Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ НА СТОРОЖІ ТРУДОВИХ ПРАВ ГРОМАДЯН

Протягом останніх декількох років на території нашої держави широке розповсюдження отримали факти грубого порушення з боку керівників підприємств та підприємців вимог трудового законодавства України, особливо в частині легального оформлення трудових відносин між роботодавцями та їх працівниками. Бажання підприємців використовувати найману працю без оформлення встановлених законом норм (укладання трудової угоди, внесення відповідного запису до трудової книжки, направлення інформації до податкових органів і т.і.) пояснюється дуже просто. Таким чином вони ухиляються від сплати податків та відповідних зборів, крім того роботодавець фактично уникає будь-якої відповідальності в разі отримання працівником травми на виробництві, і такі факти вже мали місце на території нашого району.
Людина, яка погоджується працювати таким чином, не перебуває на обліку в органах пенсійної служби і тому період такої „роботи» не зараховується до пенсійного стажу, що обов’язково вплине на розмір майбутньої пенсії.
Саме з метою виявлення подібних фактів працівниками прокуратури району разом з фахівцями податкової служби протягом останніх двох років було проведено більше 30 перевірок роботодавців з зазначеного питання, за результатами яких було порушено 8 кримінальних справ. Під час розслідування були встановлені навіть факти незаконного використання найманої праці неповнолітніх осіб. Всі справи закінчені, розглянуті судовими органами з винесенням вироку.
Так, під час зазначених перевірок встановлено, що в період з вересня 2006 року по лютий 2007 року в магазині, який належав підприємцю С., працювала реалізатором мешканка м. Сватове Л. Незважаючи на тривалий час роботи працівника, підприємцем не було укладено трудовий договір з останньою, відповідно інформація до податкових органів про найманого працівника не надана. Зазначене надало змогу роботодавцю не тільки уникнути сплати відповідних податків, а і не перераховувати внески до пенсійного та інших фондів соціальної спрямованості на працівника, що унеможливлювало в подальшому зарахування зазначеного періоду роботи до трудового стажу громадянки С.
Крім того підприємцем не виконувались вимоги законодавства щодо виплати мінімального розміру заробітної плати. Зважаючи на викладене, 20 лютого 2007 року прокуратурою району за даним фактом було порушено кримінальну справу за ст. 172 КК України (грубе порушення законодавства про працю), яка закінчена провадженням та розглянута судом з постановою звинувачувального вироку.
Вже в поточному році слідчими районної прокуратури закінчено кримінальну справу відносно підприємця П. за ст. ст. 172, 366 КК України, яка, маючи в особистій власності магазин в с. Стельмахівка, понад 2 роки нелегально використовувала працю двох продавців свого торгівельного закладу, чим завдала шкоди державі та громадянам на суму понад 10000 гривень.
Наводячи зазначені приклади, я хотів звернути увагу, насамперед, роботодавців району на те, що ніякий матеріальний зиск, отриманий сьогодні, не вартий ускладнень відносин у майбутньому з кримінальним законодавством. Крім того, порушуючи таким чином закон, підприємець завдає шкоди своїм працівникам, з чим прокуратура району не буде миритись в жодному разі.

Геннадій ПОДРЯБІНКІН,
прокурор Сватівського району, радник юстиції

Обсудить статью в форуме



Бути керівником — нелегка справа

Все наше трудове життя проходить під чиїмось керівництвом. А бути керівником у будь-якій галузі — нелегка справа. Адже це потребує поєднання високого професіоналізму, моральних якостей, міцного здоров’я зі знаннями законів держави, з відчуттям часу, в якому живеш, далекоглядністю, умінням правильно орієнтуватися у різних непередбачених обставинах, принциповістю, дипломатичністю, увагою до людей тощо. Більшість цих рис буває не лише вродженою, а й поступово набувається.
За час моєї сорокачотирьохрічної педагогічної діяльності довелося працювати під керівництвом багатьох завідуючих відділом народної освіти районного масштабу. І майже всі вони відповідали вищезазначеним критеріям, і згадую я їх лише з вдячністю і теплотою у душі. Так, мене на перші кроки у педагогічній роботі благословив завідуючий райвно Павло Семенович Шабєльнік. То були післявоєнні часи, коли не вистачало педкадрів, особливо на селі. Глянувши на мій атестат про середню освіту, він запропонував мені роботу вчителя в Коломийчиській семирічній школі, сказавши, що вчитися я зможу і заочно. І таких „вчителів”, як я, було направлено в села ще декілька. Ми, молоді, постійно відчували підтримку в роботі і в побуті не лише з боку відділу освіти, а й директорів і педколективів шкіл.
Через певний час, після закінчення педвузу і набуття досвіду роботи, я вже працювала в райвно під керівництвом завідуючих Олександри Володимирівни Дмитренко, Прокопа Трохимовича Лебедєва, Федора Михайловича Стеченка, Трохима Євменовича Бобровника, Олександра Федоровича Данильченка. У кожного з них були свої стиль і методи роботи, але їх об’єднувало головне — навчання і виховання підростаючого покоління, удосконалення навчально-виховного процесу, розширення і укріплення матеріально-технічної бази шкіл, підтримка педколективів і вчителів у їх творчому зростанні. Кожному керівникові були притаманні ще й якісь свої особливості. Так, Прокіп Трохимович Лебедєв всіляко підтримував молодих вчителів району, бував у них на уроках, підказував, вселяв віру в свої сили, не терпів „косноязычия», вважав, що вчитель повинен виражати свою думку грамотно, послідовно, обґрунтовано. Охайністю, точністю, обов’язковістю в роботі, умінням відстояти свою думку навіть перед високопосадовцями відрізнявся Федір Михайлович Стеченко. Добре знав закони освіти, умів будити творчу думку вчителя, об’єднувати зусилля керівників району, працівників відділу освіти, місцевих рад, шефів та директорів при будівництві типових шкіл, дитсадків, будинку для вчителів Олександр Федорович Данильченко.
Педагогічні здобутки у районі продовжували розвивати і наступні керівники відділу освіти С. І. Пономарьова, Т. В. Бервено, О. П. Русанова, О. П. Юхновець.
Вже не перший рік очолює педагогічний колектив району начальник відділу освіти Ірина Анатоліївна Мазурко. „Зросла” вона до цієї посади від талановитого вчителя математики і обслуговуючої праці, а потім директора ЗОШ №2. Як кажуть у народі, „придатна до всього: і вчити, і виховувати, і господарювати.” Професіоналізм, компетентність, висока працелюбність, уміння вирішувати і розв’язувати “вузлики” педагогічних проблем, вимогливість до себе і до оточуючих, одночасно людяність і доброта поєднуються у цій енергійній жінці. Спираючись на досягнення педагогічних колективів району, вона сприяє примноженню цих досягнень і розквіту творчої думки вчителя. Одночасно її турбує не тільки навчально-виховний процес, а й умови, в яких перебувають і працюють вчителі, учні, діти дошкільних закладів, взаємовідносини педколективів з батьками учнів, харчування дітей, їх оздоровлення, підготовка шкіл до нового навчального року і т. д. Нелегка праця сучасного керівника, адже можливості не завжди відповідають потребам освіти, але Ірина Анатоліївна з допомогою керівництва району і міста намагається їх успішно вирішувати. Вона завжди уважна до вчителів-ветеранів і хочеться подякувати за це і побажати їй і керівникам шкіл і дитячих установ, вчителям і вихователям плідної роботи, творчих здобутків, прямої і світлої стежини до дитячих сердець і сердець їх батьків, витримки і наснаги, щастя і здоров’я на довгі, довгі роки!

