Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Сватівська ПРОЙДОХОкратія: шлях внікуди
Інтерв'ю з О.В. Звягольським, депутатом сватівської райради поточного скликання

А.К. Олександр Васильович, зараз в країні відбуваються глобальні процеси, які, на перший погляд, не відбиваються на житті нашого району. Але якщо придивитися пильніше... От скажімо, днями Конституційний суд України прийняв рішення про невідповідність до Конституції окремих положень Закону України «Про зміни до Закону України про статус депутатів місцевих рад». Згідно до цього закону Ви і Ваші колеги були позбавлені депутатських мандатів сватівської райради. Що може означати рішення Конституційного суду для Вас і Ваших колег, депутатські повноваження яких були достроково припинені?
О.З. Це може означати тільки одне: ми знову зустрінемося в сесійній залі з Гавриленком Ю.М. Раніше я казав, що нам було не зрозуміло, з яких мотивів припинили наші повноваження. Всім було очевидно, що це рішення носить елементи змови між представниками сватівської ПР і Блоком Литвина. Чому я так гадаю? Ну, подивіться і проаналізуйте, як розгортались події. В районі після приходу до влади ПР її керманичі, одразу» прийняли рішення про недовіру голові РДА - Рибалку Є.В. Рішення необгрунтоване і політичне. Ціль була одна - змістити Євгена Вікторовича. Далі прийняли рішення про незадовільну роботу РВ УМВС. Наслідки .цих рішень відомі. Але Рибалко і Звягольський залишились в обіймі і далі «муляли» очі. Тоді і домовились між собою старі друзі.
З райради я І Рибалко отримали листа, в якому було прраналізовано нашу депутатську діяльність. Повірте мені, що нам не соромно за нашу роботу. Практично з кожного питання ми висловлювали своє бачення. Я точно знаю, що є депутати, які не те що ніколи не виказували свою точку зору, а навіть на сесії сплять. В залі я знаходився на останніх рядах і добре було видно: хто і чим займається.
Те, що я знову у сесійній залі побачу очі Ю.М.Гавриленка, так це - факт. Бо норма закону, за якою нас достроково позбавили депутатських повноважень не відповідає Конституції.
Хочу додати ще одну немаловажну річ, яка зайвий раз вказує на блюзнірство депутатів ВР від Блоку Литвина.
В ВРУ розглядався законопроект відомий як «імперативний мандат» так ось представник блоку пан Зарубінський доказував, що застосування імперативного мандату це - не європейська норма, «кріпацтво» депутатів і т.і., а самі ж застосовують на практиці цю норму права. І виходить, що на словах одне, а на ділі - інше. Я так гадаю, що тепер голова ТВК Дорога Л А повинна скликати засідання комісії і скасувати постанову від 26.11.2007 № 104 про дострокове припинення наших депутатських повноважень, прямо посилаючись на рішення КСУ. Адже Конституція має пряму дію. Ліоніде Антонівно, мої слова (письмово зафіксовані в газеті) розцінюйте, як офіційне звернення до Вас, як до голови ТВК. Паралельно я і Є.В. Рибалко направили до суду позов про скасування рішення міжпартійного з'їзду.

А.К. Незаконні рішення, які залишаються безкарними - то е біль корумпованої наскрізь Сватівщини. Як Ви , вважаєте, що сьогодні потрібно, аби змінити ситуацію в районі?
О.З. Для того, щоб зміни відбулись на краще, необхідно самим собі будувати майбутнє. Мені останнім часом подобається думка першого Президента України Кравчука Л.М. Він констатує, що всі 17 років в країні у голосуванні активну роль відіграють люди старшого покоління. Ці люди більшість свого життя прожили при одних умовах і природно кожній людині придержуватись тих стереотипів, правил при яких вона була сформована.
На мій погляд, той, хто був раніше при владі, вже не здатний жити і творити у нових умовах. У нього інше мислення, а від цього і дії. На жаль, більшості молоді все байдуже. Бажаємо змінити своє життя на краще, а коли надається можливість, - її не використовуємо. Потім на когось скаржимося. На жаль, наше майбутнє обирають люди з минулого, їх теж треба зрозуміти. Треба дивитись не на прапор, а на тих, хто його тримає в руках, і які вони, ці руки. В цілому, по країні це складно розпізнати, а вмісті і в районі дуже лег-ко. Бо живемо ми в невеликому містечку, і всі за всіх все добре знаємо, так чому ж за них віддаємо свої голоси, а з голосами - майбутнє: своє і дітей?

