Сайт города
СВАТОВО




"Новини СватІвщини" в интернете



Відступати нікуди, позаду - "дике поле"

Перед початком апаратної наради голова РДА В. Мормуль вручив лист-подяку керівнику відділу освіти І. Мазурко за організаційну роботу по підготовці фестивалю "Діти - майбутнє України", а також привітав керівників банківських установ Н. Кириченко та І. Бондар з професійним святом, а заввідлом економіки Л. Ковальову - з днем народження.
Про створення комісії
При розгляді першого питання було акцентовано увагу на тому, що в селах продовжується руйнівний процес - розбираються виробничі приміщення і навіть житлові будинки, які перед тим викуповуються за безцінь. Люди, не маючи роботи, виїздять у міста, в сільських школах помітно зменшується кількість учнів. Отож, поступово повертаємось до "дикого поля", котрим колись вважалась наша місцевість. У Петрівці "розтягли" свинокомплекс, у Ковалівці два великих телятника було викуплено за якихось 4,5 тис. грн. У Нижній Дуванці від великого тваринницького комплексу залишилось всього-навсього два телятника. Такі негативні процеси треба негайно зупинити. Серйозною проблемою є і надходження в торгові точки недоброякісної продукції, що загрожує здоров'ю громадян.
Саме тому при райдержадміністрації створено районну комісію з питань перевірки збереження майна колишніх КСП та робочу групу з питань оперативного реагування щодо недопущення надходження на споживчий ринок району недоброякісних та фальсифікованих продуктів харчування, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Хто і скільки боржний
Начальник управління праці та соціального захисту населення І. Лейріх постійно інформує про стан погашення заборгованості та своєчасну виплату зарплати. Не стала винятком і нинішня апаратна нарада. Мають заборгованість по зарплаті філія "Луганськоблпалива" - 93,7 тис. грн. (з першого травня заборгованість зросла на 20,7 тис. грн.) та "Теплокомуненерго" - 136,1 тис. грн. (зростання на 9,3 тис. грн.). Поступово погашає заборгованість агрофірма "Містки".
Благоустрій - справа серйозна
Саме на цьому наголошував заступник голови РДА С. Родюшкін, коли розповідав про роботу по наведенню порядку на територіях. Впродовж останнього часу в районі було проведено місячник благоустрою, День довкілля, проведено ряд акцій. Добре ставляться до важливого питання благоустрою міська, Рудівська, Містківська, Гончарівська, Преображенська, Куземівська, Мілуватська, Оборотнівська сільські ради. Хоча і тут є проблеми. Проводилась робота по благоустрою, але не дуже помітно її результати, на територіях Стельмахівської, Райгородської, Первомайської, Ковалівської сільрад. А в Петрівці сміття помітне повсюдно. Але ж, як правильно зазначав на нараді голова райради Ю. Гавриленко, голів обрав народ, тож і треба про народ дбати.
Як проводяться профогляди
Заступник головного лікаря РТМО В. Таран вказував: нормальною є ситуація, коли рівень охоплення населення профілактичними оглядами складає 600 чоловік на тисячу. По Сватівському району такий показник становить 583 чоловіка, тобто він не такий і поганий. Але якщо поглянути на села, то ситуація набагато гірша. Впродовж березня-травня було організовано 12 виїздів лікарів у села. Але в Гончарівці на профогляд прийшло лише 42 чоловіка, в Райгородці - 22, Свистунівці - 58, Стельмахівці - 6, Рудівці - 18. До Кривошиївки та Володимирівки виїзди лікарів взагалі не відбулись через відмову забезпечення їх прибуття. Але ж здоров'я громадян - найголовніше завдання, і тому головам територіальних громад слід піклуватися про вирішення питань медичного обслуговування повсякчас.
На нараді розглядалось також питання "Про виконання протокольних доручень апаратної наради від 2 квітня 2007 року "Про передачу документів Національного архівного фонду до архівного відділу Сватівської райдержадміністрації, які знаходяться на позатерміновому зберіганні" (Т. Ланіна, начальник архівного відділу).

