Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



«Победившие смерть»

Так называется книга нашего земляка, жителя села Свистуновка Ивана Дробицкого. В ней рассказывается о Великой Отечественной войне, в том числе и об освобождении Сватовщины в 1943 году. 65 лет прошло с тех пор. Сегодня мы в гостях у автора книги. Фронтовик, писатель делится с нами своими воспоминаниями о тех далеких днях.
Сначала в село Свистуновка вошли наши разведчики. Они пришли к старосте колхоза Семену Бибику. Он им объяснил, что именно в нашем селе немцев нет. Вскоре в село без боя вошли и войска действующей армии. Так шли наши солдаты без сопротивления со стороны фашистов до Нижнего Харино.
Кругом в ту зиму было много снега, от 1,5 до 2-х метров сугробы. А перед самым наступлением (всего за один день до наступления) командование наших войск обратилось к населению (через посланников) с просьбой очистить дороги от снега для прохождения танков. За одну ночь (!) дороги были очищены. Каждая семья очищала участок возле своего дома. Все поднялись как один. А если какой дом был без хозяев — помогали соседи. Никто не считался с «лишними» метрами. Все трудились целую ночь. Помню, была тогда поземка, как говорят, курило. Мы с грабарками наперерез брали метр за метром, как в атаке бойцы. Дорогу очистили, начиная от Маньковки, до Нижнего Харино (Первомайска). А танки… пошли другой стороной, через Ново-Червоное — на Нижнюю Дуванку. Но никому тогда и в голову не пришло пожалеть о том, что всю ночь работали. Нет, для общей победы над захватчиками ничего не было жалко. Дружный был народ, настоящий. Другие люди были тогда. Вера была. В армию, в людей, в правоту своего дела. Друг в друга верили, наконец. Не дай Бог сейчас какое лихо. Постучись ночью, попроси, чтобы дорогу очистили. В ответ получишь: «А сколько за это заплатят?» Хорошие люди были. Наши земляки в том числе. Вот, например, Андрей Могильный из нашего села. Он тоже освобождал наш край, родные села. Иван Дробицкий со своим сыном Виктором
Винтовка вместо аттестата
В фотоальбоме Андрея Могильного нет фотографии с выпускного вечера. На свой аттестат зрелости он сдавал экзамен в бою за Сватовскую землю. С первых дней войны Андрей не выделялся между ровесников ни ростом, ни физической силой. Его сочли непригодным для военной службы. И только после освобождения Свистуновки в январе 1943 года Андрей влился в ряды советских войск. Получилось это неожиданно. Помогая воинам-артиллеристам, подвозя снаряды на возу, запряженном волами, Андрей стал добровольцем третьего дивизиона 8-й батареи 267-й стрелковой дивизии (пришел вместе с волами). Последние стали основной тягловой силой для 122-милиметровой пушки, которую вначале установили на околице села Первомайское, возле мельницы. Отсюда велся обстрел укреплений немцев на Белой горе Сватово.
Что же касается меня, то свой боевой путь я закончил после ранения разрывной пулей в правую руку. Этот печальный для меня эпизод произошел в селе Веселом. Лежу в окопе, восемнадцатилетний парень. Умирать не хочется. А кровь — ручьем. Атака захлебнулась. Немец пулеметными очередями и головы не дает поднять. Рядом еще окоп. Там два бывалых солдата лежат. Переполз к ним. Советуюсь. Они говорят, что до вечера я кровью изойду. Надо рисковать — бежать к своим. Я задумался: бежать под шквальным огнем — смерть. Оставаться… тоже смерть. Решил, что лучше на бегу, в горячке, когда, может, и понять-то не успеешь, что умер, чем лежать, истекать кровью и смиренно ждать ее самую — с косой… Побежал! Очереди из пулеметов… Пули ложились справа, слева, сзади. Потом начали по мне бить из миномета. Падал, поднимался, бежал, снова падал… Добежал-таки до своих. Помню, снял свою шинель, а ее как будто крысы поели, — вся в дырках от пуль и осколков. Пронесло.
С тех пор пришлось мне стать левшой. Вот и воспоминания о войне, о нашем правом деле пишу своей здоровой левой рукой.

Иван ДРОБИЦКИЙ.

