Сайт города
СВАТОВО




"Новини СватІвщини" в интернете



“Родительский дом, начало начал...”

Службою у справах дітей проведено перевірки виховної та профілактичної роботи, соціального захисту дітей, які перебувають у скрутних життєвих обставинах, в Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ст., Рудівській ЗОШ І-ІІ ст. та Оборотнівській ЗОШ І-ІІІ ст.
Серед організованих заходів необхідно відзначити проведення батьківських зборів, конференцій, зустрічей, бесід, правових тижнів, анкетування тощо з питань профілактики правопорушень, безпритульності та бездоглядності дітей. В кожному з перевірених навчальних закладів систематично проводяться зустрічі учнів з працівниками РВ УМВС, служби у справах дітей, районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, лікарні та відділу освіти.
У Ковалівській ЗОШ створено учнівську комісію з попередження правопорушень серед дітей, в Рудівській та Оборотнівській ЗОШ працюють спільні комісії, до складу яких входять як учні, так і вчителі, батьки, представники сільських рад.
На внутрішньошкільному обліку у Ковалівській ЗОШ перебуває 6 дітей, Рудівській ЗОШ — 1, Оборотнівській ЗОШ — 5 учнів. У кожному навчальному закладі визначено сім’ї «групи ризику». Питання відвідування навчальних занять учнями, які перебувають на внутрішньошкільному обліку та виховуються у сім’ях «групи ризику», тримається на постійному контролі класними керівниками, адміністрацією та членами учнівської комісії чи учнівського самоврядування. У школах заведено «екрани» відвідування занять, проводяться аналізи відвідування з вказівкою причин пропусків навчальних занять. Підсумками проведених аналізів є зустрічі з батьками учнів, які без поважних причин пропустили навчальні заняття, та відвідування цих учнів на дому. Під час відвідування родин складаються акти обстеження житлово-побутових умов проживання дітей. Приділяється увага організації зайнятості учнів, які перебувають на внутрішньошкільному обліку.
Разом з тим, як у Ковалівській, так і в Рудівській школах система роботи з батьками, які ухиляються від виховання своїх дітей, потребує покращення. Особливо стосовно налагодження взаємоінформування з проблемних питань сімейного виховання між класними керівниками, дирекцією школи та виконавчими комітетами сільських рад, зокрема їх радою з опіки та піклування. Рідко використовуються такі заходи впливу, як запрошення батьків на засідання комісії з питань попередження правопорушень, на засідання батьківської ради чи на батьківські збори.
Під час перевірки Ковалівської ЗОШ нами була відвідана сім’я, яка постійно тримається на контролі служби, — Горобець Людмили Миколаївни, де виявлена малолітня Клімова Олександра, 1995 р.н., яка більше місяця не відвідувала школу. Саме тому адміністрації Ковалівської ЗОШ рекомендовано: родину Горобець врахувати до списку сімей «групи ризику», взяти на внутрішньошкільний облік ученицю 8 класу Горобець Олену Юріївну, 09.10.1992 р.н. Тримати питання відвідування нею навчальних занять на особливому контролі. 1 раз на місяць здійснювати контроль за умовами її проживання та виховання, а також залучити до навчання безпритульну та бездоглядну Клімову О.О., 1995 р.н.
Робота педагогічного колективу, заступника директора Оборотнівської ЗОШ І-ІІІ ст. з виховної роботи Соломянікової Ольги Петрівни з даного напрямку заслуговує на узагальнення та поширення серед загальноосвітніх закладів району за її системність, послідовність, ефективність та результативність. Адже Оборотнівська сільська рада є однією з найбільших територіальних громад, де немає дітей, які мають статус сироти чи дітей, позбавлених батьківського піклування, і де на протязі багатьох років жоден батько чи мати не були позбавлені батьківських прав, що говорить про високий рівень виховної роботи школи.
Було також проведено перевірку стану роботи з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у ДПТНЗ «Сватівський професійний аграрний ліцей». У ході перевірки встановлено наступне.
Адміністрація ліцею проводить заходи, спрямовані на захист майнових та житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа. Учням, які мають право на отримання пенсії з втрати годувальника, відкрито особові рахунки у РФБ «Аваль». Договори, які свідчать про їх відкриття, зберігаються у особових справах дітей. Пенсійні фонди України, тих міст (районів), де діти перебувають на первинному обліку, повідомлені про місце їх навчання, з метою забезпечення переводу пенсійних справ до Пенсійного фонду України у Сватівському районі, який буде проводити у подальшому виплати призначених дітям сум. Діти, які не мають опікунів-фізичних осіб, знаходяться у даному навчальному закладі на повному державному утриманні, отримують стипендію відповідно до чинного законодавства.
19 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа забезпечені житлом, про що свідчать рішення органів місцевого самоврядування, листи-гарантії надання впорядкованого соціального житла у першочерговому порядку, або документи на право власності на житло, які знаходяться у особових справах дітей. З метою захисту житлових прав дітей, які не мають житла, адміністрацією ліцею проводиться робота (шляхом листування) з відповідними органами місцевого самоврядування (райдержадміністраціями), згідно зі ст. 32, 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». На виконання ст. 23 вищеназваного закону адміністрацією ліцею одночасно піднімається і питання подальшого працевлаштування випускників ліцею цієї категорії.

