Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



«Демократія по-собачому: ланцюг вкоротили, миску відсунули, і гавкай скільки хочеш»

Віктор Юхимович Ходов, керівник фермерського господарства, «Сівачі» - один з когорти «старої гвардії» керівників сільгосппідприємств, з тих, які пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби. Таких тільки декілька лишилося на аграрному обрії Сватівщини, бо багато кому просто не вдалося втриматися у бурхливих хвилях сьогодення. Про нинішню ситуацію у сільському господарстві та про долю села - бесіда з В.Ходовим.

- Віктор Юхимович, скільки років ви працюєте у сільському господарстві взагалі?

- З 1974 року, а це уже 34 роки. Різними були ці роки: і успішними, і не дуже. Але такого, як відбувається зараз, мені ще не доводилося переживати.

- Я тільки-но хотіла у Вас запитати про нинішню ситуацію в сільському господарстві, а Ви мене випередили.
- Так болить же. Всі, хто працює на землі, вкрай стривожені тим, що відбувається. Не знаю, що задумали зробити з селом, але такий хід подій, як кажуть, до добра не доведе. Той паритет цін, який існує сьогодні, - це селянські сльози. Літр пального коштує 7 грн, а кілограм зерна - 50 коп. Ми вкладаємо в урожай реальні гроші, а отримуємо гіркі копійки. Причому, настільки малі, що навіть і приблизно не скупляють витрати. Це просто ненор-мально. І, головне, при цьому всьому ціни у магазинах ростуть, як гриби. Хліб дорожчає на очах. На гектар соняшнику ми вкладаємо по 1500-2000 грн., а нам сьогодні зернотрейдери пропонують по 800-900 грн. за тонну насіння. А олія і макуха при цьому не дешевшає. І ніхто не думає, що затратний механізм фермерам треба відпрацьовувати, інакше працювати на землі не вийде. Селян просто загнали у куток. Своєрідна «демократія» по-собачому: ланцюгвкоротили, миску відсунули і гавкай скільки хочеш.

- Багато хто вважає, що вся оця ситуація створена штучно. А Ви вбачаєте у цьому політику?
- Ви знаєте, я за все своє життя так "наївся" політики, що оскомина від неї. Тому не хотів би розцінювати ситуацію з політичним розкладом. Хто що створює і для чого - це на совісті тих людей, що довели до такого стану сільське господарство країни. Сьогодні взагалі багато про які речі говорять з позиції політики. А мені здається треба конкретно повернутися обличчям до економіки, тоді може зможемо навести у країні лад. Адже ви подивіться, що робиться: промислові підприємства закриваються (взяти для прикладу хоча б наш райцентр), а селянам все збільшують і збільшують податки. Задушили ними, як зашморгами на шиї. Хіба тільки за рахунок селян побудуєш економіку?

- То що ж робити? Вічне запитання, на яке важко дати відповідь?
- Та й справді таки нелегко. Саме таке питання постало перед селянами, як кажуть на повний зріст. Що сіяти, якщо зерно не в ціні? І взагалі як сіяти? Запчастини на техніку ви-росли в два рази, мінеральні добрива у 2,5 рази. Приміром, ми в нашому господарстві посіяли на 100 гектарів менше озимини, ніж торік. Знаю, що й інші фермери дещо поскорочували площі під озимину.

- А що ж тоді сіяти? Може рапс, який сьогодні здобув популярність?
- Не знаю, ми його уже не сіємо, бо на нього теж немає ринку збуту. А що робити, то має думати держава і ті, кого ми обирали. На мою думку, як було раніше міністерство сільського господарства, то воно більш поглиблено занурювалося у наші проблеми.

- Так існує ж міністерство агропромислового комплексу... Хіба що назва помінялася.
- Та не тільки назва. До того ж, у нас не існує посади віце-премьєра саме з сільського господарства, а тому нікому, як кажуть, «пробивати», або як модно - лрбіювати інтереси селян. Скоро в селі ніхто не залишиться працювати. Таке ставлення до проблем аграріїв не тільки незрозуміле, а й злочинне.

- Ви говорили про проблеми, які мають вирішуватися на державному рівні. А що стосується районної влади, то вона робить все можливе, щоб допомогти селянам?
- А що зараз нам допомагати, був би нормальний ринок цін, то у влади було б менше турбот, а у нас - більше свободи для власних ініціатив: розраховуй, веди господарство, плати податки. А як у кого виходить, то уже від власного уміння залежить. А влада має слідкувати за порядком. Хоча, приміром, молодого, енергійного голову адміністрації Володимира Мормуля я підтримую у всіх його починаннях. Мені здається, він на пра-вильному шляху. Важливо дуже, щоб і команда у першого керівника була надійною і працездатною.

