Сайт города
СВАТОВО




Сватівщина в роки війни 1941-1945



Відбудова господарства району. Допомога фронту

Збитки, завдані господарству району німецькими окупантами.

При відступу із Сватового фашисти підірвали два залізничних і біля 20 дерев’яних мостів, міську і залізничну електростанції, всі пристанційні будинки, в т.ч. залізничний вокзал, залізничний клуб, лікарню, дитсадок і майже всі цехи депо і вивели з ладу все його обладнання, 23 паровози та колійне господарство. Зруйнували олійний завод, борошномельний завод, міжрайонну майстерню капітальних ремонтів та інші промислові підприємства, зірвали і підпалили елеватор із зерном. Знищили установи соціально-культурного призначення і значну кількість житлових приміщень. Кращі приміщення магазинів, їдалень, шкіл у зимовий час фашисти використовували під конюшні.

Загальні збитки, нанесені місту складають 140 млн. карбованців.0

Збитки одного тільки підприємства – депо станції Сватове складають 1 199 304 карбованців.

У Нижній Дуванці фашисти зруйнували міст через р. Дуванку, спалили млин, приміщення МТС, школи і багато житлових приміщень. У с. Містки спалено середню школу, будинок культури, знищено обладнання шкіл, дитячих ясел і книжковий фонд бібліотек.

За час 7-и місячної окупації значні збитки нанесені і сільському господарству районів. Була майже повністю знищена тваринницька галузь: тваринницькі приміщення зруйновані, а вся худоба вивезена. У колгоспах і радгоспах переважаюча більшість тракторів, комбайнів і сільгоспмашин була виведена з ладу. Посівне, продовольче і фуражне зерно було розграбоване окупантами.

За час окупації у с. Містки поголів’я великої рогатої худоби скоротилося у порівняння з довоєнним рівнем у 6 разів, свиней в 12, овець в 7 разів. 1 У колгоспі ім. Дзержинського залишилося всього 3 пари волів, пара коней і одна корова. Не краще були справи і в інших семи колгоспах. 2

З Нижньої Дуванки окупанти вивезли: 366 корів, біля 500 овець і кіз та 4 тис. пудів зерна. У чотирьох колгоспах села залишилося всього 17 голів великої рогатої худоби, дві пари коней, 8 свиней. Матеріальні збитки майже 1 млн. карбованців. 3

Про розміри збитків, нанесених окупантами районам можна судити з поданої таблиці:

з/п

Сума збитків в карб. по районах

Сватівський

Нижньодуванський

Містківський

1. Сільське господарство 205 008 914

304 465 914

227 355 737
2. Установи і організації 19 905 807 5 827 914 11 966 501
3. Промисловість 3 066 679 527 332 334 604
4. Потребкооперація 3 624 236 756 490 2 100 435
5. Охорона здоров’я 2 683 551 458 228 503 072
6. Народна освіта, культура 3 860 042 2 152 513 3 244 525
7. Збитки робітників, колгоспників та інших громадян 153 597 828 42 709 069 55 108 456
  ВСЬОГО 494 487 864 356 297 018 304 205 571

Відбудова господарства району

Відразу ж після визволення району від окупантів відновилася робота райкому партії і райвиконкому. Вже 1 лютого 1943 р. особливим відділом військової частини, яка знаходилася у м. Сватове, із складу підпільної партійної організації Кривоноса, було призначене керівництво району. Секретарем райкому партії був призначений І.М. Моренко, головою райради – Я.Г. Кривоніс, секретарем райради Т.В. Пащенко, головою міськради – В.Ф. Педенко, начальником міліції – М.І. Щербак. Керівництву району вдалося за короткий час мобілізувати трудівників району на відбудову зруйнованого господарства. І в перші ж місяці, після звільнення району, відновила роботу значна частина підприємств, організацій і установ. Запрацювали пошта, телеграф, школи, лікарні та інші установи життєзабезпечення населення.

