Сайт города
СВАТОВО




"Сватівські Відомості" в интернете



“Растут, бессчетно множась, города, Но не прожить без сельского труда!”

Поскольку Сватовским район - сельскохозяйственный, то и праздник тружеников села у нас один из главных. Накануне праздника корреспондент «СВ» побывала у заместителя главы Сватовской райгосадминистрации Г. Полякова. Григорий Андреевич курирует сельскохозяйственную отрасль. Интервью с ним читайте ниже.
- В профессиональный день работников сельского хозяйства принято подводить итоги года работы
на полях и фермах. Если коротко, то что бы Вы сказали о работе сва-товских аграриев?
- Прошедший год был очень сложным для аграриев района. В феврале-мае текущего года выпало всего 70 мм осадков, или 46% от нормы. Недостаток влаги сопровождался засухой, температура воздуха во второй половине мая, в июне-июле достигала 36-38 градусов. Состояние посевов сельхозкультур значительно ухудшилось, а на 9 тыс. га посевы вообще погибли. Неблагоприятные погодные условия не позволили агроформированиям в полном объеме использовать накопленный потенциал. Но, не смотря на это, валовой сбор зерна в хозяйствах всех категорий в текущем году ожидается около 80 тыс. тонн (сбор поздних зерновых культур еще ведется). В целом, по району, урожайность зерновых составила по 16,4 ц/га, в том числе озимой пшеницы - 19,2 ц/га, ячменя - 10,6 ц/га, кукурузы - 30 ц/га, сорго -27 ц/га.
- Но есть целый ряд хозяйств, у которых урожайность культур значительно превышает средние показатели.
- Действительно ряд хозяйств добились высоких показателей. Так, в СФГП «Нибулон» (Н. Бескоровайный) получен урожай озимой пшеницы по 38,6 ц/га, в ФГ «Прописок» (С. Ковалев) - 26,1 ц/га, в АФ «Хортиця» (В. Ляскевич) -25,3 ц/га, ФГ «Гнативське» (С. Гнатенко) -25,2 ц/га. В «Прописке» выращено кукурузы на зерно по 67,7 ц/га, в «Нибулоне» - 47,9 ц/га, в «Каштане» (К. Кошевая) - 40,4 ц/га, в АФ «Наугольновская» (В. Галушка) -35,2 ц/га. Отменный урожай сорго собрали ряд хозяйств. К примеру, в «На-угольновском» урожай зернового сорго- 49,4 ц/га, в «Гнативском» - 35 ц/га, «Свитанок» (В. Литвин) -29,2 ц/г.
- Справились ли сватовчане с объемами по продаже зерна в Аграрный фонд и региональные ресурсы области?
- Несмотря на сложную ситуацию на рынке зерна, хозяйства района выполнили рекомендуемые объемы продаж. В Аграрный фонд реализовано 1 тыс. 544 тонны зерна при задании 1 тыс. 542 тонны, в региональные ресурсы области продано более 11 тыс. тонн зерна при задании 10,1 тыс. тонн. При этом хотелось бы от имени райгосадминистрации сказать слова благодарности руководителям агрофирмы «Лан» (Н. Надоля), ПКФ «Гиргис» (Ю. Рукин), ФГ «Коваливське» (Е. Митрофанов), ФГ «Урожайное» (В. Стеценко), ФГ «Каштан» (К. Кошевая), АФ «Наугольновская» (В. Галушка), АФ «Гончаровская» (А. Борзило) и многим другим, принявшим активное участие в продаже зерна в закрома государства и области.
- Урожай ранних зерновых сватовчане получили меньше, чем хотели. Но сегодня говорят о хорошем урожае поздних культур. Так ли это?
- Действительно, по сбору урожая и урожайности поздних зерновых культур наш район сегодня - в первой пятерке области. Впервые, за последние 10 лет, в хозяйствах района получен урожай подсолнечника более 41 тыс. тонн, а урожайность его составила 16,9 ц/га. И это - не 8 и даже не 10 ц/ га, которые мы получали в предыдущие годы.
- Недавно наша газета публиковала интервью с представителями Пенсионного Фонда. Шла речь о том, что многие агроформирования рассчитались с долгами за много лет. Наверное, высокий урожай поздних культур - одна из причин такого явления.