Обсудить статью в форуме



Селян хвилює одне — як далі жити?

У попередньому номері ми повідомляли про те, що заступник голови облдержадміністрації О.П. Ольшанський проводив прийом громадян у Сватовому. О.П. Ольшанський відповідає у облдержадміністрації за питання розвитку агропромислового комплексу, тож і проблеми, порушені на зустрічі з ним, стосувалися переважно сільського господарства.
Першим прибув на прийом керівник фермерського господарства «Пролісок» С.М. Ковальов. Він порушив питання про відродження тваринництва і, зокрема, виробництва молока. Сам Ковальов виявляє активність у цій справі. У селі Петрівка є порожні приміщення, де можна утримувати дійне поголів’я. Необхідно, зазначав Ковальов, і облаштувати молокоприймальний пункт, і платити виробникам молока ту ціну, яка відповідає сьогоднішній вартості молока. О.П. Ольшанський висловив підтримку щодо реалізації такого дуже важливого проекту, і сказав, що для цього держава видає пільгові кредити. В ході зустрічі були обговорені деталі отримання таких коштів.
Делегація мешканців прибула на прийом зі Свистунівки. Там і досі не завершилося протистояння пайовиків і керівника АФ імені Шевченка А.В. Харченка. О.І. Минка, яка говорила від імені всіх, повідомила, що Харченко не розраховується за майно. Після відомих подій влітку 2007 року частина мешканців Свистунівки самовільно взяла поголів’я як борг за невиплачену зарплатню. Але у позовній заяві, надісланій Харченком до суду, говорили люди, вказано неточно, хто і скільки голів худоби взяв тоді з ферми. Замість однієї корови записано три, як наприклад, у Н.І. Молчанової.
Після згаданих подій, немало свистунівців передали свої наділи в оренду Сватівській філії «Нібулону». Туди частина перейшла і працювати. Але й досі один з робітників не одержав свою трудову книжку. І таких прикладів невдоволення людей наводилося немало. Всі питання О.П. Ольшанський взяв на контроль. Про шляхи розв’язання тривалого конфлікту у Свистунівці говорили під час прийому голова райдержадміністрації В.В. Мормуль і заступник голови РДА Г.А. Поляков.
Але на сьогодні проблем у Свистунівці ще багато. 360 тисяч гривень, за інформацією людей, складає борг по зарплатні. Дуже низькою є компенсація за оренду паїв. Все це призвело до того, що взаємовідносини засновника агрофірми і власників паїв все більше загострюються.
Слідом за свистунівцями зайшли до кабінету, де йшов прийом, представники з сусідньої Маньківки. Від імені своїх товаришів говорив фермер А.Д. Ревуцький. Він повідомив, що ще у 1998 році частина жителів вийшла з тодішнього КСП і вирішила господарювати самостійно. Але й досі не вирішено питання про виділення майна цим селянам. Неодноразово зверталися вони до керівника АФ «Злагода» В.М. Коника, але за цей період ще не одержали своєї частки майна. Було і є багато обіцянок, та далі справа не йде. Також в розмові порушувалися питання використання сінокосів, необхідних для утримання корів. Говорилося про соціальні проблеми, які з року в рік стають все гострішими.
Побували на прийомі не лише делегації, а й окремі жителі. Вони сподіваються на підтримку і допомогу у вирішенні своїх проблем.
Приїзд заступника голови облдержадміністрації у район засвідчив, що немало питань необхідно вирішувати на обласному і державному рівні. Якщо такі зустрічі стануть системою і принесуть реальні результати, то й довіра до влади підвищиться, а на селі покращиться життя. Саме це і турбує сьогодні селян найбільше.

Сергій КРИВОНІС, Віктор ВЕРЕЩАГІН.

Обсудить статью в форуме



Буде молоко і будуть корівки в селі, що усім нам відоме, — Петрівка

Минулого вівторка заступником голови облдержадміністрації О. П. Ольшанським проводився прийом громадян з найрізноманітніших питань. Серед тих, хто побував на прийомі, був і керівник агрофірми “Пролісок” С.М. Ковальов, який підіймав важливу проблему відновлення та розвитку молочної галузі. Це питання є надзвичайно актуальним у роботі аграріїв, тож по закінченню бесіди з заступником голови ОДА, ми взяли інтерв’ю у С.М. Ковальова.

