Сайт города
СВАТОВО




Андрей Александрович Крюков



Поэтический сборник


      Бабусин затишок
Коли мені сумно, коли зажурюся,
І серце печаллю стискає,
В морелевий затишок йду до бабусі,
І туга немов відлягає.

Співанок грайливих веселе дитинство
У слові її оживає.
Бабусиних казок сріблясте намисто
В скарбниці душі зберігаю.

Роки пелюстками гіркого полину —
На долю, на ниву, між трави.
Очей твоїх знов розквітає шипшина,
А в косах черемхи ласкаві.



          *** 
Розмаєм квітів сповнена долина
Красою барвінковою чарує.
Зустріне день прийдешній нас гостинно,
Він з друзями побачення дарує.

Пр.: І якби в житті не бувало,
Хай радості цвіт не зів’яне!
Щоб доля добром розквітала,
Хай завжди щастить вам, краяни!

Як завжди у свята і без нагоди
Звернуся я до друга теплим словом.
Бо справжня дружба не виходить з моди,
Як і краса незаймана ранкова.
Пр.

З-поміж гаїв нестримано просторих
Я зможу квітку щастя відшукати.
Всотую серцем почуття прозорі,
Щоб добрим людям їх подарувати!
Пр.



          *** 
Ніч зірки збирає до світанку
І жмутком їх кидає в криницю.
В серці моїм — зірка-слобожанка
Золота коса, очей світлиця.

Пр.: Синьоока сватівська красуня,
А для мене іншої не треба.
В сонячних долонях принесу я
Світанкові промені для тебе.

Співом солов’я лунає ранок.
Ти — мелодій тих натхненна нота,
Зірка у сузір’ї слобожанок,
Висота для творчого польоту.
Пр.

У піснях я мрій розправлю крила,
Викладу всю душу до останку
На вівтар краси твоєї, мила,
Зірка України, слобожанко!
Пр.
 

          *** 
Безмежний Всесвіт почуттів моїх,
Мою печаль, надію невблаганну
І мрії покладу тобі до ніг:
Благослови їх на життя, кохана...

Благослови на лірику вірші,
Благослови мене на щастя, мила.
Немов лаштунки сцени, ти відкрила
Відверту сутність серця і душі.

Думками намагаюсь досягти
Твоїх думок, і вогники пророчі
Осяюють пречистих мрій світи
В імлі очей, в імлі очей дівочих.

Їх поцілунком ніжним доторкнусь
І стану зореносною межею...
Благослови, щоб звав тебе „своєю”,
І я в благословенні розчинюсь.



      Замальовка

Богом натхненна на щастя відколи
Вірою в серці до обріїв лине...
Тихою річкою, житом у полі –
Так промовляє до нас Україна...
Із небосвітлої диво-криниці, 
Із джерела віковічної слави
Чистої вроди срібна водиця
Лине у серце святої Держави –
Мова – то донька її легкокрила,
В косах посріблених слів зорепади...
Мати-Вкраїна нащадкам зростила
Мову на радість. Собі на розраду 
Доньку вродливу сердечно плекає,
Пестить ласкаво в родинному колі
Голосом Мудрості їй промовляє,
Взявши пораду у Вічності й Долі.

Ти – моя донька, милозвучна мово,
В віках набрала досвіду і сили,
Тебе натхненно у колисці слова    
Поети і письменники зростили.
І хай тебе назвуть як то завгодно:
(Твоя краса від того не змаліє)  
Літературна, а чи то народна,
Любов в твоєму серці пломеніє.
Ти, моя доню, пісня солов’їна,
Твій кожен рух – то ніжний подих слова,
До тебе я завжди думками лину,
Коли із Творчістю веду розмову...
 
Мова, набравши у груди повітря,
Вільно і гордо, дзвінко і зично,
Співом лелечим, голосом вітру
До України звертається звично.

До тебе я несу свої слова,
Немов зірки, я їх тобі дарую.
Для тебе буду завжди я нова,
В майбутнє поруч із тобою йду я.
На паперовий аркуш я злечу 
Поезією лагідно зігрітий.
І з ним наговорюся досхочу –
По іншому не можу в світі жити.
Оспівую вербичку молоду,
Милуюся на вроду калинову.
Красу у кожній квіточці знайду,
Щоб нею захопитись знову й знову.
Я гордо подивлюся навкруги!
Зустріну зіркою прозорий ранок,
І доторкнуся денної снаги
У затінку вишневих вишиванок.
Шукаю друзів серед солов’їв,
Милуюсь гомінливими піснями,
Вони лунають з Батьківських країв,
Не зрадять нас, бо завжди поруч з нами.
Лунаю я словами кожну мить,
Віршами озиваюся повсюди!
Я вчуся завжди щиро говорить,
Лишень тоді мене почують люди...
 

      Луганочка 
  (жартівливий переспів)

У хмарин пухнасті лапи
В небі на світаночку.
Був в Луганську і натрапив
На вродливу панночку. 

Полонила серце й душу
Ваша вишиваночка...
Я про це сказати мушу
Тільки вам, луганочка.

