Сайт города
СВАТОВО




"Новини Сватівщини" в интернете



И словари, и ландыши

Людмила Григорьевна Ефимцева. Без преувеличения можно сказать — это живая легенда районной газеты. Историю нашего издания невозможно представить без фамилий многих журналистов. Это и Николай Андреевич Кривошея, и Виктор Семенович Ирха, и Николай Назарович Щепенко, и Григорий Герасимович Ляшко, и Иван Константинович Гамалий, и Иван Васильевич Ширшик, и Александр Макарович Каламайко, и многих-многих других. В этом ряду достойное место занимает и Людмила Григорьевна, на протяжении многих лет работавшая в издании корректором. Людмила Григорьевна Ефимцева
Работа корректора — весьма непроста. Он должен несколько раз перечитать все, написанное другими, исправить ошибки. А ведь ошибки бывают не только грамматические. Они бывают и стилистические, и смысловые. И хорошо, если при их обнаружении автор материала оказывается рядом или поблизости — он сам же может внести ясность и все исправить. А если он в отъезде, в командировке, а статью нужно уже отправлять в печать? Тогда корректору необходимо проявлять смелость и вносить исправления и смыслового, стилистического характера. А для этого нужны знания языка, нужно проникнуться содержанием написанного, чтобы не исправить так, что автор потом ужаснется. Надо сказать: Людмила Григорьевна была корректором прекрасным. Ее ответственность, серьезность отношения к делу, можно было смело приводить в пример. Она переживала за газету, жила ею, и таким отношением заслужила большое уважение коллег по работе, которые твердо знали: Людмила Григорьевна не подведет, не расслабится, не сделает дело на тяп-ляп.
Рабочим местом у нашего корректора был кабинет в Сватовской типографии. Мобильных телефонов в то время не было, и приходилось многие вопросы решать по телефону обычному. Не удивительно, что значительную часть времени Л. Г. Ефимцевой приходилось проводить именно с телефонной трубкой в руке.
Доброжелательность, сердечность, общительность, уважение к людям и собеседникам были — и остаются! — отличительными чертами нашего старшего товарища. Нередко ей приходилось принимать объявления, поздравления от граждан, и эти ее черты способствовали установлению доверительных контактов с посетителями редакции. Мы и сейчас с теплотой и добрыми чувствами вспоминаем работу Людмилы Григорьевны. Ее неизменным рабочим инструментом были словари — толковый, энциклопедический, иностранных слов и т.д. Словарями пользуются все журналисты, но ведь у героини нашего рассказа сама должность требовала повышенного внимания к словарям. И это внимание проявлялось сполна.
Много раз случалось, что рабочий день заканчивался, а выпуск газеты по каким-то причинам задерживался. Конечно, в таких случаях корректор, а вместе с ним редактор или ответственный за выпуск номера, оставались на рабочих местах. “Финальный свисток” звучал лишь тогда, когда газета была подписана в печать. А ситуации возникали самые непредсказуемые. Это сейчас новая техника избавила от необходимости трещать на печатных машинках и набирать в типографии тексты на линотипах. А раньше каждая буковка отливалась в металле, потом буквенная груда свинца формировалась в газетные полосы.
И вот — хоть и редко — случалось, что по неосторожности кто-то эту металлическую полосу ронял, металл разлетался в разные стороны. Позникала просто катастрофическая ситуация. Надо было или набирать все по-новой, или собирать каждую буковку. При любом варианте время печатания газеты существенно задерживалось (впрочем, читатели об этом никогда не знали, ведь до утра, когда газету начинали разносить почтальоны, она все равно была готова “на все сто”). И, конечно, при любой ситуации корректор оставался на своем рабочем месте. Ведь он всегда был в центре “выпускного” процесса.
Когда редакционный коллектив собирался за праздничным столом, Л. Г. Ефимцева была в центре внимания, ведь лучше нее никто не мог петь. И она радовала присутствующих своим приятным, проникновенным голосом. Особенно любили работники “НС” слушать в исполнении Людмилы Григорьевны песню “Ландыши”, слегка разбавленную фольклорными выражениями.
И еще хотелось бы сказать об очень важном человеческом качестве Людмилы Григорьевны — о ее высокой гражданской позиции, верности тем идеалам, которые близки и понятны людям нашего, восточноукраинского края. Все коричнево-помаранчевое для нее просто неприемлимо. Быть своим среди своих — это жизненная необходимость, ведь от нашей сплоченности ныне многое зависит.
С добром в сердце живет Людмила Григорьевна. А кто живет с добром, тому воздастся сторицей.

Коллектив редакции газеты
“Новини Сватівщини”.