Щоб дати змогу без затримки просуватися вперед через нашу територію військовим частинам, в першу чергу взялися за ремонт і відбудову мостів та ремонт доріг. Була створена для цього будівельна бригада на чолі з комуністом Василем Потапенком, яка, лише за лютий місяць, відремонтувала і відбудувала понад 24 мости і спорудила новий міст через річку Красну. Під час переправи наших танкових підрозділів через р. Харину, 5 танків загрузли в багнюці. Очолити бригаду сватівчан, яка займалася рятуванням бойової техніки, було доручено члену партії Серафиму Лазурко. Вдень і вночі працювали люди, і танки були врятовані і знову рушили громити ворога. 7

Для того, щоб якнайшвидше покінчити з розрухою райком партії провів велику роботу по відновленню партійних організацій і мобілізації їх на відновлення народного господарства. І в результаті вже у червні 1943 р. тільки в м. Сватове вже діяло 14 партійних організацій, в яких нараховувалось 144 члена партії. 8

Це були в основному воїни, що через поранення повернулися з фронту, жінки та ветерани праці. Саме вони, комуністи, проявляли незламну волю, наполегливість і самовідданість в досягненні мети і були ініціаторами багатьох патріотичних починань. Саме вони бралися за найтяжчу роботу, вміло організовували і впевнено вели за собою трудові колективи.

Героїчними зусиллями трудівників міста за короткий час було відновлено колійне господарство 7-ї дистанції колії, полагоджені станційні приміщення і відновлено залізничний рух через станцію Сватове. Розпочалася активна робота по відбудові зруйнованого депо. І невдовзі були відновлені і запрацювали механічний, електрозварювальний цехи, котельня та інші підрозділи.

Трудівники олійзаводу в перші ж місяці після звільнення побудували на заводі кустарну олійницю і крупорушку, а до кінця 1943 р. був відбудований головний корпус, змонтоване нове технологічне обладнання, підведена залізнична колія і установлено два локомобіля. На кінець 1943 р. підприємство досягло вже половини своєї довоєнної потужності, а після завершення великої реконструкції у 1947 р., завод перевершив довоєнну потужність і переробляв за зміну 150 тонн насіння. 9 Відновила свою роботу і міжрайонна майстерня капітальних ремонтів, із воріт якої у 1944 р. виїхало 15 відремонтованих автомобілів.

Відбудований борошномельний завод у 1943 році переробив 12 959 тонн зерна на борошно, виготовив 1900 тонн різних круп.0

Харчові підприємства міста виготовили 16 695 л горілки, 4 711 л спирту, 14 4722 л морсу, 250 л пива, 243 л браги, 77 тонн хлібобулочних виробів, 205 кг повидла.

У Нижній Дуванці в 1943 р. відновили роботу борошномельний і олійний заводи. У квітні 1943 р. у Містках був пущений цегельний завод, черепично-керамічний завод і дві вапнякові печі. А також став до ладу промисловий комбінат зі столярним, слюсарним, бондарним цехами та швейною і чоботарською майстернями.

Поряд з відбудовою промислових підприємств і установ велика увага приділялась відбудові вкрай зруйнованого сільського господарства. Весняна посівна кампанія 1943 р. була найскладнішою і найважчою за весь післявоєнний час. Катастрофічно не вистачало тяглової сили, посівного зерна, худоби для створення тваринницьких ферм та кадрів механізаторів.

Працівники МТС і колгоспні механізатори зібрали із уцілілих і розбитих машин, вузлів і деталей незначну кількість тракторів, комбайнів та причіпного інвентарю, але їх було дуже мало. І трудівники села і жителі міста змушені були впрягти в плуги і борони своїх корів і обробляти ними землю. Внаслідок великої нестачі сіялок посів зернових і просапних культур здійснювали в багатьох випадках вручну, «дідівським» методом. На відремонтованих тракторах часто нікому було працювати. І тоді, закінчивши короткострокові курси трактористів чи комбайнерів, за кермо сідали молоді жінки і дівчата.

Із своїх незначних запасів колгоспники зносили до колгоспних комор по жменьці зерна різних культур і віддавали на ферми своїх телят, поросят і курей.

Велику допомогу колгоспам і радгоспам районів надали жителі братніх союзних республік. Із Казахстану і республік Середньої Азії в район у 1943 р. була прислана велика рогата худоба та коні. Із Росії й інших республік отримали зерно, трактори, комбайни та іншу сільськогосподарську техніку. Так, Сватівський район одержав влітку 1943 р. 14 тракторів, Містківський район у 1943 р. отримав 80 голів великої рогатої худоби, 30 коней і 40 тракторів із причіпним інвентарем. 1

Завдяки цій допомозі і самовідданій праці трудівників села і всіх жителів районів, уже весною 1943 р. переважна більшість колгоспних і радгоспних ланів була оброблена і засіяна.