А.К. 3 Вами згоден, і наша газета неодноразово констатувала, що у Сватовому сформувалася невелике організоване угрупування керівників - «кумів», які дуже давно здружилися між собою, створили свій «клан» і нікому не дають змінити ситуацію. Натомість переходять із партії в партію для однієї цілі — бути завжди при владі...
О.З. Це точно, «стара гвардія», незалежно від партійної належності тримаються тільки одного принципу, - бути при владі. На цьому шляху вони застосовують всі засоби: як законні, так і не законні, на деякий час, так би мовити, «для громадськості» ворогують з колишніми друзями і покровителями. Але з часом триматись при владі стало важче, бо в державі народжується демократія. До речі, як не парадоксально - від Помаранчевої революції виграли її ярі противники. Якби вибори виграв Янукович В.Ф., то хто був би головою РДА- вірно Куницький В.Г., де був би Мормуль В.В.? Ну, не головою РДА - це точно. Так само і Гавриленко Ю.М. ходив би по подвір'ю «Горгазу». Щерстюк М.О. не керував би партією, бо нічим себе в той час, як партійний вожак, не проявив. А ті, хто підтримав зміни в країні, хто не побоявся «репресій», тих не видно.
Це зайвий раз підтверджує, що результатами всіх революцій користуються пройдохи і кар'єристи. Тому так і виходить, що невеличка група керівників пристосовується до любої влади і діє застарілими методами управління, а від цього і таке життя. Але я не втрачаю надію і точно знаю, що життя в країні буде кращим і все залежить від нас. Ми самі собі будуємо майбутнє.

А.К. Збоку завжди легко дивитися, а насправді невідомо як би Ви чи хтось інший керували?
О.З. Згоден, що критикувати завжди легше, але якщо не вказувати на очевидні помилки, то це приведе до більшого горя і біди. Скажіть, будь ласка, що ваша газета робила поганого мешканцям міста, коли піднімала тему тарифів чи ремонту і освітлювання будинків і т. і.? Що поганого в тому, що ви нагадуєте меру міста норму Закону, згідно до якої він повинен звітувати перед громадою - яка його і обрала. Підлеглі не скажуть, друзі і партійці теж, бо отримають відповідь - «ти сам такий». Розумні керівники зробили б з критики висновки, пояснили б нам свої аргументи, мер би послухав іншу думку, а може, вона корисніша, прийняли б компромісне рішення і, я впевнений, людям були б зрозумілі шляхи влади. Ні... Діють по компартійному принципу - ніяких суперечок, рішення прийняв - так і буде, а якщо ти по-іншому думаєш - то ти одразу «ворог».
Ну, від цього що стало краще? Чому я повинен мовчати, чому вони рахують, що вони розумніше мене чи вас? Розумним людям критика тільки на користь, а дурним, як кістка в горлі. А якщо критикують необґрунтовано і безпідставно, то це теж людям зрозуміло і безпідставний критикан не буде мати поваги серед людей.

А.К. Добре, що в нашому місті є люди, які тримаються європейських поглядів на життя, вміють свої погляди відстоювати на ділі і не бояться вільно вголос про це говорити.
О.З. Я вірю, ЩО іншого шляху розвитку І відносин в країні, ніж шлях до Європейської цивілізації, немає. Повірте мені, що так рахують всі розумні люди. Бо всі вони бажають жити в країні, де панує закон і справедливість.
Вони не все життя будуть керівниками і рахую, що не бажають, щоб відносно них були вчинені репресії, коли вони зійдуть з владного Олімпу. Той, хто думає, що він при владі і йому усе дозволено, грубо помиляється.
Чи зміг би керівник району чи міста і тем більше керівник правлячої партії вести себе таким чином на Заході - ніколи. Йому би партійці одразу вказали б на помилки, бо попереду нові вибори і із-за поведінки горе-керівника ніхто б не ризикував долею партії. Це в цивілізованих, розвинутих, країнах. На жаль у нас по-іншому. А чому? Тому, що до керування прийшли «пройдохи». Запитайте у них, скільки вони змінили партій, рахую по дві і три і все заради влади. Яка їхня Ідеологія, на чому вони базують свій світогляд, у що вірять до чого йдуть і нас за собою ведуть? їм байдуже майбутнє країни, міста, району, бо живуть одним «днем».
Одним словом, «приспособленцы», а хіба вони зможуть змінити життя на краще - ні, бо бояться за свої крісла. Нам всім потрібні зміни діючих керівників в районі і місті. Вірю, що всі порядні люди зможуть об'єднатись, і якщо люди їх оберуть, то не буде брутальних крадіжок і обману громади. Порядна людина за своєю сутністю не здатна творити зло. Це ж так очевидно і зрозуміло, ну хіба ми гірші за інших? Всім порядним і чесним потрібно об'єднуватись, тоді вийде змінити щось на краще. А навколо чого об'єднуватися? Пропоную вам об'єднувати таких людей навколо вашої газети.

