Сайт города
СВАТОВО




"Новини СватІвщини" в интернете



Не стареют душой ветераны...

10 октября в большом зале райсовета состоялась отчетно-выборная конференция ветеранской организации района, которую вел председатель горсовета Н. Шерстюк. В работе конференции приняли участие: председатель райсовета Ю. Гавриленко, первый заместитель председателя райгосадминистрации Л. Русанова, ответственный секретарь областной ветеранской организации В. Симоненко. Выступления докладчиков, среди которых были и руководители организаций и учреждений, председатели сельских ве-теранских организаций, объединяло одно чувство — чувство заботы о людях, которые своим мирным трудом и своим ратным трудом в годы военного лихолетья завоевали к себе уважение и благодарность потомков.
Председатель районной ветеранской организации А. Чернобрывко рассказал о работе районной организации (состоящей из 55 первичных организаций) за отчетный период. Он отметил широкий спектр мероприятий, которые проводились для ветеранов района: торжественные, праздничные вечера, акции милосердия. Он также затронул вопрос льгот ветеранов, в частности, вопрос проезда в районном транспорте, в пригородных поездах. Докладчик сделал акцент на необходимости поддержки работы ветеранской организации со стороны предприятий и агрофирм. Такой поддержки, например, какую она получает от райавтодора (руководитель В. Кондратьев), «Межрайгаза» ( руководитель И. Гавриленко). "А. Чернобрывко также признал, что пока недостаточно выделяется санаторных путевок для наших ветеранов.
Вопросы лечебно-санаторного характера нашли свое более полное отражение в выступлении заместителя главного врача РТМО И. Плотникова. Он говорил о том, что в больнице выделен специальный кабинет, где собрана вся необходимая информация о ветеранах Великой Отечественной войны, о том, что 98% их прошли врачебный осмотр. Однако, подчеркнул докладчик, есть и вторая сторона вопроса санаторно-профилактического лечения. Дело в том, что ветераны зачастую сами проявляют слабую активность в этом плане. Нередки случаи, когда в областную лечебницу (госпиталь), остаются невостребованными «горящие» путевки.
Начальник Сватовского цеха №18 электросвязи П. Морозов привел точные статистические данные телефонизации квартир ветеранов. О динамике трех последних лет, например: 2004 год — 168 человек, 2005 год — 204, 2006 — 49. Уменьшение количества абонентов связано, с одной стороны, с естественным уменьшением количества участников. ВОВ, с другой стороны — нехваткой кабельной продукции.
Начальник управления труда и социальной защиты И. Лейрих обобщил основные причины недоработок в деле оказания полноценной помощи ветеранам (социальной, технической, медицинской) — они в недостаточном финансировании. Хотя, конечно, есть и позитивные изменения в этом плане, что является заслугой нынешнего районного руководства.
Одним из самых эмоциональных выступлений на конференции надо признать речь председателя первичной организации села Свистуновка И. Дробицкого. Докладчик расширил временные и пространственные рамки вопроса — как говорил Петька Чапаеву — «в мировом масштабе». Иван Васильевич обратил внимание слушателей на общую тенденцию ухудшения идейного и морального воспитания молодежи в свете экономического и социального разрушения здания по имени «страна». Говорил о попытках в известных кругах нивелировать заслуги наших ветеранов — настоящих героев — за счет иллюзорных, героев УПА.

Книга Памяти.
В выступлении историка-краеведа Л. Корольке прозвучало беспокойство за ее издание, так как из 5000 жителей Сватовского района, принимавших участие в боевых действиях, лишь на 50 человек оформлены карточки. В военкомате только с 1962 года стали составлять такие карточки на ветеранов, да и то на тех, которые обращались за льготами. Большие проблемы с фотографиями, которых очень мало. А те, которые есть, — не все хорошего качества.
В плане нашей помощи этому благородному делу мы публикуем номер телефона Л. Королько - 3-31-79.

«Протопи ты мне баньку по - белому...»
С вопросом открытия городской бани ветераны обращались и к депутатам райсовета, и в область, и к депутату Верховного Совета Владимиру Михайловичу Иванову. Но пока банные веники висят на гвоздях. Хронологически вопрос бани поднимался в начале конференции. Но мы его вынесли в конец, будучи уверены в том, что этот вопрос — последний по счету, но не по значению. Потому что баня — это особое измерение, свой образ жизни... да, собственно, для ветеранов — сама жизнь!

Здесь все в кругу друзей, надежных, верных.
Здесь пар горячий им врачует раны.
Да если бы не наши ветераны —
Замерз бы мир зимою в сорок первом.


Владимир ПЕТРУШЕНКО.

Обсудить статью в форуме



ГАВРИЛЕНКА І ШЕРСТЮКА ЗАПИСАЛИ У ВЕТЕРАНИ. ЧИ СПИСАЛИ...

