Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



Міцні знання — висока безпека

Вчені багато століть сперечаються, хто створив людину — Бог чи праця. Одне можна сказати твердо: вижила людина тільки тому, що зуміла зробити свою працю безпечною. І хоча загальна кількість травм на виробництві у Сватівському районі в порівнянні з 2007 роком та 8 місяцями 2008 року зменшилась, це утіха слабка. Адже мова йдеться про людей. І коли люди гинуть у виробничих «битвах» на хлібних полях, на підприємствах — це протиприродно і не може не викликати тривоги.
Травматизм на виробництві в значній мірі пов’язаний з порушенням трудової і технологічної дисципліни, а також недостатнім контролем посадових осіб на виробництві за охороною праці.
Зараз про охорону праці багато ведеться розмов. Навіть сама назва цього поняття впродовж останнього десятка років трансформувалася. Колись воно звучало як «техніка безпеки». Але як не називай, а людині, працівникові на виробництві, необхідно створювати максимально можливі умови для роботи, навчити її грамотно виконувати покладені на неї обов’язки, звичайно, за умови, що вона і сама, в найбільшій мірі повинна піклуватися про свою безпеку. І тут без знань і навичок не обійтися.
Аналізуючи результати проведених перевірок, в першу чергу, хотілося б відзначити те, що на більшості підприємств, в установах, організаціях мають місце недоліки, і досить істотні, які пов’язані з низькою організаторською роботою окремих керівників і слабким знанням нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили за собою втрату працездатності».
Особливо хотілося б зупинитися на Типовому положенні про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Ця маленька книга повинна стати настільною для кожного роботодавця. Напевно, вона була написана на крові тисяч і тисяч, що постраждали і гинули на виробництві. Інколи викликає подив, що дехто став рідко заглядати на її сторінки.
Фахівець, який несе знання в області охорони праці, повинен пам’ятати, що за ним стоїть безліч працівників, яким ці знання повинні служити профілактикою виникнення нещасних випадків.
Кожен факт загибелі людини ми звикли ототожнювати з випадковістю. Так і говоримо — нещасний випадок. Але якщо це події серійні, повторювані? Значить, існують і правила їх виникнення. Точніше кажучи, всі явища в природі і суспільстві мають причини, які необхідно виявляти і аналізувати, зуміти протиставити їм запобіжні засоби, поставити заслін і цим якраз займається Фонд СНВ, за рахунок коштів якого в поточному році пройшли навчання та перевірку знань 25 відповідальних спеціалістів з питань охорони праці.

Сергій АНТЮХІН,
страховий експерт з охорони праці по Сватівському району відділення ВД Фонду СНВ України в Сватівському та Троїцькому районах.

Обсудить статью в форуме



«Похмуро дивиться осінь на те, що вигадує...»