- Конечно, стабилизация на рынке Украины цены на зерно, рост мировых и внутренних цен на семена подсолнечника позволили многим хозяйствам укрепить финансовое состояния. И они смогли расплатиться с долгами и вложить определенные суммы в развитие хозяйств.
- Григорий Андреевич, много говорилось с трибун всех уровней о поддержке селян государством. Была ли эта действенная поддержка?
- Только за 10 месяцев 2007 года в хозяйства поступило 4,6 млн. грн. бюджетных денег. В т. ч. на частичную компенсацию стоимости минеральных удобрений - 573,3 тыс. грн., за посевы озимых культур - 1,7 млн. грн., по засухе - 910,4 тыс. грн., за сдачу тяжеловесного скота -478,6 тыс. грн., компенсации,_по краткосрочным кредитам - 757,6 тыс. грн. Будем надеяться, что по итогам 2007 года эта цифра будет значительно больше, так как почти все государственные программы продолжают работать в ноябре-декабре текущего года.
- Животноводство по-прежнему остается у нас сложной проблемой?
- К сожалению, эта проблема не только Сватовского района. Низкая привлекательность бизнеса в животноводстве, и особенно в молочном скотоводстве, характерна для всей Украины. Вместе с тем, следует отметить, что предпринимаемые райгосадминистрацией и руководителями хозяйств усилия по стабилизации положения дел в молочном скотоводстве уже дали первые положительные результаты. В районе утверждена программа развития животноводства до 2010 года. Наращивают поголовье коров, производство молока в АФ «Лан» (Н. Надоля), «Слобожанская» (Л. Полякова), «Агро» (С. Шевцова), «Каштан (К. Кошевая), «Прилужное» (Е. Бондарев). Руководители этих хозяйств оснастили молочно-товарные фермы холодильным оборудованием и реализуют молоко только высокого качества по хорошей цене. Наибольших успехов в производстве молока добились в ФГ «Прилужое» (Е. Бондарев), где за 10 месяцев текущего года надоено на фуражную корову 4 тыс. 900 кг молока, в АФ «Слобожанской» - 4 тыс. 187 кг, «Агро» - 3 тыс. 749 кг, в «Лане» - 3 тыс. 394 кг.
- Сегодня социальная сфера села переживает нелегкие времена. Наверное, дела бы обстояли еще хуже, если бы не помощь фермерских хозяйств?
- Действительно, многие руководители агроформирований принимают активное участие в газификации населенных пунктов, оказывают материальную помощь учреждениям культуры, спорта, школам, детсадам. Выражаем искреннюю благодарность от райгосадминистрации руководителям ФГ «Свитанок» В. Литвину, «Прогресс-10» А. Слипец, «Каштан» К. Кошевой, «Прилужное» Е. Бондареву, «Гончаровская» А. Борзило, «Слобожанская» Л. Поляковой, «Лан» Н. Надоле, «Наугольновская» В. Галушке и многим другим, которые всегда находят время, средства на решение вопросов социального развития села.
- Григорий Андреевич, еще недавно вы были успешным руководителем сельхозпредприятия и крестьянские проблемы знаете на собственном опыте. Поэтому думаем, что вам есть что сказать своим коллегам в канун профессионального праздника.
- Конечно же, пожелать хочется самого главного, ради чего мы работаем - хорошего урожая. Ведь это он - конечный результат многогранного и очень нелегкого труда людей. Труда многих людей. Ведь хлеб на столе всегда давался нелегко. Нелегко он дается и теперь. Но крестьяне всегда отличались крепостью духа и большим терпением, не говорю уже о трудолюбии. Поэтому пусть всего прибудет, пусть селянская мудрость будет путеводителем во всех делах. Всем хлеборобам района желаю от имени Сватовской райгосадминистрации полных закромов, удовлетворенности в душе и счастья в домах.

Общалась Елена Рагра.