А.К. - Андрій Крюков.

Обсудить статью в форуме



На проспекті Забурдаєва доють... водяну колонку

Давно відомо, що вода-це життя. Знають про це і мешканці проспекту Забурдаєва у райцентрі. Окрімтого, добування води стало для них навіть справою життя. Єдина водяна колонка, яка дарує життєтворну вологу господарям дворів, розташованих на початку вулиці, ледь-ледь «дихає» маленьким струмінцем. Щоб «наточити» відро води, треба чекати хвилин з 15, а то й більше. А що того відра, особливо зараз у таку спеку! А що, коли треба влаштувати велике прання, або «санітарну суботу» і викупати усіх членів родини? Нічого! Стій і продовжуй годинами «доїти» колонку, створюючи довжелезну чергу. Напевне в чергу до забурдаєвської колонки скоро вже будуть записуватися і робити перекличку вночі. Іншого виходу у «забурдаєвців» немає...
Причина поганої роботи водяної колонки «ховається» у відрізку трубі довжиною всього якихось два метри. Рівно через таку відстань вода подається до поверхні з водяного колодязя. Так от на цих двох метрах кілька, говорячи народною мовою, «дірок». Ясна річ, що напірна сила через ті «дірки» втрачається, і воді не вистачає силу духу дістатися до верху, де її з нетерпінням чекають сватівчани.
Уже не один раз споживачі води зверталися по допомогу до власників колонки - сватівських водоканалівців. І сказати нічого - реагували ті відразу. Приїдуть, щось підмотають, підлагодять, і пару тижнів водичка струменить. Зраділі «забурдаєвці» хапаються за відра і - гайда на радощах запасатися життєдайною вологою, бо вже добре знають, що період їхньої радості має короткий термін. Підмотане і підлатане досить швидко розмотається і розладиться. Так було і в останній раз, пару місяців тому.
«Забурдаєвці» ще тоді казали во-доканалівцям, що «хірургічне» втручання у тіло застарілої труби нічого не дасть, та водяники послалися на труднощі в роботі. Мовляв, як ви багато хочете: аж два метра нової труби, адже у водоканалі скільки проблем! І мабуть, зуміли таки переконати жителів згаданої вулиці в тому, що два метри труби - надзвичайний дефіцит, а інакше - чому б «забурдаєвці» терпіли над собою таку наругу водяників, яким справно платять за споживання води.
До речі, збільшення ціни на воду дуже схвилювало «забурдаєвців». Якщо вода і так їм була дорогоцінною, то тепер взагалі стане, як в пустелях Еміратів. Причому, ніхто не сумнівається, що платити згадані сватівчани будуть не тільки за наці-жену у відра воду, будуть вони платити і за ту водицю, яка витікає через рвану трубу у колодязь, а потім - у землю.
Ситуацій, подібних цій, у місті, напевно, вистачає. Якщо звернутися до сватівчан, то, назвуть не одну адресу, де можна побачити, як вода безперешкодно поливає землю за кошти користувачів. Немає сумнівів, що передбачливі концесіонери, які викупили «Луганськводу», заклали витрати в суму ціни на воду. Тобто за зношене обладнання, яке функціонує вже багато років, і по-простому кажучи, протікає, платитимемо ми з вами, але тепер уже за підвищеною удвічі ціною. В те, що водоканал «підведеться на ноги», після того, як його передали в концесію росіянам, мало хто вірить. Якщо у нас, під боком, свої для своїх, не знайшли двох метрів труби, то навряд чи цим перейматиметься далека компанія, котра прийшла заробляти гроші.