— Сергію Миколайовичу, що змусило вас звернути увагу на тваринництво, адже нині ця галузь суттєво занедбана в масштабах усієї держави?

— Дійсно, ми, тобто агрофірма “Пролісок”, вирішили суттєво реорганізувати тваринницьку галузь і повести роботу саме в селі Петрівка, адже там залишились тваринницькі приміщення, зберігся кадровий потенціал.
Для розвитку тваринництва у сфері бізнесу зараз відкривається серйозна перспектива. Невідворотний вступ країни до ВТО (Всесвітньої торгової організації) неминуче призводить до виконання виробниками тваринницької продукції ряду серйозних вимог, а це тягне за собою і підвищення ціни на молоко до того рівня, на який цей вид продукції дійсно заслуговує. Період дешевого молока, коли воно коштувало менше за мінеральну воду, минув.
Треба розуміти і те, що сільське господарство не можна розвивати однобоко, приділяючи увагу лише рослинництву. Селу необхідне травосіяння, необхідне внесення органічних добрив і т. д.

— Перед тим, як розповісти про плани щодо розвитку тваринництва, скажіть, з якими результатами закінчили минулий рік?
— 2007-й рік можна вважати успішним. Ми отримали хороший фінансовий результат. Вважаю, що справа тут не в загальних прибутках, не в урожайності, головне — скільки робота принесла коштів людям. Так от, механізатори нашої агрофірми отримали у минулому році в середньому по 3-3,5 тисячі гривень в місяць.
Досягнуті в минулому році результати дозволили нам придбати новий агрегат “Джондір” вартістю 1,2 млн. грн., найсучаснішу жатку, — я б сказав так: жатку №1 у світі — фірми “Герінгоф”, дисколапу для “Джондіра” вартістю 350 тисяч гривень, три нових трактора МТЗ-8, повністю розрахувались з людьми по паях.

— Отож, зміцнивши матеріальну базу, віддавши належне людям, ви тепер будуєте нові плани?
— Так. На сьогодні постає завдання зробити максимальні вкладення в землю. Під урожай нинішнього року ми ще з осені внесли близько 400 тонн мінеральних добрив. Така ж їх кількість зберігається на складі для весняного внесення.
Треба сказати, що в минулому році нами було внесено в середньому по 200 кілограмів добрив на гектар, що є найвищим показником у районі.
Плануємо у 2008 році розпочати сіяти сорго — на площі 300 гектарів. Помітно збільшимо площі посіву під зернову кукурудзу — до 800 гектарів. А ось площі посівів соняшнику скоротимо.
До нас прийшов працювати управляючим А. К. Вахнік, агроном за фахом, і віримо, він внесе свій відчутний вклад у подальший розвиток рослинництва.
Дбаючи про своїх працівників, хочемо збільшити орендну плату пайовикам — до рівня 2,5-3%.

— Але ж ціна на землю, а, значить, і на пай, може змінитися?
— Дійсно, це є проблемою, котру необхідно розв’язувати. Ми вбачаємо вирішення питання у тому, щоб “прив’язати” рівень оплати на паї до кількості продукції, яку видаємо власникам паїв. Еквівалентом має виступати зерно, якого плануємо видавати по півтори тонни. Підуть справи краще, його може бути і дві тонни. Але розмір оплати на паї, гадаю, має бути еквівалентним кількості продукції. І ще одну новинку ми готуємо. Пайовик матиме змогу отримати оплату (грошима) наперед — на початку року, скажімо, в січні. Зараз у нас іде процес підготовки додаткових документальних узгоджень у цьому питанні.

— Повернемось до питання розвитку тваринництва. Як ви прийшли до того, щоб рішуче повернутись до вирішення цієї досить актуальної проблеми?
— Протягом усього періоду новітньої історії України тваринництво в ній було збитковим. Але без корови — нема села. Необхідні комплекси по розвитку м’ясо-молочної галузі.
Ще восени ми почали планувати розвиток тваринництва. Для такої роботи потрібні корівники, потрібні кадри працівників. Проаналізувавши ситуацію, ми з’ясували, що і те, й інше є в Петрівці. Одне приміщення, корівник на 200 голів худоби, ми викупили, вирішуємо питання і по другому приміщенню.