Обсудить статью в форуме



Під лежачий камінь вода не тече або Від чого в селі «крутиться» голова?

Про долю села сьогодні „плачуть" багато політиків. Мовляв, довели його до ручки. Правда, при цьому забувають уточнити - хто довів. Перед виборами тема гіркого життя села, як правило, витягується з шухляди. А селяни слухають те все, але давно вже не звертають уваги. За останні роки вони уже звикли жити самостійно, сподіваючись тільки на себе. Жителям села найбільший начальник і командир - голова сільради. Вони знають, що ця людина поруч з ними, за неї вони голосували, обравши лідером а, тому саме з головою люди і вирішують усі найгостріші питання.
Треба сказати, що фактично головам сільради сьогодні надана широка влада. Одначе в реальності далеко не все у владі сільського керманича. Здебільше саме на ньому замикається велике коло обов'язків, з нього суворо запитують вище, а йому уже нікуди озиратися.
Сергій Миколайович Коваленко - один із сільських голів Сватівського району. Очолює він Рудівську територіальну громаду, до складу якої входить села Рудівка і Андріівка. Щоденно йому доводиться вирішувати цілу низку проблем життя села. Саме з ним журналісти „СВ" спілкувалися під час нещодавнього візиту до села. С. М. Коваленко працює головою уже друге скликання. Атому, звісно, йому добре відомі проблеми місцевого самоврядування. Серед них одна з головних - недофінансування. Бюджет Рудівської сільради (гроші, які використовуються на потреби села) складає 159 тис. Причому, власних надходжень з них - лише трохи більше за 83 тис. грн., а інші 76 тис. грн. фінансує держава. Багато це сьогодні, чи ні? Для порівняння: візьмемо сватівський середньостатистичний магазин, розташованих у центрі міста. Його виручка у день, в середньому, складає три тисячі грн. Якщо помножити цю виручку на 365 днів (рік), виходить понад мільйон грн. Тобто, валовий прибуток з торгівлі в продуктовому магазині за рік становить більше мільйона гривень.
Так то один магазин, а то - ціла територіальна громада, до якої входить два села. От і судіть, як на ці гроші „латати" сільські проблеми. Більш того, у цій сумі „сидить" - ще й зарплата визначеним працівникам соціальної сфери.
Та при таких невеликих статках жити то однаково треба. От і „крутяться" голови. Приміром, зараз Рудівський голова стурбований тим, як взимку будуть чиститися дороги. Уже багато років підряд цю проблему селянам допомагають вирішувати місцеві фермери. Недешево їм це обходиться, але голові більше ні до кого звертатися. І Сергій Миколайович із вдячністю каже про керівників фермерських господарств „Пролісок" С. М. Ковальова, „Гиргис" Ю. В. Рукіна та „Злагоди" С. М. Паюнова. Бо вони допомагають не тільки з дорогою, айв багатьох інших питаннях. А ще каже Сергій Миколайович, що в минулому році виручав і С. Литвин - керівник сусіднього господарства „Світанок". Йому сільрада перерахувала незначні кошти, а керівник надав трактор, котрий виручав рудян зі снігового полону.
Сергій Миколайович вдячний керівникам, бо розуміє, що ситуація, коли голові доводиться просити про допомогу, - гірка реальність. Хоча вважає и голова не зовсім нормальною, адже люди зайняті своїм бізнесом, за це вони платять податки, а тут ще й сільський голова зі своїми сільськими проблемами. Тому звертається Сергій Миколайович до фермерів у разі крайньої необхідності. Приміром, коли треба готувати школу до нового навчального року, або от у разі проблем із дорогою.