Кор. "НС".

Обсудить статью в форуме



СВОБОДУ ПОПУГАЯМ! СВО-БО-ДУ ПО-ПУ-ГА-ЯМ!"
або Добровільне бомжацтво

Бомжі, обірванці, бездомні, пропащі люди... Якими тільки "ласкавими" словами не називають тих, хто, маючи на те різні причини (нерідко по-справжньому трагічні), втрачають дім. Вони змушені жити просто неба, харчуватися воістину тим, що Бог і люди пошлють. Їхнє життя позбавлене сенсу, мети, радості. Вони хотіли б все змінити, але не мають сил для того... І важко повірити в те, що є серед нас такі, які за власним бажанням обирають для себе бомжацьку долю. Ще більш дивним є те, що такі божевільні бажання (по-іншому й не скажеш) виникають у п'ятнадцятирічних юнаків. Чому, запитаєте? Бо їм, себто юнакам, свободи хочеться...

* * *

Життя Володимира Полянова як чоловіка самостійного (принаймні, вільного від батьківської уваги) все ніяк не складалося. Начебто і одружився, начебто і дітки народилися (аж троє!), але за безкінечними п'янками-гулянками не було видно, як-то кажуть, світла у кінці тунелю. Отак у злидарстві та постійному похмільному стані і минало його життя.
Згодом у родині Полянових сталася біда - померла дружина Володимира. Він залишився сам, з трьома дітьми на руках. І, як це часто буває, біда опустила Володю на самісіньке дно горілчаної пляшки. З запою, можна сказати, практично не виходив, постійного місця роботи не мав. Старша донька Наташа вийшла заміж. А менші сини, позбавлені міцного батьківського плеча, творили все, що їм хотілося. Влад, середній син, у своїх "юнацьких забавках" зайшов надто далеко: за крадіжку він був засуджений. А от найменший (теж Володимир, як і тато), так би мовити, балансував на краю тієї ж прірви.
Але довго з приводу смерті дружини Володимир не сумував. Незабаром він розпочав спільне життя з Тетяною Остапенко, вірною товаришкою по "горілчаному виду спорту". Тетяна мала доньку Віру (батько дівчини начебто мешкає на Дніпропетровщині), яка була ровесницею молодшого сина В. Полянова. Володя-менший та Віра стали теж, як кажуть, товаришами по нещастю: між ними зав'язалася дружба, тому блукати Сватівським районом вони стали разом.
До речі, Наталя Радужна, старша донька Полянова, мала сина Стаса, якому було стільки ж років, скільки і її меншому брату Володі. Жінка в усьому наслідувала своїх батьків - пиячила, а син Стас був наданий сам собі і був абсолютно вільний у своїх вчинках. Тому, звичайно, він приєднався до компанії у складі Володі (свого дядька) та Віри.
Звісна річ, таке от шалапутне життя Полянових та Марини Радужної, чоловік якої помер, не могло не викликати зацікавленості у служби у справах неповнолітніх. Довго з Володимиром-батьком проводилася виховна робота щодо того, як він повинен поводитися, зважаючи на свій батьківський статус. Але всі зусилля спеціалістів служби у справах неповнолітніх були марними. Володимир Полянов, як і його донька Марина, був позбавлений батьківських прав. Їхніх дітей правоохоронці спіймали на крадіжці. Оскільки вони не досягли віку, в якому вже можлива кримінальна відповідальність, до карної відповідальності були притягнуті їхні батьки. За рішенням суду Володимира Полянова-меншого, Віру Остапенко та Стаса Радужного було направлено до спеціалізованих шкіл закритого типу. Хлопці потрапили до однієї школи. Дівчина була окремо. В той же період Володимир Полянов-старший помер...