Ірина ВАСИЛЬЄВА,
головний спеціаліст служби у справах дітей з питань опіки, піклування та усиновлення.

Обсудить статью в форуме



Наверно, где-то ждет меня мой последний день,
Кипят снега над степью. Зубасто встали надолбы.
Несем мы имена удивительных людей.
Не уронить бы! Не запятнать бы!

Микола Васильович Головня. Молодим сватівчанам про це ім’я нагадує лише меморіальна табличка, розміщена на стіні при вході до центральної аптеки №79. Люди ж більш зрілого віку прекрасно пам’ятають цю добру та чуйну людину, що завжди була готова прийти на допомогу кожному. На жаль, в повсякденні не так і часто зустрічаються люди, про яких згадують з теплотою і великою повагою. Але Микола Васильович був саме з числа таких людей...
Народився М. В. Головня 5 грудня 1937 року в селі Грузливець Житомирської області. Ріс кмітливим та питливим хлопчиною. Після школи з відзнакою закінчив Житомирське фармацевтичне училище і незабаром отримав направлення до Луганської області та потрапив у село Райгородку Сватівського району, де став працювати завідуючим аптекою. Селяни відразу полюбили молодого фармацевта за його увагу до людей, за людяність та душевність. А одна з райгородчанок, вродлива Ліда, просто закохалась у такого ж вродливого Миколу, який також був далеко не байдужим до чарівної дівчини.
Тож незабаром побрались. Та на юнака чекала служба в арміі, яка в ті часи тривала немало — три роки. Не скажеш, що пролетіли вони, як один день. Довелось і чекати, і сумувати за коханим. Та ось він повернувся, і життя спалахнуло з новою весняно-квітучою силою. У 1961 році у подружжя з’явилась на світ маленька Тетянка, а ще через 6 років — її сестричка Лариса.
Роблячи відступ, зазначимо, що нині вони вже давно дорослі жінки, що знайшли гідне місце у житті — Тетяна працює у Москві, Лариса — зубним техніком у нашому райцентрі. Обидві мають по 2 сина, отож у родині Головнів — 4 онука.
Вмілого, працелюбного фармацевта запримітили, і, починаючи з 1966 року, Микола Васильович працював у Сватовому завідуючим центральною аптекою (ця робота тривала аж до трагічного в його житті 1994-го). Сім’я переїздила до райцентру.
Дружина, Лідія Семенівна, була педагогом. Багато хто зі сватівчан прекрасно знають її як енергійного, наполегливого та вмілого заступника директора середньої школи №8. Отож їй слово.
— Про Миколу Васильовича можу сказати лише добрі слова, — говорить Л.С. Головня.— Чудовим він був і сім’янином, і керівником колективу аптеки. А ще ж 23 роки очолював райком профспілки медичних працівників. Бував і на з’їздах, і на конференціях всіляких. За вмілу роботу був нагороджений орденом “Знак пошани”. З року в рік обирався депутатом міської ради.

— А яким він був вдома, чим захоплювався? — звертаємось до Лідії Семенівни з запитанням.
— Вдома був звичайною людиною. Неодмінною залишались його доброта, порядність, відданість роботі і сім’ї. Захоплювався бджолярством, подобалась йому ця справа, хоча самих бджіл побоювався, бо тяжко переносив бджолині укуси. Та улюбленим захопленням у Миколи Васильовича було полювання. Як надходив час початку сезону, він майже кожного вихідного йшов на природу з рушницею.