Одне з нагальних питань, яке сьогодні турбує жителів Рудівки, як і самого голову, є відсутність газопроводу до села. Прокласти всього 8 кілометрів - і рудяни позбавлені багатьох проблем, пов'язаних з теплом в оселях. Але ті кілометри „коштують" немало-небагато 1 млн.300тис. грн. Щоб їх заплатити селу треба аж 7 років складати гроші сільрадівського бюджету, не витрачаючи ні копійки. Ясна річ, що без державної допомоги тут рудянам ніяк не обійтися.
Свої оселі рудяни вже підготували до зустрічі з газом. Внутрішню розводку по селу зробили, але не поспішають позбавлятися вугільного опалення, бо невідомо, скільки ще чекати, коли зглянеться держава. Не впоратися самотужки селянам і з проблемою освітлення вулиць. Сергій Миколайович каже, що намагалися вирішувати це. Але для того, щоб поновити освітлення хоча б на центральній вулиці села необхідно більше ста тисяч гривень.
Проблематичною бачить сільський голова і сфера побутового обслуговування. Робочих місць у селі катастрофічне не вистачає, одначе, немає бажаючих розвивати власний бізнес саме щодо надання побутових послуг. Ніхто не хоче відкрити, скажімо, перукарню, хімчистку, майстерню по ремонту взуття чи пошиву одягу. А чому? В людях сидить застарілий острах, що їхній бізнес начебто хтось «придушить». Хоча у багатьох і хист є, та й грошей, щоб розпочати таку собі власну справу - багато не потрібно. Але ж у страха очі великі.
Отож, відсутність роботи, елементарних побутових послуг, відсутність нормального транспортного сполучення (автобус ходить всього тричі, й то - у буденні дні) і змушує людей молодшого віку залишати село. З сумом говорить голова і про те, що значно меншає діток у місцевій школі, а це - тривожна тенденція. Шістдесят шість учнів навчаються в Рудівській школі. А от молоді - від 18 до 25 років, - за словами голови, в селі більше ста чоловік.
От з клубом проблему вдалося вирішили. Не було б щастя, так нещастя допомогло. Старий клуб згорів, - облаштували невеличку хатинку. Тепер молодь має можливість там збиратися. Завідуюча клубом Н. Федотова, як стверджує голова, людина активна і береться за роботу хвацько. Дай Бог їй здоров'я.
Проблеми купити товари найпершої необхідності у селян немає. Уже два роки в центрі села два рази на тиждень працює щось на зразок ринку. Старобільські підприємці привозять сюди всілякий крам, за яким би довелося рудянам їхати до райцентру. А так вони замовляють потрібний товар. Ставляться продавці до покупців, як до добрих знайомих. Вони знають селян уже особисто, бо звикли. Залюбки виконують їхні замовлення, навіть надають товар у борг чи кредит. Але все одно мріють рудяни, щоб їздив автобус у вихідні до райцентру з села, тоді можна було б самим відвідувати ринок...
Попри всі складнощі життя в Рудівці триває. І ніякі „крокодилячі" сльози політиків не підтримують його вогник, а лише самі селяни на чолі зі своїми сільськими головами, плекають той вогник, як тільки можуть... І спробуй тут не «крутитися» від усіх цих проблем. Під лежачий камінь вода не тече, і селяни про це добре знають.

