Сайт города
СВАТОВО




Моя личная страничка



Немножко поэзии

* * *

Брати Кличко відомі
Їх знають навіть діти...
Так перемоги прагнули 
Над чемпіоном світу
Що всі ті чемпіони
Дізнавшись – повтікали.
Каспарова побили – 
Ну що ж, кого спіймали...


КолбАлсу

Кажуть, дівчина Алсу
Дуже любить ковбасу
Я для тої, для Алси
Куплю ящик ковбаси.
Хоч живу я наче в ямі
Все ж, Алсі, куплю „Салямі”
Тихо скажу до Алси –
Спробуй, люба, ковбаси.
З файной дівкою Алсю
Ковбасу з’їмо ми всю,
Потім, разом із Алсою,
Підем ще за ковбасою.
На ніч лишиться Алса
- Дуже ж добра ковбаса!
Вранці ми поберемося
Ще ковбаски наїмося...

 
Байка про ліс і жабу

Зелений ліс був пишним і рясним
Ріс-ніжився собі під сонечком ясним
Та як воно буває, непомітно й тихо
Підкралося до нього лихо.
То не пожежа і не сильні буревії
А просто вибори – обрали в мери жабу звірі.
І хоч було із кого обирати:
Лисиця і ведмідь, свиня і, навіть, дятел
Та звірі, все ж, на жабі зупинились
Мабуть на славнозвісну „зелень” її шкіри загляділись.
 
І ось вже жаба у м`якому кріслі сіла
Сигара в роті, у руці „мобіла”
Така „крута” – куди там тому леву...
- ось маєте ви, звірі, справжню королеву!
„За ліс цей я негайно виявлю турботу,
На благо всіх його ми перетворимо в болото.
А якщо десь там мишеня пищить, що воно проти – 
Ми позвемо кота, котрий закриє йому рота!
Отже я владою своєю наказую всьому народу
Негайно брати відра й нести в ліс із річки воду.
І чим скоріш цей ліс нікчемний попливе
Тим швидше розпочнемо ми життя нове...
Зелені станете, й по-жаб`ячи заквакаєте всі!
Ми досвід свій поширимо в другі ліси...”
 
Ридають звірі і хитають головою,
А як тут не ридати? – кожен хоче бути сам собою.
Як соловейко рідне деревце покине?
Лисиця – нірку, а цвіркун – тростину?
Всяк у своєму домі хоче жити.
Та що ж, обрали жабу – маємо терпіти...
А ще благати „духа лісового”
Щоб жабі розум дав, щоб не накоїла нічого.
Надія є, але вона така мізерна
Що жаба з хибної дороги зверне.
А поки що лишається чекати,
Чи рік, чи два – та де тим звірям знати?
 
Та звідки взявсь лелека? – Неначе з неба милість.
Побачив жабу,й з`їв– отак усескінчилось!
 
Мораль просту, як палець, маєш:
Коли вже, друже, обираєш
В „начальство” жаб таких не обирай.
А як обрав – на себе і кивай.
                 
                      06 Липня 2003р.