— Що ж він не даремно полював, щось приносив додому?
— Приносив. Бувало підстрелить зайця, і я потім готую його в сметані.

— У вас, очевидно, були друзі, приятелі?
— Звичайно. Дружили ми з сім’ями М. Д. Лошака, О. О. Чорнобривки, В. О. Кривошеї, і, що неможливо забути, І. І. Забурдаєва.

— Це цікаво, адже молоді сватівчани мало знають про колишнього першого секретаря райкому партії, хоча, напевне, чули про нього немало.
— Іван Іванович при всій своїй робочій суворості був людиною доброю і чуйною. Про нього інколи розповідають, що він любив випити. Я ж такого не помічала. При спілкуванні в компанії на природі він, як правило, не пив зовсім. Міг інколи випити шампанського у невеликих дозах.

— Мабуть, траплялись якісь ситуації, пов’язані з І. Забурдаєвим, що вам запам’ятались?
— Було таке. Якось директор восьмої школи Б. В. Манін поїхав на курси, а я залишилась за нього. Школа була ще зовсім нова, і до неї привезли землю для клумб. Школярі під керівництвом вчителів розкидали цю землю. Аж раптом приїздить Іван Іванович. Т. М. Тішакова (теж заступник директора) відразу кинулась до школи, аби навести “марафет”, бо всі ж знали, як любить І. І. Забурдаєв порядок. А я залишилась зустрічати поважного гостя. Він підійшов, з усіма привітався за руку, спитав, як йдуть справи. Потім пішли до школи. На третьому поверсі зупинився і поцікавився, чи подобається нам колір фарби, якою було все пофарбовано. Чесно кажучи, мені той колір не подобався, я про це й сказала. “Скільки часу вам потрібно, щоб перефарбувати поверх?” — запитав перший секретар. “Скажіть, за який час необхідно, і ми перефарбуємо”, — відповіла я. Так ми й зробили. А через деякий час до школи приїхало два автобуси з керівниками та членами райкому партії. Вони дивились на порядок в школі. Це було характерною рисою Івана Івановича — везти керівників туди, де порядок, і привчати до нього всіх. А пізніше в школі побував і перший секретар ЦК Компартії України С. Гуренко. Але в той час вже повернувся з курсів Б. В. Манін і зустрічати високого гостя довелось йому.

— Повернемось до головної теми розмови. Як Микола Васильович, ваш чоловік, ставився до роботи?
— Вона була для нього найважливішим у житті. О шостій ранку він вже виходив на роботу. Жили ми в будинку №3 на кварталі Луначарського. Ось звідти і прямував у центр міста. Та й у вихідні дні майже не траплялось такого, щоб він не побував на робочому місці. Був Микола Васильович надзвичайно доброю людиною, любив дітей та онуків.

— А яким було його ставлення до вас як до дружини?
— Дуже щирим. Не забуду, як любив він в день 8 Березня готувати страву, що має назву біжмармак. Складається вона з кусочків баранини та локшини, яку Микола Васильович готував сам. А до всього цього додавалась шурпа. У святковий день чоловік власноруч накривав на стіл. Це мені було надзвичайно приємно.

— В повсякденні ви, мабуть, не могли не помічати ставлення до нього простих людей?
— Звичайно. Люди ставились до Миколи Васильовича так, як і він до них — з великою повагою. Пам’ятаю випадок. Чоловік пішов на роботу, а в квартирі пролунав дзвінок. Відчиняю двері, на порозі стоїть жінка з величезним букетом піонів. “Тут проживає Микола Васильович?” — запитує. “Тут”, — відповідаю. “Передайте йому цей букет. Він дістав для мене такі ліки, котрих я не могла ніде дістати”. Такі вчинки були для Миколи Васильовича звичайною справою... Журналісти “НС” також прекрасно знали М. В. Головню. Особливо тепло він товаришував з відповідальним секретарем редакції І. К. Гамалієм, теж доброзичливою та щирою людиною. І що примітно — померли вони в один день — 9 вересня. В день народження районної газети...

