Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



Молочні ріки Коломийчиські береги.

Про завал у вітчизняному тваринництві - інформація далеко несекретна. І про наслідки цього завалу знають на власному досвіді чимало селян, які залишилися без роботи. Про збитки, які несе держава, згубивши тваринницьку галузь, безумовно, знають наверху, але тих програм, які приймає держава на під­тримку тваринництва, не вистачає, щоб хоча б взяти справу на буксир, а не те, щоб вивести з темряви.
У нашому районі залишилося тільки декілька господарств, які мають невеликі (порівняно з минулим) стада великої рогатої ху­доби та поголів'я свиней. Такі стада - більше ста голів. Серед господарств, які ще остаточно не вирізали худобу - „Лан", „Сло­божанська", „Каштан", їм. 8 Березня. Чому ж одні тримають, а інші - ні, чи вигідна ця справа, і чи є перспектива у непопулярного сьогодні на Сватівщині тваринництва, журналісти «СВ» запитали у керівника агрофірми «Лан» Ніни Миколаївни Надолі


- Ніна Миколаївно, у вас най­більше (за нинішніми часами) стадо ВРХ в районі. Скільки голів воно налічує? - 800 голів, з них - 240 корів. Збираємося трохи добавити. Мабуть, голів 20 до кінця року додамо. Ми вирощуємо своїх телиць.
- Так вигідно чи не вигідно: три­мати худобу?
- Тут однозначно не скажеш. Дво­яка картина: з одного боку це - зай­нятість населення. Тваринництво дає можливість працевлаштуватися, в основному, жінкам, бо чолові­кам легше влаштуватися на роботу механізатором чи водієм. Соціаль­ної інфраструктури в селі, як такої, теж немає. Все зруйновано. Оце намагаємося садок відродити, але це, в основному, лягає на плечі аг­рофірми, що нам поки не по силах. Минулого року ми ледве кінці з кін­цями звели. Рільництво хоч і неве­ликий, але прибуток дало, а тва­ринництво (вперше за 6 років, які я очолюю господарство), принесло збитки. І це при тому, що ми надо­їли 4300 л. молока на корову. Це -високий показник, бо в деяких гос­подарствах доять 2-2,5 тисячі. Таке тваринництво завідомо збиткове.
- А в поточному році як просу­ваються справи?
- Є передумови, які дають надію, що буде більш-менш нормально. Ну, якщо в минулому році ціна за літр молока складала 70 коп., то в поточному - 1 грн.40 коп., а по де­яких регіонах вона ще й вища.
- А як ви реалізуєте молоко?
- У 2006-му у нас були чималі про­блеми з реалізацією. Літо занадто спекотливе, продукція прокисала, і ніде її не брали. Тоді ми уклали до­ говір з Куп'янським молокозаводом. Звідти нам доставили два охолоджу­вача молока. Потужні охолоджувачі, вони розраховані на 5 тонн молока. Обслуговують їх спеціалісти з мо­локозаводу. Ми лише сплачуємо за електроенергію. Так що з молоком начебто непогано. А от м'ясо... Самі бачите: що це за ціна - 5,5 грн. на яловичину при собівартості близько 8 грн. Важко звичайно.
- А з чим пов'язано таке знеці­нення м'яса?
- Здешевлення м'яса, на мою думку, пов'язано з тим, що закрили ринок збуту на Росію. Пам'ятаєте скандал тоді був? Спочатку року ми корів продавали по 7,20 грн. а потім ціна сповзла до 5 грн. Ще якось піднялася потім до 5,5 грн., але на цьому спинилася остаточ­но. Ринок перенасичений м'ясом, але звідки воно завозиться і яке воно, - здогадатися неважко. Наше м'ясо беруть на високоякісні сорти ковбаси, а вся інша робиться з різноманітних домішок. За кордо­ном натуральне м'ясо коштує дуже дорого, а у нас воно по „дешевке."
- Скільки людей у вас зайнято на тваринництві?
- В середньому 45 чоловік. Адже окрім доярок там працюють і ме­ханізатори, і водії. Влітку вони зай­няті на рільництві, а взимку - части­на біля худоби. А по-іншому всіх би на біржу праці відправляли б.