Поступово відроджувалося і тваринництво. У 28 колгоспах Сватівського району було відбудовано 112 тваринницьких ферм, де налічувалося 1 776 голів великої рогатої худоби в т.ч.: 291 голів волів, 38 голів корів, 1345 телят, а також 796 овець і понад 5 тис. голів птиці.2

Завдяки всебічній допомозі держави переважаюча більшість колгоспів міста і районів до 1950 р. не тільки відновили довоєнні посівні площі, але й добилися значного підвищення врожайності. Так, у 1948 р. члени Сватівської сільськогосподарської артілі ім. 20-річчя Жовтня зібрали по 20 ц озимої пшениці з гектару, а ланкові А.М. Попова і Г.О. Бакай – більше 30 ц/га, за що були удостоєні звання Героя Соціалістичної праці.3 А у колгоспі ім. Ф.Е. Дзержинського довоєнна посівна площа була відновлена вже до 1947 р., а урожайність зернових досягла 18 ц/га, а на окремих ділянках 30-38 ц/га. І колгосп мав на цей час 300 голів великої рогатої худоби, 150 свиней, 37 коней.4

Сватівський район у зоні прифронтової смуги

На початку 1943 р., під час звільнення Сватівського району від фашистських окупантів, запеклі бої точилися поряд - у Донбасі і на Сіверському Донці у районі м. Ізюм. І Сватівський район знову опинився у прифронтовій смузі. У той час значна кількість сватівчан влилася у військові частини, які проходили через територію району або доукомплектовувалися на території району.

У кінці січня 1943 р., коли штаб 267-ї стрілецької дивізії знаходився у с. Маньківка, понад 50 жителів с. Маньківка, с. Свистунівка і навколишніх сіл були зараховані до складу 267-ї стрілецької дивізії. Ці молоді, ще не навчені, не обмундировані бійці разом з іншими бійцями дивізії брали участь у боях за звільнення Сватового, Гончарівки, Преображенного, з них більше 25 чоловік загинули у цих боях.

У березні – квітні 1943 р. у м. Сватове в приміщенні райкому партії і районної ради (нині дитяча консультація) розміщувався штаб Південно-західного фронту. Для захисту цього штабу у Сватове був розміщений 303-й зенітно-артилерійський полк резерву головного командування, до складу якого приєдналися 13 сватівчан, в т. ч.: О.І. Білоконь, І.Г. Грабо, В.Д. Груздо, В.І. Лук’яненко, Д.Г. Лук’яненко, І.В. Пономарьов, І.Ф. Почтарьов, І.О. Ткаченко, П.О. Чернуха. З цим полком ці воїни пройшли славний бойовий шлях і були відзначені урядовими нагородами.

У липні 1943 р. 303-й зенітно-артилерійський полк знову базувався у м. Сватове і охороняв аеродром та залізничну станцію. 5

Більше 50 дівчат-комсомолок були направлені військкоматом до складу 80-ї роти ВНОС (повітряне спостереження, оповіщення, зв’язок), яка доукомплектовувалась особовим складом у нашому місті.

Влітку 1943 р. Клавдія Астраханцева, Зінаїда Гуцель, Олександра Каплунова, Ольга Кваша, Анастасія Кіріченко, Марія Перепелиця, Олена Ткачова, Галина Федорова, Таїсія Цікало та інші дівчата–сватівчанки поповнили особовий склад 27-ї залізничної бригади, яка дислокувалася у м. Сватове. Ця бригада займалася ремонтом і будівництвом залізничних мостів та інших залізничних об’єктів. Саме цією бригадою був побудований новий залізничний міст через річку Красну в районі селища Сосновий.

Багато жителів Куп’янського і Сватівського районів напевно не знають, що прославлена 62-а армія Василя Івановича Чуйкова, яка разом з 64-ю армією, відіграли головну роль у обороні Сталінграда і розгромі під його стінами фашистських військ, була передислокована, після закінчення битви, з-під Сталінграда в райони Куп’янська і Сватового для переформування.