- Ви вважаєте, що команда у Мормуля не достатньо сильна?
- Настільки сильна його команда, вирішує кожен сам, адже керівнику з нею працювати.

- Ви кажете, що політики «наїлися». Чи означає це, що депутат райради від блоку Литвина Віктор Ходов на наступних виборах не буде претендувати на місце у сватівському парламенті?
- Ніхто не знає достеменно будуть вибори чи ні, чи буду я за когось голосувати, і чи піду на них взагалі, а значить, чи й буду займати на виборах активну позицію. Все дуже складно. А, якщо простіше, то просто хочеться займатися роботою на землі, і щоб ніхто тобі не ставив палки в колеса. І найперше - держава, на благо якої працюю понад 30 років. Здається так просто, але чомусь, так не виходь.

- Віктор Юхимович, держава, звісно, це кожен з нас. І від того, як ми (конкретно кожен) піклуємося про рідний куточок землі і його людей і складається загальнодержавна картина. Чи можете сказати ви, що все для цього робите.
- Ви знаєте мене давно. Знають і люди, які працюють і живуть поруч. Я такий, який є, і іншим уже, напевно, не стану. Настільки хороший чи навпаки - це вирішувати людям.

- Як Ви в поточному році розрахувалися з селянами на паї?
- Кожен пайщик отримав по півтори тонни пшениці, півтони ячменю, 200 кг зерновідходів, 200 кг кукурудзи та по 100 кг насіння соняшнику. Скарг не надходило і на якість виданого зерна. Як завжди, безкоштовно зорано городи пайщиків. А їх у "Сівачах" - 300 чоловік.

- Як Ви вважаєте, соціальною сферою села мають опікуватися ті, хто працюють на селі?
- Безумовно мають. Та все ж, вважаю, що все має бути у розумних рамках, бо повністю покладати все на плечі фермерів було б несправедливо.

- Але ж Ви - один з тих, хто ніколи не відмовлявся від допомоги?
- Так я ж не кажу, що ми не повинні допомагати. Допомагати обов'язково треба і я теж це роблю. І школі допомагаю, і будинку культури (сплачую електроенергію), і сільський водопровід утримую, за що не раз ще й «шишки» від людей отримував. Звісно водогін уже старий, часто трапляються аварійні ситуації. Настільки можу намагаюся справлятися, але, що далі, то з цим важче впоратися. А дехто з земляків на цьому намагається спекулювати. Я не проти, нехай хтось, якщо захоче, утримує краще.

- А як справи з податками? Розрахувалися?
- Минулий рік дав можливість «позакривати» усі борги. Тільки трохи зітхнули, по інерції розрахувалися і в році поточному, а далі, що буде, навіть не беруся прогнозувати.

- Кажете, а все одно поля засіяли, значить, однаково сподіваєтесь на краще.
- А як інакше, людина живе надією. Сподіваюсь, що і в нашій, такій бага-тостраждальній, Україні життя і умови для праці врешті стануть гідними.

Спілкувалася Олена Рагра


Обсудить статью в форуме



Чи отримають своє діти війни?