Напевно, впродовж усієї історії існування Чепигівки цьому селу не приділялося більше уваги, ніж в останній період. Щоправда «звучить» Чепигівка лише в одному «виданні» — у «Віснику «Батьківщини».
І не про життя людей там іде мова, не про те, як працюють механізатори, що зроблено і що намічається зробити. Одна лінія «гнеться» у «Віснику» — про те, що засновник агрофірми «Мрія» Б.М. Корляков «розвалив село», «закріпачив людей», «довів до зубожіння працівників» і т. д. Прочитавши таку «інформацію» і не знаючи дійсного становища справ, дехто, можливо, і «клюне» на «об’єктивне відображення» життя у Чепигівці, описане в «інформбюлетні». Побувавши в селі, зустрівшись із жителями, ми почули далеко не такі думки, які висловлюються «героями» публікацій бютівського «часопису». Люди відверто розповідали про свої виробничі справи, про проблеми, які хвилюють їх.
Агрофірма «Мрія», засновником якої дійсно є Б.М. Корляков, — добре відома в районі і області людина — працює не гірше за інші агроформування. А у порівнянні з деякими з них, зокрема з колишнім «флагманом» села — колгоспом «Україна», «трансформованим» після кучмівського «чорного» Указу від 3 грудня 1999 року, ситуація у «Мрії» набагато краща. Аби конкретніше порівняти роботу цих господарств, пропонуємо «творцеві» «Вісника» поспілкуватися з колишніми «українцями» і розповісти про те, як вони живуть. А щоб не шукати «всіх і нікого», нехай поговорить з колишніми бригадирами, завфермами. Вони розставлять крапки над «і».
Говорячи ж про Чепигівку, зазначимо, що люди тут працьовиті, щирі і, треба сказати, принципово оцінюють події, які відбуваються в країні, районі і у своєму рідному селі. Вони бажають, щоб їм не заважали вирішувати справи, а якщо є бажання та уміння, то й допомогли, бо проблем тут, як і всюди в нашій «розкраяній» державі, також немало. Собрание в селе Чепиговка Сватовского района
А спілкування наше відбулося з тими, хто безпосередньо виконує виробничі завдання: сіє зерно, збирає врожай, допомагає людям, словом, живе повсякденними турботами села. Розмова вийшла відвертою і, думається, щирою, бо люди не приховували свого ставлення до систематичного втручання «Вісника» у їхнє життя.
Виконавчий директор агрофірми «Мрія» А.О. Шипов коротко розповів про справи, зазначив, що у господарстві вже завершена осіння сівба озимини, закінчується збирання соняшнику. Механізатори мають хорошу професійну підготовку. До відома „видавця” «Вісника» — нинішній виконавчий директор «Мрії» є рідним племінником міського голови М.О. Шерстюка. У Чепигівці живуть батьки Андрія Олександровича, у цьому селі його добре знають і поважають за уміння організувати справу, допомогти людям, за принциповість і відвертість.
В ході спілкування головний агроном В.М. Гайдук розповів про справи у рослинництві. Головний бухгалтер Л.Г. Литвин зазначила, що працівники агрофірми регулярно отримують зарплату. Ми поцікавилися розмірами заробітку механізаторів. У період жнив трудівники полів отримували по 3000 гривень (і більше) за місяць. У міжсезоння зарплата, звичайно, менша. Але отримують її люди регулярно.
Розмова торкнулася і цілого «серіалу» випадів проти жителів села (а вони це розцінюють саме так) у «Віснику «Батьківщини».
— Ми хотіли б бачити Просіна у нас в бригаді, — заявив механізатор Володимир Дмитрович Крохмаль. — Чому він ховається по закутках і визирає звідти? У нас є робота, зарплата — чого ж він про це не розповідає?
— Є у нас проблеми, але село живе, — додав ще один механізатор Михайло Федорович Литвин. Та тільки на допомогу ні Просін, ні хтось з його «помічників» не прийшов. Та й про Корлякова він говорив раніше зовсім інше. Хвалив його, запевняв, що Борис Миколайович багато зробить для села.
— Зараз у нас є дорога, — сказав ще один Литвин, Віктор Петрович. — І з’явилася вона завдяки Корлякову. І не тільки Корляков, а і особисто Просін, в минулому, обіцяв налагодити автобусне сполучення.
Серед питань, які хвилюють людей, головним є не тільки відсутність автобуса. Дуже гостро нарікали чепіжани на медичне обслуговування. Коли зайшла про це мова, наші співрозмовники на якусь мить замовкли, перезирнулися — було помітно, що вони чогось не договорюють. Та все ж з’ясувалося, що фельдшерський пункт у Чепигівці незадовільно працює.
— У нас навіть цитрамону не можна купити, — зітхнув В.Д. Крохмаль. — І яку вона (працівниця ФАПу — прим. ред.) може надати допомогу?..
Виявляється, місцевий медик Р.М. Рибальченко не так вже й рідко перебуває у «веселому стані». Та тільки от людей це зовсім не веселить. І саме на Рибальченко робить ставку Просін. У медпункті він знайшов прихисток для зібрання своїх нечисленних спільників. Звідти «інформбюлетні» розносяться по селу. Люди не просто здивовані, а шоковані цією «бредовиною». І їх можна зрозуміти. Вони ж гадали, що колишній районний очільник і якийсь там «заслужений» повинен хоча б уміти будувати речення, не кажучи вже про певні етичні норми, яких вимагають публічні матеріали. Та кучмівський орденоносець, напевно, живе приємними спогадами та нинішніми сподіваннями на високий «злет», хоча невмілі любителі «злетів» інколи боляче гепаються об матінку-землю...
