Сайт города
СВАТОВО




Моє село - моя Маньківка



РОЗДІЛ ДРУГИЙ,
в якому розповідається про Балабуя, Ягоренка та ще про інших, хто в селі одержав вуличні прізвиська і кого знали, мов облуплених.

Іван Костянтинович Личман - майстер на всі руки: все сам робив. Хату поставив, вкрив дах залізом, поли дерев'яні наслав. І жінка в нього добра та хазяйновита. А ось діти вродилися такі собі: сини Борис і Сашко та донька Марія "закомсомолили", як тоді казали, вродою чи чимось іншим не виділялися.
Тепер - татова двоюрідна сестра, а діда Йосипа дочка - Катерина. Прозивали її в Маньківці Бугайовою. Була Катюха вдовою, мала сина та доньку - ох же й вродливою була! І чоловіка гарного вибрала собі. } Але невдовзі лиха звістка - війна. Це перша світова, імперіалістична.
Багатьох забрали на ту війну, а серед них і Катюхиного чоловіка. Пішов та й не вернувся - загинув через деякий час в бою. І стала Катюха вдовою. З сином перейшла жити до тітки, в якої сусідом був Стешенко Гришка, по-вуличному Балабуй. Стала Катюха потай зустрічатись з Гришкою. А потім і прижила з ним дівчинку. Коли ж народжувала, то доводилося їй ховатися, адже подібне вважалося за великий гріх. Ховалася, та не сховалася від батьків, а ще й застудилася. Тяжкою хворобою захворіла.
В Березівці ще раніше побудувався інший Балабуй - Стешенко Роман. Хата в нього була довжелезна, з фронтоном, на вікнах прогоничі. Під припічком - собака Сивко спав. Балабуй цей був, мов той собака: також не гавкав, але кусав нишком. Як зараз бачу його: невисокий зростом, сухорлявий, кривов'язий, шапку носив набакир. Був "індусом", тобто мав індивідуальне господарство. Боявся свого сусіда і спав у кожусі цілу ніч. Як і інші селяни - неписьменний, але любив похизуватися - "почтокать".
Дружина в Балабуя була доброю, а син Антошка в батька вдався -любив похизуватися, позбиткуватися. Було то на вечорницях: він здуру побив комсомолку Марію Костинчу. За це йому присудили два роки ув'язнення. Він їх і відсидів.
Друге розкуркулювання відбувалося в 1932 році. Розкуркулювали "індусів". І знову - трагедії та драми. Люди йшли хто куди: одні в радгосп, інші - в артіль, а ще інші подавалися "в Донбас їсти ковбас". Балабуй на той час уже був "ганчірником", тобто займався збором втор-сировини у населення, їздив по селах і желіпав: "Давай ганчірки!" Діти - слідом за підводою, і разом із своїми матерями несли хто ганчір'я, хто кістки тварин. За це - свистики, олівці, зошити, надувні кулі, дівчатам - кольорові стрічки, а жінкам - голки, нитки, шкарпетки.
Балабуй з тих, хто не проторговується. Все одно, коли приїжджав у село, то "привозив радощів": хлопці свистіли так, що аж у вухах лящало, дівчата в коси стрічки заплітали, жінки теж вимінювали собі щось для прикрас. Однак Балабуй так обдурював людей, що його зловили на гарячому і посадили у в'язницю. А ще до в'язниці він купив своїй жінці модні боти. Вона їх носила, вихвалялася, аж поки лак не потріскався. Чоловік, будучи при властивому йому гуморі, порадив помазати їх солідолом. Марфуша, жінка його, помазала боти - вони потріскалися. Довелося викинути.
Антоша - їхній синок, одружився на Поліні - високій та вродливій дівці. Та згодом разом з Марфушею працювала в городній бригаді.
Пам'ять знову і знову повертає мене до Стешенка Івана Єгоровича - Ягоренка, якщо по-вуличному. Він перейшов жити з сім'єю з Путрени на Березівку. Його батьки мешкали через двір від хати дідуся Гришки. Невелика хата була в Ягоренка - всього двоє вікон. В ній і жила його сім'я. Кожен з її членів особливо нічим не відрізнявся від маньківців. Це якщо зовні, а ось внутрішньо - від багатьох вони відрізнялися, бо Іван Єгорович завжди носив камінь за пазухою. Пускав його в хід і не вважав це за гріх. Був людиною неписьменною, але швидко докумекав, що в активістах вигідно ходити. Там надурняк пили, їли, співали, над людьми збиткувалися, саджаючи їх за намовою до тюрем.
Ніхто з них не перероблявся. Ївга - лише б з ранку та до вечора в артілі, син Іван любив співати: "Не смійтеся, дівчатонька, що я обірвався, в мене батько сучий син, а я в нього вдався".