- А скільки взагалі працює лю­дей у господарстві?
- До 120 чоловік зараз і до 100 - взимку.
- А якщо не секрет, яка середня зарплата у робітників? - В поточному році зарплата не дуже висока, бо розцінка розра­ховується, виходячи з досягнутого рівня. А в минулому році у нас кор­мова база була процентів на 15 гір­ша. До того ж, так сталося, що у нас згоріло 300 тонн сіна. Хто спалив сінник, не знайшли. А нам довелося туго - придбавали корма аж у Хар­ківській області.
Словом, зарплата така: від 600 грн. до 900 у доярок. В минулому році була більша, бо вищі були на­дої.
- А який віковий склад корпусу доярок?
- Найстаршій - трохи більше за 50, а інші - молодші, до ЗО років. І такі добросовісні трудівниці, ще й небайдужі. Знаєте, бувають такі доярки в інших господарствах: зда­ють корів на молоко, то й нехай. А у нас за кожну голову худоби з дояр­ками - війна. Стараємося здорове поголів'я не пускати під ніж, а тільки по вибраковці. Коли я починала пра­цювати, то у нас більша половина стада була лейкозна. А за останній період ми змогли оздоровити своє стадо повністю.
- Ніно Миколаївно, а як справи з дотацією? Адже уряд обіцяв державну допомогу на розвиток тваринництва?
- Я б сказала так: кас у питанні дотації просто обманули. Спочатку мова йшла про те, щоб дотувати кож­ну дійну корову, а потім усе це діло перекрутили так, що, мовляв, до­тується тільки кожна додана корова. Приміром, якщо я утримую 240 голів і в поточному році у мене корів не додалося, то й дотації мені не буде. А якщо додалося, скажімо 20 голів, то тільки на них у мене буде право щодо дотації, А вона складає 1000 грн. на голову. Це дуже мало. Я вва­жаю, що доцільніше б було дотувати кожну умовну голову худоби чи птиці. Бо тваринництво, особливо м'ясне, майже скрізь - збиткова справа.
- А скільки в середньому обхо­диться господарству утримання однієї корови?
- У нас в господарстві утримання корови обходиться на рік орієнтов­но - 2800 грн., а доход з молока від корови - 3600 грн. В минулому році середня ціна від реалізації вийшла близько гривні, а в позаминулому - 1 грн. 18 коп. Я в минулому році проаналізувала: витрати виросли процентів на 15, рентабельність молока в позаминулому році доходила до 70%.
- Якщо по простому розмірковувати, то виходить зараз ви матимете прибуток на корові до тисячі грн.?
- Так, в поточному році поки що вигідно виходить займатися моло­ком. Хоча два місяці .нам нелегко було прожити. І наверстувати впу­щене теж. Складність тваринництва і полягає в цьому. От, приміром, ви­ никла проблема сьогодні з водою. А завтра і післязавтра уже вода буде вчасно, та молока ми вже недоотримаємо однозначно. Тварини не люблять стресових ситуацій, все це позначається на продуктивності.
- Ніно Миколаївно, і все-таки багато чоловіків махнули рукою на тваринництво, бо без нього легше, а ви колотитесь. Чи не було бажання вирізати худобу?
- Чесно скажу, мені просто людей жаль. Де вони будуть працювати? Ніде, а значить, будуть виїздити з села. Тому на таке невдячне діло, як вирізати ферму, не піду. Бо без роботи у селі вижити є один спосіб - тримати вдома худобу. Та людсь­ке поголів'я останніми роками дуже скоротилося.
- Через ціну?
- Не тільки. У нас не вистачає па­совищ. Приміром, навіть у госпо­дарстві пасовища є тільки для ви­ гулу, а годуємо тільки за рахунок підвозу кормів. У нас майже 600 га землі зайнято кормовою групою. З цього випливає ще одна проблема. На зернові дають дотацію, а на кор­мові культури - ні. Виходить втра­чаєш двічі: міг би отримати дотацію, посіявши зернові, а в результаті от­римаєш ще й збиткову продукцію.
