Сайт города
СВАТОВО




ЛЮДИ Й ЗВІРІ



Новела

Сонячної божої неділі крутими, щербатими сходами у відчинені двері універсаму повільно вповзала хвостата черга.
Люди, ще звечора приголомшені височенними цінами, що тунгузьким метеоритом зненацька звалились на їхні бідні голови, рухалися напрочуд мовчки. Не сперечалися між собою, навіть не лаяли уряд, не кляли Верховну Раду. І не тому зовсім, що не було приводів для прокльонів. Ні, просто був день Святого Миколая. Працівники універсаму своє, за нинішнього часу, маленьке «чудо» витворили — «викинули» в продаж курчат. Хоч і посинілих, дрібненьких, а все ж таки з роду пташиного.
За чергою збентежено однооко спостерігало чорне з білою цяточкою на грудях цуценятко — гібрид болонки з спанієлем. Підбите оченя сльозилося, цуценятко частенько витирало його лапкою, теж поміченою білою плямочкою. Всім було жаль його, але що вдієш, коли тисячі собак і песиків опинилися без своїх домівок і хлібодавців — усім не даси ради. Чи не першими жертвами тяжкого життя стали найвірніші четвероногі друзі людей. Оце цуценя було саме з тієї загальноукраїнської біди. Не без вини своїх годувальників осиротіло воно, опинилося на вулиці віч-на-віч з холодом, голодом, бездомів'ям.
Беззахисне, не пристосоване до самітнього життя, щодня й щоночі сидить бідолашне на сходах, виглядає улюблених господарів, бо саме тут вони витрусили його з чорної нейлонової торби, сказали йому «сидіти», шмигонули в магазин і зникли назавжди.
В морозяні ночі, лежачи на холодних залізобетонних сходах, не раз згадувало бідне, як гарно спалося йому на теплих подушках у головах своїх господарів, згадувало й беззвучно плакало. А ранками, коли до магазину починали приходити люди, воно їх зустрічало першим. Лащилося до них, кидалося до ніг, заглядало в обличчя, жалібно стогнало -- всім своїм єством демонструвало готовність віддати свою собачу долю кожному, хто пожаліє й забере звідси додому. Та марні були цуценячі зусилля. Нікому не приглянулося воно, ні в кого не защиміло нестерпно серце від жалю за ним. Всі проходили повз нього, з теперішньою, притаманною людям, байдужістю, навіть рідко хто розщедрювався на кусень хліба.
Не діждавшись своєї рідні з роду людського на сходах, де було залишене, воно почало крадькома пробиратися на їх пошук у магазин. Там його безжально ганяли продавщиці, били, чим попало. Та воно, від природи доброї вдачі, не пам'ятало зла. Знову й знову прокрадалося в магазин, гнане пекучою надією відшукати своїх хлібодарів.
Одного разу виснажене вкрай, голодне, притиснулося до теплої батареї та й задрімало. Отут у щасливу, теплу мить наздогнала сирітку ще одна біда: торгаш якийсь піймав його, сонного, й жорстоко вибив око. На кілька днів воно забуло дорогу в магазин, але вперто, з природною собачою незрадливістю, і далі очікувало своїх господарів біля магазину.
Серед відвідувачів універсаму у нього вже з'явилися друзі. З особливою радістю зустрічало воно їх. Та й вони частенько приносили хто шматок хліба з маслом, а хто не жалів, навіть, курячої лапки.
В день Святого Миколая йому й зовсім поталанило. До нього підійшла літня, святково вдягнена жінка з пучком тоненьких свічок у руці (напевне поверталася з церкви), дала йому цукерку, ніжно погладила по голівці теплою рукою. Що нагадав йому той дотик людської руки, одному Богу відомо, але воно тихо заскиглило, вдячно облизало жіночу руку, стало на задні лапки, а передні простягло до неї, ніби благало взяти хоч на мить на руки. Оченята сльозилися від радощів. Черга повільно рухалася до магазину. Цуценятко прибилось до ніг жінки, яка почастувала його цукеркою, подарувала крихітку ніжності і разом з усіма прошмигнуло в магазин.
За прилавком орудувала дебела, червонощока продавщиця в забрудненому халаті. Курчат вона кидала на терези з такою люттю, що у бідолаг кісточки тріщали, в якийсь момент підвела голову і, угледівши щось, загорланила на весь магазин: — Ах ти ж, проклятуще! Знову причвалало!
Черга ошелешено озирнулася і, вражена побаченим, затамувала подих: чорне однооке цуценятко, гріючись у сонячних променях, що пробилися крізь запилюжені вікна, розгублено вдивлялось в обличчя людей, намагалося відшукати серед них своїх господарів.
— Геть! Геть! — волала продавщиця. — Інакше й друге око виб'ю!
— Та облиште його! І не гріх ото вам, — тихо зауважив покупець.
Продавщиця вхопила старезний, вишмуляний до самої ручки віник; тихо підкралася до цуценяти і почала молотити його по голові. Воно заскавучало дитячим пронизливо-жалібним голосом, кинулося тікати. Осатаніла продавщиця ганялася за ним усім магазином. Ще трохи, і вона вхопила б бідолашне, та воно встигло юркнути поміж людських ніг і сховатися за чергою. Продавщиця заходилась було ліктями розштовхувати людей, але вони заступили їй дорогу.
— Однаково покалічу, вб'ю! — піняво волала вона. Потім стала за прилавок, рявкнула покупцеві, що стояв першим у черзі:
— Скільки тобі курчат зважити, собачий захиснику?
— Не хочу від вас курчат! Ви — звір двоногий!
— Не ображайте звірів, — зауважив хтось із черги. Покупець мовчки пішов геть з магазину. Цуценятко вискочило із своєї схованки, перелякано озираючись на люту продавщицю, побігло слідом за ним. Він зупинився, присів навпочіпки, простягнув до нього руки. Воно, плачучи, кинулось йому на груди, обійняло лапками щоки і почало цілувати свого рятівника.
— Не бійся, тепер тебе вже ніхто не ганятиме, не битиме. Ходімо до мене.
Підняв його на руки і вийшов з магазину.
— Божа людина, свята... — всміхнулася літня жінка.
— Бачили такого ідіота? Півдня відутюгукав у черзі за курчатами і потеліпався з порожньою торбою.
А далі сталося те, чого аж ніяк ніхто не очікував: люди з черги почали розходитись, не купуючи курчат. Останньою до прилавка підійшла жінка із свічками.
— Дивуєтесь?— спитала продавщицю. — Є з чого! Отакі ми великі ще люди. А ви, коли б тільки знали, який святий празник осквернили, ви б... — не договорила, слова позастрявали в горлі. Та оговтавшись трохи, тихесенько мовила:
— Господи, прости Ти грішній... Вона не відає, що творить...

Микола Мащенко


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22