Сайт города
СВАТОВО




Сватівщина в роки війни 1941-1945



Початок Великої Вітчизняної війни

Мобілізаційна робота в районі.

Разом з іншими народами Радянського Союзу на боротьбу з лютим ворогом виступили і трудівники Сватівщини. 22 червня 1941 р., біля приміщення Сватівського районного Будинку культури ім. С.М. Кірова, відбувся багатолюдний мітинг, на якому секретар райкому партії Т.П. Голофієвський і військовий комісар району Вербов різко засудили загарбницькі дії фашистських окупантів і закликали сватівчан дати відсіч окупантам. Наступного дня на всіх підприємствах, установах, організаціях та колгоспах і радгоспах відбулися збори трудових колективів, на яких члени трудових колективів засудили німецьких агресорів і висловили бажання стати на захист своєї Вітчизни.

У перші дні війни Сватівський, Нижньодуванський і Містківський райкоми партії на партійних зборах і пленумах райкомів визначали найголовніші і невідкладні заходи по виконанню указів Президії Верховної Ради СРСР «Об объявлении в отдельных местностях СССР военного положения» і «О мобилизации военнообязанных». У нових умовах партійним і радянським органам доводилося брати на себе відповідальність за вирішення багатьох практичних питань життєдіяльності населення, роботи трудових колективів та всебічної допомоги Червоній Армії, поповнення її рядів та забезпеченням її продовольством та спорядженням.

В результаті значної проведеної мобілізаційної роботи вже в перші дні війни були мобілізовані і відправлені на фронт перші загони сватівчан. За перший місяць війни тільки із м. Сватове було мобілізовано більше двох тисяч чоловік. З Нижньої Дуванки - 1576 чоловік , з Містків - 800 чоловік. З трьох районів у 1941 р. було призвано в армію понад 10 тисяч чоловік. В авангарді, як і завжди, були комуністи і комсомольці. У Сватівському районі із 703 членів партії, які були на обліку, 199 чоловік пішли на фронт, у Нижньодуванському районі 327 із 525, у Містківському 132 із 298 чоловік. Всього ж за час війни Сватівським, Нижньодуванським, Містківським та іншими військкоматами було призвано до лав Червоної Армії понад 19 тисяч жителів трьох районів.

Одночасно з мобілізацією військовозобов’язаних із Сватівського району на фронт було відправлено усі справні вантажні автомобілі з водіями, верхові коні та військові кінні повозки з їздовими і кіньми.

У кінці липня - на початку серпня 1941 р. у Сватівському районі формується полк народного ополчення кількістю 2500 чоловік, у Нижньодуванському та Містківському районах два загони народного ополчення кількістю 600 і 400 чоловік. При наближенні фронту до кордонів району бійці народного ополчення влилися до лав Червоної Армії і частково до партизанських загонів та винищувальних загонів.

Для ліквідації ворожих диверсантів, провокаторів, шпигунів і дезертирів та охорони підприємств, організацій і матеріальних цінностей і важливих об’єктів у районі був створений сватівський винищувальний батальйон кількістю в 100 чоловік. Батальйон складався із чотирьох взводів. Очолював батальйон начальник райвідділу міліції Заблотський, комісар Вертола. Такі ж винищувальні загони діяли і в Нижньодуванському та Містківському районах. У селах районів були створені винищувальні взводи, а на підприємствах і в організаціях – групи самозахисту та охорони.

Одночасно у Сватовому, в приміщенні середньої школи №6, формувався польовий пересувний шпиталь №485, який після формування одержав номер 35 і був відправлений на фронт. Начальником цього шпиталю був призначений присланий досвідчений медпрацівник Касич, комісаром - член бюро райкому партії, парторг радгоспу №10 І.Т. Євсеєв, а ведучим хірургом - завідуючий хірургічного відділення Сватівської районної лікарні С.І. Бондаренко.


Перебудова господарства району на військовий лад

За короткий час партійним і радянським органам району вдалося повністю перебудувати роботу промисловості, транспорту, сільського господарства та інших галузей господарства і підпорядкувати їх потребам оборони.