На свою душу Ягоренко рано взяв гріхи. В роки колективізації мій тато з мамою стали працювати на своїй ниві. Нас було четверо. Рано вранці запрягали коней у бричку, сідали та й їхали в поле. Тато з мамою працювали, а ми сиділи собі на бричці, гралися. До вечора батьки хліб скосять, снопи пов'яжуть. Увечері гарбою перевозили їх з поля додому. У дворі ставили скирти. Останню - за традицією - обмолочували всією громадою.
Було так: привозять у двір молотарку, привод. Запрягають у привод коней, саджають зверху хлопця, і він їздить і їздить по колу, ганяючи привод. Гула машина, сипалось зерно в ящик. Двоє дівчат носили зерно коробками і зсипали його в лантухи. Молотильник у чорних окулярах подавав у барабан розв'язані снопи - дерев'яним кілком підштовхував, бо руками було небезпечно.
Потім віялкою перевіювали зерно, чисте зсипали в комору. Не було затримки і з соломою - її вигрібали і складали неподалік у скирту. Отож, машина гуде на всю Березівку і - пил стовпом!
Працювали літні й молоді. Сходилося у двір чоловік по двадцять і більше.
В обід випрягали коней. У дворі простилали щось на траву, розставляли всілякі наїдки - і борщ з м'ясом, і млинці зі сметаною, і смажених курей, і вареники з терном, пиріжки, кавуни... Подавали всього, їли досхочу і з апетитом. Потім уже сідали в коло і співали українських пісень. Заспівувала мама своїм красивим першим голосом, тітка Софія - мамина сестра, виводила. Гарно в них виходило: "Рубай, сину, ясенину, та й роби ночови, Сватай, сину, сиротину - господиня буде..." Або ще таку, популярну в Маньківці: "Ішли хлопці попід вікнами, почали співати, А дівчатам стало жалко - почали ридати. Піють півні, піють другі, а курка сокоче, Кличе мати вечеряти, а дочка не хоче. Вечеряйте, стара мати, коли наварили, А вже ж мені, молоденькій, вечеря не мила..." Співали й інших пісень, так ловко співали, що просто аж серце Заходилося. Співали так годин зо дві, і сумних, і жартівливих. Що там казати - в нашому селі люди були співучі. Молотили до полудня. Полуднували. Коли все переробляли – йшли до іншого двору. Ті ж, у кого було мало снопів, то обходилися котком або ціпом перемолочували. Отож, вручну. Тяжка праця в селянина. Сорочка від поту мокріє, вкривається сіллю і продублюється. А тут іще незручності - помитися ніде. Але й з цього становища вихід знаходився. Нагрівали в печі камінь, кидали його тоді в діжку з водою, і вся сімейка купалася та парилася.
Гуртом не тільки молотили, а й гній-дерен для зими наробляли. Технологія його виготовлення така: спершу гній складали в купу, потім сходилися люди і ставили біля купи дошки-форми. В них чоловіки накладали вилами гній, поливали його водою, втоптували ногами. Потім "цеглини" гною-дерну розкладали по траві для просихання. Праця була нелегкою. І знову, як і на обмолоті хліба, обідали, співали пісень.
Так ходили від двора до двора, поки всім не наробляли палива на зиму. Господарі гній сушили, потім складали в "п'ятки", далі - в купи. Гній-дерен, складений у сухому місці, як же добре горів взимку в печі! Посередині печі він горить, з одного боку пиріжки підрум'янюються, а з другого - в полив'яному горщику борщ булькотить. „
Йдеш, бувало, по селу ранком і вдихаєш запахи пречудові - коров'яком димок пахнув. До того ж, гадаєш собі, він не шкідливий, це не отой в'їдливий, вугільний. Березівка, Березовий яр, Березів ліс. У ярку багато джерел, а довкола - трава висока, запашна. Сіно пахуче, коли скошували та просушували, виходило. На ставку качки плавали, діти там купалися.
На другому кінці Березівки - Сухорученкові луки, також багаті на джерела з цілющою водою. Тут путряни та березівці - з обох кутків жителі села - мочили коноплі, льон. Виривали ставок глибиною не більше як півтора метра, а шириною чотири метри - щоб не втопилася жінка. Біля ставка сушили вимочене, складали в копи. Кулі, бувало, крали.

Зміст книги

Наступний розділ


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22