Антоніна ОХРІМЧУК, ветеран педагогічної праці.

Обсудить статью в форуме



Зубная боль… Сватово — Рубежное 3:0

Я каждый день бываю в Рубежном, я каждый день бываю в Сватово. Лучшей ситуации для сравнений не бывает. По тем показателям, которые лежат как бы на поверхности восприятия и олицетворяют собой визитную карточку города (прежде всего — состояние дорог, внешний порядок и чистота улиц) Сватово уже имело фору и «вело» в заочной встрече со счетом 2:0. И вот недавно я получил возможность увеличить преимущество сватовчан в этом виртуальном поединке до 3:0. Дело в том, что я, как любитель сладостей, по законам диалектики и медицины вынужден за эту слабость платить. В данном случае — собственными зубами, вернее, приобретением болезни зубов с неприятным «каркающим» названием — кариес. Я стал практически постоянным клиентом врачей — тоже со странным названием — сто-мат-ологов. Видимо, там пациенты от боли прибегают к мату на все сто (не вслух, конечно). Особенно после того, как их зубные рядки прополют жуткие инструменты. Картина известная, не будем повторяться. Все, у кого уже не комплект, т.е. явно меньше, чем 32, все это знают. Вопрос в другом — кому доверить оставшиеся зубы, чтобы можно было потом и смело кусать, и широко, задорно улыбаться. В плане выбора мне повезло — я стал пациентом супругов-стоматологов Плотниковых, Игоря Леонидовича и Надежды Владимировны. Обычно считается, что муж и жена не очень психологически совместимы как коллеги, мол, достаточно супругам и домашней «совместимости». Но это — приятное исключение. Просто интеллигентный и душевный, (а главное — профессиональный!) семейный подряд получается: муж удаляет, супруга — вставляет (то бишь, протезирует). Замкнутый цикл. А в конце процесса поднесут тебе небольшое зеркальце и спросят: «Ну, как?» А ты сидишь (по привычке с открытым ртом) и мысленно просишь зеркальце ответить за тебя сказочным образом: «Свет мой зеркальце, скажи …». Когда поймешь и сам, что ты сейчас со своими (и уже не своими) зубами «на свете всех прекраснее и милее…», то сразу хочется поблагодарить за прекрасную работу супругов-коллег.
Особенно убедила меня в их хорошей работе неважная работа рубежанских врачей. Все познается в сравнении, и от этой истины никуда не денешься. Был я в отпуске. И зачем, думаю, ехать в Сватово, если в Рубежном «…стоматологов одних, как собак нерезаных…». Это не я сказал — Высоцкий. Вот и пошел я после бессонной вальпургиевой ночи, после пыток зубной болью к ближайшему врачу. И получилось здесь, как в сказке про курочку Рябу: «Дед бил-бил — не разбил, баба била-била — не разбила…» Сверлила, сверлила мне сначала женщина — так и не нашла канал. Затем направила к лучшему специалисту. Сверлил, сверлил мне мужчина — не нашел канал. После таких археологических раскопок в моем зубе, попросил я запломбировать его (к такой-то бабушке), вернее, то, что от моего многострадального зуба осталось. А потом я ждал… (не поверите) окончания своего отпуска, чтобы уже в Сватово отдать в надежные руки остатки своего истерзанного зуба.
Зуб вылечили, нарастили. Спасибо профессионалам, любящим друг друга Игорю Леонидовичу и Надежде Владимировне.

Владимир ПЕТРУШЕНКО.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22