Отож, про етику стосовно «Вісника» говорити нічого. Є самовихваляння про те, який «принциповий та непоступливий» бютівський керманич. Не будемо приводити повністю «перли» «Вісника». Все рівно важко щось второпати. Зупинимося на партійній «самоанкеті» пана Просіна. Ось що він повідомляє у своєму «Віснику» від 08.08.08: «У 1975 році, працюючи на посаді кореспондента партвідділу районної газети, подав заяву про вступ до Комуністичної партії. 1994 року, після обрання головою Сватівської районної ради, на підставі чинного законодавства написав заяву про припинення членства в Компартії. Незабаром, за поданням В. Приня і деяких комактивістів, був виключений з лав партії. За 11 років роботи на держслужбі не написав жодної заяви до жодної партії. 10 січня 2006 року, на той час безробітний, написав заяву до Селянської партії. Через місяць за шахрайським поданням Зої Шовген та афериста Лебедя (треба думати, мова йде про голову обласної організації Селянської партії — авт.) був виключений з партії». А не все ж сказав «багатопартієць». Нагадаємо забудькуватому «активісту» кілька фактів. У 1993 році (він, правда, тоді був не держслужбовцем, а редактором газети «Новини Сватівщини»), коли знову стали набирати підтримки комуністичні ідеї, Просін заявив, що буде поновлювати своє членство в КПУ. Нічого незвичайного у цьому й не було б. Чоловік, здавалося б, захотів стати знову комуністом. Та є тут один нюанс. Саме тоді прес-служба РУХу розповсюдила заяву про те, що всіх комуністів до третього коліна треба переселити в Чорнобильську зону. І довідавшись про це, «новий-старий» комуніст перелякався і, збліднувши, процідив: «Що ж робити, а я ж відновився...» Ось такий він насправді, цей «патріот».
А тепер стосовно вигнання з Селянської партії. „Шахрайкою” Просін обізвав голову районної організації З.Г. Шовген. Але ж за його виключення з партії проголосували всі голови первинних парторганізацій. Вони що, також шахраї? У тому числі й Євгенія Дмитрівна Несховайко з Оборотнівки? Свого часу саме в її оселі Просін, наминаючи вареники зі сметаною, встигав наповнювати вуха ще кількох жителів села своїм пустослів’ям, не даючи нікому більше й слова сказати. Думається, вже хоча б заради вареників варто було б Володимиру Володимировичу бути стриманішим у висловлюваннях, бо, хто зна, може ще доведеться потрапити не лише на вареники...
У Чепигівці нам надали ще один „документ”. Це вже був не „Вісник”, а друкований аркуш, схожий на листівку — „Открытое письмо разнопартийных сватовчан Б.Н. Корлякову”. Єдине, що з тієї писанини сприймається нормально — вислів англійського письменника Бернарда Шоу: „Звания и титулы придуманы для тех, чьи заслуги перед страной бесспорны, но народу этой страны неизвестны”. А далі йде текст, більше схожий на „записки из сумасшедшего дома”, аніж на викладення якоїсь реальної думки. Звичайно, це “Открытое письмо” не підписане. Хто такі “разнопартийные сватовчане”? Чи не ті, часом, що встигли побувати в “разных партиях”?
Мова ж у цій “листівці” йде про того Корлякова, якого Просін неймовірно хвалив, нагороджував всілякими епітетами і „титулами”. В „открытом письме” все спрямовано на крадіжки. І не звідки-небудь, а, виявляється, з бюджету. Ось інші, як заявляють „разнопартийцы”, працею здобули своє благополуччя: „У нас не вызывают возмущения и чувства протеста такие сватовские бизнесмены как, скажем, Синьков, Авалян, Куницкий, Гордиенко и многие другие, которые создавали свой бизнес правдами или неправдами (так чим — правдами чи неправдами — прим. ред.?), но не за счет ворованных бюджетных средств, и не прикрываясь депутатством, почетными званиями и орденами, а напрягаясь в том, чтобы деньги заработать”. Не будемо з’ясовувати, хто з названих осіб яким чином домігся свого успіху. Але й тут є одне питання. Сіньков, Авалян, Гордієнко не мали доступу до бюджетних коштів, а ось з Куницьким інша справа. Півтора роки він був господарем району і розпоряджався у тому числі й фінансами. Це так, задля інформації.
Немало питань порушувалося у Чепигівці. Чесних, порядних людей обурила просінсько-бютівська писанина. Вони не розуміють, чому В. Просін при відвідинах села спілкується з тими, хто загалом небагато зробив для Чепигівки в цілому і для окремих людей в тому числі. Є, безумовно, і проблеми в роботі агрофірми „Мрія”, і в роботі Б.М. Корлякова. Але у цьому господарстві працівників втричі більше, ніж в агрофірмі „Містки”. І чепіжани мають підтримку у вирішенні різних питань з боку засновника агрофірми.
Люди не розуміють, що є приводом до такої розгнузданої істерії стосовно Чепигівки, яка “ллється” зі сторінок „Вісника” вже не один місяць. А по-іншому автор (автори) словесного „порожняку” і не може (не можуть) діяти. Враження таке, що він (вони) ніколи не знав (не знали), як живуть люди і не цікавився (не цікавились) людськими проблемами, не кажучи вже про те, щоб їх вирішувати. І вже коли розмова з селянами в Чепигівці закінчилася, один з тих, з ким ми спілкувалися, запитав: „А правда, що Просін дуже розхвалював Леніна і Єфремова?”
Правда, відповіли ми. І пообіцяли, що наведемо конкретні слова, сказані на адресу і Леніна, і Єфремова. Та й те, що він говорив про Корлякова, напевне, варто нагадати. Та про це вже в одному з наступних номерів.