До окупації району підприємствами місцевої промисловості було виготовлено і відправлено на фронт більше 300 військових кінних повозок, обладнаних повним комплектом кінської збруї. Швейні майстерні міста виготовили 1500 комплектів обмундирування для солдат. Слюсарні майстерні підприємств місцевої промисловості та артілей інвалідів для військових частин ремонтували друкарські машинки, арифмометри та дрібне обладнання. У майстернях артілей інвалідів реставрувалися солдатські шинелі і виготовлялися жилетки.0

На потребу армії повністю працювали борошномельний завод та новостворені спиртзавод і хутрово-шкіряний цех місцевої промисловості, який відправив на фронт понад 100 кожухів, декілька тисяч пар хутрових рукавиць та хромової шкіри більш ніж на 300 пар чобіт.

Молодь Сватівщини брала активну участь у проведенні в серпні 1941 р. Всесоюзного та Вседонецького комсомольського недільника. Комсомольці і молодь під час недільників ударно працювали на спорудженні земляних укриттів для літаків на аеродромах в м. Сватове і в с. Нижня Дуванка, а також на різних роботах на підприємствах і організаціях. Зароблені на недільниках кошти були перераховані на будівництво літака «Комсомолець Ворошиловграда».

На початку вересня 1941 р. були створені районна і міська комісії по збиранню теплого одягу, речей і білизни для солдат, які провели велику роботу серед населення.

У грудні 1941 р. у районі широко розгорнулася акція серед населення по підготовці і відправленню на фронт новорічних посилок.


Участь сватівчан у будівництві оборонних споруд

У вересні 1941 р. фашистським загарбникам вдалося просунутися далеко вглиб країни і наблизитися до Донбасу. На заклик комуністичної партії на захист Донбасу відгукнулися десятки тисяч мирних жителів області. Вони створювали загони народного ополчення, допомагали військовим частинам будувати оборонні споруди, створювати укріплення навколо міст і сіл.

Райком партії і райвиконком провели велику агітаційно - роз’яснювальну і організаторську роботу по залученню трудівників району до будівництва оборонних споруд.

13 вересня 1941 р. на риття окопів у район Великого Токмака (Запорізька обл.) був направлений загін ворошиловградців чисельністю 34 тисячі чоловік. Частина цього загону - 1400 чоловік, була сформована з жителів Сватівського району. Очолював загін сватівчан завідуючий відділом пропаганди райкому партії Г.С. Заварзін.

25 вересня 1941 р. значна група сватівчан у складі 60-тисячного загону ворошиловградців була направлена на риття окопів у районі Лозова-Павлоград (Харківська обл.).

Коли становище на фронті в районі Донбасу значно погіршилося, бюро Ворошиловградського обкому партії і облвиконком 6 жовтня 1941 р. прийняли постанову, в якій зобов’язали керівників міст і районів протягом 6-7 жовтня через військкомати мобілізували 100 тисяч чоловік працездатного населення і 10 тисяч кінних повозок з повним забезпеченням на будівництво оборонних споруд у Донбасі.

Колона мобілізованих сватівчан у кількості близько 1 тисячі чоловік з 300 підводами, інвентарем, обладнанням, продовольством і всім необхідним, на чолі з першим секретарем райкому партії Т.П. Голофієвським і головою райвиконкому Ковальовим і начальником колони Т.В. Пащенком виїхала в район Артемівська, Горлівки, Микитівки (Донецька обл.), де брала активну участь у будівництві оборонних споруд.1 Всього ж у 1941 р. зі Сватівського району було направлено на будівництво оборонних споруд 5 тисяч сватівчан.2

2 травня 1942 р. для будівництва оборонних споруд у Новоастраханський (Кремінський) район була направлена колона в кількості 1500 жителів Сватівського району, із яких був сформований 5-й батальйон цивільного населення при військовій частині №316 УВСР. Командиром батальйону був призначений керівник колони, заступник голови райвиконкому М.І. Бондарєв, політруком - другий секретар райкому партії В.Л. Нагорний. Цей батальйон виконував ремонтні роботи на дорогах, мостах, аеродромах і займався будівництвом оборонних споруд у Новоастраханському районі. На початку липня 1942 р. при наближенні фронту до Новоастрахані мобілізована група сватівчан була відправлена додому, а 70 чоловік на чолі з М.І Бондарєвим добровільно залишилися у військовій частині, де вони працювали.