— Але ж у цього приміщення є господар. Як він ставиться до таких процесів?
— Перш, ніж відповісти на це запитання, скажу, що спочатку у мене на тему розвитку тваринництва була бесіда з заступником губернатора області, потім — з заступником голови райдержадміністрації Г. А. Поляковим. Ми досягли домовленостей з київськими спеціалістами відносно придбання стада.
Після цього були бесіди з керівником місцевого господарства В. Ю. Ходовим. Він відмовив нашій агрофірмі в придбанні приміщення, посилаючись на те, що вони (працівники АФ “Сівачі”) самі займатимуться тваринництвом. Невдовзі впродовж 15 днів (з 28 грудня по 12 січня) з корівника було знято шифер у кількості 1200 штук. Хто це зробив, не можу сказати, але перед цим 6 років ніхто той шифер не чіпав.
І все ж, коли морози спадуть, ми почнемо відновлювати дах приміщення.
Одне з найголовніших нині завдань — створення молокоприймального пункту.

— Яку роль відіграватиме молокоприймальний пункт?
— Скажу відверто — нині це дороге задоволення. У Старобільському районі у селі, що має теж назву Петрівське, такий пункт створено. Створив його мій товариш по навчанню В. Васильєв, вклавши у справу 200 тисяч грн. Прийом молока від населення ведеться по ціні 2,2-2,4 грн. за літр. Там здійснюється охолодження, є свій молоковоз.
Але чому ж нам не мати свого власного молокоприймального пункту? Він повинен бути, адже найближчий розвиток подій приведе до того, що ніхто від населення молока низької якості приймати не буде. Це, на мою думку, повинен бути свого роду кооператив. Суть його полягатиме у тому, що агрофірма виконуватиме певні роботи і для себе, і для населення. Наприклад, косимо траву — і для своїх корів, і для приватних. Вигода ж полягатиме у тому, що громадяни здаватимуть продукцію на наш молокоприймальний пункт, де вона доводитиметься до потрібних кондицій. Ще раз наголошую: вимоги ВТО — серйозна річ, не рахуватися з ними буде неможливо. А ось готуватися до нової ситуації треба вже зараз.

— Сергію Миколайовичу, ви так захоплено розповідаєте про перспективи. Але ж вам у нинішньому році вже буде 50. Чи варто так наступально розвивати бізнес?
— У мене немає з цим проблем. Маю двох синів. Один, Олександр, закінчив університет, працює менеджером і заступником директора американо-української агрофірми “Райз”. Причому він визнаний кращим менеджером цієї фірми на сході України. Другий син, Олексій, закінчив Старобільський радгосп-технікум, за фахом — агроном. Він набирається досвіду, думаю ще зможе себе в повній мірі виявити.
Отже, зміна, причому, впевнений, гідна, у мене є. До того ж і 50 — ще далеко не старість. Думаю, ще багато можна зробити корисного. Ось тільки сидіти, склавши руки не можна. Життя стрімко рухається вперед. І за ним треба встигати.

Інтерв’ю провів Сергій КРИВОНІС.