Хоч вірити у красиву казку нам всім так хочеться, бо правди діти нікуди: часто й густо на нинішнє капіталістичне ми вперто приміряємо вчорашнє соціалістичне. Не без такої віри живуть і жителі кількох дворів на проспекті Забурдаєва. Вони обурюються, що у них стільки незручностей через два метри ушкодженої труби, але сподіваються, що про них не забули і колись таки черга дійде і до їхньої колонки. А водоканалівцям і непогано: нехай собі сподіваються...
Може, коли б люди прийшли у кабінет начальника, та по столу кулаком гецнули, можливо, б ще й зглянулися на них. А так, комунальні служби ще й досі живуть соціалістичними поняттями, змушуючи платників платити за капіталістичними цінами. Вони ніяк не зрозуміють, що гроші треба заробляти за реально надані послуги. І, мабуть, доки споживачі, та й самі комунальні служби прозріють, тоді всі побачимо, що сидимо ми на попелищі.
А тоді і воду доведеться добувати, як у відомій повісті Андрія Платонова «Ювенільне море» вольтовой дугой і «деревяно-мотузочными железными приспособлениями, движимыми животной силой волов».
Скажете, далеко відійшли від двох метрів труби? Може й далеко. Що поробиш, коли відповідальні особи на місцях не розуміють, що для людей ці два метри труби - справді велика життєва біда. Тим більше, люди зі сподіванням терплять труднощі, за які ж самі і платять чесно і без зб9'їв, вірять, що ця проблема справді важко вирішується і чекають роками...
На прохання людей нашій газеті доведеться звертатися до обласного управління «Луганськводи», щоб у Сватовому посприяли у заміні двох метрів водогону. Врешті, якщо і там не допоможуть, будемо прохати місцеву владу втрутитися, щоб на проспекті Забурдаєва люди не залишилися, як у пустелі, без води. Має ж хоча б хтось подбати про споживача, бо компанії, управління, філії, трести, ВАТи і МКП захищати себе уже навчилися, навіть позови до суду подають, словом, по-європейськи захищаються. От тільки працювати по-європейськи ніяк не виходить. Якби там, у Європі, не знайшли комунальники два метра труби, то у суді б опинилися ті, хто надає послуги, та ще й поплатилися б за це гарненько. А у нас навпаки: битий не битого везе. І тільки, коли «биті» зрозуміють, що катаються на їхніх спинах всі, кому заманеться, ще й гроші за це вимагають, тоді може щось зміниться. Врешті люди, відкинувши острах, підуть захищати свої права, як це вже роблять багато сватівчан...
...Тільки було б зрозуміло, куди йти. А то тепер так: в Сватівському водоканалі скажуть: «Пишіть до Луганська, ми нічого не вирішуємо». В Луганську пошлють до нового власника в Росію. А в Росії - невідомо, що скажуть... Може, порадять ще кудись звернутися. Наприклад, в Америку чи у який-небудь Єгипет. А там скажуть, що взагалі не мають в пустелі врди і додадуть: «Радійте своїй дірявій колонці і «доїть» її надалі ...» А потім ще й самі приїдуть та присмокчуться.
Ото вам і «національний інтерес», який цівочкою витікає в дірки через недбалість посадових осіб.

Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме



Шумаков пішов в атаку

В попередньому номері газети «Сватівські відомості» вийшла стаття «На проспекті Забурдаєва доють... водяну колонку». Мова йшла про більш, як дворічне поневіряння жителів проспекту Забурдаєва, які користуються водяною колонкою. Вода з неї тече тоненькою цівочкою через те, що не тримає тиск дірява двометрова труба. Після виходу статті до редакції зателефонував начальник Сватівської філії ВАТ «Луганськвода» С. Шумаков. Дуже схвильовано і трохи роздратовано Сергій Андрійович став казати; «Що не можна було прийти до мене, розповісти...» Журналіст уточнила у керівника водяної служби, хто саме мав до нього прийти?

Два метри труби с, але е й принцип..

Якщо начальник має на увазі жителів проспекту Забурдаєва, то вони не перестають ходити до С. Шумакова. Якщо ж головний водяник хотів, щоб до нього прийшли журналісти газети, то (довелося йому пояснити) функція журналістів (приватної не комунальної газети) - писати, а не ходити по конторах, заміня-ючи роботу начальників служб, котрі отримують чималеньку зарплатню за виконання своїх посадових обов'язків. Щоправда, з останнім аргументом Сергій Андрійович поступливо погодився і трохи змінив войовничий тон на більш поблажливий. Одначе з розмови випливало, що реагувати на критику керівник водоканалу не збирається.
Сергій Андрійович заявив, що два метри труби у господарстві водоканалу, звісно, є. (!) Більш того - є і три, і чотири, і ще більше метрів, і що відремонтувати оті два метри - немає проблем. Проблема в тому, що «забурдаєвці» не платять за воду. Мовляв, лише дві бабусі, які й ходять до керівника водоканалу на прийом, справно платять за воду. Інші «безсоромні» жителі цілого кутка вулиці платити не хочуть. А користується тією водою, мовляв, добрячих пів вулиці!
От коли б там був водомір, тоді б ще куди не йшло, атак, мовляв, водоканал несе збитки...
Сергій Андрійович поцікавився, чи надрукує газета його відповідь на своїх сторінках. (Невідомо, чому такий сумнів у керівника взагалі виник, адже «СВ» не відмовляє у публікації нікому). Скажіть чесно, Сергію Андрійовичу, хоча б один раз Вам відмовляли у публікації в газеті «Сватівські відомості»? Чи може Ви переплутали «СВ» з якоюсь іншою газетою?
Потім керівник запросив офіційний запит від газети... Хоча стаття, в якій названі факти, що дійсно мають місце (Шумаков це підтвердив), вже є офіційною підставою, принаймні, для відповіді. Але деяким нашим керманичам в умовах жорсткого сватівського тоталітаризму потрібні ще більш офіційні запити. Що ж... Буде «офіційний і в квадраті, і в кубі». Головне, щоб допомоглось.

Неофіційно. По-людськи
Кілька разів у мові керівника промайнув вислів: «я вам хочу так, по-людські, сказати...». Захотілося і мені, автору цієї статті, по-людські сказати Сергію Андрійовичу. Дуже жаль, що Ви не хочете зрозуміти людей. Не журналістів. Повірте, ми, окрім Вашого невдоволення від друку статті про людські проблеми, не отримаємо нічого. Ніхто Вас не «замовляв», як зараз модно казати. А то у нас так: якщо на керівника хтось щось не по-його сказав, значить, це - політичне замовлення. Яка тут в Сватовому політика?.. Які політичні замовлення?.. Не смішіть людей.
Поставте себе на місце тих бабусь. Ви дарма погано думаєте про сватівчан. Гадаєте, вони з Місяця попадали і не знають, що очолювати Вашу службу не просто? З інформації, яку черпають сватівчани зі ЗМІ, і з нашої газети у тому числі, «забурдаєвці» знають, що водяна служба ледь тримається, знають, що у Вас чи-мало проблем, знають, що більш, як півмільйона гривень Вам потрібно, щоби вся система працювала, як годинник. Та чи знаєте Ви, як погано без води? Цікаво, чи є вода у Вас вдома? І чи доводилося Вам, віддавши все життя роботі на рідну державу, потім, отримуючи мізерну пенсію, по годині стояти з цеберкою посеред вулиці біля колонки і цідити по краплі воду, щоб помити ноги після городу? Дай Бог, щоб на Вашу долю такого не випало.

А може «водяники» самі зробили ті дірки?
Ви стверджуєте, що люди мають борги? А Вам не спадало на думку, що Ваша (чи чия вона там зараз) організація завдала жителям проспекту значний збиток, в тому числі і моральний, і що незручності, які створив для людей водоканал, давно компенсували борг, про який Ви кажете? Скажу більше: люди на Вас уже давно мали б подати до суду. А якщо - не люди, то міська рада, яка повинна представляти і відстоювати інтереси Ваших земляків. І в суді легко довести припущення, що два метри дірявої труби - не що інше, як диверсія водоканалу.
Напевне, Ви, боячись, що хтось не буде платити за воду, вирішили покарати і тих, хто платить. А трубу не ремонтуєте тому, що Вам вигідніше воду пускати у землю, а ціну за неї «розкидати» на всіх користувачів. Знаєте, як раніше в магазинах давали непотрібний товар «в нагрузку». Так Ви «навантажуєте» споживачів зайвою водою, за яку змушуєте платити. Може, Ви самі й дірки там зробили...
Кажете, що вигадую і перебільшую? Може, й перебільшую, але тільки для того, щоби Ви - в першу чергу, сватівчанин - зрозуміли людей - інших сватівчан - і зважили на їхнє терпіння. Годинами простоювати біля колонки за відром води у таку спеку - радості небагато!
До речі, після розмови з Вами, ми знову побували біля тієї злощасної колонки. Там так же, як і раніше, жителі цідили воду. Звісно, обурювалися.

