Сайт города
СВАТОВО




ПОДАРУНОК



Новела

Як тільки вона зайшла до залізничного вагона, то відразу заходилася розкладати свої речі Ретельно обшиту чимось білим корзину підсунула під полицю Спочатку подивилася, чи немає там чогось небезпечного, а вже потім підсунула Зав'язану хустиною банку поставила тут же, коло себе, в куточок. Чимось наповнену, та що там наповнену — натоптану дермантинову торбину повісила на гачок в себе над головою. Довго шукала місця для вузлика, а потім поклала його собі на коліна. Поклала, прикрила худими вузлуватими руками, обкинула своїх супутників по купе веселим поглядом, лагідно і так. як трішки винувато сказала:
— До сина от їду, до Вітічки.

І посміхнулася. Та так щиро і приязно, що й усім іншим, мабуть, забажалося посміхнутися Ну, напевне ж — онтой суворий, що ото з очима, мов крижинки в ямочках, бач як запромінився зморщечками
— До сина, значить? — запитав
— До сина... до Вітічки
— У Харків?
— Ага, ага, до самого Харкова і ви туди ? — Мой синочка мого знаєте?

І старенька поспіхом витягла з бокової кишені своєї старенької плюшевої кохти загорнутий у ганчірку пакуночок, обережно розгорнула його, подала невеличку фотокартку.
— Ось! Чи не знаєте бува?

З фотокартки дивилося свіже випещене обличчя з гострим рівним носом і ласкавими добрими очіма.
— На тракторному працює? — запитав той, суворий, з крижинками в ямочках.
А жінка аж з захопленням:
— На тракторному. Там. По п'ятсот карбованців заробляє Своя «Волга»... легкова машина
— Інженер?
— Еге ж. інженер... Своя «Волга». Новий будинок зробили. Два поверхи, сім кімнат і все таке. На новій вулиці побудувалися. Не знаєте?
— Не знаю Ні, такого не знаю, — повернув фотокартку.
— Хлопець — куди там! Молодчина!

«Молодчина»—сама собі осьміхнулася мати І поквапливо, немов побоючись, що їй можуть завадити; — розповідає, розповідає:
— Коли найшлося — то мало не сконала, чотири дні на одному кисні жила.. Я напівмертва, а воно таке жвавеньке, таке веселеньке На черевний тиф захворіло
— Ніч побиваюся коло нього, другу, третю.. Очі злипаються, не маю сили сидіти, а сиджу.

Потім до інституту пішов .
— Сама ж ото в черевиках дірявих перебиваюся, а все — йому, синочкові, все — йому.

В інженери вийшов, гроші став заробляти великі, а мама не забуває.. доточувала, підсобляла.
— Сама, бувало, на самому хлібі сиджу та на картоплині, а йому якусь десяточку — четвертну з пенсії надішлю

Оповідала жінка про все це, а сама раділа, сміялася так, що на хворобливому зморшкуватому обличчі навіть схоплювався рум'янець, в вузеньких жвавих очах спалахували грайливі вогники.

Так, сміючись, і з вагона пішла. З посмішкою на тонких блідих вустах несла через усе місто свій великий вантаж. Не втрачаючи свого доброю настрою, частенько сідала десь, щоб віддихатись. Сяючи щедрою невгамовною радістю, дісталася вона до воріт синової садиби.

Жінку зустріло зле гавкання собак. Вони кидалися на паркан, підлазили під ворота, гризли дошки
— А який біс там собак дратує? — почула мати до болю рідний голос.
— Це я, я, синку.
— А-а, це ви, мамочко, — казав син, грюкаючи важким засувом — Проходьте отам попід забором, мамочко На місце! — гукнув строго на собак.
— Не туди, не в дім... Сюди, сюди от. у кухню несіть, — вітала гостю невістка — дуже повна жінка з накрученим під шовковою косинкою волоссям.

За хвилину стара обережно розв'язувала гостинці.
— Це твоє улюблене варення. Вітічко. . А це тобі, Маньо.
— То у вас там корови Мані, — не на жарт образилася невістка.
— Марлі! Марлі — підказав син.
— Ага Та ну да ж. А це онучатам...

Добре гостювалося матері. Увесь день у радощах, у милуванні онуком та онучкою А увечері син ще й підніс їй подарунок — жовту хустку з чорною каймою
— Це вам. мамочко

Взяла обома руками
— Спасибі, Вітічко.

А син ласкавенько:
— П'ять карбованців сорок сім копійок віддав
— Спасибі, спасибі, спасибі, синочок. — аж просльозилася мати, пригортаючи до грудей синів подарунок.

А він — люб'язно та впадливо
— Коли ж віддасте гроші, мамо, зразу чи потім?
— Гроші?! — так, ніби схаменулася мати, І чомусь засоромилася, знітилася, зашарілася. — Гроші? — і нишпорила по кишенях своєї кохти. — Ось, ось гроші. Якраз п'ять... Тільки ж п'ять. . Де ж узяти ще сорок сім копійок? Де ж їх? Немає ж...
— Нічого, нічого, мамочко, не хвилюйтесь Сорок сім копійок нехай. Свої люди — не зайдеться.
— Спасибі!—заплакала.

На ранок мати відкланялася. Вітічка саме зібрався їхати своєю «Волгою» на риболовлю, то старій довелося дибати пішки. Та попрямувала вона не на вокзал, а на базар. Не було ж грошей на дорогу, то вирішила продати хустку. То ж тинялася поміж людьми з синовим дарунком на руках і прохала, щоб хтось купив його хоч за чотири карбованці, скільки треба було на квиток.
— Купіть, люди добрі... Купіть, люди добрі' — прохала вона благально.

Люди ж відверталися від хустки, як від чогось огидного, ніхто навіть не взяв її в руки А інші — ще й з осудом:
— Ач яка голінна: купила за три шістдесят, а воліє цілих чотири зідрати. І коли цих спекулянтів здихаємося?

Вже й базар розходився, вже й до поїзда обмаль часу залишилося, вже й втратила всяку надію на продаж хустки, коли раптом чиясь дужа рука доторкнулася до її плеча Жінка озирнулася. На неї дивилися суворі очі супутника по залізничному вагону. Крижані очі
— та в них не було.ніякого холоду, а лише м'яке, світле, ласкаве тепло.
— Будь ласка, візьміть. — мовив він неголосно і подав згорнуту вдвоє п'ятірку

Жінка сторопіла від подиву, не могла вимовити ні слова. А чоловік
— суворо та скрушно:
— Пробачте що я вчора не сказав. Я знаю вашого сина. — І пішов геть
— А хустку ж Візьміть же хустку! — схаменулася стара. Але чоловік І не озирнувся

Обпалюючи собі руки, серце, жінка ізжужмила синів подарунок, як брудну ганчірку, і кинула його під ноги

Микола Щепенко


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22