Люди полишають цей світ. Та їх добрі справи залишаються. І хто їх робив, того згадують потім добрими словами. Як нині згадують Миколу Васильовича Головню, котрому б 5 грудня виповнилося 70.

Сергій КРИВОНІС.

Обсудить статью в форуме



«Партнерство заради добробуту»

Наталья Разумная и Муцуо Мабучи У резиденції Надзвичайного й Повноважного Посла Японії в Україні Муцуо Мабучі відбулася врочиста церемонія нагородження переможців конкурсу журналістів «Розвиток потенціалу громад - шлях до подолання бідності», у якому брали участь близько 80 журналістів з 15 областей України.
Дипломом переможця конкурсу в номінації «Партнерство заради добробуту» за професійну майстерність у висвітленні проблем подолання бідності й розвитку потенціалу громад (і подарунком від спонсора конкурсу компанії «Panasonik») була відзначена журналіст Наталя Розумна.
Переможців творчого змагання привітали Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Муцуо Мабучі, виконавчий директор Українського Фонду Соціальних Інвестицій Віктор Мірошниченко, заступник Міністра праці й соціальної політики України Георгій Галиць, голова представництва компанії «Panasonik» в Україні Кокічі Така- хама.
Конкурс був організований Українським Фондом Соціальних Інвестицій. Це спільний Проект Уряду України й Світового банку. Основними цілями Проекту є поліпшення умов життя бідних громадян і соціально незахищених груп населення шляхом підвищення якості й доступності соціальних послуг; розвиток потенціалу місцевих громад у рішенні гострих соціальних проблем; сприяння реформуванню соціальної сфери шляхом створення ефективних моделей соціальних послуг і розвитку стратегії їх адресності.
Загальна сума інвестицій Проекту в соціальну сферу України - більше 70 млн. дол. США. На грант уряду Японії - 1 млн. 711,5 тис. дол. США - здійснюється розвиток потенціалу найбідніших громад, активізація їхньої участі в процесі прийняття рішень, навчання громад тому, як мобілізувати наявні можливості й залучити необхідні додаткові ресурси для власного розвитку.
У проектному портфелі УФСІ 640 інфраструктурних мікропроектів, які реалізовуються у двох найбідніших районах кожної області й АР Крим. За станом на 4 жовтня 2007 р. 420 з них були завершені.

Кор. “НС”.

Обсудить статью в форуме



“...Это те, кто в штыки подымались, как один...”

У Первомайському районі Харківської області є село Киселі. У центрі цього села один з підприємців, як це зараз повсюдно спостерігається, вирішив побудувати крамничку. Розпочались земляні роботи. Але один зі старожилів села рішуче запротестував, бо пам’ятав, що в роки Великої Вітчизняної війни тут в екстремальних умовах, нашвидку поховали загиблих радянських солдат. При подальшому проведенні робіт з’ясувалося, що дійсно в цьому місці знаходиться братська могила.
Після цього до села прибула пошукова експедиція, котру здійснювало спеціалізоване приватне підприємство “Воєнні меморіали “Схід” (директор В. С. Старченко). Розпочались розкопки, які велись з великою обережністю.
Було виявлено останки 352 радянських воїнів, що покоїлись у необлікованих та занедбаних братських могилах на території балки Цибіха. Разом з останками знайшли 10 іменних солдатських медальйонів. Текст, однак, вдалося прочитати тільки у 5. Отож було встановлено прізвища п’яти загиблих воїнів, один з яких — наш земляк, мешканець Нижньої Дуванки Андрій Федорович Вербицький.
Інформація про це була передана до Сватівського районного краєзнавчого музею, працівники якого відшукали рідну доньку загиблого червоноармійця Надію Андріївну Антонів та її трьох дітей.
Надія Андріївна їздила в Киселі на перепоховання останків воїнів. В. С. Старченко зустрів нашу землячку, їй було надано місце для перебування. Всі витрати, пов’язані з поїздкою, оплатило підприємство “Воєнні меморіали “Схід”.
Можна тільки уявити, якою хвилюючою стала поїздка для Надії Андріївни. Вона змогла побувати на могилі батька, низько вклонитись його світлій пам’яті.
Останки загиблих воїнів перепоховані у братській могилі в центрі села (яка існувала й до цього як пам’ятне місце).

Кор. “НС”.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22