Переформування 62-ї армії на території Куп’янського і Сватівського районів проводилося у лютому-травні 1943 р.6 Штаб армії розміщувався поряд з нами на залізничній станції Кислівка (там створений музей 62-ї (8-ї гвардійської армії). На території Сватівського району підрозділи 62-ї армії дислокувалися у с. Куземівка, с. Коломийчиха, с. Стельмахівка. Перебуваючи саме на нашій слобожанській землі 62-а армія Ставкою Верховного Головнокомандування 16 квітня була перетворена у 8-у гвардійську армію. І саме тут, у травні 1943 р., усі дивізії, які входили до складу цієї армії, одержали гвардійські прапори і урядові нагороди.

Перед літнім наступом 1943 р. на Сіверському Донці, з 13 березня по 14 липня, в с. Нижня Дуванка знаходився на переформуванні підрозділ знаменитого 1-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта Івана Микитовича Русіянова - 2-а гвардійська механізована бригада (командир - полковник Худяков Олександр Тимофійович). 1-й гвардійський механізований корпус - це колишня 100-а стрілецька дивізія, яка разом з 127-ю, 153-ю, 161-ю стрілецькими дивізіями у битві під Єльнею у 1941 р. не тільки вистояли і змогли відбити шалений натиск відбірних гітлерівських військ, а й завдали їм поразки, і це в значній мірі, дало змогу радянському командуванню організувати контрнаступ наших військ під Москвою у грудні 1941 р. За цей подвиг 18 вересня 1941 р. 100-й стрілецькій дивізії, першою в Радянській Армії, було присвоєно почесне звання «1-ї гвардійської дивізії». А трьом іншим вищеназваним дивізіям звання - 2-ї, 3-ї, 4-ї гвардійських дивізій.

У Нижній Дуванці на протязі чотирьох місяців проводилося поповнення і комплектування підрозділів 2-ї механізованої бригади особовим складом, озброєнням, бойовою технікою та проводилося напружене навчання особового складу бригади.7

У м. Сватове у березні-травні 1943 р. знаходилися на доукомплектуванні 229-й гвардійський винищувальний протитанковий полк та 407-й винищувальний протитанковий полк, які поповнювалися дівчатами зі Сватового і навколишніх районів і міст.8

У березні-квітні 1943 р. у Сватовому на польовому аеродромі дислокувалася 34-а ОКРАС (окрема коректувально-розвідувальна авіаційна ескадрилья) 96-го ОКРАП (окремого коректувально-розвідувального авіаційного полку) 17-ї повітряної армії. Пілоти цієї ескадрильї на літаках-коректувальниках Су-2 літали над лінією фронту і корегували по рації вогонь наших артилерійських частин та повідомляли про результати обстрілу ворожих позицій. Також вони літали на розвідку у тил ворога, де фотографували ворожі об’єкти.9

А в травні-серпні 1943 р. на польовому аеродромі в с. Нижня Дуванка базувався 164-й винищувальний авіаційний полк (командир полку - майор Мєлентєв О.Д.). До складу полку входило дві авіаескадрильї: 1-а капітана Ковальова і 2-а капітана Устинова. Про бойові будні льотчиків 164-го винищувального авіаційного полку у Нижній Дуванці розповідається у двох книгах: «Боєм живе винищувач» та «Служение Отчизне», які написав генерал-полковник авіації, двічі Герой Радянського Союзу, колишній командир ланки 2-ї ескадрильї цього полку в Нижній Дуванці Микола Михайлович Скомарохов. Саме тут, у Нижній Дуванці, у запеклих боях мужнів і набирався військового досвіду М.М. Скомарохов.

Ось як описує у своїх книгах бойові будні пілотів 164-го винищувального авіаційного полку у Нижній Дуванці сам Скомарохов: «…«Фокери» помалу розвертаються на зворотній курс. Їх - сім, прикриваються вісімкою «месерів». А нас тільки двоє. Ми не знали, що нам на допомогу злетіли винищувачі з інших аеродромів. А поки що - пара проти 15 ворожих літаків.

Треба вступати в бій, але так, щоб від того була неабияка користь. Вдивляємося - на кого напасти. У районі Сватового помічаємо під хмарами двох «фокерів». Кидаю машину до них, швидко підходжу, прицілююсь, відкриваю вогонь. І - радість: один стерв’ятник горить, починає перевалюватися, виставляючи черево, як оглушена у воді риба. До нього зовсім близько підходить Валентин, пускає прощальну чергу. Озираюсь – до нас несуться зграєю «месери»… Стрімко входимо в хмари, відриваємось від переслідувачів… Роздивляємось - на сірому фоні повзе пара «фокерів». Шуліками кидаємося на них. Помітивши нас, вони намагаються сховатися в хмари, але це їм не вдається: спочатку один заштопорив, розмотуючи димчасто - сірий шарф, потім другий…».00

Після перельоту 164-го винищувального авіаційного полку на інший аеродром, ближче до лінії фронту, на польовому аеродромі у Нижній Дуванці базувався авіаційний полк бомбардувальників.