У дворі приміщення ДОСААФ (цю установу називають сватівчани по-старому) останніми днями було надто людно. В основному, прибули туди люди літнього віку. Як з'ясувалося, прийшли вони до офісу районної організації соціалістичної партії. Чим був викликаний приток людей, редакція «СВ» попрохала прокоментувати керівника райорганізацїї згаданої партії Б.Ф.Надолю, який і вів прийом в офісі партії, розташованому в приміщенні ДОСААФ. Ось що розповів Б. Ф. Надоля, депутат райради:
- У 2004 році соціалістами був розроблений закон «Про соціальний захист дітей війни», а Верховна Рада його затвердила. Згідно до цього Закону діти війни мали отримувати грошову допомогу з 1 січня 2006 року. Одначе минув і 2006, і 2007 роки, а грошей ті, чиє дитинство було скалічене війною, так і не отримали. Тоді соціалістична партія, шукаючи справед-ливість, звернулася до Конституційного суду. Суд підтвердив, що, якщо закон є, то його треба виконувати. З 2008 року надбавку почали доплачувати. А як же бути з тими роками, за які надбавка не виплачувалася?
Соціалістична партія запропонувала громадянам України свій варіант боротьби за законне право. Тобто писати позови до суду, щоб гроші відшкодували. Тому соціалісти проводять цю роботу по всій Україні. Уже зараз вони допомогли дітям війни подати до судів 400 тис. позовних заяв. На днях лідер нашої партії Олександр Мороз проводив селекторну нараду і зазначив, що 60 тис. заяв суд уже задовольнив. Багато хто питає, чи повернуть ці гроші, навіть тоді, коли на руках буде рішення суду. Відповідаю: чим більше заяв надійде до виконавчої служби, тим швидше це дозволить їй блокувати рахунки Пенсійного фонду, а значить, змусить владу врешті зглянутися на народ і виокремити зазначені гроші в бюджеті. Адже хоч нам і розповідають байки про відсутність грошей, цьому вірити не варто. Гроші є, але вони, як завжди, пропливуть мимо людей.
У Сватовому ми допомогли оформити позовні заяви уже понад 700 дітям війни. Всі заяви направляються до Луганського окружного адміністративного суду. Гадаємо, що хоч у такий спосіб ми зможемо нагадати владі, що, крім неї самої, в Україні ще є народ, і є ті, для кого гіркий спомин про війну - це втрачене здоров'я і жахливі спогади. Діти війни заслужили на інше, більш поважливе, ставлення.

С.В.