Вишиванка не проста,
Чарівна, ой, лишенько!
І трояндові вуста,
Щічки, наче вишеньки.

Хай дощіють небеса
Над Луганню з раночка,
Сяє сонечком краса –
То моя луганочка.


    Волошкове кохання

Під віями — волошок небоцвіть,
Волосся, наче вистиглі жита,
В косі червона стрічка майорить —
Любов’ю наші долі запліта.

Для тебе я звеличував весну,
Веселками і мріями ряснів,
Коли торкав душі тонку струну
Акордом слобожанських вечорів.

Підспівували пошепки струмки:
“Люби дівчину-зіроньку, люби”.
І у волошки, наче в рушники, 
Нас загортали лагідні степи.  

Кохання волошкове розстелю 
На всю Вкраїну і на цілий світ.
І в нім краси твоєї дивоцвіт
Я виплекаю сонячним “люблю”.



          ***
Мов вірш, я пульсую життям.
Потоки натхненної рими
Вирують так стрімко, невпинно
З прозорих джерел майбуття.
О, слово, ти — думки вінець,
Ти всесвіту першопричина.
До тебе я йду навпростець
Літописами України.
Сягай до найглибших глибин,
Здіймай нас на хвилях емоцій.
В Шевченковім словопророцтві 
Безмовних нема Україн.
Мов вірш, суховієм летять,
Так стрімко вирують події.
Я щиро світанку радію,
Коли зореніє життя.
І  ранок намішує сни –
Мов кухар натхненно клопоче...
А в сутінках сивої ночі
Царює пітьма давнини.
Шепоче: повториться знов 
Ніч кожна і кожне світання.
Коли для дівчини — кохання,
Коли для країни — любов.
Говорить, не буде в віках
Державі таланної долі,
І ми перейдемо поволі
Під спільний з сусідами дах...
Ні! Волі не дам я жалю,
І з гордістю всім заявляю:
Я вільну країну люблю,
Свою Україну кохаю.
І хай суховієм буття
Розчинить свідомість в подіях
Я щиро світанку радію,
Світанку нового життя.



        ***
На срібному килимі гаю,
Під теплою стріхою неба
Мене наречена чекає,
Щоб не відпускати від себе.
Пр.: На побачення з осінню йду.
Тиху пісню шепочуть діброви.
Літня п’єса скінчилась. В саду
Осінь в ролі палкої любові.
Я смуток залишив дощеві,
Дивлюсь в твої зоряні очі,
Вуста спалахнули рожеві
Цілунком осінньої ночі.
Пр.: Прохолоду терпку пригублю,
Смакуватиму аж до світання.
Осінь і нескінченне “люблю”.
Ти любов моя перша й остання.
Душі відкриваю куліси
І грає кохання виставу
Ніким незбагненна актриса
На сцені лісів золотавих.



          *** 
Осінній ранок засвітив прозоре небо...
Шепочуть між собою жовтокосі верби.
Немов давно вони вже осені чекали,  
Щоб їх тумани ясночолі обійняли. 
Знов жовтий лист кружляє тихо, 
Вітер грає з ним на втіху.  
Жаль, на рік приходить осінь тільки раз. 
Наче в золотім полоні
Лист злітає на долоні -
Золота краплина осені для вас!

Заходить осінь на галявини просторі -
І у далекі луки опустились зорі.
Хай тільки та одна з них спокою не має,
Яка надію у серцях оберігає.
Вона з усіх горить так ясно,
В ній вогонь життя не згасне -
Їй дарує осінь світло золоте.
Зірка вранішня палає,
Світлом хай благословляє
Шлях в майбутнє - він до щастя приведе!

Яскраву осінь стріне горобина в  лузі...
Хай завжди поруч з вами будуть щирі друзі.
Нехай роки теплом наповнить дощ сріблястий,
Щоб не згасала осінь сонячно-прекрасна!
Хай як сузір’я сяють листя
Осінь лагідно барвиста
Листопад, мов зорепад у висоті...
Ніжна і казкова осінь
Добрим людям хай приносить
Світлу долю і хвилини золоті!


          *** 
Якщо квіти взимку засинають,
Не журись, бо та печаль дарма!
Все минеться, і сніги розтають,
Світлу радість принесе весна! 

Якщо влітку дощ і непогода
Зазирають у твоє вікно,
Не печалься, літню прохолоду
Теплий ранок змінить все одно!

А коли тобі всміхнеться доля,
І покличе на стежини мрій 
Між світів на зоряному полі
Разом з другом щастю порадій!


 
     Пристань долі

Ми вечора осіннього печаль
Залишим в оксамитових степах.
І з друзями світанок зустрічать
Ми підем по незвіданих стежках.

Хурделиць білосніжне убрання
Цвітінням на каштанах затремтить.
За миттю мить — спалахує життя,
Вогнем натхнення сповнюючи мить.

Нам батьківського дому рідний дах
Навік родинне збереже тепло.
В майбутнє кличе нас удачі птах,
Розкривши мрій і сподівань крило.

На обрії світанок мерехтить,
І ясних днів бурхливий водограй 
Несе в гривастий океан століть.
В нім пристань долі — Слобожанський край.


