Сайт города
СВАТОВО




"Новини СватІвщини" в интернете



Населення району небайдуже до проблем лікарні

На превеликий жаль, нині недостатнім є фінансування дитячих садків та шкіл. Те ж саме стосується і лікарень. Тому й проблеми у навчально-виховних та оздоровчих закладах однакові: не вистачає коштів, аби вчасно розрахуватися за тепло, аби здійснити поточний ремонт чи усунути несправності, скажімо, водопроводу, аби заготувати продукти харчування на осінньо-зимовий період... Багато різних "не вистачає". Та радує той факт, що населення небайдуже до згаданих проблем.
Приміром, жваво відгукнулися сватівчани і мешканці району на прохання допомогти з запасами продуктів для РТМО. Люди ж бо розуміють, що допомога хворим - справа дуже необхідна та благородна. Так у минулому, 2006-у, році до районного територіального медичного об'єднання від населення Сватівщини надійшло 7438 кг картоплі, 2952 кг моркви, 1140 кг капусти, 1363 кг буряка, 658 кг цибулі. До районної лікарні найбільше овочів надійшло від мешканців Сватового, до Нижньодуванської лікарні - від оборотнівців та преображенців. Терапію №2 продуктами забезпечили мешканці Містків та Круглого. Окрім овочів, приносили люди до лікарень району і олію, і мед, і фруктове варення, і сіль, і смалець, і крупу та макарони. Лише одного морсу до РТМО надійшло 200 літрів. І за все це слід дякувати кожному, хто зробив внесок у добру справу.

Кор. "НС".

Обсудить статью в форуме



Кому в душу плювали?

22 мільйони людей поклали своє життя у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, власною кров'ю завойовуючи мир та спокій для своїх дітей, для майбутніх поколінь. І яка ж шана тим жертвам нині?..
На площі Привокзальній, неподалік від приміщення, вокзалу розташована братська могила, в якій поховані радянські солдати, що віддали своє життя, рятуючи наше місто від німців. Прізвища загиблих увічнены на меморіальних надгробних плитах. Пам'ять про загиблих в боях солдатів - священна. Та немає шани у декого з наших земляків до похованих в братській могилі. І інакше як нелюдами тих невідомих сватівчан не назвеш, бо як ще можна звернутися до того, у кого піднялася рука на святе.
А мова йде про понівечені плити на братській могилі. Три місяці тому була зірвана й розтрощена лише одна плита. Тоді я, пенсіонерка, обійшла 14 інстанцій, аби добитися того, щоб плита була поновлена. Та тільки правди ніде не знайшла, хоча на реставрацію плити пропонувала власні кошти. А далі - 7 (!) плит на могилі було зірвано. А хто за це відповідає? Хто повинен понести покарання за вандалізм? Невідомо...
Хотіла б звернутися й до тих нелюдів, чиї руки не клякнули сплюндрувати пам'ять про загиблих. Кому ви гірше зробили? Землякам, що, на відміну від вас, шанують подвиг полеглих у боях? Солдатам, що віддали в ім'я миру свої життя? Чи людям, що оті плити встановлювали? Ви наплювали в душу всім, хто мешкає у місті Сватове. І в першу чергу наплювали у власні душі, якщо вони у вас є. І чи гідні ви в такому разі зватися синами землі Сватівської?..

Валентина Олександрівна КАЛАМАЙКО.
м. Сватове.

Обсудить статью в форуме



Сватівчанка в "Караоке на майдані" виборола яйця

У минулу суботу, 29 вересня, у програмі "Караоке на майдані", що багато років поспіль транслювалася на телеканалі "Інтер", а нині - на "1+1", вперше за всю історію, власне кажучи, самої програми брала участь сватівчанка. У першому турі караоке-змагання "Співають всі" сватівська співоча красуня була відібрана ведучим Ігорем Кондратюком серед сотень людей, присутніх на майдані. У другому турі ("Пісня на вибір") сватівчанка виконала пісню латиноамериканської співачки Дженіфер Лопез. На превеликий жаль, наша землячка зібрала недостатню кількість оплесків слухачів, аби взяти участь у фіналі "Караоке на майдані", тому отримала з рук Ігоря Кондратюка яйця для покращення голосу. Хоча, якщо бути об'єктивними, співала сватівчанка краще за своїх суперників, от тільки пісню для виконання обрала невдало.
А мова йдеться про Ірину Малихіну, яка нині навчається у Київській консерваторії. Землякам 21-річна Іра відома як талановита баяністка. І. Малихіна свого часу закінчила ЗОШ №8 та школу мистецтв імені Зінкевича по класу баяна. Вона неодноразово ставала переможницею різноманітних обласних музичних конкурсів, брала участь у міжнародних творчих змаганнях юних баяністів.