Обсудить статью в форуме



„Каштан” Олександра Кошового не збавляє темпів

Два роки тому сонячного травневого дня Нижня Дуванка і увесь район прощалися з Олександром Павловичем Кошовим. Цю людину добре знали не лише у кожному куточку Сватівщини, а й далеко за межами нашого краю. Він був умілим організатором, успішним підприємцем, доброю і чуйною людиною.
Олександр Павлович народився і виріс у Нижній Дуванці. Змалку пізнав нелегку селянську працю. Своєю професією він обрав спорт, більше 20 років працював у рідній Нижньодуванській школі. А після того, як за вислугою років припинив викладацьку діяльність, не тільки не пішов на заслужений відпочинок, а ще активніше взявся до роботи. Розгорнув широку підприємницьку діяльність. Торгівля Кошового добре відома не тільки в Нижній Дуванці, а й у навколишніх селах — Преображенному, Оборотнівці, Куземівці та інших. І коли після грудня 1999 року почався поділ колективних сільгосппідприємств на приватні господарства, О.Кошовий і в цьому процесі зайняв провідне місце. В його фермерське господарство „Каштан” передали свої земельні наділи багато жителів Нижньої Дуванки. Сев подсолнечника АФ Каштан пос. Нижняя Дуванка
На перших порах у „Каштані” важко вирішувалися виробничі питання, не вистачало технічних засобів для обробітку землі й збирання врожаю. Та Кошовий був не тією людиною, яку можуть злякати труднощі. Зміцнення матеріально-технічної бази, вивчення і практичне втілення кращого досвіду, уміння працювати з людьми — всі ці фактори досить швидко принесли дивіденди, і ФГ „Каштан” впевнено зайняло провідні позиції серед аграріїв району. З кожним роком збільшувалася кількість пайовиків. Землі цього господарства оброблялися не тільки в Нижній Дуванці, а й у Новониканорівці. Але у травні 2006-го сталася тяжка втрата — Олександр Кошовий раптово захворів і, незважаючи на старання лікарів, помер. Прощалися з Олександром Павловичем колеги, працівники ФГ «Каштан», рідні, друзі й дуже багато людей, яким він завжди допомагав.
І коли його не стало, поповзли чутки, що без Кошового господарство втратить свої позиції, та й, взагалі, «Каштан» вже не буде таким, як за часів керівництва О.П. Кошового. Цього не сталося. ФГ «Каштан» очолила дружина Олександра Павловича — Оксана Валентинівна. А безпосереднє керівництво сільськогосподарським виробництвом здійснює її брат Павло Валентинович Матвієвський. У ці дні тут, як і всюди в селах, активно ведуться польові роботи. Своєчасно була підживлена озимина, активно йде сівба пізніх культур. — Техніки вистачає, — говорить П.В. Матвієвський. — І механізатори працюють з відповідальністю.
Разом з головним агрономом ФГ «Каштан» В.М. Шепіловим ми побували у полі, де йшла сівба соняшнику. Це завдання на той момент виконували Володимир Давиденко, Павло та Олександр Жиленки.
Крім рослинництва в «Каштані» приділяється значна увага і розвитку тваринництва. Тут утримується дійне поголів’я, вирощується молодняк великої рогатої худоби, розвивається свинарство.
На сьогодні земельні площі ФГ «Каштан» становлять понад 6 тисяч гектарів. За 2 роки кількість землі збільшилася на 3 тисячі гектарів.
О.П. Кошовий багато робив для вирішення соціальних питань. Зокрема, завдяки йому в Нижній Дуванці було побудовано спортивний комплекс. При допомозі Олександра Павловича в селищі стала працювати дитячо-юнацька спортивна школа, діє філія районної школи мистецтв. Робота в цьому напрямку продовжується і сьогодні. — Допомагаємо ми, — говорить О.В. Кошова, — і загальноосвітній школі, і лікарні, і багатьом жителям.
Зараз ФГ «Каштан» взяло на себе обов’язок відремонтувати селищний будинок культури. На вирішення цього завдання намічено витратити близько 300 тисяч гривень. Роботи по відновленню культурного осередку вже розпочинаються: узгоджуються обсяги, готується проектна документація.
Введення у дію оновленого будинку культури стане важливим фактором у реалізації соціальної програми і доброю пам’яттю про Олександра Павловича Кошового — неординарну, цілеспрямовану людину, справжнього патріота нашого краю.

Віктор ВЕРЕЩАГІН.