          *** 
Наче хвилі, хмари золоті
Вигрівають в повені світання.
Вишитий на синім полотні
Яблуневий місяць над Луганню.

А на вітах яблунь — цвіт рясний.
В кришталевих росах розчинилась
Діамантова зоря весни -
Та, що взимку яблуням наснилась.

Молодих струмків веселий спів
І лісів могутніх хвилювання
У садочку жайвір підхопив —
Яблуніє сонце над Луганню.


 
     Світанковий Луганськ
            (пісня)
Ми знайомі з тобою давно
Ти, Луганськ, — мого серця столиця!
Я тобою милуюся знов,
Світлих спогадів добра світлиця.

Пр.: Світанковий Луганськ, світанковий,
Почуттів ніжних затишне місто:
Тихих вулиць відверта розмова,
Ліхтарів напівсонних намисто...

Я повільно по вулицям йду.
Сквер Шевченка велично зітхає,
І душі розчиняється сум
В ритмі руху невтомних трамваїв.

Хай же листя осіннє летить,
Чи кружать заметілі зимові
Світанкова зупиниться мить
І над містом моєї любові.
 


 
       Сонячний зайчик
(зі збірки віршів для дітей)

Сонячний зайчик сховався у квітку 
Зранку в зеленім саду.
Сонячний зайчику, я тебе швидко
В квітці чудовій знайду.

Вже вистигає в саду полуниця –
Ягідки в неї смачні.
Сонячний зайчик – так звуть мою кицю,
Весело з нею мені.

З кицею граюся я безупину,
Лапок подушка м’яка,
Білі краплинки прикрасили спину – 
Плями як від молока.

Вусами Сонячний зайчик лоскоче
Щічки рожевих троянд.
В теплих долонях ласкаво муркоче
Киця пухнаста моя.  


             *** 
Танцюють в полі променсті хвилі
Дбайливий вітер їм дає розгін,
І розплітають ниви жовтокрилі
Засмаглі стебла сонячних перлин

Поміж ланів і синіх небокраїв
Повзе, як змій, невтомно, темний шлях.
В міцних обіймах стомлено зітхає
Роздолля поневоленого птах.

А під його крилом – віків криниця,
В ній тепле світло лащиться зрання.
Над рідним краєм сонце колоситься –
Пшеничне жовтороте пташеня.


          *** 
Я назавжди до тебе повернусь,
З туманів синіх і осінніх злив...
В твоїх долонях морем розіллюсь,
Щоб не знайти ніколи берегів.

Для мене ти незвідана весна,
Печаль і радість у очах твоїх... 
Я повернусь... туди, де ти одна,
І почуттів моїх розталий сніг.

З тобою ми забудемо на мить
Весь світ, луну і сонце з ясним днем... 
Холодна ніч на обрії тремтить
Хай і вона наш дім не віднайде.


В той ранок, що прокинуться сади
В твоє вікно я сонцем зазирну...
Я повернусь до тебе назавжди,
Коли твоє кохання поверну.

 
          Маме
Окрылен весенними ветрами,
Побеждая скуку серых дней,
Я спешу домой с работы к маме
Доброй, милой, ласковой моей.

Часто в жизни неуютной снежно,
Знаю: мама верит, любит, ждет.
И к щеке щекой прижавшись нежно,
Отогреет неудачи лед.

«Все в порядке, — тихо ей отвечу, —
Даже если взгляд дотла сожжен, —
Было б у тебя все хорошо».
Твое счастье и меня излечит. 


 
          Высокие лужи
(из сборника стихов для школьников)
Утро. Вновь иду с портфелем в школу.
С ив вчерашний опадает дождь,
А в руках волнующая дрожь,
Словно извивающийся голубь.

Отражаясь в лужах снизу вверх
Сам себе кажусь таким высоким.
В лужах высоты моей истоки,
В лужах я намного выше всех.

А на самом деле ростом мал,
Даже Светка из 8 класса выше.
Ее взглядом сверху вниз унижен
Я, краснея от стыда, страдал.

Если б в лужу глянула она,
И меня высоким увидала…
В наше городе высоких луж немало,
Жалко, Светка из 8-го Б одна.
*** 
Я ревную тебя по ночам
К одиноко мерцающим звездам.
Ритмы ревности в серце стучат,
Наполняя дыханием воздух.

К солнцу — днем, летом — к теплым ветрам,
К речке нашей и синему морю.
Я ревную тебя, но не дам
Своей  ревности полную волю.

И о чувствах своих не допев,
По бескрайнему полю иду я,
И мне кажется, что сам к себе
Я тебя потихоньку ревную. 

  Биография
Крюков Андрей Александрович

Крюков Андрей Александрович – молодой, но уже хорошо известный сватовский поэт. Учредитель районной газеты "Сватовские Ведомости"


Warning: include(/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php) [function.include]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22

Warning: include() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/_lm8ea8f138e7abf12fd3b69de62a906877/linkmoney.php' for inclusion (include_path='./:/usr/local/share/pear/') in /sata1/home/users/newsedu/www/www.svatovo.lg.ua/footer.php on line 22