Сайт города
СВАТОВО




ЛИЦАРІ



Новела

Темної осінньої ночі у тяжку годину відступу постукало до нас дев'ятнадцять бійців, промерзлих, промоклих до рубчика, в грязюці з ніг до голови. Мама одразу розтопила піч, наносила повну хату сухої соломи, розстелила рядна, поклала подушки; тоді покидала в чан з окропом солдатську одіж і давай її прати та сушити. Стомлені, виснажені бійці повалились покотом на солом’яні перини, але заснути довго не могли. Не спалося бідолахам.
— Чи немає у вас якої книжки, хоч веселої, хоч сумної? — запитав лейтенант.
Стрибаю з печі, подаю йому книжку. — Сервантес! Як він потрапив до тебе, хлопче?
— Виміняв на Біблію у діда Кривши перед війною ще. У нього ціла ця... тисяча книг!
— Ого! Як будемо повертатись, обов'язково розкуркулимо його, — пожартував лейтенант, підсів ближче до світла і почав читати про дивовижні героїчні пригоди славного лицаря Дон Кіхота і його зброєносця Санчо Панси. Слухаючи, бійці реготали, аж животи тріскались, поснули під ранок. А мама тим часом наварила два чавуни картоплі, внесла з погреба квашеної капусти, помідорів, огірків. Після смачного снідання лейтенант наказав усім збиратися в дорогу. Бійці швидко понатягали на себе чистий, сируватий ще одяг і почали прощатись. Ніхто не насмілювався подивитись мамі в очі.
Тільки лейтенант, як на сповіді, стояв перед нею:
— Вибачайте, мамо, залишаємо вас, але це... не назавжди. Так що ви нас не дуже лайте... — І пішов не озираючись. Кінчиком хустки мама прикривала очі, проводжаючи своїх захисників у чорну тугу відступу. Аж біля церкви зупинились вони, і один солдат побрьохав прямо по калюжах до нас.
— Чи забули що, чи біда яка? — спитала мама.
— Ні,— захекавшись, проказав солдат. — Ми ж тільки початок встигли прочитати отієї вашої смішної книжки. То чи не дали б ви її нам у дорогу? Ми вам обов'язково повернемо, як тільки розчавимо фашистського супостата. І лейтенант просить, і всі його лицарі мокрі теж...
Мама сходила до хати і мовчки віддала книжку червоноармійцеві. Мабуть, важко було їй щось сказати у передчутті тяжкої окупації упродовж чотирьохсот дев'яноста трьох найдовших днів і ночей.
— А ти, хлопче, не сумуй: доки навчишся читати, повернемо тобі «Дон Кіхота», — записав на обкладинці нашу адресу і побіг.
З-поза смолянисто-чорного степу боязко виповзало сонце.
Всю війну з тривожних фронтів надходили нам листи, підписані кількома словами: «Ваші вірні Лицарі». Йшли ті листи і з Сталінграда, і з Праги, і з Софії — звідусіль, куди солдатів ганяла війна. А потім прийшла якось і сама книга...
Після довгих важких блукань по білому світу повернулась, як і годиться, додому. Була вона вся обшарпана, зачитана, заяложена, двома кулями прострелена. Незнайомий почерк із сумом сповіщав нам на клаптику папірця:
«Ваші вірні Лицарі загинули смертю хоробрих. Книгу висилаємо, як і обіцяли вони вам. З привітом — їхні бойові друзі».

Микола Мащенко


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22