Післямова. Як стало відомо, ситуація в райавтодорі, де впевнено керує кучмівський орденоносець, така, що вже з десяток людей після його приходу розрахувалось з роботи, працівники відправляються у відпустки без утримання. І це лише початок...

Віктор ВЕРЕЩАГІН,
Сергій КРИВОНІС.

с. Чепигівка.

Обсудить статью в форуме



Наші знову попереду

Фольклерный коллектив села Рудовка Сватовского района
Як, напевне, пам’ятають читачі, нещодавно на Сватівщині перебувала фольклорна експедиція. За її результатами фольклорному колективу з Рудівки було запропоновано взяти участь у фестивалі весільної традиції “Рожаниця”. Фестиваль проходив у селі Бобрець Києво-Святошинського району (30 км від столиці), і у ньому взяли участь представники багатьох областей України. Учасникам приємно було бачити на фестивалі відому співачку Ніну Матвієнко і навіть спілкуватися з нею.
Наш рудівський колектив чудово виступив, запропонувавши глядачам фольклорний кантовий спів весільних пісень, і був відзначений дипломом. Побували учасники колективу (а в його складі — вже досить літні люди) в Києві, відвідали історичні місця, побували біля дачі Л. Кучми, подивилися як живе колишній Президент, а також й інші знаменитості, дачі яких — поруч.
Треба сказати, що в дорозі учасники не нудьгували, а весь час співали, не повторюючи жодної пісні. Разом з ними на фестиваль їздили керівник відділу культури О. Деркач та Рудівський сільський голова С. Коваленко.
Відзначились сватівчани і при оформленні столу весільних хлібів. Він у них був найкращим. До столу з задоволенням підходили не лише наші співвітчизники, а й гості з Англії, Польщі, які були у захваті від побаченого.
А ще наш фольклорний колектив був знятий операторами трьох каналів телебачення, в тому числі телевізійниками програми “Надвечір’я”.
Спонсорами поїздки рудян на фестиваль стали С. Ковальов, С. Паюнов, Ю. Рукін.

Кор. «НС».

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22