Оскільки Сватівський район після його звільнення і до серпня 1943 р., включно, перебував у зоні прифронтової смуги, то в м. Сватове і в окремих селах увесь час знаходилися (як вже зазначалося вище) якісь військові частини і штаби (в т.ч. і штаб Південно-західного фронту). Тому м. Сватове досить часто, до серпня 1943р., включно, піддавалося бомбардуванню німецькою авіацією. Під час цих бомбардувань гинули не тільки мирні жителі міста, а й воїни військових частин. Так, під час бомбардування ворожої авіації 20 березня загинуло декілька жителів міста і начальник оперативного відділу штабу Південно-західного фронту майор Ішимов О.А. і офіцер цього штабу капітан Зайцев А.Д.

Тому для захисту від ворожої авіації були розміщені зенітні підрозділи. У березні-квітні 1943 р. у Сватовому дислокувався 303-й зенітно-артилерійський полк, який охороняв штаб Південно-західного фронту, залізничну станцію і польовий аеродром.

Крім того, із сусідніх аеродромів посилалися літаки для проведення патрулювання повітряного простору Сватівщини. Так, 14 червня 1943 р. повітряне патрулювання, проти нальотів німецьких бомбардувальників, в районі Сватове–Мілуватка здійснював командир 2-ї ескадрильї 74-го гвардійського штурмового авіаційного полку капітан Іваха Іван Михайлович. Але раптово налетіли німецькі винищувачі «Месершмит-109» і в наслідок їх численних атак капітан Іваха загинув ще у повітрі. Некерований штурмовик Іл-1 урізався в землю. Останки льотчика були поховані біля с. Мілуватка. За 27 успішних бойових вильотів капітаном Івахою було особисто знищено і пошкоджено 8 танків, 52 автомобілі з піхотою і вантажем, 20 мотоциклів, 3 автобуси і значну кількість живої сили противника.02

З лютого 1943 по грудень 1946 р. у м. Сватове дислокувалися 27 різних військових шпиталів, у селах району – 20. За роки війни в 71 військовому шпиталі, які дислокувалися на території Сватівщини, до і після окупації, померло декілька сотень тяжко поранених воїнів Радянської Армії.

Тільки список відомих померлих воїнів складається з 593 чоловік, в т. ч.: по шпиталям м. Сватове – 480. 03 І серед них прізвища командира 12-ї танкової бригади прославленої Кантеміровської дивізії полковника Ф.М. Лихачева, командира 116-го гвардійського артилерійського полку полковника П.П. Гладкова, капітана Д.М. Барона.

Допомога трудівників района фронту

Відбудовуючи зруйноване господарство, трудівники районів, як і всі радянські люди вносили свій посильний вклад у боротьбу з ворогом, забезпечуючи фронт продуктами харчування, одягом, різним спорядженням і грошовими внесками для закупівлі зброї.

Цехи артілей інвалідів і підприємства місцевої промисловості знову налагодили випуск для армії військового спорядження та обмундирування. Харчовий комбінат, борошномельний, олійний і спиртовий заводи відновили випуск для фронту господарського мила, борошна, круп, олії та спирту.

Свій посильний вклад вносили і трудівники села. Тільки за три місяці 1943 р. трудівники Містківського району передали армії 8,2 тис. ц зерна, 609 ц картоплі, 1,2 тис. ц м’яса, 14,5 тис. л молока, 668 тис. шт. яєць.04

Члени артілі ім. Будьонного здали в фонд оборони 40 ц зерна, 297 кг м’яса і сала, 23 кг шерсті, а члени колгоспу «Перемога» здали 2 142 пуд. хліба. А в цілому, трудівники Сватівського району у грудні 1943 р. здали 12,5 тис. пуд. надпланового зерна. 04 Містківський район у 1944 р. здав у фонд оборони 14 124 пудів хліба. 05