Обсудить статью в форуме



В районі відновлено спортмайданчики

Спортивная площадка в Сватово «Спорт для всіх — спільна турбота» — під таким гаслом в Сватівському районі проходив місячник по ремонту та облаштуванню типових спортивних майданчиків. Ініціатива влади знайшла підтримку, адже кожен дорослий розуміє, наскільки важливо розвивати спорт, допомагати дітям в їх прагненні займатися фізичною культурою.
Зусиллями працівників місцевих підприємств, фермерських господарств, приватних підприємців в Сватівському районі було облаштовано 32 спортмайданчики, з них 11 розташовані в районному центрі. Всі майданчики типові, тобто мають однаковий розмір футбольних полів та однакові спортивні приладдя. Днями відбулося святкове відкриття шести майданчиків в райцентрі. В урочистостях взяли участь школярі, мешканці Сватового та представники влади: голова районної ради Ю.М. Гавриленко, голова райдержадміністрації В.В. Мормуль, міський голова М.О. Шерстюк, начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту С.І. Пономарьова.
На кв. Будівельників спортмайданчик облаштували колективи Сватівського КРЕМу (керівник В.А. Третьяков) та «Райавтодору» (В.О. Кондратьєв). Для юних мешканців вул. Новоселівка працювали трударі управління «Сватовеміжрайгаз» (І.Ю. Гавриленко), «Сватоветепло» (В.І. Данильченко), «Вторчормету» (О.М. Рогов). Над шанувальниками спорту вул. Горького шефство взяв «Слобожанський завод продтоварів» (І.М. Бузовський). Майданчик по вул. Набережній облаштувало лісомисливське господарство (А.В. Сорочук), на вул. Комарова попрацювала 7-а дистанція колії (Г.В. Шпачинський) спільно з приватним підприємцем Є.І. Кулішем. А для дітлахів з вул. Веселої старалися працівники ДПСу (О.П. Кушнарьов).
На кожному з відкритих спортмайданчиків було перерізано символічну стрічку, нагороджено спонсорів та виконавців будівельних робіт. Від почесних гостей юні спортсмени отримали м’ячі. По закінченню урочистостей на полях було проведено перші товариські матчі з футболу між дворовими командами.

Кор. H.C.

Обсудить статью в форуме



”Взвейтесь кострами, синие ночи!..”

Є у травні чудовий день, котрий з особливим теплом згадують ті, хто вважає, що їх виховала піонерська організація, комсомол. 19 травня ми завжди святкували День піонерії. Я особисто завжди згадую, яким цікавим, змістовним було життя в піонерських загонах, в дружині.
Мої піонерські роки пролетіли швидкокрилою ластівкою.
В той час не було ні у мене, ні у моїх однолітків піонерської форми, справжніх піонерських галстуків. Мій галстук був з маминої шовкової косинки, а в декого — зі звичайного кумачу. Та запам’яталися різні ігри, в які ми грали, виконання різноманітних доручень. На щастя доля мені подарувала і можливість декілька років попрацювати старшою піонерською вожатою Нижньодуванської середньої школи.
Робота мене захоплювала, і я віддавала їй весь свій час, бо не була обтяжена сімейними клопотами. Охоче ходила зі своїми вихованцями на прогулянки, екскурсії, любили ми ввечері розпалити багаття, напекти картоплі, а найголовніше — в такі хвилини ми спілкувалися. Обстановка викликала бажання помріяти, поділитись планами, а найчастіше траплялось, що учні просили мене розповісти щось цікаве. Бувало, так захопимось розповідями, що забуваємо, що треба додому повертатись. Завжди розходились неохоче. А скільки інших цікавих справ було — листувалися зі школярами Чехословаччини, проводили збори загонів, влаштовували концерти на тваринницьких фермах, на виборчих дільницях, у Будинку культури і т. д. А крім того були зльоти туристів, фестивалі художньої самодіяльності, спартакіади...
Особливо ж, повторюсь, любили всі розпалювати вогнище, сісти біля нього і вести розмову. Навіть взимку в шкільному коридорі ми влаштовували імпровізоване “вогнище” і запрошували на зустріч цікавих гостей. А в День піонерської організації запалювання вогнища було справою звичною і дуже радісною.
Коли я почала працювати у Верхній Дуванці, то таку традицію започаткувала і там. Поступово улюбленим місцем влаштування піонерського багаття стала околиця села, а дитяче свято набуло статусу загальносільського. Доки піонерська дружина урочистим маршем проходила вулицями села, дорослі глядачі вже збиралися цілими сім’ями і вітали юних червоногалстучників.
Піонери займали свої місця, вожата запалювала факел, вогонь передавався від факела до факела, а потім одночасно піонери запалювали вогнище. І лунали слова:
Любимой стране, пионерский привет,
Над всею землей пронесись.
Во славу былых и грядущих побед
Костер пионерский зажгись!

Злітало догори полум’я вогнища і в цей час лунала дзвінкоголоса пісня: “Взвейтесь кострами, синие ночи...” Згодом розпочинались різноманітні ігри, веселощі. Наші шефи вручали дружині цінний подарунок. Потім діти і батьки розходились, а навколо багаття майже до ранку веселилась сільська молодь.
Хоча організаторам доводилось чимало працювати, щоб підготуватись як належить, але результат був вартий зусиль. Дуже прикро, що зараз не проводять таких цікавих заходів. Написала я ці рядки з надією, що не всі зневірились у піонерській роботі, що мої колишні піонери, прочитавши матеріал, згадають свої дитячі роки, наше бурхливе піонерське життя.
Звичайно, не всі однозначно ставляться до піонерської організації. Але все ж то була організація небайдужих людей, і, гадаю, що ті, хто до неї входив, пам’ятають її добрі справи.

Валентина ЯНГОЛЕНКО,
колишня старша піонерська вожата Нижньодуванської СШ.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22