Олена Рагра,
с. Рудівка.


Обсудить статью в форуме



Квітує «Пролісок», немовби навесні
Інтерв'ю з Тетяною Федоровською

Про Тетяну Миколаївну Федоровську (керівника народного ансамблю „Пролісок") за Ті творче життя чимало написала місцева, і не тільки місцева, преса. Бо вона - одна з тих людей, які зробили (і роблять) значний особистий внесок у розвиток культури рідного краю. Чарівний голос і уміння дарувати радість людям - це тільки маленька частинка її багатогранного таланту. Не випадково на участь у обласному конкурсі у номінації „Кращий керівник творчого колективу" сватівчани висунули саме Тетяну Миколаївну. Про творчий шлях, про долю культури у сьогоденні та про інше говорила з Т. М. Федоровською кореспондент „СВ".
- Тетяно Миколаївно, чим для вас є ваша професія: «шмат хліба» чи щось більше?

- Мабуть, не буду оригінальною у відповіді, коли скажу, що для людини творчої професія - це понад усе - потреба душі, спосіб самовираження. А шмат хліба... Мабуть ото його тільки, отой шматок, й можна заробити нашою професією. Бо статків великих вона, на жаль, не приносить. Особливо зараз, коли цінності у суспільстві змінюються... Але більшість моїх колег, як і я, живемо у своєму світі. І живемо там не усамітнюючись, а з відчиненими дверима, прагнемо залучити до прекрасного якомога більше людей.
- Все життя ви співали у „Проліску" і вже шість років керуєте народним ансамблем. Чи легко далася робота керівника?
- Нелегко. В радянські часи самодіяльність дуже заохочувалася. А тому і ставлення у суспільстві до неї було іншим. До того ж, „Пролісок", яким керувала Заслужений працівник культури України А. С. Шмельова - це був потужний і відомий далеко за межами району колектив. Тому я усвідомлювала, що тримати „марку" буде нелегко. Навіть більше: треба щодня доводити, що ти можеш і робиш свою справу добре. У нашій професії колишні заслуги - то, як марево. Якщо сьогодні твій колектив виступив не так, як треба, то до чого твої колишні заслуги?
- Ви кажете, що сьогодні до самодіяльності ставлять не так. Які зміни ви, як людина творча, помітили?
- Сьогодні менше говорять про душу і її потребу, а про те, що дає самодіяльність у матеріальному сенсі. Учасникам мого колективу відкрито говорять про це керівники підприємств, де працюють самодіяльні артисти. Мовляв, навіщо вам ця безкоштовна морока. Нікому і в голову не приходить, що люди йдуть сюди не тільки за тим, аби навчитися правильно і красиво співати. Вони приходять за спілкуванням, за натхнення на життя.
- Але ж у вас в колективі практично - молодь. А саме їх старші критикують за практичність і амбітність. Як же вам вдається розкопати в їхніх душах те, чого не бачать інші?
- Та просто їх треба сприймати у контексті того часу, в якому живемо. А може й треба сьогодні бути амбітними. Змінилися стосунки у суспільстві, і з цим не можна не рахуватися. Моє покоління, попри романтичну тягу до прекрасного, було дуже опікуване державою. Нас за-безпечували і роботою, і наставниками, освіту ми отримували безкоштовно. Сьогодні, щоб мати все вище перераховане, треба самому добиватися і не чекати, що тебе хтось поведе. А для творчої душі це нелегко. Тому амбітність - це своєрідна рушійна сила. Я дуже люблю молодих учасників нашого колективу, і знаю точно, що природа самозбережується. Вона дарує нові і нові таланти. І попри інший погляд на реалії життя, у нас є спільне - ми любимо творчість у всіх ЇЇ проявах.
- В „Проліску" завжди були вокальні ансамблі, але дитяча студія - це уже ваше дітище. Як вона народилася?
- Свою трудову діяльність я розпочинала з Круглівської школи. Родина, в якій я народилася і зросла, переїхала до цього села з Росії. А я до того встигла отримали професію вчителя музики. От і працювала я з дітьми під рукою мами-педагога. А потім, коли батьки виїхали до Хабаровського краю разом з меншими дітьми, я лишилася працювати у Сватовому у СШ №7. Так що досвід роботи з дітьми у мене був. Та подальша доля так склалася, що з малечою я не працювала. Коли до мене у „Пролісок" бабуся привела Катеринку Кушнір, скажу чесно, я подумала: «Та навіщо мені морока з дітьми?». Та згодом захопилася „народним голосом" дівчинки, підготувала її виступ на „Слобожанський Спас". Після цього в колектив стали приводити дітей. От так і народилася дитяча вокальна студія. Через неї пройшло вже немало дітей. Колишні її вихованці уже поповнили основний склад дорослого колективу. Бо жіночий колектив постійно змінюється. Дівчата виходять заміж, народжують дітей, буває, виїздять з міста. А тут - готова зміна.
- Чи не буває, що шкодуєте про обраний шлях?
- Хвилини слабкості бувають у всіх людей, а у творчих - тим паче. Одначе про обрану професію ніколи не жалкувала. Просто десь на іншій роботі я не змогла б. У кожної людини, мабуть, є своє земне призначення. Моє - бути на сцені, серед тих, хто любить мистецтво. І це - поза всілякими сумнівами.

Спілкувалася Олена Рагра

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22