- Ви вірите, що тваринництво, як галузь, можна швидко і ефек­тивно відродити?
- Знаєте, що я скажу (і я про це не раз уже говорила) на тому рівні, на якому тваринництво у нас існує, воно й не повинно бути прибутковим. Пот­рібно виходити на нові технології. От я їздила в „Агросоюз" в Дніпропет­ровську область, де впроваджують­ся нові технології. Це - завтрашній день. Величезні комплекси, асфаль­товані двори, квітники, техніка супер, доїльні зали - краса, худоба на безприв'язному утриманні. Годують там одним складом кормів, без пере­ходу на літнє утримання. Там продук­тивність стада до 9 тис. л. молока., відповідно і економіка інша.
- Там, мабуть, капіталовкла­дення зроблено відповідні?
- Безумовно. От, приміром, щоб нам зробити сучасний доїльний зал, треба порядку 2 млн. грн. За­ раз в області розроблена програма по кредитуванню на розвиток тва­ринництва. Але ці програми середньострокові (на 3 роки) і погашення кредиту з першого року. А з чого ж ти їх будеш гасити відразу? Тре­ба хоча б років зо три, щоб освоїти кошти. Тому таким господарствам, як наше, не допоможе такий кре­дит.
- Як ви вважаєте, якби запра­цював Сватівський молокоза­вод, хоча б відсотків на 75, це б якось вплинуло на молочну ситу­ацію в районі? Чи вам однаково куди молоко здавати?
- Нам-то немає різниці, куди здавати. Вони самі приїздять і забира­ють. Хоча,звичайно, не використо­вувати таке виробництво... Я думаю так: керівництву района в той період було однаково робитиме завод чи ні. От при Просіну не було це байду­ же. Якими методами - це вже інше питання, але нас змушувати підтри­мувати саме Сватівський молокоза­вод. Хоча конкуренти тоді теж не га­яли часу. Платили у нашому регіоні навіть більше, ніж у своєму районі, аби схилити молокоздатчика на свій бік. Хоча, ясна річ, був би свій молокозавод - справа інша. Свій до свого по своє - завжди краще.
- Ніно Миколаївно, профспілки у господарстві сьогодні немає, але як будуються тоді стосунки між роботодавцем та робітника­ ми. Чи дотримуєтесь соціальних виплат. Приміром, виплата лі­карняних, таке інше?
- Безумовно, платимо і за святкові дні. „Позаурочні" не платимо, тому, що влітку у нас тривалість робочого дня більша. А взимку - працюємо за скороченим графіком. Та всі ці момен­ти оговорені в трудовому договорі. Є у нас договір і з мехзагоном. Здійснює­мо виплати молодятам на весілля, молодим спеціалістам, хлопцям, які повертаються додому з армії.
- А багато таких, що поверта­ються додому?
- Та не багато, але є. Проблем у селі чимало. Серед них і дозвіл­ ля молоди. З клубом у нас велика проблема. Самим нам його не вос­кресити. Господарство в минулому році отримало 150 тис. грн. прибут­ку. Що це за прибуток? Все пішло на виплату довгострокових кредитів. Обіцяла нам допомогти народний депутат К. О. Фоменко, але...
- А скільки у вас пайщиків?
- До 370 чоловік.
- Як розплатилися в минулому році з ними? - По 1100 кг зерна і по 50 кг соняшнику. Поки люди не ображаються. Намагаюся, аби всім було добре.
- Соціокультурний центр села - це школ а, так?
- Так. Ми співпрацюємо зі школою активно. Педколектив на чолі з В. П. Шаповаловою завжди іде назустріч нам, а ми - їм. Діти у нас активні, бойові. Часто на свята виступають з концертами, треба допомогти – не відмовляють. Та й всі шкільні заходи - подія для села. Отак і живемо.

Спілкувалися Олена Рагра, Андрій Крюков.

Обсудить статью в форуме