, так называемый, опытный участок, был как бы звеном цепочки работы литейного цеха. Но потом в один момент нас просто прекратили пускать на бывшую центральную территорию завода. И пока решаются все вопросы, связанные с приобретением техники, бывшие хозяева продолжают добивать завод. Вот сейчас четыре часа дня, уже темнеет на улице, а на территории ЗТО идет активная работа. Вырезается не только металл, разбираются даже кирпичные строения. За последнюю неделю просто на глазах исчезло многое. Заготовленное днем сырье, вывозиться ночью, через «задние» ворота.
Мы попытались остановить эту вакханалию. Даже обратились в милицию и прокуратуру. Сначала правоохранительные органы отреагировали живо, составили протоколы, как бы опечатали. Но потом все дело заглохло, и работы по разбору завода продолжились. Смотреть на это страшно нам, не местным, представляю, как сватовчанам, особенно тем, кто строил этот завод, отдал ему жизнь... Это, собственно, и все, что я могу сказать по этому вопросу. А что будет дальше, пока сказать трудно. Должен же кто-то остановить этот разрушительный «прощальный» привет бывших хозяев?
Надеемся, что и предыдущие «инвесторы», и представители местной власти, и представители правоохранительных органов захотят прокомментировать, куда вывозится и почему вырезается оборудование на оставшейся территории ЗТО. И кому это выгодно?

Елена Рагра, Андрей Крюков

Обсудить статью в форуме



Як пан Семенов на 10 тисяч... не розбагатів

Про те, що демократичні процеси у суспільстві утверджуються, попри увесь негатив, котрий маємо, свідчать сміливі листи до редакції. Деяка частина громадян уже перестала боятися своєї тіні, і може вголос висловити свої думки. Про те, що демократичний процес, як то кажуть, «пішов» можна судити і з судових позовів до редакції «СВ». Будь-яка районна газета за всю свою історію існування чи й згадає один-два судових позиви. А «Сватівським відомостям» тільки третій рік від роду, а з судів «не вилазимо».
Один з судових процесів газета виграла у колишнього виконуючого обов'язки мера Волкова. Ще один чотирьохмісячний процес тривав з першим секретарем райкому компартії В. Принем. Головному Сватівському комуністу не вдалося отримати майже дві тисячі гривень, які він у позовній заяві вимагав від газети за моральну шкоду.

ПО СУТІ СПРАВИ...

Трохи більше місяця тому не вдалося розбагатіти на 10 тисяч і пану Семенову, нині пенсіонеру, а в не давньому - керівнику сільгосппідприємства «Містки» (нині власником господарства є син Євгена Георгійови-ча). Суд прийняв ухвалу не на його користь. Справа в тому, що всі ці суди були результатом публікації в газеті «Сватівські відомості» листів читачів. Про попередні суди ми розповідали на сторінках газети, а тому детальніше зупинюся на останньому.
В одному з номерів „СВ" був опублікований лист жителів с. Містки В. Курила та В. Усатого, в якому автори повідали історію з меліоративною системою. Оскільки автори листа надали редакції кипу документів, які засвідчували правдивість їхніх доводів, редакція не мала підстав відмовити у публікації листа.
Йшлося у листі про те, що зрошувальна система була передана в 2000 році АФ «Містки» на правах правонаступника, на зберігання, як частина майна, що не підлягає поділу. Та через рік агрофірма «Містки» вносить зміни у свій статут, де вказано, що приватне підприємство не несе відповідальності за зобов'язання асоціації «Україна». А коли восени 2005 року значна частина земельних ділянок, на яких розташована зрошувальна система (за бажанням власників], перейшла у користування до інших фермерських господарств, пан Семенов починає демонтувати систему. Близько 4 кілометрів труб він продає, але далі селяни стали на захист зрошувальної системи. В 2006 році було порушена карна справа сватівської прокуратурою, передана на розслідування до міліції. А далі виникла значна пауза, підчас якої на світ з'являється протокол зборів уповноважених членів АФ «Містки», котрим списується зрошувальна система. А ще далі ці документи підписуються в усіх відповідних кабінетах районної, обласної і міністерської ланки влади, що начебто дало право Семенову розпоряджатися системою на свій розсуд.
Безумовно, фермерів і орендодавців дуже обурили такі дії Семенова і про це вони написали в газету.

«НЕЗВАНІ ГОСТІ»
Газета вийшла у травні. На її сторінках було запропоновано виступити і другій стороні, яка брала участь у цій історії, тобто Семенову. Але від пана Євгена Георгійовича не надійшло ні слова. Натомість у червні до редакції газети завітали відомі сватівчани Володимир Просін та Олександр Стешенко. Напередодні чергових виборів Олександр Миколайович уже «засвітився», як високопоставлений член БЮТу, а Володимир Володимирович теж не змусив БЮТ довго чекати не свою персону, як він сам говорив, на "півставки".
Гості були дуже люб'язними, питали про те, як журналісти зважилися на голодовку проти підвищених тарифів на тепло, про те, як складно вільній пресі працювати на Сватівщині. і так плавно розмова посунулася аж до пана Семенова. Пішла мова про надрукований лист. Дуже солодким тоном Олександр Миколайович «радив» нам поїхати до Євгена Георгійовича і провести з ним інтерв'ю, в якому спростувати yd наведені факти в листі містківчан. Нам почали показувати документи про списання зрошувальної системи, підписані високими чинами. Гості при цьому навіть не знітилися, що на тих документах стоїть дата - червень. А труби були викопані значно раніше, і стаття вийшла до появи документів.
Олександр Миколайович на додачу так ще й розповів, що у нього дуже міцні зв'язки у міністерствах, і що двері у будь-який владний кабінет він може відчинити лівою ногою. І що у разі нашої незгоди на інтерв'ю, нас «затягають» по судах. Ми уважно вислухали гостей, і як говорять, взявши інформацію до відома, лишили її без розгляду...
Та її довелося згадати, коли позов до суду від пана Семенова таки надійшов. Позовна заява була про захист честі, гідності та ділової репутації. Моральну шкоду, начебто заподіяну Семенову, автор позову оцінив у 10 тисяч грн. Мовляв, газета своєю публікацією змусила людей думати про нього погано і відбила від нього ділових партнерів (хоча які ділові партнери можуть бути у пенсіонера?). Тож не від авторів листа, а від журналістів «СВ», які не є авторами матеріалів сватівський патріарх сільського господарства (як його «охрестив» Просін) вимагав 10 000 грн.