Обсудить статью в форуме



«ВСЕ ДЛЯ ТВАРИН»
або До нас приїхала губернаторська комісія

Сватівчани, а також селяни, які прийшли-приїхали на ринок минулого четверга були здивовані тим, що значна частина площі Привокзальної, на якій, зазвичай, розміщені торгові палатки, пустувала. Розігнала «підприємців» чутка про те, що прибуде «страшна» високоповажна комісія з Луганська ринок перевіряти. Щоправда, покликали комісію самі ж підприємці.., Одні підприємці покликали, інші - поховалися.
Отож, для того, щоб розібратися з проблемами сватівського ринку, прибула до Сватового представницька команда, відряджена губернатором області. Справа в тому, що в обласній державній адміністрації раніше побувала делегація сватівських підприємців, яка вважає, що використала уже увесь арсенал способів спілкування з міською владою, але стан справ на ринку не покращується.
Солідну луганську делегацію, яка зустрілася зі сватівчанами у адміністрації КП «Сватівський міський ринок», очолював заступник начальника головного управління економіки облдержадміністрації В.М. Юрченко. Разом з ним до Сватового прибули і керівник відділу торгівлі, представники обласних відділів служби МНС, архітектури. Були запрошені на цю зустріч і представники відповідних сватівських служб, а також податківці, представники санстанції та мерії і, звичайно, адміністрація міського комунального ринку. Словом, зустріч була цілком відкрита для всіх, нічого не вирішувалося, як то кажуть, позаочі. Заступник начальника облуправління економіки спочатку дав можливість висловитися усім бажаючим, які прибули назустріч. Крім проблем, названих у скарзі, зокрема, щодо будів-ництва модулів торгового комплексу та фінансової непрозорості при цьому, порушення правил протипожежної безпеки, підприємці назвали ще безліч. Приміром, голова сватівської спілки підприємців Наталія Кузовєніна доповіла, що проблеми риночників тривають уже давно. Підприємці намагалися шукати діалог із владою, та мерія не реагувала, тоді мали місце акції протесту. Після масових виступів риночників, влада таки спробувала щось робити.
Зокрема, були створені при міській раді комісії, які мали вивчити ситуацію і запропонувати свої заходи, та на цьому все й припинилося... Хоча всі, хто працюють на ринку, старанно сплачують кошти, міський комунальний ринок все ж чомусь опинився в числі найбільших боржників перед пенсійним фондом. Непрозора і незрозуміла політика керівництва комунального ринка (кер. - І. Беденко) викликає багато нарікань. Будівництво модулів ведеться посередником, з яким і укладаються договори, а кошти в будівництво інвестують самі риночники (а це від 6 до 60 тис. грн. на одну особу). Люди бояться, що їхніми коштами скористаються, а потім відберуть побудоване, бо невизначеним залишиться право власності.
Як стверджують підприємці, вони зверталися зі скаргою з цього приводу до прокуратури, але прокуратура ніяких порушень в роботі ринку не знайшла. Депутат міськради і власник сватівського ринку «Новый век» І. Сіньков стверджував, що будівництво міського ринку (кер. - І. Беденко) ведеться без відповідних дозволів і технічної документації, до того ж - з порушенням правил протипожежної безпеки. Адже забудована територія площі Привокзальної не дозволяє безперешкодно дістатися до залізничного вокзалу. Це тільки декілька моментів з того, що прозвучало. В.М.Юрченко уважно вислухав кожного, занотував усе сказане в протокол. А потім разом з невеликою делегацією пройшовся ринками (а їх у нас, як відомо, три).
Спочатку гості завітали до приватного (критого, продуктового) ринку, і були шоковані тим, що там побачили. Антисанітарія і порушення правил торгівлі настільки вразили керівника відділу торгівлі облдержадміністрації, що вона сказала: «Я просто вражена. Та тут треба ринок закривати...» Попросили назвати власника ринка, та чомусь прозвучало лише одне прізвище - Р.Курамшина, хоча всі сватівчани знають, що власників там кілька, серед них - і родичі голови райради Ю.Гавриленка.
Судячи з реакції гостей, власникам даного ринку слід підготуватися до серйозного екзамену, бо голова губернаторської комісії зауважив, що перевірки ринків (а їх проведено по області уже чимало) робляться не для «галочки», а для наведення порядку. От і подивимося, чи не змінять своєї висловленої вголос думки про незадовільний стан справ на «гавриленківському» ринку обласні керівники після того, як дізнаються, хто справжній господар ринку... Шоковані були гості і відсутністю нормальних туалетів та води. Взяли у риночників гості і кілька зразків чеків. Причому ті, які вони отримали від керівництва ринку, чомусь відрізнялися від тих, які були взяті у торговців.
А рекламу на вході до продуктового ринку «Все для тварин» голова комісії навіть зняв на фотоапарат, бо незрозуміло, для кого товари - для тварин, чи все ж таки для людей. Хоча, звісно, в самій рекламі нічого такого немає, але на вході до ринку, де скупляються до столу сватівчани, вона виглядає комічно... А може реалістично?
Голова обласної комісії увесь час спілкувався зі сватівчанами. А наші, між іншим, ні-ні, та й перепаляться нелагідними словами навіть при чужих. І неозброєним оком видно, що навіть серед самих підприємців немає одностайності у багатьох питаннях, кожен намагався зосередитися на вирішенні того кола питань, які цікавить виключно його. Мабуть, через це нелегко знайти рішення деяких елементарних питань. Тому не дивно, що гості з області пропонували, що називається «на ходу» кілька простих варіантів вирішення проблем, зауважуючи, що сватівчани інколи на ровному місці роблять із мухи слона.
Керівник губернаторської комісії, звертаючись до сватівчан, сказав, що, ясна річ, члени комісії сьогодні і відразу не розв'яжуть усі проблеми сватівчан, одначе розібратися в них спробують досконально. Причому, кожна служба розбереться питаннях своєї компетенції. Представники деяких служб почали детальне ознайомлення з документацією уже в день приїзду. В.М. Юрченко - керівник губернаторської комісії - зустрівся у той же день із міським головою М. Шерстюком.
За результатами роботи обласної комісії складено протокол. Сватівчани зі свого боку довірили підписати цей документ депутату міськради І. Сінькову. Маємо надію, що цей документ буде опубліковано і в нашій газеті.
А наостанок все ж хочеться сказати... Дуже добре, що облдержадміністрація не знехтувала зверненнями сватівчан, дуже добре, що люди приїхали наводити порядок. І все ж дуже прикро, що навести порядок у себе вдома ми не можемо самі. Наче й обирали тих, кого хотіли, і голосували без будь-якого тиску, а маємо, як точно сказав перший наш президент Кравчук, те, що маємо. І наша біда не в тому, як дехто стверджує, що у нас немає розумних, підприємливих чи, як кажуть, по-модному, «продвинутих» людей. Таких у нас чимало. Біда в тому, що «продвигається» кожен з них своїм курсом, безапеляційно нехтуючи курсом інших. І кожному з них здається, що він «найпродвинутіший», а саме його курс - найправильніший. А коли навколо самі глухі, то хоч кричи, хоч волай, і хоч сто комісій клич на допомогу... Втім, може збоку таки і справді видніше, хто де нашкодив, хто переступив межу, хто намагається захиститися, а хто - ще й умудряється впіймати свою рибку у каламутній воді. Почекаємо висновків роботи губернаторської перевірки....

Олена Рагра.