Кор. "НС".

Обсудить статью в форуме



Вопли Вовы Плясова

Вова Плясов, сам того, разумеется, не зная, получил фамилию, можно сказать, с перспективой. Даруя ему ее, мир словно знал, что в грядущем из него (Вовы) получится не просто плясун, а - всем плясунам плясун, способный проплясать не только свою честь и порядочность, но и народное богатство, друзей, приятелей, свою первую партийность, потом вторую, третью и т. д., и т. п.
Но это все Вовочку ждало впереди. Когда же он только ступал в мир Божий, то больше всего на свете обожал молочко. И в этом тоже была великая проницательность матушки-природы, ибо в будущем Плясова ожидали особые, неподражаемые отношения с владельцами одного из самых прибыльных предприятий города Кумово - молокозавода.
Еще лежа в детской коляске, Вова Плясов, напрягая начинавший (даже в таком мелкоцифирном возрасте) полнеть животик, требовательно кричал (а кричать - было для него опять же таки весьма перспективным и многообещающим занятием): "Мони!", - желая получить очередную порцию коровьего продукта, хотя уже тогда в подсознании Вовочки слово "мони!" звучало как "мани!", что в переводе с иностранного (как позже прояснится) обозначало для него самое дорогое, самое зеленое, самое желанное, что может быть на свете, - приятно хрустящие и пахнущие барственным благополучием денежки.
На молочке рос Вовочка, как на дрожжах, а в связи с этим нельзя хотя бы несколько слов не сказать и об этом весьма примечательном продукте (т. е. о дрожжах). Он (продукт) в судьбе Плясова тоже сыграл весьма горячую роль, поскольку нередко помогал найти в жизни нужный градус.
Годы шли, и у Плясова по-детски невыразительное, хотя и требовательное "мони!" начало постепенно уступать место сначала обыденным начальницким выкрикам, а потом и жадноустремленным воплям: "Мани!" К тому же, и судьба повернулась к Вовочке, что называется, удачным местом, усадив в такое высокое кресло, где думать про "моню" и не заботиться при этом про "мани" было просто неприлично. Вот и взялся он за два главных дела - во-первых, решил, чтобы, все (дабы помнили о его, Богом данной, фамилии) вытанцовывали (иными словами - плясали под его дудку), во-вторых, самым высокочиновницким способом Вова Плясов повернулся передом к заводу по производству той самой "мони", дабы из нее получались не какие-нибудь, а очень солидные "мани".
Великий полиглот Дубенко, наложивший на завод лапу, помнил, что надо думать не только о своей лапе, но кидать что-нибудь и в другие лапы, ибо, "не облапив" начальство, сам останешься облапошенным. Таким образом и возникла страстная любовь Вовы Плясова и полиглота Дубенка.
Город Кумово и округа стремительно превращались в военизированное поселение. Его (город) и ее (округу) едва не обнесли колючей проволокой, чтобы, не дай Бог, хоть какая-то часть коровьей "мони" не перелилась-перекочевала в соседние округи, где тоже знали, как из "мони" делать "мани". Бедные кумовские коровы! Они и не подозревали, какая поножовщина ждет их в награду за их добросовестный труд во благо лучшего в мире плясуна! Через несколько лет бурной плясовской деятельности в Кумово о рогатых (в смысле коровах) забыли вообще, ибо для того, чтобы о них забыли, перед тем всех забили.
Впрочем, к тому времени у Вовочки была уже столько "мани", полученных от "мони", что время уже было подумать и про Маню. И Маня, естественно, нашлась.
Как поэт, хотя и неудавшийся, Плясов ясно представлял, что Маня хорошо рифмуется со словом "баня", и решил - а почему бы эти два слова не объединить в одно? Объединение состоялось. Тем более, что и "баня" была довольно удачной рифмой к слову "по пьяни".
И отныне цепочка "мони-мани-Маня-баня-по пьяни" крепко держала и вела Плясова по жизни. От счастья Плясов и сам чуть было не заплясал. Но недолго музыка играла…
Проплясав народное добро, наплясав при этом себе немало "мани", ездит Плясов по Кумово да обижается на всех и вся, что не позволяют музыке звучать дальше. Но чем поможешь заслуженному ветерану операции "мони-мани-Маня…"? Хорошо ведь известно - плохому плясуну обязательно что-то мешает.

Харитон КЛЮЧКА.

Обсудить статью в форуме


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22