Я дуже шаную ветеранів війни і людей, які багато років віддали державі, маючи величезний трудовий стаж, бо переважна їх більшість - з надзвичайно чистими душами і натрудженими робочими руками. Це вони на марші за світле життя будували країну. Це вони обходилися найменшим, бо гадали, що те світле, яке вони будують, дістанеться їхнім дітям та онукам. Це їх так безсоромно ошукали, просто викинувши з життєвої колії на обочину. Вкрали заощадження, призначили сміхотворні пенсії, не лишили нічого для їхніх дітей. І найболючіше, що їх продовжують ошукувати, обманювати, „заговорювати" і сьогодні. І не тільки десь далеко у Києві, а й у нас рідному серці Сватовому...

А РЕЖИСЕР-ТО ХТО?
Саме з таким майже риторичним питанням поверталася я з районної ветеранської звітно-виборної конференції, яка відбулася у Сватовому на минулому тижні. І хоча по формі це зібрання було витримано, його суть, як то кажуть, залишилася дуже сумнівною. Найперше, що вразило: вести збори взявся міський голова пан Шерстюк, хоча представляючи його, і завуалювали словами типу „делегат ветеранської організації РВ УМВС", але перед очами-то сидів далеко не ветеранського виду міський голова, з чого було не важко здогадатися, що режисером заходу стає саме він. І здогадки відразу підтвердилися. З умінням ідеологічного керівника Микола Омелянович приступив до виконання своїх обов'язків. Підтверджуючи свій імідж „рубахи-парня", він жартівливо запитав у ветеранів, чи, мовляв, довіряють вони вести йому збори. Ветерани ж, люди, які звикли прислухатися до влади, безумовно, довірили, нічого навіть не підозрюючи...
Треба віддати данину «делегату від ветеранської організації РВ УМВС», бо зумів він втілити в життя запланований сценарій з блиском. Де треба, Микола Омелянович був жартівником, де треба - зупиняв „залізним, командирським голосом" непотрібні запитання, що відбивало охоту у шукачів правди щось далі питати. Словом, де - пришерстити, а де - присолодити - це в стилі Миколи Омеляновича...

«...ПОСТАВИТИ КРАПКУ» ЗАВЖДИ ЛЕГКО
Зі звітною доповіддю на зборах, як і годиться, виступав голова районної ветеранської організації О.О. Чорнобривка. Звіт також витриманий у дусі старих добрих часів. „Проблеми, мовляв, є, але ж нам допомагає місцева влада...". Не відчувалося у звіті по-справжньому ні тривоги, ні болю про те, як живеться нині ветеранам. Аналіз роботи зроблено поверхово, обійдено всі гострі кути.
Лише коли деякі ветерани стали після доповіді задавати запитання, Олександр Олександрович дещо оживився, на відміну від млявого тону доповіді. Не без роздратування він відповідав, видно було, що запитання не подобалися, та делегат від ветеранської організації РВ УМВС це вчасно помітив і повернув хід заходу у потрібному собі напрямку.
Було почергово надано слово керівникам служб соціального захисту населення, цеху електрозв'язку №18, Пенсійного фонду, РТМО тощо. Ніхто не спорить, що інформація, яку доводили до відома ветеранів керівники цих служб, дуже потрібна. Але це були звітно-виборні збори, де мала обговорюватися робота організації за рік. Повинні були аналізуватися недоліки і вироблятися плани роботи надалі. А служби можна було заслухати на черговому зібранні, які за Статутом мають проводитися за необхідністю, але не менше разу на рік. Та чомусь про кількість тих зібрань ветерани запитували навіть після доповіді. Бо Олександр Олександрович звітував про чотири зібрання, але з залу про кількість перепитали, мабуть, сумнівалися.
Разом зі всіма службами в обговоренні доповіді участь взяли 9 чоловік. І Микола Омелянович звернувся до ветеранів, мовляв, що робити далі, підштовхнувши зал на те, аби „закруглися". Ясна річ, у залі завжди знайдуться такі, які скажуть: „Та досить, уже й так довго".
Так і було. Проте, відомий і заслужений делегат зібрання С.М.Радомський настояв на тому, аби дали хоча б по дві хвилини тим, хто, за його словами, мав сказати щось путнє. І треба сказати, у наступних виступах врешті прозвучали хоч якісь критичні нотки, яких до того не було, якщо не рахувати пригладжений виступ голови міської ветеранської організації П. Суховерхова. Павло Миколайович намагався донести керівництву району біль ветеранів ЗТО, що неодноразово зверталися за допомогою, але не отримали жодної відповіді. Проте, прозвучало це досить оригінальна: „Юрію Миколайовичу, нам треба зустрітися по цьому питанню і щось вирішити, або поставити крапку". Ясна річ, така настанова дасть можливість керівництву обрати другий варіант - поставити крапку.
М. Ф. Борзенков критикував місцеву владу за нереагування на прохання ветеранів відновити роботу міської лазні (до речі, до кінця зборів цю проблему з допомогою головуючого таки перетворили на смішки). Розкритикував ветеран і роботу обласного госпіталю. Таким чином, розвінчавши міф про те, що ветерани не хочуть самі лікуватися. А ще говорив про те, що ветеранів-офіцерів хоронять без салюту...
Спробу проаналізувати справжній стан роботи ветеранської організації зробив В. О. Рижевол. Він зазначив, що доповідь була розмитою. А ще конкретно порушив питання щодо ЗТО... Але його слова уже потонули у стомленому залі...