У серпні 1943 р. трудівники районів підтримали патріотичний почин жителів Тамбовської області про створення Фонду «Здоров’я захисників Батьківщини». Тільки за 14-15 серпня жителі Нижньодуванського району внесли у цей фонд тисячі літрів молока, сотні кілограмів меду, понад 500 ц овочів. 06 А Сватівським районом у вересні 1943 р. передано до цього Фонду майже 2,5 т печеного хліба, 17,5 т картоплі, 26 т різних овочів, 2,5 тонн сала, біля 18 тонн м’яса, 14 800 шт. яєць, більше 10 тис. літрів молока, 607 кг меду. 07 Учні шкіл Нижньодуванського району в 1943 р. зібрали і відправили на фронт 118 індивідуальних посилок, 1568 шт. яєць, 83 кг печива. 08

Гаряче підтримали жителі районів патріотичний почин саратовського колгоспника Ферапонта Головатого по створенню фонду Радянської Армії по закупівлі техніки і зброї за рахунок особистих внесків жителів і трудових колективів країни.

Наслідуючи цей почин, переважна більшість громадян і трудових колективів районів вносили свої особисті кошти і різні коштовності до цього фонду, хто скільки міг.

Наш земляк, пасічник із с. Калинівки Сватівського району Микола Іванович Клименко зі своїх власних заощаджень передав до цього фонду сто тисяч карбованців і написав листа до Державного Комітету Оборони (ДКО) з проханням придбати на ці гроші літак і передати його герою із Луганської області. Невдовзі на ім’я М.І. Клименка із ДКО прийшла урядова телеграма за підписом голови ДКО Й.В.Сталіна, в якій він дякував Миколі Івановичу Клименку за патріотизм, любов до своєї Батьківщини і обіцяв його прохання виконати. Літак був збудований, підписаний і переданий прославленому земляку-луганчанину, двічі Герою Радянського Союзу О.Г. Молодчому. 09

Після війни, в серпня 1946 р. Олександр Гнатович Молодчий із сім’єю побував в гостях у Миколи Івановича Клименка у с. Калинівка, щоб особисто подякувати його за подарований літак. Звертаючись до господаря за святковим столом, О.Г. Молодчий сказав: «Приймаючи літак, подарований Вами, я поклявся громити ворога до останньої хвилини мого життя». 10

У 1944 р. працівники Сватівського районного промислового комбінату здали в цей фонд 20 255 карбованців і написали про це листа Й.В. Сталіну. У відповідь на адресу колективу прийшла урядова телеграма: «Прошу передать рабочим и работницам Сватовского райпромкомбината, которые собрали 20 255 рублей в фонд обороны Союза ССР мой братский привет и благодарность Красной Армии. Й. Сталин». 11 Почин колективу райпромкомбінату був підтриманий багатьма трудовими колективами районів.

На початку 1944 року по всій Україні поширився патріотичний почин по створенню фонду будівництва танкової колони «Радянська Україна». Жителі і трудові колективи районів активно підтримали цей почин. Так, колектив колгоспу ім. Дзержинського (с. Містки) вніс у цей фонд 13 880 крб., колгоспу ім. Будьонного (м. Сватове) 9589 крб., учні шкіл Нижньодуванського району 4 245 крб. 12 Жителі Сватівського району 436 тис. крб., Нижньодуванського району 287 тис. крб.13

Долаючи великі труднощі в налагодженні господарства районів і надаючи всебічну допомогу фронту, трудівники районів надавали ще й посильну допомогу підприємствам Донбасу у відбудові вугільної і металургійної промисловості. Трудівники Сватівського району взяли шефство над шахтою 4-5 «Сокологоровка» тресту «Первомайськвугілля» і відправили шахтарям трактор, 8 пар волів, 2-х коней, 270 кг господарського мила, 300 кухлів і виділили для підсобного господарства шахти 5 голів свиней, 6 т сіна, 3 т фуражу. Для відбудови шахти №2 Боково-Антрацитівського району із Нижньодуванського району було направлено строком на 1,5 місяця - з 31 листопада по 15 грудня 1943 р. - 180 колгоспників, 5 парних підвід, 3 брички і виділено для харчування шахтарів 5 тонн картоплі і 5 тонн овочів.

Л.М. Королько
Сватівщина в роки війни 1941-1945 років

>>> Наступний розділ >>>