Обсудить статью в форуме



На меня работали четыре союзных министерства

Когда архитектор проектирует новый жилой дом, он стремится к тому, чтобы этот дом был лучше прежнего. А вот архитекторы независимой Украины вернули нас в старый, 80-летней давности, дом, без никаких удобств. Были ликвидированы многие заводы, шахты, колхозы и совхозы. Медицина и образования фактически стали платными, полтора миллиона трудоспособных людей оказались безработными.
В советское время о безработице в капиталистических странах мы знали только из газет, и даже трудно было себе представить, как это человек может оказаться безработным...
Хочу рассказать о небольшом отрезке своей трудовой деятельности в молодые годы. Такое при нынешней системе практически невозможно. До призыва в армию я пять лет работал трактористом в колхозе. В армии обучился на шофера, после демобилизации год работал в колхозе на машине.
В конце 1954 г. школа механизации в легендарном «бомбее» объявила спецнабор на шестимесячные курсы комбайнеров для целины. Курсанты находились на полном гособеспечении и получали стипендию, а по окончанию курсов, должны отработать один уборочный сезон на целине. Занятия вели опытные инженеры и мастера. Нашу группу вели преподаватели Григораш П.М. и мастер Кожушко М.П. Комбайны изучали прицепной «Сталенец-6» и, только появившийся, самоходный СК-3. Полгода пролетели незаметно, и в начале июля 1955 года нас в торжественной обстановке провожали в далекий Казахстан. На вокзале вручили комсомольские путевки под звуки духового оркестра, руководители района пожелали счастливой дороги.
Сопровождали нас мастера. Дорога оказалась долгой, только на шестые сутки мы прибыли в г. Павлодар. Вокзал стоял на берегу могучей реки Иртыш, и когда ночью мы вышли из вагонов, тучи комаров нам не давали покоя. Хорошо, что нас быстро увезли по совхозам. Нашу группу из 8 человек принял главный инженер с-за «Хмельницкий» С.И.Медведев.
Утром мы прибыли на центральную усадьбу. Она состояла из трех вагончиков и двух палаток. В одном вагоне размещались директор и главный инженер, в другом - бухгалтерия, а в третьем - столовая. А в палатках жили рабочие, которые работали в пяти бригадах. Совхоз был создан ленинградскими комсомольцами и работал первый сезон, поэтому, конечно же, было много трудностей, в том числе и бытовых. Ведь даже не было электросвета.
Нас четверых, привезли в третью бригаду, и после подготовки, уже на третий день, мы включились в работу.
Пшеница была низкорослой, и урожайность составила 15 ц/га. Для Казахстана это был неплохой урожай. Учетчик отмерял площадь и ставил трафаретки на 10 дней работы. Погода не мешала, пшеницу убрали быстро. Потом убирали просо.
Когда я пошел за расчетом к главному инженеру, тот сказал:
-У нас не хватает трактористов, я прошу вас поработать до конца полевых работ.
Я дал согласие, получил новый ДТ-54 с плугом...
Пахать целину ребят влекли не только хорошие заработки, хотя и это было немаловажно. Там мы испытывали чувство гордости за то, что комсомолу было доверено первому поднять целинный пласт на бескрайней, веками нетронутой степи, поросшей ковылю и перекати-полем. И комсомол с честью оправдал это доверие.
Как-то я спросил в учетчика, какую площадь занимает совхоз. Он ответил, что по 10-летнему плану намечено освоить 100 тыс. га, ну а дальше будет следующий план. Мол, до границы с Алтайским краем не так далеко -120 км, должны осилить.
А заработки и правду были хорошие. Кто не ленился, тот зарабатывал хорошо до Зтыс руб. Для сравнения: зарплата директора совхоза составляла 1200 рублей. При социализме такое было возможно, потому, что труд оценивало государство...
В северном Казахстане зима ложится рано. Я передал трактор и уехал на центральную усадьбу. Там получил тонну премиальной пшеницы, отправил на загот-зерно, и получил квитанцию, по которой смогу это зерно получить в Сватово. И с ближайшей станции, поездом Барнаул-Днепропетровск, уехал домой.
Когда стране были нужны кадры для освоения целинных земель, на меня работало четыре союзных министерства. Министерство трудовых резервов дало мне специальность, министерство ж/д транспорта — доставило за 3 тыс. км. к месту работы, министерство совхозов предоставило работу по специальности, а министерство хлебозаготовок - дало возможность заработанный хлеб в Казахстане получить в Украине в Сватовском заготзерно.
Только при социализме такое возможно.

Василий Пономаренко, с. Гончаровка

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22