Харчовий калавур!
Або кулінарно-розважально-повчальна байка,
яка не має жодного відношення до парламенту.
Був день звичайний, як бува завжди І, начебто, не відчувалося біди, Що сталася зі мною того ранку, А почалося все з сніданку... Стояла на столі звичайна миска, А в ній червоний помідор, рожева редиска, Зелені, наче долар, огірки, Такі смачні, що з’їв би все це залюбки. Тож попоївши гарно ліг я на перину, Узяв газету, прочитав новини, Дізнавсь, що у країні відбулося. Отут то все і почалося... Харчі у шлунку мов би показились, Усі у купу разом збились, І то вже не життя, а справжня мука, У животі, звиняйте, каменюка! Та ще командувать взялись вони, Тепер не ти, а ми отут пани! І все, що скажемо, ти зробиш неухильно, Бо ми тут “більшість”, ще й “коаліційна”. За що ж це напасть маю отаку? Дзвоню 03. Мерщій... мерщій мені швидку!!! Приїхав лікар, глянув і сказав без оптимізму Готуйся друже, будем ставить клізму. І свій розклавши інструмент в квартирі Зробив ту процедуру рази три, або й чотири! Яке ж то горе, ані стати, ані сісти. Та що поробиш, щоб не вмерти треба їсти. І знову я, як каченятко кволе, Якось таки дошкандибав до столу А там на блюді, наче цар, один Лежить собі – дрімає апельсин. Й озвавсь до мене: - Сміло можеш мене з’їсти, Я ж не “оті”, у мене “Руки чисті” А щоб рожеве мав завжди лице Ізїж ще біле з красной прорістю сальце. Послухав пана, з’їв апельсин, а потім сало Ліг на диван, взяв почитать журнали... Та що це? Знову в животі біда! Буркоче щось, клокоче, все перекида. Із салом апельсини посварились, Хто головніший буде не договорились, У животі таке, що хоч біжи в міліцію! Харчі творять якусь жахливу “коаліцію” Прям буря здійнялася, неймовірний вир! Схопившись, я скоріш побіг на двір Щоб, як то кажуть, “вийшовши за хату” “З паперами в тиші попрацювати”. Весь день отак пробігав і вночі не спав, Під ранок лише якось задрімав... І, мов віщуючи кінець всіх бід, Наснився мені сивий старий дід. Сказав мені той дід, присівши на колоду: - Їж синку хліб, та сіль, і пий джерельну воду, Здоровий завжди будеш, думки будуть вільні Бо ці харчі ще, слава Богу, “безпартійні”. Сватове, 01.10.2008

Обращение истинного коммуниста к матери-природе!
          (в подражание Маяковскому)

От пол литры 
           «Столичной с перцем»
За революции, 
            выпитой, 
                   здравие,
Мысли лезут 
          в голову  
                  умные,
Мысли лезут 
          в голову  
                  правильные.
Вот спросить бы 
             мать нашу 
                    – природу
По-пролетарски, 
              прямо, 
                   не гневая.
Отчего у «левых» 
              есть нога 
                      правая?
Отчего у «правых» 
              есть нога 
                      левая?
Пусть ответит 
            со всею серьёзностью,
Нам, 
   крестьянам 
             и пролетариям
Кто ей право 
            давал такое
С человеком 
         творить 
              безобразие!
Мы не будем 
          пред ней выплясывать,
Но решительно, 
            смело 
                потребуем:
Пусть у «правых» 
             будут две ноги 
                          – правые,
А у «левых» 
          две ноги 
                  – левые.
Чтобы в светлый 
              свой день 
                      завтрашний
С грудью настежь 
               и поступью смелой.
Мы шагали 
        под дробь 
                барабанную:
Левой!
     Левой! 
          Левой!

                     Сватовo, 10.02.2010


   Биография
Цымбал Александр Станиславович
Цымбал Александр Станиславович.

Родился 18 декабря 1974 года в г. Сватово. Как большинство детей в то время, ходил в детсад «Берёзка», затем, с 1980 по 1991 год учился в Сватовской СШ №7. После окончания 11 классов стал студентом Одесской Духовной Семинарии (1991-1995 гг.) По окончании семинарии занимался возрождением Православных общин в сёлах Сватовского района и в самом г. Сватово.
С 2001 года перешёл на гражданскую работу, в начале на ЗАО «Сватовский молокозавод». Затем с августа 2004 г. по март 2005 г. работал в программно-техническом комплексе ТВК № 115, размещавшегося в здании райгосадминистрации. C сентября 2005 года состою в партии "Союз", а с декабря 2005 стал председателем Сватовского районного отделения партии "Союз"
С мая 2007 года работаю в Сватовской Центральной районной библиотеке им.Полякова
В октябре 2010 года избран депутатом Сватовского районного совета.
Увлечения: Краеведение, история, компьютер, видео и фотосъемка.
Национальность – Украинец.
Вероисповедание- Православный, Русская (Украинская) православная церковь Московского Патриархата
Семейное положение – неженат.