Обсудить статью в форуме



Головне питання — про районний бюджет на 2008 рік

Відбулась вісімнадцята сесія районної ради п’ятого скликання, на якій були присутніми 37 з 46 обраних депутатів. Перед початком роботи сесії голова районної ради Ю. Гавриленко від імені депутатського корпусу привітав з ювілейними датами депутата райради Л. Семенюту та голову Сватівської районної територіальної виборчої комісії Л. Дорогу.
Як вже повідомлялось, рішенням з’їзду міжпартійного блоку політичних партій “Народний блок Литвина” було достроково припинено повноваження 4 депутатів райради від цього блоку. Згідно партійного списку їх місця займатимуть інші представники. На минулій сесії депутатські посвідчення були вручені М. Кривошиї та С. Шевцовій. На нинішній такі ж документи отримали керівники агроформувань “Світанок” та “Наугольнівське” В. Ходов і В. Галушка.
Найголовнішим питанням на сесії, безперечно, було “Про районний бюджет на 2008 рік”, у якому виступив начальник фінансового управління А. Бутко. Треба сказати, що розгляду цього питання передувала велика робота, проведена членами постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету і фінансів, на засідання якої запрошувались керівники всіх колективів, чия робота так чи інакше пов’язана з використанням бюджетних коштів. Всі спірні моменти були обговорені і вирішені, тож і не дивно, що на сесії якихось серйозних дискусій щодо бюджету не виникло.
У виступі ж А. Бутка йшлося про те, що Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” Сватівському району затверджена дотація вирівнювання з державного бюджету у сумі 31 млн. 77,6 тис. грн., власні доходи місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, повинні скласти 15 млн. 205 тис. грн., не враховані доходи — 2 млн. 552,4 тис. грн. Таким чином, загальний розрахунковий обсяг доходної частини зведеного бюджету району складає 62 млн. 331,2 тис. грн.
У порівнянні з фактичними показниками 2007 року доходи місцевих бюджетів збільшуються на 8 млн. грн., або на 14%, в тому числі власні доходи — на 3,1 млн. грн., або на 21%, дотації — на 3 млн. грн., або на 11%, субвенції — на 1,9 млн. грн., або на 16%.
При визначенні розміру дотації Сватівському району Мінфіном України були враховані контрольні показники видатків по галузях соціальної сфери, які розраховувалися по передбаченій законодавством формулі розподілу в залежності від чисельності населення та нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя чи отримувача послуг.
Відповідно до Закону України “Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єктами” було здійснено розрахунок розподілу міжбюджетних трансфертів та проведено розмежування контрольних показників по доходах і видатках між рівнями бюджетів. Ці розрахунки були надані облдержадміністрації для перевірки, в офіційному висновку зауважень до цих розрахунків не має і вони відповідають вимогам діючого законодавства.
В результаті проведених розмежувань доходна частина загального фонду зведеного бюджету району у сумі 62,3 млн. грн. розподіляється таким чином: бюджети міста, селища та сіл — 7,3 млн. грн. та безпосередньо райбюджет — 55 млн. 21,47 тис. грн. Доходи районного бюджету складаються з таких джерел: дотація вирівнювання з держбюджету — 31 млн. 77,6 тис. грн., субвенція з держбюджету на соцзахист — 13 млн. 496,17 тис. грн., повернення з міського бюджету — 983,7 тис грн., власні доходи — 9 млн. 464 тис. грн. Питома вага власних надходжень у районному бюджеті складає 19%. У порівнянні з 2007 роком надходження власних доходів необхідно збільшити на 1 млн. 534 тис. грн., або на 19%.
У своєму виступі А. Бутко торкнувся й інших бюджетних питань. Матеріали стосовно районного бюджету на 2008 рік друкуватимуться в наступних номерах “НС”.
Депутати внесли зміни до районного бюджету на 2007 рік, затвердили перспективний план роботи районної ради на 2008 рік. Враховуючи клопотання відділу освіти і керуючись відповідними нормативними документами, депутати прийняли рішення про призначення В. Коломієць та Л. Бикової директорами Нижньодуванської та Верхньодуванської загальноосвітніх шкіл відповідно.
На сесії було розглянуто питання та прийнято рішення про звернення з клопотанням до Луганської обласної ради щодо вирішення питання передачі зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Сватівського району легкового автомобіля, затверджено штатний розпис та умови оплати праці працівників виконавчого апарату районної ради, штатний розпис та умови оплати праці працівників громадських організацій — районної ради ветеранів, районної організації Української спілки ветеранів Афганістану, районної організації “Союз Чорнобиль”, районної організації інвалідів, штатний розпис КО “Трудовий архів Сватівського району”.
Сесія прийняла рішення вийти з клопотанням до Луганської обласної ради щодо вирішення питання передачі будівлі колишньої котельні №5 Сватівського ЕР “Теплокомуненерго” (м. Сватове, кв. Незалежності) зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сватівського району.
Після розгляду питань порядку денного міський мер М. Шерстюк, представники Партії Регіонів, депутати щиросердно привітали голову районної ради Ю. Гавриленка з присвоєнням йому високого звання “Заслужений працівник промисловості України”.

Кор. “НС”.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22