З'явилися борги».
Сватівчани повідомили, що після статті в СВ до них навідалася працівниця водоканалу і рознесла всім папірці, де вказано суму заборгованості. Люди обурюються і стверджують, що мають всі квитанції про сплату, і боргу у них не було. Ми порекомендували звернутися з папірцями, де зафіксовано «додатковий» борг, до прокуратури. Тато Ви, звісно, розберетеся, Сергію Андрійовичу. Цікаво інше: чому ці папірці з'явилися після публікації? Якщо ті борги «висіли», чому тоді Ви раніше не повідомляли про це людям? Вирішили йти в атаку і звести рахунки зі скаржниками? Хибний шлях, навіть у нашу-Вашу капіталістичну добу. З людьми краще і вигідніше домовлятися і шукати компроміс. Це ж Ваші клієнти. А клієнт завжди правий. Ви користуєтеся монополістичним статусом водоканалу. Людям нема, де шукати іншої води. Якщо була б конкуренція, повірте, Ви б з такими підходами Ті не витримали. Сьогодні є Антимонопольний комітет, до якого газета теж звернеться. Ми сподіваємося, що і цей Комітет і весь світ разом знайдуть ті два метри труби для сватівчан.

Під філософський камінь вода не тече
Скажемо відверто: така позиція С. Шумакова здивувала журналістів. Колись на шпальтах «СВ» писалося про зневажливе ставлення працівників офісу водоканалу до відвідувачів. Тоді Сергій Андрійович відреагував на критику позитивно, дав добрячого прочухана своїм працівникам, і тепер сватівчани щиро відзначають культуру обслуговування у водоканалі. А от через два метри труби Шумакову якось не вдалося переступити. Хоча ціна води зараз така, що ті два метри труби окупилися б миттєво.
Доведеться, мабуть, нам звертатися до своїх колег - медійників з інших видань та журналістів центральних телеканалів за солідарною допомогою, їхали вони сюди на провулок Фурманова, та не встигли - Шерстюк засипав калюжу. Довелося, телефонувати та пояснювати, що питання вирішилося. А тут такий провінційний сюжет: «Як «російська» вода через відрадянські дірки з пересічних українських кишень копійки вимиває».
Ну, має ж хтось зрушити справу з отими нещасними двома метрами труби... Доведеться, мабуть, звернутися і до обласного керівництва чи тепер уже до компанії, яка «Луганськводу» бере в концесію. Журналісти «СВ» й Сергію Андрійовичу сказали, що залюбки вислухають його претензії, опублікують його матеріали щодо проблем водоканалу.Але захищати людей ми не перестанемо і не зупинимося, навіть спіткнувшись через небажання «розрулити» ситуацію.
Щиро жаль, що таке, здавалося б, незначне питання, яке заважає нормальному людському існуванню, не вирішилося, а роздмухалось через принципи керівника. Ну як тут не згадати народну мудрість: «Добро добром відлунюється». Знаємо, що є й інша мудрість типу: «Зроби людям добро, потім будеш каятись». Більш того, нерідко стикаємося з таким, бо часто ті, кого ми захищаємо, перші нас і цькують. Та все ж світ стояв і стоятиме доти, доки люди в собі будуть відчувати людей, незалежно від суспільного устрою і особистої життєвої висоти. ! якщо дивитися на проблему двох метрів труби з філософського боку, то це - така дрібниця, яка не варта нервів ні людей, ні керівника. Але з філософії води не накачаєш і трубу нею не залатаєш... Будьмо прагматиками і не забуваймо, що всі ми лише по-друге водяники, газовики, електрики, журналісти, чиновники, партійці, ідеологи, уфологи... А по-перше - сватівчани.

Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме



Последняя игра Спартака

Трагедия случилась прямо во время футбольного матча. Один из футболистов, схватившись за голову, упал на землю... Всем, кто был свидетелем этого роковой игры показалось, что дальше все происходило, как в замедленном фильме. Уж очень медленно выбежала на поле медсестра. Сначала с пустыми руками, потом - с медикаментами. Потом долго ехала «скорая помощь». К тому же, сразу медицинский автомобиль не смог попасть на поле, потому что ворота стадиона были закрыты. Долго искали тех, кто открыл ворота...
Но Спартак этого уже не видел. Он... умер на футбольном поле. На поле, на котором, собственно, вырос, потому что футбол был его страстью. Не случайно родители ему дали имя - Спартак, а фамилия - созвучна с фамилией «гранда» украинского футбола - Лобановский. В пору рождения Спартака вся Советская страна болела футбольной болезнью. Имя он свое оправдал. Ведь за свои неполные 40 (совсем скоро у спортсмена должен был быть юбилей) очень многое сделал для популяризации футбола. Одноклассники рассказывают, что Спартак так увлекался футболом, что бывал на важных матчах во всех концах тогда еще советской страны. Запросто мог уехать в Душанбе или другой город, чтобы поддержать своих футбольных кумиров, вволю «поболев» и покричав на стадионе. Да и сам он был непревзой-денным игроком и кумиром сватовских пацанов. И в этот роковой матч Спартак Леонидович вышел защищать команду своего предприятия - 7-ой дистанции пути. Они играли с командой коммунальщиков. Естественно, футболист верил в победу своей команды... Но матч отменили после его смерти на поле... По предположению, то ли сердце подвело, то ли инсульт случился...
Об этом трагическом случае много говорят в городе. Ведь Спартака знали, уважали. К тому же, трагическая смерть произошла на глазах спортсменов и болельщиков. Смерть - неизбежность, к которой мы все рано или поздно придем. Но когда она так нагло и вызывающе о себе напоминает, становится страшно. Ведь все без исключения чувствуют в этот момент и свою незащищенность, независимо от возраста, пола, должности и вообще занимаемого места на Земле.
Сейчас можно анализировать случившуюся беду и делать какие-то предположения типа: «А вот если бы было так, то...», но от этого никому не станет легче, ведь человека нет. А кто-то может и скажет: «Что теперь копаться в обстоятельствах, ведь случилась трагедия, которая может статься из каждым из нас в любую минуту и при любых обстоятельствах». Хотя с этим могут бесконечно спорить те, кто верит в Бога, ибо для них случайностей в жизни не бывает.
И все же сватовчане обсуждают трагические события на стадионе. Говорят о том, что у нас не соблюдаются правила проведения соревнований, обязательным условием которых есть осмотр врача перед выходом на футбольное поле. А еще - о том, что уж больно беспечно стали подходить к медпомощи. Зачастую у медсестры на стад и о -не, кроме бинта и зеленки, ничего не имеется.
Другим не очень нравится, что слишком активно, а иногда и насильно культивируют спорт в городе. Такой, несильный, спорт и спортом назвать трудно. Сватовская мэрия расписала график всевозможных спортивных мероприятий на все лето, предлагая всем коллективам выставлять свои команды. Хоть ты хочешь этого, хоть не хочешь. А верующие говорят, что нельзя было в такой большой церковный праздник, на Троицу, устраивать массовые зрелищные мероприятия...
Кто знает, согласился бы с такими разговорами Спартак, ведь футбол был его любовью, и лишней игры в его жизни, наверное, не было, но все же беда всегда заставляет пристальней посмотреть вокруг себя. А, может, и вправду мы бываем слишком беспечными и самоуверенными?
Организация массовых мероприятий - дело непростое. Тут нужно многое предусмотреть, ведь берешь на себя ответственность за людей.. С другой стороны, опасность может подстерегать даже просто спокойно идущего по улице человека, а значит, тогда вообще легче ничего не делать? Нет, делать нужно. Но для этого есть правила, профессионалы и элементарная ответственность.
Кто-то из великих сказал: «Жить вообще страшно, потому, что можно умереть». Но жизнь все равно продолжается, не смотря на то, что кто-то из нее уходит. И после каждого такого ухода мы вспоминаем о времени, которого нам так мало отпущено, о своей человеческой сущности, о вечности, анализируем случившиеся, размышляем о своих поступках... Если бы только нам, живущим, все наши размышления шли на пользу...

Редакционный совет «СВ».

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22