* * *

Одразу по поверненню зі спецшкіл Володимир, Стас та Віра потрапили під опіку служби у справах неповнолітніх. Віру влаштували на навчання до ЗОШ №6, а 15-річних юнаків - до Фомівського ПТУ №114 (нині - аграрний ліцей). Дівчинка мешкала з матір'ю. Станіслав та Володимир знаходяться на повному державному забезпеченні: вони мають право на безкоштовну освіту у навчальному закладі, їх розмістили у гуртожитку, тричі на день годують. Але такі от звичайні людські блага прийшлися юнакам не до душі.
Тому і Стас, і Володя втекли з ПТУ. Разом з ними втік Сергій Стеценко. Батько Серьожі мешкає у Харківській області, виплачує своїй колишній дружині аліменти на дітей (є ще менший брат Альоша). А мати - алкоголічка. Сергій з братом вже якось тікали з родини до Харківського притулку, бо мати застосовувала до них насильство. Але згодом вони повернулися в родину...
Та мова навіть не про те. Вся справа в тому, що троє хлопців - Серьожа, Стас та Володя - мешкають просто у канаві, в абсолютному бруді та холоді. Їхнє "житло" знаходиться на кварталі Незалежності (всі "принади" цього "житла" можна побачити на фото). Неодноразово служба у справах неповнолітніх разом з міліцією ловила і повертала юнаків до ПТУ. Але вони знову і знову тікають, віддаючи перевагу бомжацькому життю. Кликни для увеличения
Юнаки стверджують, ніби-то ночують вдома, а бродять вулицями міста лише вдень. Але мешканці кварталу Незалежності твердять, що місцева канава - постійне місце їхнього проживання. Вулицями ж Сватового Володя, Стас та Серьожа ходять лише з однією метою: шукають нікому іншому не потрібний металобрухт та здають, а за виручені кошти харчуються (частіше за все "Мівіною") і п'ють пиво.
А що ж буде, цікаво знати, коли "запаси" металобрухту у Сватовому скінчаться? Почнуть красти? Знову красти? У такому разі на хлопців вже чекатиме не спецшкола, а виправна колонія.
- Я не розумію впертості та абсолютної безвідповідальності Володимира, Стаса та Серьожі, - говорить начальник відділу у справах неповнолітніх Олександр Федорович Данильченко. - Дійсно, багато чого в житті вони не знали і вже не пізнають. Приміром, батьківської любові, опіки. Але, на моє глибоке переконання, держава піклується про них більше, ніж достатньо. От тільки опіки тієї вони не хочуть.
- Так, не хочемо, - вторять один одному хлопці. - Не потрібна нам ваша опіка. Жили без неї все життя і далі житимемо. Ми хочемо свободи, розумієте? Сво-бо-ди! І до ПТУ ми не повернемося. Можете нас ловити хоч мільйон разів - ми все одно втечемо і робитимемо все, що нам заманеться.
Дивне, м'яко кажучи, у юнаків поняття про свободу, хворобливе якесь. Свободою вони називають життя у канаві серед купи сміття. Свободою вони звуть безцільне поневіряння містом.
За Володимиром Поляновим закріплена пенсія за втрату годувальника. Але неповнолітній хлопець поки що не може її отримувати. А опікуна він не має. Проте, як стверджують спеціалісти відділу у справах неповнолітніх, Володя отримає все до останньої копійки, тільки-но йому виповниться 16 років. Окрім того, Вова та його племінник Стас мають право безперешкодно жити у будинку, який належав нині покійному Володимиру Полянову-старшому (батьку і діду хлопців). Будівлю за юнаками закріпили рішенням міськради.
Разом з О.Ф. Данильченком ми побували у згаданому домі. Сподівалися зустріти там його господарів. Будинок, треба сказати, добротний, але має вельми занепалий стан. По всьому видно, що в ньому давно ніхто не робив ремонту. Окремі його кімнати вигоріли під час пожежі. Ми вже не говоримо про купи сміття скрізь... Одним словом, будинок потребує хазяйської руки. І якби у Володі та Стаса було більше клепки в голові, вони могли б досить непогано влаштувати своє життя. Навчалися б у ПТУ, мешкали у гуртожитку, безкоштовно харчувалися у тамтешній їдальні. А по закінченню навчання, отримавши роботу, облаштували б свій будинок. На невеличкому городі ростили б картопельку, цибульку... Та нині діти віддають перевагу зовсім іншому - бомжацькій свободі.
У зв'язку з цим виникає риторичне запитання: чим їм можна допомогти, якщо вони допомогу не приймають?..