У 1943 р., після звільнення району, колона сватівчан в 1 тисячу чоловік з 80 двокінними повозками була направлена на будівництво оборонних споруд у Двурічанський район Харківської області. Начальником колони був призначений заступник голови райвиконкому Т.В. Пащенко, комісаром - Я.Г. Кривоніс. Колона ударно працювала з 25 березня по 1 травня 1943 р. у розпорядженні 453-го управління військових будівельних робіт, за що значна частина сватівчан одержала письмову подяку від керівництва управління.


Перша евакуація із району

У жовтні 1941 р., у зв’язку з наближенням фронту до кордонів району, була проведена перша евакуація із району обладнання промислових підприємств, організацій, колгоспів і радгоспів. Колгоспи і радгоспи евакуювали всі запаси зерна, худобу, інвентар. А МТС - весь тракторний парк. Евакуйована була і значна частина працездатного населення. Відповідальним за евакуацію в районі був призначений другий секретар райкому В.Л. Нагорний, на якого рішенням обкому була покладена і відповідальність за справність ділянки дороги Харків-Старобільськ.

Ту частину промислового і сільськогосподарського обладнання, яку не вдалося евакуювати, було виведено з ладу.


Сватівський район у зоні прифронтової полоси

Героїчними зусиллями радянських військ при активній підтримці населення Донбасу в грудні 1941 р. німецькі війська були зупинені майже на 7 місяців по лінії Слов′янськ-Лисичанськ-Попасна-р.Міус-Д′яково. Сватівський район став прифронтовою смугою.

У зв’язку з цим у районі була призупинена евакуація промислових підприємств, колгоспів та радгоспів. На цих підприємствах створювалися нові цехи і виробничі ділянки по обслуговуванню військових частин. Була відновлена робота на борошномельному заводі, який разом із сільгоспмлином забезпечував борошном навколишні військові частини. А олійзавод забезпечував військові частини олією і виготовляв фуражні брикети для кавалерійських частин. Відновили свою роботу спиртзавод і хутрово-шкіряний цех та швейні майстерні. У міжрайонній майстерні капітальних ремонтів було налагоджено випуск болванок для снарядів і башмаків для гусениць танків, а коли фронт наблизився до міста, в депо станції Сватове було організовано ремонт танків та автомобілів. Всього було відремонтовано 150 бойових машин.3 У лютому 1942 р. було повернуто з евакуації трактори, худобу, інвентар і евакуйоване населення, яке декілька місяців очікувало розв’язання цієї складної ситуації біля м. Чєртково Ростовської області Російської Радянської Федеративної Соціалістичної республіки (РРФСР).

У м. Сватове по вул. Кустарній (нині вул. ім. Сасова) розмістився штаб і різні підрозділи 57-ї армії, а в південній частині міста - 9-ї армії, північніше району - 38-ї армії.4

З 1 липня по 23 вересня 1941 р. у Сватовому на польовому аеродромі базувалася 16-а одеська учбова авіаескадрилья, яка готувала пілотів-розвідників літаків У-2. У вересні ця ескадрилья була перебазована у Казахську РСР.

У жовтні 1941 р. у м. Сватове дислокувався 5-й кавалерійський корпус. Його командиром був комбриг Бичковський.

З 22 жовтня 1941р. по 24 січня 1942 р. та в червні 1942р на Сватівському польовому аеродромі базувалася окрема ескадрилья 271-го АВП (авіаційно-винищувального полку) 44-ї АВД (авіаційно-винищувальної дивізії).На базі цієї ескадрильї 4 листопада 1941 р. був сформований 92-й авіаційно-винищувальний полк. Командир полку - майор Ф.М. Фаткулін, комісар - Герой Радянського Союзу, батальйонний комісар Б.М. Васильєв, начальник штабу - Ф.Ф. Федорович. Станом на 01.02.1942 р. 92-й авіаційно-винищувальний полк був укомплектований винищувачами І-153 «Чайка» у кількості 18 одиниць, які, вже на той час, мали меншу швидкість і слабше озброєння, у порівнянні з німецькими винищувачами.

Штаб полку розміщувався у приміщенні Сватівської неповної середньої школи №4, а льотчики проживали на квартирах поблизу аеродрому.