ГАЛИНА ПЛЮЩ РОЗБУРКАЛА ДЕЛЕГАТІВ
Г. Т. Плющ вдалося розбуркати стомлених делегатів, її емоційний виступ щодо збереження пам'яті і участі ветеранів у виховному процесі молоді мав відлуння навіть у виступі представника обласної ветеранської організації. І дійсно жодне слово Галини Тимофіївни не смію ставити під сумнів. Виховання — справді справа всього суспільства і у нас є на чому виховувати молодь. Але ця розмова перейшла згодом уже на партійні засади, ідеологічні цінності, що дуже охоче підхопив головуючий і підсумував: „Та ви б бачили, як пройшли у нас вибори". Згадували уже й УНА, й УПА, книги з історії, 90-річчя Жовтня - і всі дуже далеко відійшли від... звітно-виборних зборів...
Тому рішення приймали нашвидкоруч, швидко проголосували визнати роботу організації задовільною, дописуючи на ходу доповнення.

ТЕОРИТИЧНІ АРГУМЕНТИ «НОВОСПЕЧЕНОГО» ВЕТЕРАНА ЮРІЯ ГАВРИЛЕНКА ЗАМІСТЬ РЕАЛЬНОГО ПОЗИТИВУ
Ще швидше обирали раду ветеранів і делегатів. Не тільки у мене викликало здивування (чула подібні думки у ветеранів після зборів), що у складі ради ветеранів опинився і голова районної ради пан Гавриленко, і міський голова - пан Шерстюк. Ввели туди і голову райдержадміністрації В.Мормуля (щоправда, без його присутності і згоди на те). А ще Юрія Миколайовича найпершого висунули делегатом на обласну звітно-виборчу конференцію ветеранів!!! Гавриленко - головний ветеран Сватівщиниі Висували, звісно, за раніше заготовленими списками. Що після цього говорити, якщо говорити нічого... Просто бракує слів...
Виступаючи перед ветеранами, Юрій Миколайович „скромно заявив про той позитив в районі, який з'явився з приходом нової районної і міської влади. А ще дуже «демократично» додав: «Та якщо ви скажете, що позитива немає, то ми вам наведемо аргументи...»

ЯК «ПРИБРАЛИ» МАЦЮКА ТА ЯРЕШКА...
Зачитали на раді і заготовлений список членів президії. Проголосували. Проте, ніхто і не обмовився, що з членів президії тихенько, „під шумок" вивели В. і. Мацюка та М. Д. Ярешка. Особисто для мене і в цьому нічого не було дивного. М. Д. Ярешко не подобається владі за свої політичні погляди, а ще за уміння висловити думку, що може розійтися із владою, і змусити інших замислитися.
А Володимир Іванович Мацюк - людина дуже активна і дуже незручна для влади, бо з постійною настирністю добивається вирішення важливих для ветеранів його ветеранської організації (завод ЗТО) питань, на які влада мовчить, як риба. Не раз він порушував ці питання у пресі, про свої походи по владних кабінетах розповідав і на сторінках нашої газети, бо знав, що за ним стоять люди. А ще ветеран мав необережність покритикувати О.О. Чорнобривку, як безініціативного голову, що не відстоює інтереси ветеранів. Навіщо такий боєць із владою? Краще проігнорувати представництвом у президії великої ветеранської організації ЗТО, коли не вдається зламати хребет його лідеру. Краще тихо і зручно, без зайвого галасу, за руку з владою, як Олександр Олександрович, якого знову обрали головою районної ветеранської організації. Я зовсім не проти вибору ветеранів. І нічого не маю проти О.О. Чорнобривки, як особистості, доброї людини. Навпаки з великою повагою ставлюся до його славного минулого, заслуженого авторитету. Але сьогодні є день нинішній, і з його реаліями не можна не рахуватися.
Жаль, що цього не розуміють місцеві керівники. Вони навіть спробувати, так би мовити, „закільцювати" ветеранську владу, обравши заступником голови районної організації голову міської організації, ніби крім двох, немає інших гідних ветеранів.
І те, що влада провела масовану „атаку" на ветеранську організацію - це справа тимчасова. Час не стоїть на місці. Сьогодні з їхньої легкої руки викинули з активу незручних. Але завтра поруч з ними стане ще більше. Не виліпить влада з ветеранів безхребетну, покірну масу. Це - люди, які випробувані життям і не звикли пригинатися. Щоправда, інколи їх підводить зайва довірливість. Та на все, з рештою, приходить край...

Олена Рагра
Сватівські Відомості №42/102

Обсудить статью в форуме