Оксана ДЕМЧЕНКО.

Обсудить статью в форуме



"Через 2-3 месяца Сватовская типография будет одной из лучших в Украине"

Как бы иронично и снисходительно не улыбались современные компьютерные технологии в адрес книги, газеты.., но печатное слово книг, периодических изданий живет и торжествует, и долго еще будут от холодных компьютеров впереди печатные "аз", "буки", "веди".
Дабы укрепиться в этом нашем оптимистическом суждении, мы отправились к именинникам торжества - в гости к коллективу ОАО "Сватовская районная типография". Наш собеседник - председатель правления данной организации - Виктор Михайлович КОРЗУНЕЦКИЙ.
Кликни для увеличения
- Виктор Михайлович, я понимаю, что в праздничные дни о виновнике торжества - либо хорошо, либо… очень хорошо. Но радостную атмосферу мы оставим на концовку нашего разговора, а начнем с… проблем?
- Если промышленности поставить диагноз, как больному человеку, то можно сказать, что ее состояние стабильно тяжелое. А нынешние политические детские игры взрослых дядей не добавляют оптимизма, ибо экономика - это та же политика, только в сжатом виде. Это не может не сказываться и на нашей отрасли. Приходится выполнять работы, не свойственные для типографии. Изготовлять бумажные мешки, например. Заказы падают… как минимум - не радуют своим количеством. А выстраивать подробно дальнейшую логическую цепочку: заказ - деньги - благосостояние, думаю, нет необходимости. Это все очевидные вещи.
- Как очевидна классическая первооснова средств производства. А в наследство Вам досталось..?
- 12 лет назад, когда я возглавил типографию, на этот вопрос я бы ответил по-есенински: "Мне осталась одна забава - пальцы в рот да веселый свист". Всю оргтехнику "просвистели". Точнее, ее у нас забрали. Приходилось начинать с нуля.
- Как Робинзон Крузо на острове… Поэтому у вас и пальмы в помещениях. Символ экзотического начала деятельности?
- Пальмы, розы и все озеленения кабинетов и помещений - это все мы приобрели у людей. Весь первый этаж у нас "озеленен". Это стало возможным после того, как мы приобрели новую современную технику. Громоздкое старое оборудование стало ненужным, и у нас освободились большие площади.
- Но "миллион алых роз", это, надо полагать, не самоцель?
- Нет, конечно. Это эстетическая сторона "заполнения" свободных площадей. А экономическая сторона - сдача их в аренду. Сейчас бывшие помещения складов, например, отданы под станцию технического обслуживания и под магазин промышленных товаров. Готовим другие помещения, делаем капитальный ремонт. Еще 400 кв. м свободных площадей будем сдавать в аренду. Задолженностей у нас нет ни по зарплате, ни по коммунальным выплатам, ни по чему другому. Вот такая причинно - следственная связь.
- Редакции каких газет пользуются сейчас услугами вашей новой техники китайско-японского производства?
- 3 года мы печатаем "Голос громады". С 1-го января текущего года начали печатать "Юность". Вскоре мы должны закупить совершенно новую машину "Ролланд" или "Доминант", и тогда - "все флаги в гости будут к нам…". Мы будем печатать газеты и сватовские, и кременские, и троицкие, и белокуракинские, и новопсковские. Наша типография через 2-3 месяца станет одной из лучших в Украине.
- И тогда мы от всей души поздравим Вас с этой победой. А пока - поздравляем вас, продолжателей дела Федорова, с вашим профессиональным праздником!

Интервью подготовил
Владимир ПЕТРУШЕНКО.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22