«ТА ДАЙТЕ Ж ГРОШЕЙ!»
На першому засіданні Євген Семенович він себе дуже зухвало. Дозволяв брутально сваритися, грубо висловлювався і на адресу представника газети в суді - видавця „СВ' Андрія Крюкова. Мовляв, я - орденоносець, шанована людина, а хто ти такий узагалі? Суддя С. І. Цибульник, який він вів судовий процес, змушений був неодноразово робити орденоносцю-позивальнику зауваження.
Дуже бурхливою була реакція Євгена Георгійовича і щодо вимоги Крюкова, а потім рішення судді про те, що за законом співвідповідачами у суді мають бути і автори листа, а не тільки газета. „ Вони мені (автори листа - прим, редакції) не потрібні, - волав позивач, - нехай газета відповідає". Крюков пропонував Євгену Георгійовичу виступити в газеті і висловити все, що він вважає за потрібне, одначе, позивальник заявив: „Мені потрібні ваші вибачення і гроші". Як же їх усі люблять, ті гроші!
Ясна річ, чому пан Семенов не хотів зустрічатися у суді з самими авторами листа. По-перше, вони досконало знали суть справи, і відразу уміло стали доводити правдивість своєї інформації. По-друге, Євген Георгійович уже мав честь пройти купу судів саме з цими селянами. Про історію з захватом землі ми теж розповіли раніше на сторінках нашої газети. І тоді В. Курило і В.Усатий виграли аж через Верховний суд, хоча й судилися з Семеновим цілих два роки.

«ЛИПА»... АЛЕ НЕ ДЛЯ ЧАЮ
Отож чоловіки так вправно «розклали» всю ситуацію, що пан Семенов змушений був проголосити: Так. Мені сказали, щоб викопував труби, а документи зробимо потім. Хто саме - він не став уточнювати.
Крюков не переставав наполягати, щоб до суду викликали й тих панів, які в усі кабінети відкривають двері ногами, бо саме їх розглядав, як каталізаторів всього судового процесу. «Давлячи» судом Просін і Стешенко намагалися закрити рота незручній газеті.
Після того, як суддя сказав, що суд зробить запит до прокуратури та міліції, чи були карні справи, порушені щодо згаданої історії, Євген Георгійович якось хутко зник. А до того пан Семенов волав, що ніяких кримінальних справ правоохоронні органи не відкривали. І зовсім пропав ентузіазм позивача, коли свідками на суд викликали людей, які буцімто підписували протокол зборів 117 членів господарства і які нібито дозволили Семенову списати зрошувальну систему.
Двічі привозили цих свідків на судові слухання, але сам Семенов на них не з'явився. Містківчани - свідки нам розповідали, що ні на яких зборах вони, звісно, не були, а тим більше не підписували ніякі протоколи. А ще казали, що пояснення з цього приводу вони уже давали правоохоронним органам.
Своєю неявкою пан Семенов засвідчив, що документ той «липовий». А це - відповідальність перед законом. Та й вважаємо, що не останньою була серед обставин неявки Семенова на суд і та, що Андрій Крюков розповів на суді про візит високопоставлених гостей і про їх загрози. Хоча Семенов говорив: „Я не вірю, якби вони (Стешенко і Просін - прим, редакції) були у вас, то обов'язково б про це сказали мені". А ми, в свою чергу, не віримо, що вони не сказали йому.

«ОБЛИЗНУВCЯ»...
Звісно, лукавив Євген Георгійович. Якби йому ніхто дійсно нічого не казав, то не став би він ховатися від судових слухань, на які покликав інших. Мабуть, просто побоявся пан Семенов, що можуть потягнути на суді клубочок .. за ниточку. До речі, ниточка ця біла... Про такі ниточки в народі кажуть, скільки б не слалася, колись таки порветься...
Суд залишив позов Семенова без розгляду. «Мекнули», так і не потрапивши до кишень пенсіонера Семенова, десять тисяч гривень. Мабуть, на них таки дуже розраховував згаданий пенсіонер, бо пенсії нині невисокі і лише на пенсію жити дуже скрутно. Співчуваємо, але маємо визнати, що добувати такі гроші на суді - не найкращий спосіб. Як, до речі, і викопувати зрошувальні системи, які належать не тільки пану Семе-нову. Люди не сліпі, Євгене Георгійовичу... А в усьому іншому - ображайтесь на демократію. Вона найбільше, виходить, завинила перед вами.

Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме