Сайт города
СВАТОВО




ОДНА-ОДНІСІНЬКА



Новела

Десь через рік після смерті батька до нас зайшов дядько Григорій, найкращий меловатський косар, і без будь-яких церемоній сказав мамі:

- Ой, Таню, Таню, не виростиш ти одна таку армію. Бери мене в прийми, будемо виховувати їх разом. Довго сиділа мама мовчки, а потім зібрала дітей на пораду. Ми уважно все вислухали, і з притаманною дітям категоричністю старші відрубали:

— Ви, дядьку, ідіть собі. А ви, мамо, не хвилюйтесь, ми самі виростемо!

До пізньої ночі марно умовляла нас мама прийняти в сім'ю Григорія. Не прийняли — і все! А наступного дня почалася війна, і дядько Григорій ще раз зайшов до нас, вирушаючи на фронт.

— Ти, Тетяно, тримайся, — сказав. — Як повернусь, діти вже підростуть і все зрозуміють...

Чотириста двадцять чоловіків не повернулися з війни до нашого села. І дядько Григорій теж... Тільки через двадцять років мама сказала нам:

— От бачите, як воно вийшло, діточки мої... Не дали мені тоді піти за Григорія. Тепер самі поженились, повиходили заміж, а я одна-однісінька на цілому світі. Правду люди кажуть — діти дбають тільки про себе, матері вічно живуть для дітей...

Микола Мащенко