Поряд із 92-м авіаційно-винищувальним полком у с. Целуйково (під Старобільськом) базувався 135-й бомбардувальний полк (у якому служив начальником штабу наш земляк майор Ф.К. Гур’єв). Коли важкі бомбардувальники цього полку летіли на захід бомбардувати ворожі позиції, дуже часто зі сватівського аеродрому підіймалися у повітря винищувачі «Чайка» і супроводжували їх у польотах. І хоч полк був винищувальним та завдання перед ним ставилися різноманітні: і штурмувати (знищувати) ворожі колони й важливі військові об’єкти, і вести розвідку, і супроводжувати бомбардувальники, і вести патрулювання.
Незважаючи на технічну і кількісну перевагу літаків ворога, з усіма цими завданнями полк справлявся на відмінно. Про це свідчить вже те, що з 20 льотчиків цього полку - 12 були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Ще у перші місяці війни пілоти цієї військової частини, незважаючи на досить сильну німецьку охорону із зенітної артилерії та винищувачів, зуміли пробитися і знищити понтонну переправу через р. Дніпро і проявили при цьому відвагу і геройство. За зразкове виконання бойових завдань командування 28 чоловік одержали урядові нагороди. А 8 льотчиків були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

У книзі «Украинская ССР в Великой Отечественной войне» говориться: «В то время, как соединения и части Южного фронта вели упорные бои с гитлеровскими захватчиками в южной части Донецкого бассейна, войска Юго-западного фронта сдерживали натиск противника на харьковском и краматорском направлениях. Огромную помощь войскам оказывали лётчики 44-й авиационной дивизии, наносивши систематические удары по технике и живой силе противника. Командир эскадрильи капитан А.Ф. Локтионов и комиссар эскадрильи старший политрук Б.М. Васильев первыми в Красной Армии применили бомбометание 100-килограммовыми бомбами с истребителя И-153, не приспособленными для этой цели. Не одна вражеская сотня солдат погибла от их метких ударов. Образцово выполняли задания и летчики лейтенанты Б.В. Бирюков, Г.А. Коцеба, П.С. Кударь, младший лейтенант Е.М. Чистяков. Восьми лётчикам указом Президиума Верховного Совета СССР от 20 ноября 1941 г. присвоено высокое звание Героя Советского Союза».5 Серед льотчиків, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, були командир ескадрильї майор Ф.М. Фаткулін, комісар Б.М.Васильєв і житель м. Сватове П.С. Кударь.

Петро Сергійович Кударь народився 5 жовтня 1913 р. у с. Новоолексіївка Приморського району Запорізької області. У 1934 р., після закінчення Бердянського індустріального технікуму, працював на одному із заводів в м. Сватове. У 1935 р. Сватівським райвійськкоматом призваний до лав Червоної Армії і направлений в Чугуївське авіаційне училище, яке закінчив у 1938 р.

За два місяців боїв 1941 р. ескадрилья під командуванням лейтенанта Кударя здійснила 431 виліт і знищила 730 автомобілів, 4670 німецьких солдат і офіцерів, 603 повозки, 17 танків, 24 гармати, за що весь особовий склад був нагороджений урядовими нагородами і одержав грошові винагороди, а командир ескадрильї був нагороджений орденом Червоного Прапора.

До листопада 1941р. лейтенант Кударь особисто здійснив 153 бойових вильотів, з них: 96 на штурмовку військ противника, 4 на супроводження своїх літаків, 5 на розвідку, 56 на патрулювання. Особисто знищив 12 танків, 150 автомобілів з вантажем і солдатами, до 800 чоловік піхоти, вивів з ладу до 5-ти артилерійських гармат і до 800 кінних підвід.

29 жовтня 1941 р. у бою літак Кударя був підбитий ворожою зенітною артилерією і льотчик був важко поранений, але зумів довести літак до свого аеродрому. При посадці пошкодженого літака безстрашний пілот загинув. Похований у м. Сватове у братській могилі біля польового аеродрому на узбіччі дороги Харків-Луганськ. На могилі героя встановлено пам’ятник, автори В.А. Федченко, І.М. Чумак, а одній з вулиць в м. Сватове і с. Мілуватка присвоєно ім’я героя. На батьківщині П.С. Кударя у с. Новоолексіївка встановлено його бюст. 6

У небі Сватівщини зимою 1941 - літом 1942 рр. воював ас-винищувач, майбутній маршал авіації, перший тричі Герой Радянського Союзу Олександр Іванович Покришкін, який за роки війни здійснив 650 бойових вильотів, провів 156 повітряних боїв, збив 59 літаків ворога особисто і 6 в групі.

У липні 1942 р. О.Покришкін на винищувачі МіГ-3 супроводжував штурмовики і бомбардувальники під час нальотів на німецькі війська й військові об’єкти на території окупованих Ізюма, Сватового, Старобільська.

Наші винищувачі, незважаючи на технічну і чисельну перевагу ворога, змогли надійно прикрити свої штурмовики та бомбардувальники. («Наша газета». №23-02.03.2010)

На початку 1942 р., в той час коли планувалася наступальна операція на м. Харків, у районі Барвінкове у січні – травні 1942 р., у приміщенні райкому партії і райвиконкому, нині дитяча консультація в м. Сватове, розміщувався штаб Південно-західного напрямку (ПЗН). Головнокомандуючим військами Південно-західного напрямку був маршал С.К. Тимошенко, заступником – генерал Ф.Я. Костенко, начальником штабу – генерал-лейтенант І.Х. Баграмян, членом Воєнної ради - М.С. Хрущов. Семен Костянтинович Тимошенко і Микита Сергійович Хрущов проживали неподалік від штабу по вулиці ім. Шевченка, 32.7

У своїй книзі спогадів «Время. Люди. Власть», Микита Сергійович Хрущов (1-й секретар ЦК КПРС у 1953-1964 рр.) детально розповідає про наступальну операцію на Харків. В тому числі він там згадує і про наше місто Сватове. Він пише: «Наметили операцию на январь 1942 года. Для её проведения мы перенесли оперативный штаб поближе к линии фронта, чтобы иметь лучшую связь с войсками. Расположились в большом селе Сватово-Лучка. Я знал это село, потому что в 1919 году Красная Армия отбивала это село у белых, и я тогда побывал в нём. Богатое село, хорошее, крепкое…».

Операція, яка почалася невдовзі, була загальмована, і наші війська перейшли до оборони, але задум здійснити наступ на Харків не полишили. «…Начало своей операции мы планировали на апрель. Когда был назначен день начала наступления, мы с Тимошенко обсуждали, где будем находиться сами». «…При охвате клещами Харькова оттуда затруднительно будет иметь связь с северной группировкой». Поэтому он (Тимошенко) сказал: «Давай мы всё-таки останемся в Сватово, на старом командном пункте. Отсюда нам будет проще связаться с той и с другой группировкой…». «…Не помню по какому случаю начальник штаба Юго-западного фронта Бодин прилетел к нам в Сватово, где находился штаб Юго-западного направления…».8

Оскільки Сватівський район знаходився в зоні прифронтової смуги, то на його території (до окупації міста) дислокувалося 24 військових шпиталя, 19 з них розміщувалися в школах міста Сватове №1, 2, 6, 7, 38, Сватівському районному будинку культури ім. С.Кірова і інших будівлях, а п’ять – в селах Мілуватка, Райгородка, Нижня Дуванка. Організації і установи міста та району надавали шпиталям посильну допомогу. Сільськогосподарські підприємства забезпечували шпиталі продуктами харчування, а мешканці району здавали для поранених свою кров, продовольство, лікарські трави, білизну і постільну білизну для бинтів. Чимало жителів району і міста працювали у шпиталях медсестрами, санітарками, кухарями, пралями, прибиральницями. Учасники художньої самодіяльності установ, організацій та шкіл часто виступали перед пораненими. Учні після занять у школі чергували у шпиталях, допомагаючи медсестрам і санітаркам.


Формування партійного і комсомольського підпілля та партизанських загонів.

Виконуючи директиви ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У Сватівський райком партії і райком комсомолу ще у серпні 1941 р. провели велику організаційну роботу по створенню партійних і комсомольських підпільних організацій та партизанських загонів. У районі був створений підпільний райком партії і райком комсомолу та окремі підпільні партійні і комсомольські групи.

Секретарем Сватівського підпільного райкому партії було призначено третього секретаря райкому партії О.І. Орлова, запасними секретарями -Рибалку, Климаша і Кривоноса. Однак, обстановка воєнного часу склалася так, що майже вся структура партійно-комсомольського підпілля після зупинки ворога на Донці, або потрапила в діючу армію, або евакуювалася вглиб країни.

У кінці серпня 1941 р. на базі винищувального загону в районі був сформований партизанський загін, командиром якого було призначено заступника голови райвиконкому М.І. Бондарева. Загін одержав значну партію зброї, вибухівки, набоїв та продовольства. Були підібрані конспіративні квартири і зв’язкові. Проведено навчання особового складу. Однак, осінній наступ німців у 1941 р. було зупинено і партизанський загін був розформований, а бази були ліквідовані.

У квітні 1942 р. у м. Ворошиловград формується обласний партизанський загін Я.І. Сиворонова. На запрошення комісара цього загону Ю.П. Макарова 23 сватівчанина, члени розформованого партизанського загону і бійці винищувального загону, закінчили Ворошиловградську партизанську школу і влилися в цей партизанський загін, який згодом перетворився на потужне партизанське з’єднання.

У кінці травня 1942 р., коли німецькі війська наблизилися до кордонів районів, у Сватовому з великим поспіхом формується другий Сватівський партизанський загін чисельністю 32 чоловіка, розбитих на чотири групи. Командиром загону був призначений завідуючий районного відділу охорони здоров’я К.В. Дронов, комісаром - секретар райкому партії Т.П. Голофієвський. Керівництво загону встигло закласти в навколишніх лісах декілька баз з продовольством, зброєю і набоями. Однак, поспішність при формуванні особового складу і недотримання елементарних правил конспірації, дезертирство і зрадництво окремих бійців і нерішучість та бездіяльність керівництва загону призвело до того, що на п’ятий день після окупації району на умовне місце з’явилася лише половина бійців загону, а всі партизанські бази за доносами зрадників були ліквідовані фашистами. За рішенням партійних зборів загону рештки партизанського загону були розпущені, а бійцям було запропоновано перейти лінію фронту або залишитися на підпільній роботі в районі.9

Таким чином, другий Сватівський партизанський загін, як і перший, припинив своє існування, так і не розпочавши своєї діяльності, за виключенням четвертої групи загону на чолі з директором спиртзаводу Є.І. Сидоренком. Ця партизанська група на шляху біля Розсуховатого лісу атакувала німецьку автоколону, але отримала організовану відсіч переважаючих сил ворога і змушена була відійти в ліс. У цій сутичці загинув командир групи Сидоренко.

Перед залишенням району військовими частинами Червоної Армії в м. Сватове було залишено дві групи розвідників.6 Особовим відділом 57-ї армії по пров. Кузнечному, 32 у родині Максима Семеновича Гайдидея був залишений із рацією розвідник Микола Герасимович Бабаджанян, котрий за допомогою господаря та інших помічників збирав інформацію і передавав її до штабу фронту. Так, коли на станції Сватове зібралося чимало військових ешелонів, Бабаджанян передав інформацію і радянська авіація розбомбила ці ешелони.

У будинку №5 по вул. Куликівській, у сім’ї вчителя неповної середньої школи №5 Скрипнік Агафії Кирилівни і її чоловіка Дмитра Івановича, була залишена розвідниця Жарко Ганна Денисівна, яка разом зі своїми помічниками збирала розвідувальну інформацію і передавала її радистці Шурі, яка проживала по вул. ім. 20 років Жовтня №2 у сім’ї Гургуц Марії Абрамівни. Але незабаром німці запеленгували радіостанцію і почали розшукувати її на цій вулиці. Розвідниця і радистка змушені були закопати радіостанцію і переходити через лінію фронту.


Друга евакуація із району (липень 1942р.)

У кінці червня 1942 р. німецькі війська, прорвавши оборону на Донці, стрімко наблизилися до кордонів Сватівського району. У цей час у районі спішно проводиться друга евакуація із району обладнання, сільськогосподарської продукції, худоби, інвентарю, тракторів та транспортних засобів.

4 липня 1942 р. основна евакуаційна колона сватівчан вирушила із району по маршруту: Сватове-Білокуракине-Новопсков-Марківка-Міллєрово.

Але евакуюватися повністю всій колоні не вдалося. Під м. Міллєрово Ростовської області РРФСР німецькі війська перетнули відступаючим шлях і велика частина колони потрапила в оточення та змушена була повертатися назад додому. Майже вся худоба, біля 80 тракторів і багато різного майна та цінностей потрапили до рук окупантів.

8 липня 1942 р. військові частини 255-ї і 333-ї стрілецьких дивізій 9-ї армії під натиском переважаючих сил ворога з боями залишили територію району і відступили на схід.

Л.М. Королько
Сватівщина в роки війни 1941-1945 років

>>> Наступний розділ >>>

Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22